Державний стандарт та посівні якості насіння зернових і зернобобових культур

(ДСТУ 2240-93)

Чистота насіння — це маса чистого насіння досліджуваної культури в процентах від загальної маси зерна.

Насінний матеріал повинен бути без сторонніх домішок. Для визначення чистоти насіння різних груп рослин із середнього зразка відбирають такі наважки, г: пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, вики, сочевиці, рису — 50; кукурудзи, гороху, квасолі — 200; соняшнику, сої, люпину, гарбузів, кавунів — 100; буряків, конопель, сорго, еспарцету — 25; льону — 10; гірчиці, ріпаку, люцерни, конюшини — 5.

Наважку насіння розбирають на розбірній дошці на такі фрак­ції: чисте здорове насіння основної культури; дрібне, бите, по­шкоджене, проросле насіння основної культури; мертве сміття (полова, пісок, грудочки землі тощо); живе сміття (насіння бур'я­нів та інших культур, живі шкідники, насіння уражене сажкою, ріжки тощо). Кожну відібрану фракцію насіння зважують, визна­чають його масу спочатку в грамах, а потім у процентах від взятої наважки. Крім того, насіння інших культурних рослин та на­сіння бур'янів підраховують, визначаючи їх кількість по штуках на 1 кг насіння досліджуваного зразка.

Якщо чистота насіння нижча, ніж передбачено стандартом, його висівати не можна, а треба повторно очистити. Забороняється висівати також насіння, в якому є насіння карантинних бур'янів.

Схожість насіння визначають за кількістю насіння, яке пророс­ло у встановлений для цієї культури строк (7-10 днів) в процентах від загальної кількості насіння, взятого для пророщування, і повин­на бути близько до 100%. Це один з основних показників якості насіння. Погана схожість спричинює зрідженість посівів, що знач­но впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур.

За даними М. М. Кулешова, урожайність кукурудзи при схо­жості насіння 98% становила 42,2 ц/га, 96% — 41,8, 92% — 89,6, 80% — 25, 49% — 15,4 ц/га, а в дослідах П. П. Лук'яненка з ози­мою пшеницею сорту Безоста 1 при 100%-й схожості вона ста­новила 44 ц/га, 95% — 41, 83% — 34,6 ц/га.

Для визначення схожості з фракції чистого насіння відбира­ють чотири проби по 100 насінин і пророщують їх у кюветах на вологому чистому прожареному піску або фільтрувальному па­пері. Кювети розміщують у термостатах, де підтримують темпе­ратуру близько 20°С для насіння холодостійких (пшениця, жито, ячмінь, овес, горох) і 20-30^оС для теплолюбних (кукурудза, про­со, гречка, рис, квасоля) культур. Спостереження за проростан­ням насіння ведуть щодня протягом 7-10 днів.

Для швидкого визначення схожості насіння користуються методами, розробленими М. І. Гуревичем, О. О. Фурсовою та І.З. Нелюбовим. Метод Гуревича ґрунтується на здатності живо­го насіння виділяти речовини, які відновлюють динітробензол. Внаслідок взаємодії відновних продуктів, що утворюються з ди­нітробензолу, з аміаком насіння стає пурпуровим. Для цього насіння замочують на 4-5 год у розчині динітробензолу, після чого його кладуть на 10-15 год у розчин аміаку. Потім зрізують кінчик зародка зерна і розглядають його крізь лупу із збільшенням у 10-20 разів. Якщо зерно живе, колір зародка змінюється на пурпу­ровий, а якщо неживе, то не змінюється.

Крім динітробензолу використовують також розчин тетразолу. Колір розрізаного живого зерна в цьому розчині червоніє, а колір мертвого — не змінюється. Для визначення схожості на­сіння кукурудзи використовують спосіб, розроблений в Інституті рослинництва, генетики і селекції ім. В. Я. Юр'єва. Насіння об­робляють гарячим (40-43°С) 0,4-0,5%-м розчином Індиго карм­іну протягом 1,5-2 год. Колір живого насіння після обробки у цьому розчині не змінюється, а колір мертвого — змінюється.

Енергія проростання насіння визначається за перші 3-4 дні (табл. 78). Насіння, що має високу енергію проростання, дає дружні сходи, які менше пригнічуються бур'янами і більш стійкі проти несприятливих умов.

Життєздатне насіння, що має низьку схожість, піддають по­вітряно-тепловому обігріванню. Якщо після цього схожість йог підвищується і не досягає стандарту, таке зерно бракують і відно сять до продовольчого або фуражного.

Посівна придатність насіння. Посівною придатністю по сівного матеріалу називають процентний вміст у ньому чистого і схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, процент чистоти множать на процент схожості і добуток ділять на 100. Так, якщо чистота посівного матеріалу озимої пшениці дорівню 99%, а лабораторна схожість 96, то посівна придатність насіння становитиме (99x96): 100 = 95%. Отже, 100 кг посівного мате­ріалу містить 95 кг чистого і схожого насіння. Дані про посівн придатність насіння використовують під час остаточного вста­новлення норм висіву.

Таблиця 78