Основні показники оцінки якості обробітку ґрунту

Вирішення питання про кількість та глибину обробітку залежить від багатьох факторів: гранулометричного складу та фізико-меха-нічних властивостей ґрунту, ступеня і типу забур'яненості поля тощо. Доведено, що коли щільність необробленого ґрунту набли­жається до оптимальної середньої щільності для вирощуваних тут культур, потреба в частому обробітку ґрунту відпадає. До таких ґрунтів належать більшість чорноземів з відносно добрими фізи-ко-механічними показниками, високоокультурені ґрунти та ґрун­ти легкого гранулометричного складу Полісся.

На важких підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтах та в умо­вах зрошення, де щільність їх буває 1,35-1,50 г/см³, а висока про­дуктивність сільськогосподарських культур досягається при щіль­ності ґрунту 1,15 г/см³, мінімальний обробіток його неефективний.

Мінімалізація обробітку ґрунту досягається також зведенням до мінімуму кількості проїздів по полю тракторів та інших сільсько­господарських машин. Кожний прохід важких тракторів негативно позначається на фізичному стані ґрунту, життєдіяльності ґрунто­вих мікроорганізмів та погіршує умови життя культурних рослин.

Для зменшення шкідливої дії на ґрунт вдаються до поєднан­ня в одному проході кількох операцій обробітку ґрунту: внесення добрив та гербіцидів, сівби сільськогосподарських культур. За таких умов ефективніше використовується техніка, скорочують­ся строки проведення робіт, краще використовують перший вес­няний або осінній максимум ґрунтової вологи.

Для поєднання робіт використовують комбіновані орні агре­гати ПКА, що складаються з плуга ПЛН-6-35 та пристосування ПВР-2,3 з дворядним котком; комбінований агрегат АКП-25 з двома секціями дискових батарей, трьох плоскорізних лап з кільчасто-шпоровим котком; комбінований агрегат РВК-3,6 та ВИП для передпосівного обробітку ґрунту. До недоліків роботи комбінованих агрегатів належать їх незначна маневреність, низь­ка продуктивність праці, високі метало- та енергоємність.

Системи обробітку ґрунту

Система обробітку ґрунту — це сукупність науково обґрунто­ваних прийомів обробітку ґрунту під культури в сівозміні. При цьому враховують ґрунтовокліматичні умови місцевості, забур'я­неність полів та біологічні особливості вирощуваних культур.

За часом виконання робіт розрізняють зяблевий, передпо­сівний та післяпосівний обробітки ґрунту. Зяблевий — це основ­ний обробіток ґрунту в літньо-осінній період під сівбу або садіння ільськогосподарських культур в наступному році. Передпосів­ний обробіток ґрунту проводять перед сівбою або садінням сіль­ськогосподарських культур. Післяпосівний обробіток ґрунту здій­снюють після сівби або садіння сільськогосподарських культур.

Зяблевий обробіток ґрунту

Зяблевий обробіток поліпшує агрофізичні властивості ґрунту, сприяє нагромадженню в ньому вологи та елементів мінераль­ного живлення, знищенню бур'янів, шкідників та збудників хво­роб культурних рослин. Осінній обробіток має також велике організаційно-господарське значення, оскільки зменшує напру­женість весняно-польових робіт, дає змогу своєчасно і високоя­кісно провести сівбу ярих культур.

Найефективнішим є ранній зяблевий обробіток, що включає лущення стерні та наступну оранку.

Якщо після збирання врожаю зернових культур поле не вио­ране, то на поверхні ґрунту залишається насіння бур'янів, яке в наступному році буде джерелом забур'яненості посівів. Одно­часно на полі залишаються післяжнивні бур'яни, які дозрівають і поповнюють запаси насіння бур'янів у верхньому шарі ґрунту. У багаторічних коренепаросткових бур'янів після скошування зер­нових у корінні накопичуються про запас поживні речовини, тому ці бур'яни також збільшуватимуть забур'яненість посівів. Крім того, без обробітку ґрунту на полі створюються більш сприятливі умови для перезимівлі шкідливих комах, зменшуються ґрунтові запаси вологи та поживних речовин.

Зяблевий обробіток поля після стерньових попередників (пше­ниці, жита, ячменю, вівса та ін.) найчастіше складається з лущен­ня стерні та наступної зяблевої оранки. Лущення слід проводит одночасно із збиранням врожаю або відразу після цього. Ґрун при цьому добре розпушується, не пересихає, у ньому швидш проростає насіння бур'янів, підвищується якість оранки. Глибин і спосіб лущення залежать від забур'яненості поля, щільності ґрунту, ерозійних процесів тощо.

На полях, забур'янених переважно однорічними бур'янами, лущення проводять дисковими знаряддями на глибину 6-8 см. Запирієні ділянки лущать дисковими знаряддями у двох напрямах на глибину залягання кореневищ (12-14 см), а після появи «шилець» глибоко орють плугами з передплужниками або ярус­ними плугами. На полях, забур'янених осотом та іншими коре­непаростковими бур'янами, застосовують систему поліпшеного або пошарового зяблевого обробітку, яка включає післяжнивне дискування на глибину 6-8 см та повторне лущення лемішними лущильниками або плоскорізними знаряддями на глибину 12-14 см. Зяблеву оранку проводять у вересні або на початку жовтня.

Глибину оранки встановлюють з урахуванням особливостей культури і ґрунту. На чорноземах, темно-сірих і сірих лісових ґрун­тах під ярі просапні культури орють на глибину 28-30 см, під колосові та інші — на глибину 20-22, а на дерново-підзолистих і солонцюватих ґрунтах — на глибину орного шару.

У районах достатнього зволоження для боротьби з бур'яна­ми застосовують напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту. Він складається з лущення, ранньої зяблевої оранки з боронуван­ням та поверхневого обробітку (дві чи три культивації з борону­ванням) у міру ущільнення ґрунту і проростання бур'янів. Якщо ґрунт дуже ущільнюється чи запливає, його пізно восени оброб­ляють полицевими лущильниками або плоскорізними культива­торами на глибину 16-20 см.

Зяблевий обробіток ґрунту після просапних культур має певні особливості. Оскільки на посівах просапних культур проводять боронування, культивування, підгортають рослини та вносять високі дози добрив, ґрунт глибоко обробляють. Істотно відрізня­ється зяблевий обробіток на важких і легких ґрунтах.

На легких ґрунтах, наприклад після картоплі, достатньо того обробітку ґрунту, який проводився при додатковому підбиранні бульб (культивація, мілке переорювання). На важких ґрунтах та при високій забур'яненості полів обов'язково треба провести глибоку оранку. Після збирання кукурудзи та соняшнику необхід­не попереднє лущення поля для кращого загортання рослинних решток під час оранки.

В умовах прояву вітрової та водної ерозії обробіток ґрунту пови­нен мати ґрунтозахисний характер. Для цього здійснюють безпо-лицевий та контурний зяблевий обробіток ґрунту. Залишки стерні на поверхні поля, оранка впоперек схилу значно зменшують втрати ґрунту від здування і змиву, сприяють кращому використанню опадів.