Сівба сільськогосподарських культур. Способи сівби залежать від біологічних особливостей куль­тур (різні культури неоднаково вимогливі до родючості ґрунту

Способи сівби залежать від біологічних особливостей куль­тур (різні культури неоднаково вимогливі до родючості ґрунту, теплоти, освітлення, вологості тощо). Однією з основних вимог до способів сівби є створення оптимальної густоти посівів, що забезпечує найінтенсивніше наростання асиміляційної листової поверхні — основного фактора врожайності.

Є два способи сівби: розкидний і рядковий. При розкидному способі насіння у ґрунті розміщується без міжрядь. Виконують його вручну або розкидними сівалками. Цей спосіб сівби засто­совують дуже рідко, здебільшого під час освоєння крутосхилів, заболочених місць.

Рядковий спосіб сівби є основним, оскільки забезпечує більш рівномірне висівання насіння на всій площі посіву і загортання його на однакову глибину у зволожений шар ґрунту.

При суцільному рядковому способі сівби насіння розміщуєть­ся з шириною міжрядь від 10 до 25 см і на відстані в рядку 1,5-2 см одне від одного. Цей спосіб використовують для висівання сільськогосподарських культур, які дають урожай при невеликій площі живлення (зернові колосові, горох, гречка, однорічні та ба­гаторічні трави тощо). Використовують для цього дискові та со­шникові сівалки СЗ-5,4, СЗА-3,6, СЗТ-3,6А, СЗС-2,1, ССТ-12В та ін.

Вузькорядний спосіб сівби (ширина міжрядь становить 6,5-7 см) забезпечує більш рівномірне розміщення насіння на площі посіву. При цьому використовують сівалки СЗУ-3,6, СЗЛ-4,6 та ін., а також сошникові вузькорядні. При використанні останніх треба ретельно розробляти поверхню ґрунту, щоб досягти кра­щого освітлення рослин у рядках, посилити в них фотосинтез і підвищити стійкість рослин проти вилягання. Вузькорядна сівба льону сприяє збільшенню виходу волокна і поліпшенню його якості. Проте вузькорядні сівалки не забезпечують рівномірно­го розміщення насіння в рядку і на певну глибину, легко забива­ються нагрібаючи ґрунт попереду сошників.

Перехресний спосіб сівби так само, як і вузькорядний, має деякі переваги перед суцільним рядковим. Виконують його ряд­ковими сівалками, які переміщуються на полі перехресно — спо­чатку вздовж, а потім упоперек. Сівалки встановлюють на висі­вання половини норми висіву насіння. Середній приріст урожаю зерна в результаті більш рівномірного розміщення насіння ста­новить 3-4 ц/га порівняно з урожаєм культур, висіяних суціль­ним рядковим способом. Проте перехресна сівба має певні не­доліки, які обмежують її широке застосування на виробництві. Зокрема, процес сівби виконують у двох напрямах, і насіння за­гортається на неоднакову глибину. На перехрестях посіви загу­щуються, що спричинює строкатість їх і неодночасність дозріван­ня. Крім того, внаслідок повторних проходів агрегату під час сівби руйнується структура ґрунту, він висушується, подовжуються строки сівби, збільшуються витрати коштів на сівбу.

Широкорядний спосіб сівби (ширина міжрядь понад 30 см) застосовують для вирощування культур, які потребують великих площ живлення (кукурудза, соняшник, цукрові буряки, картопля, бавовник, овочеві культури), а також проса, гречки тощо. У ши­рокорядних посівах можна виконувати міжрядний обробіток ґрун­ту для знищення бур'янів, розпушувати його у період вегетації рослин, проводити поливи та підживлення тощо.

Основним недоліком широкорядних посівів є нерівномірне розміщення в них рослин.

При стрічковому способі сівби насіння в ґрунті розміщується стрічкою, у якій два чи кілька рядків. Відстань між окремими ряд­ками в стрічці становить від 7,5 до 15 см, а між стрічками — 45-60 см і більше. Цим способом висівають насіння культур, які не потребують великих площ живлення (просо, морква, цибуля, столові буряки). Оскільки через повільний ріст у початковий пе­ріод ці культури пригнічуються бур'янами, широкі міжряддя стрічкових посівів обробляють культиваторами. Залежно від кількості рядків у стрічці посіви бувають дво- чи тристрічкові і більше. Для такої сівби, як правило, використовують звичайні рядкові сівалки з відповідно розставленими сошниками.

Пунктирний спосіб сівби — один з видів рядкового, за якого насінини рівномірно розміщуються в рядку через певну відстань одна від одної. Густота рослин на площі посіву за такої сівби визначається кількістю висіяного насіння на 1 м довжини рядка. Застосовують цей спосіб сівби при вирощуванні цукрових буряків, кукурудзи на інших культур, наприклад зернових колосових. У та­ких посівах для рослин створюються кращі умови поживного, теп­лового і водного режимів, а також освітлення. При цьому про­дуктивність кожної рослини вища, ніж при вирощуванні іншими способами.

При гніздовому способі сівби насіння розміщується по кілька штук в окремі гнізда. Для цього використовують спеціальні сівал­ки. Основна перевага гніздового способу порівняно з широко­рядним рядковим полягає в економії насіння і поліпшенні умов живлення рослин. Сходи з'являються групами і легше проника­ють крізь ґрунтову кірку, яка може утворюватися після сівби. У гніз­дових посівах механізований обробіток міжрядь застосовують тільки в одному напрямі.

Квадратний та квадратно-гніздовий способи сівби характе­ризуються тим, що насіння розміщується поодинці або групами (гніздами) по кутах квадрата з відстанню 60x60 або 70x70 см. Цим способом висівають високостеблеві просапні культури (ку­курудзу, соняшник, бавовник, рицину тощо). Для цього застосо­вують спеціальні сівалки, які забезпечують прямолінійність рядків у повздовжньому та поперечному напрямках. У таких посівах можна повністю механізувати міжрядний обробіток ґрунту і знач­но скоротити затрати праці на догляд за культурами, а також вит­рати насіння.

Борозенний спосіб сівби дає змогу загорнути насіння на дно утвореної борозни. Як правило, так сіють у південно-східних посушливих районах, де верхній шар ґрунту навесні швидко пе­ресихає.

Борозенну сівбу виконують спеціальними сівалками, облад­наними борознувальниками.

Гребеневий спосіб сівби застосовують у районах надмірного зволоження. Насіння висівають на спеціально створених гребенях сівалками. Такий спосіб сівби сприяє кращому забезпеченню куль­тур повітрям, теплом і поживними речовинами. Гребеневий спосіб сівби дуже ефективний на важких безструктурних ґрунтах. На по­лях, де картоплю садять на гребенях, урожай на 35-46 ц/га біль­ший, ніж тоді, коли її садять звичайним способом.

Строки сівби. Своєчасно проведена сівба має велике зна­чення для вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур — рослини краще забезпечуються вологою і поживними речовинами, добре вкорінюються, розвиваються, витримують несприятливі умови.

Строки сівби залежать від біологічних особливостей вирощу­ваних культур та умов навколишнього середовища. Сіяти треба в стислі й оптимальні для даної культури агротехнічні строки. В ози­мих та ярих культур вимоги до строків сівби неоднакові.

Строки сівби ярих культур. Для ярих культур, які висівають навесні, велике значення має температура проростання насіння і здатність сходів витримувати весняні приморозки. За строками сівби ярі культури поділяють на ранні, середні та пізні.

До культур ранніх строків сівби належить овес, ячмінь, яра пшениця, горох, вика, льон, цукрові буряки, соняшник, морква, багаторічні трави тощо. Насіння їх проростає при температурі ґрунту на глибині загортання від 1 до 5°С вище нуля. Сходи вес­няними приморозками не пошкоджуються.

Для культур середнього строку сівби (кукурудзи, проса, сої, квасолі, сорго, гречки тощо) температура ґрунту на глибині за­гортання насіння має бути не нижче 7-10°С. При нижчих темпе­ратурах насіння не проростає. Сходи цих культур пошкоджують­ся навіть незначними весняними приморозками.

Насіння культур пізнього строку сівби (рису.бавовнику, тютюну) проростає при температурі ґрунту на глибині загортання 12-14°С.

При ранній сівбі рослини краще використовують ґрунтову вологу, ярі культури менше пошкоджуються шведською мухою, хлібним жуком та іншими шкідниками сільськогосподарських культур. Посіви ярих колосових культур при ранніх строках сівби менше пригнічуються бур'янами. Запізнення із сівбою часто є причиною появи недружних і зріджених сходів, невиповненості зерна, а в олійних культур — зменшення виходу олії.

Оптимальні строки сівби культур визначають відповідно до рекомендацій місцевих дослідних установ та з урахуванням дос­віду господарств.

Строки сівби озимих. Озимі культури треба висівати в такі строки, щоб рослина встигла до зими добре зміцніти, вкорінити­ся, розкущитися і нагромадити в тканинах поживні речовини (вуг­леводи), які посилюють її зимостійкість. Для.озимої пшениці й жита сума середньодобових температур має становити 450-550°С, тобто для їх осінньої вегетації потрібно 40-50 днів. Отже, оптимальні строки сівби є одним із заходів, який дає змогу за­побігти вимерзанню озимих посівів. При дуже ранніх строках сівби озимі випрівають та пошкоджуються гесенською мухою.

Строки сівби озимих культур залежать від ґрунтово-кліматичних умов. Так, на Поліссі озимі сіють з 20 серпня до 5 вересня, в Лісо­степу — з 25 серпня до 10-15 вересня, у північних і північно-східних районах Степу — з 1-го серпня до 20 вересня, у Криму — з 15 вересня до 10 жовтня, в Закарпатті — з 1-го вересня до 1 жовтня.

Наведені строки сівби озимих культур в Україні є орієнтовни­ми і в окремі роки залежно від погодних умов, попередника, вологості ґрунту та біологічних особливостей сорту можуть дещо змінюватися.

Норма висіву — це кількість (або маса) насіння, яка потрібна для засівання одиниці площі і забезпечення оптимальної густоти сходів. Вона залежить від біологічних особливостей культури, сорту, строку і способу сівби, природних умов окремих районів, господарського призначення врожаю, попередника, якості на­сіння. При встановленні норми висіву враховують також вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, забур'я­неність поля та площу живлення, яка потрібна для нормального росту і розвитку рослин.

При визначенні норми висіву для зернових беруть до уваги ще й здатність їх кущитися: озимі, які кущаться більше, можна висівати з меншою нормою висіву, а ярі, які кущаться менше, — з більшою. Для кожної культури та її сорту залежно від ґрунто­вих та погодних умов треба встановлювати таку густоту посівів, щоб урожай був найвищий.

Норма висіву зернових 100-250 кг/га, кукурудзи — 30-35, а дрібнонасінних культур — 3-8 кг/га. Для зернових культур її підви­щують у районах з більшою вологістю. Як правило, норми висіву зменшують на більш родючих ґрунтах, при внесенні підвищених норм добрив і кращому обробітку ґрунту. За таких умов насампе­ред зменшують норми висіву зернових, у яких на більш родючих ґрунтах вищий коефіцієнт кущення. Тому на удобрених чистих парах та після парових попередників висівають менше насіння, ніж після непарових попередників без внесення добрив. Однак це стосується не всіх культур. Так, В. І. Едельштейн встановив до­цільність збільшення норм садіння картоплі на родючих ґрунтах.

При розробці теорії високих урожаїв треба враховувати оп­тимальну площу живлення рослин залежно від їх вирощування. Оптимальна площа (оптимальний стеблостій) рослин має спри­яти високій продуктивності фотосинтезу та оптимальному забез­печенню рослин водою, повітрям і поживними речовинами.

Критеріями правильного вирішення питання оптимального стеблостою є величина врожаю та його якість. Сучасні технічні засоби механізації дають змогу практично забезпечити задану густоту посіву будь-якої культури, треба лише правильно визна­чити доцільну площу живлення рослин.

Норму висіву збільшують на 10-15% на забур'янених ґрунтах і при запізнені з сівбою. Крім того, норма висіву залежить від способів сівби. Так, при перехресному та вузькорядному спосо­бах сівби висівають на 10-15% насіння більше, ніж при звичай­ному рядковому.

Норма висіву визначається кількістю зерен на 1 га. Для кож­ної культури в певній зоні встановлено оптимальну густоту рос­лин на 1 га посіву, що забезпечує вирощування високого вро­жаю. Знаючи масу 1000 зерен і посівні якості насіння, можна встановити вагову норму його висіву в кілограмах на 1 га посіву.

Вагову норму висіву (Н), кг/га, обчислюють за формулою:

Н = ,

де К — кількість насінин на 1 га, млн шт.;

М — маса 1000 насінин, г;

П — посівна придатність насіння, %.

Глибина загортання насіння. Важливе значення для роз­витку рослин має глибина загортання насіння. Вона залежить від багатьох умов. Проте основною з них є розмір насіння: чим воно крупніше, тим глибше його можна загортати. Наприклад, насіння кукурудзи загортають на глибину 8-10 см, пшениці — 6-7, дрібнонасінних культур (льону, конюшини) — 2-3 см. Мілкіше загортають насіння культур, яке під час проростання виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки).

На легких ґрунтах насіння висівають глибше, ніж на важких, де для нього під час проростання не вистачає повітря, а в раннь­овесняний період — і теплоти. Дуже важливою є рівномірність розміщення насіння за глибиною. При загортанні на різну глиби­ну воно проростає неодночасно, що зумовлює потім неодночас­не достигання врожаю. Якщо сівбу проводять в оптимальні стро­ки, насіння висівають на глибину, прийняту для даної культури, а при запізненні з сівбою, коли верхній шар ґрунту пересихає, його загортають глибше. В озимих культурах вузол кущення закла­дається близько від поверхні ґрунту, тому при неглибокому його заляганні виникає загроза вимерзання озимих.

Щоб насіння краще проростало, його треба розміщувати на твердому ложе, де є кращий доступ вологи з нижніх шарів ґрун­ту, а загортати розпушеним ґрунтом, щоб забезпечити надход­ження повітря і появу дружних сходів. Поява дружних сходів за­лежить від рівномірності глибини загортання насіння на всьому полі. Це забезпечується передпосівним обробітком ґрунту — роз­пушуванням і вирівнюванням поверхні.