Сівалки і агротехнічні вимоги до їх роботи. Якість сівби

Сівба сільськогосподарських культур — це виробничий про­цес, в якому поєднуються способи і строки сівби, глибина загор­тання насіння, норми висіву тощо.

Для висівання насіння різних культур застосовують сівалки різних конструкцій. Основними робочими органами сівалок є висівні апарати, насіннєпроводи, сошники.

Висівні апарати бувають котушкові, дискові, комірково-дис­кові, метеликові, щиткові, внутрішньореберні та пневматичні. Котушкові висівні апарати застосовують у зернових сівалках для висівання зернових і овочевих культур та льону. Висівання на­сіння регулюється зміною робочої довжини котушки та швидкі­стю її обертання. Дискові висівні апарати виставляють на сівал­ках, призначених для висівання насіння кукурудзи, соняшнику та інших культур квадратно-гніздовим способом. Висів регулюють зміною дисків. Комірково-дискові висівні апарати призначені для точної сівби каліброваного насіння цукрових буряків, кукурудзи та інших культур. Норму висіву насіння регулюють, змінюючи кількість обертів дисків за допомогою змінних зірочок. Метели­кові висівні апарати застосовують для висівання несипкого на­сіння (цукрових буряків, трав, овочевих та лісових культур). Щітко­вий апарат використовують для висівання насіння трав.

Сошник — робочий орган сівалки, призначений для утво­рення в ґрунті борозенок, укладання в них насіння, загортання його ґрунтом. За конструкцією розрізняють сошники анкерні, кілеподібні, полозоподібні, дискові. Анкерні, кіле- та полозо-подібні сошники добре працюють на староорних ґрунтах, ущіль­нюючи дно борозенки і закриваючи насіння спочатку зволоже­ним, а потім сухим ґрунтом. Анкерні сошники встановлюють на зернотрав'яних та зернових комбінованих сівалках. Кілеподібні сошники застосовують переважно для висівання дрібного на­сіння при неглибокому загортанні його. Встановлюють їх на тра­в'яні (СЗЛ-3,6, СЛТ-3,6) та бурякові (ССТ-12А) сівалки. Для одночасного загортання насіння і мінеральних добрив з неве­ликим прошарком ґрунту між ними застосовують комбіновані анкерні, кіле та полозоподібні сошники.

Полозоподібні сошники встановлюють на овочевих та буря­кових сівалках, проте вони погано працюють на ґрунтах недо­статньо вирівняною і обробленою поверхнею. Дискові сошники працюють на різних за гранулометричним складом ґрунтах. Під час роботи вони не забиваються бур'янами і рослинними решт­ками, їх встановлюють на сівалках СЗ-3,6, СЗУ-3,6, СЗА-3,6, СУК-24, СЗП-3,6, СЗС-2,1 та інших, а також на овочевих сівал­ках СОН-2,8, СКОН-4,4, СКОСШ-2,8, СЛН-8А. Дискові сошни­ки добре працюють і при сівбі на підвищених швидкостях. Агротехнічні вимоги до сівалок. Основними з цих вимог є такі:

1) сіяти в оптимальні для даної культури строки;

2) ретельно обробляти ґрунт перед сівбою;

3) використовувати лише відрегульовані сівалки;

4) при рядковій сівбі добиватися прямолінійного переміщен­ня агрегату на полі, щоб не було огріхів, особливо під час сівби просапних культур, щоб забезпечити механізацію процесів міжрядного обробітку;

5) сіяти впоперек напряму оранки, інакше глибина загортан­ня насіння буде нерівномірною;

6) встановлювати сівалки на однакову норму висіву і глибину загортання насіння;

7) дискові сошники мають бути гострими, щоб вони легко врізалися в ґрунт;

8) висівні апарати повинні висівати насіння на однакову гли­бину, не пошкоджуючи його;

9) під час сівби стежити за роботою всіх висівних апаратів та насіннєпроводів, своєчасно включати та виключати сівалку і за­сівати поворотні смуги.

Якість сівби, зокрема глибину загортання насіння, оцінюють за допомогою бура Калентьєва, відбираючи шари ґрунту через 1-2 см і визначаючи в кожному відібраному зразку кількість на­сінин.

Густоту посівів і рівномірність висівання насіння визначають після появи сходів, підраховуючи їх на 1 м² методом накладання рамки розміром 1x1 у різних місцях поля. Після появи сходів підраховують кількість огріхів, визначають прямолінійність рядків та рівномірність ширини міжрядь, розміщення квадратів на по­сівах просапних культур.

Якість сівби залежить від способу переміщення на полі по­сівного апарату. Під час роботи розрізняють прямолінійні і фігурні способи переміщення сівалок. Останній спосіб не застосовують, оскільки утворюється багато огріхів на поворотах.

В окремих випадках застосовують спеціальні способи сівби, до яких належить підпокривний посів (підсівання).

 

Контрольні запитання

 

1.Агротехнічні вимоги до якості насіння.

2. Основні показники якості насіння.

3. Зберігання насіння і підготовка його до сівби.

4. Способи сівби сільськогосподарських культур та їх оцінка.

5. Строки сівби ярих та озимих культур.

6. Норма висіву насіння та глибина загортання насіння.

7. Сівалки для сівби.

8. Агротехнічні вимоги до посівних агрегатів. Якість сівби.

 

 

СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА

 

Під системою землеробства розуміють комплекс організа­ційно-економічних, агротехнічних, меліоративних, ґрунтозахисних заходів, спрямованих на ефективне використання землі, агро-кліматичних ресурсів, біологічного потенціалу рослин, на підви­щення родючості ґрунту для отримання високих стійких урожаїв сільськогосподарських культур.

Система землеробства є важливою складовою частиною сис­теми ведення господарства, характеризується формою викори­стання землі та способами підвищення ефективної родючості ґрунту. У різних системах землеробства форма використання землі виражається у співвідношенні земельних угідь, структурі посівних площ, а спосіб підвищення ефективної родючості ґрун­ту—в комплексі агротехнічних та меліоративних заходів залеж­но від особливостей вирощування культур. Основними ознака­ми системи землеробства є співвідношення земельних угідь, структура посівних площ і способи підвищення ефективної ро­дючості ґрунту. За цими ознаками визначається інтенсивність та раціональність системи землеробства.

Основні ланки системи землеробства такі:

1. Організація території господарства і розробка раціональ­ної структури посівних площ відповідно до його спеціалізації і при­родно-економічних умов.

2. Впровадження та освоєння науково обґрунтованих сівозмін.

3. Впровадження системи правильного обробітку ґрунту.

4. Раціональне використання добрив.

5. Застосування системи заходів боротьби з бур'янами, шкід­никами і хворобами сільськогосподарських культур.

6. Впровадження нових високопродуктивних сортів і гібридів.

7. Здійснення меліоративних заходів (зрошення, осушення, гіпсування, насадження полезахисних смуг тощо).

8. Захист ґрунту від водної і вітрової ерозії та ліквідація її наслідків з використанням меліоративних та інших заходів.

Система землеробства передбачає також впровадження ком­плексної механізації та автоматизації виробничих процесів, до­сягнень науки і передового досвіду.

Усі ці складові елементи системи землеробства тісно пов'я­зані між собою. Наприклад, значна зміна співвідношення площ під культурами викликає зміни основних способів підвищення родючості ґрунту. Заходи підвищення родючості ґрунту та вро­жайності сільськогосподарських культур завжди взаємопов'язані, проте в різних зонах значення їх неоднакове. Так, у посушливих умовах основними з них є накопичення і збереження вологи в ґрунті, на ґрунтах Полісся — внесення добрив, на перезволоже­них ґрунтах — осушування.