Непаровими попередниками для озимої пшениці, озимого жита та ячменю інколи можуть бути ярий ячмінь та озима пшениця. За даними дослідних установ, після таких попередників обробіток ґрунту складається з лущення стерні та оранки. При лущенні переважно подрібнюються стерньові рештки для кращого їх загортання в ґрунт. Як правило, оранку проводять на глибину 20-22 см, а за умов посушливого року та при запізненні з підготовкою ґрунту її зменшують до 16-18 см.
Ефективним і обов'язковим прийомом у системі обробітку ґрунту під озимі після стерньових попередників є його коткування з одночасним боронуванням. У період від оранки до сівби проводять одну, а вразі потреби і більше культивацій. Глибину культивації щоразу зменшують, а передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння.
При підготовці ґрунту під озимі після зернових колосових культур, так само як і після інших попередників, велике значення має вирівнювання поверхні ґрунту, що сприяє появі дружніх сходів.
Система післяпосівного обробітку ґрунту, її завдання і значення. Післяпосівний обробіток ґрунту проводять у період після сівби до збирання вирощуваних культур і з урахуванням особливостей кожної культури та технології її вирощування. Завданням системи післяпосівного обробітку ґрунту є створення оптимальних умов для проростання насіння і появи дружніх сходів, забезпечення необхідної густоти стояння та розміщення рослин просапних культур, збереження вологи в ґрунті та зменшення її втрат від випаровування, поліпшення аерації ґрунту, посилення діяльності корисних ґрунтових мікроорганізмів, знищення бур'янів тощо.
До прийомів у системі післяпосівного обробітку ґрунту належать: прикочування, боронування, міжрядний обробіток та підгортання.
Прикочування фунту забезпечує подрібнення брил, ущільнення та вирівнювання поверхні поля, Його здійснюють одночасно із сівбою озимих і ярих культур або відразу після неї. Прикочування поліпшує умови проростання насіння та сприяє появі дружних сходів при недостатньому зволоженні верхнього шару ґрунту.
Боронування сприяє розпушуванню ущільненого шару ґрунту, руйнуванню ґрунтової кірки та знищенню сходів малорічних бур'янів. До появи сходів ґрунтову кірку руйнують зубовими або сітчастими боронами, а після появи сходів — ротаційними знаряддями, які не пошкоджують рослин.
Ярі культури суцільного посіву боронують у фазі кущення, коли рослини добре вкоріняться. Для цього використовують легкі зубові або сітчасті борони, а також ротаційні мотики. Просапні культури боронують як до, так і після появи сходів. Картоплю та кукурудзу, насіння яких загортають на глибину до 10 см, боронують звичайними зубовими або сітчастими боронами, а культури, насіння яких заробляють на глибину 5-6 см, — легкими боронами або райборінками.
Весняне боронування озимих допомагає поліпшити водно-повітряний режим ґрунту, активізувати в ньому мікробіологічні процеси, знищити сходи бур'янів, видалити відмерлі рослинні рештки. Боронування проводять упоперек рядків для меншого пошкодження рослин. Боронують лише добре розвинені після зимівлі озимі при досягненні ґрунтом фізичної спілості. Як правило, цей прийом застосовують після ранньовесняного підживлення посівів.
Міжрядний обробіток забезпечує розпушування ґрунту та підрізування бур'янів у міжряддях. Його виконують на посівах просапних культур під час їх вегетації.
Глибина та кількість міжрядних обробітків залежать від біологічних особливостей рослин, забур'яненості посівів, ґрунтово-кліматичних та погодних умов у рік вирощування культур.
Перший міжрядний обробіток просапних культур, як правило, мілкий (так зване шарування), другий — глибокий (10-12 см), а при наступних обробітках глибину зменшують для того, щоб менше пошкоджувати кореневу систему рослин та запобігти зайвим непродуктивним втратам вологи з ґрунту.
Підгортання рослин передбачає присипання ґрунтом їх стебел біля основи, розпушування та підрізування підземних органів бур'янів у міжряддях. Цей прийом застосовують при вирощуванні картоплі та деяких інших культур, наприклад кукурудзи, внаслідок чого знищуються бур'яни, краще прогрівається ґрунт, інтенсивніше накопичуються доступні для рослин поживні речовини. Підгортання картоплі сприяє додатковому утворенню столонів, а підгортання помідорів, кукурудзи, соняшнику — розвитку кореневої системи рослин та зменшенню забур'яненості у зоні рядків.
Осінній і зимовий догляд за посівами озимих культур. Агротехнічні заходи осінньо-зимового догляду розпочинають восени, що сприяє кращій перезимівлі і найменшій загибелі озимих культур.
В Україні посіви озимих культур гинуть або помітно зріджуються від випрівання та вимокання. Для запобігання випріванню під глибоким сніговим покривом та при недостатньому промерзанні ґрунту сніг ущільнюють важкими котками. Застосування цього заходу дає змогу знизити температуру і припинити активну життєдіяльність рослин.
Проти вимокання озимих поле борознують. На схилах нарізають борозни під певним кутом або по ламаній лінії, що помітно знижує ерозійні процеси. Там, де воду з поверхні поля восени відвести неможливо, застосовують вертикальний дренаж глибиною нижче граничної межі промерзання ґрунту, а отвори дренажу закривають зверху гноєм. На перезимівлі озимих культур згубно можуть позначатися низькі температури, якщо зима малосніжна, у яких вузол кущення розміщений мілко і в ньому міститься багато води. Для запобігання вимерзанню проводять снігозатримування. Проти випирання вузлів кущення застосовують прикочування поверхні ґрунту кільчастими котками.
Посіви озимини інколи гинуть від льодової кірки. Розрізняють кірку висячу (у сніговому покриві) і притерту (змерзлася з землею). Для знищення висячої кірки застосовують кільчасті котки, а для знищення притертої — на поверхні поля розсипають темні матеріали, наприклад торф, попіл, калійні добрива тощо.
Для більшого накопичення вологи в ґрунті на посівах проводять снігозатримування можливими в господарствах засобами.
Обробіток ґрунту в умовах водної і вітрової ерозії. Для боротьби з ерозією ґрунтів застосовують комплекс заходів — організаційно-господарських, агротехнічних, меліоративних, гідротехнічних та ін.
У системі протиерозійних, агротехнічних заходів основним є обробіток ґрунту, спрямований на затримування весняних талих і зливових вод, а також вод улітку.
На схилах ґрунт обробляють упоперек схилу або в напрямі горизонталей. Ефективні також оранка з ґрунтопоглибленням, щілювання ґрунту, переривчасте борознування ріллі, лункування зябу. На схилах крутизною понад 8° застосовують оборотні плуги.
Нині проти водної ерозії ґрунту широко застосовують безпо-лицевий обробіток, залишаючи на поверхні стерню.
Вітрова ерозія особливо небезпечна у степових районах, тому тут застосовують плоскорізний обробіток ґрунту. Дослідженнями встановлено, що головною причиною вітрової ерозії є відсутність на поверхні ґрунту рослинного покриву та розпущеність його верхнього шару, наприклад, зяблева оранка із зароблянням стерні сприяє прояву вітрової ерозії. Стерня зменшує силу вітру та промерзання ґрунту, дає змогу нагромаджувати сніг. Тому в системі зяблевого обробітку ґрунту та під час глибокого обробітку чистих парів застосовують плоскорізи-глибокорозпушувачі КПШ-5 і КПШ-9. Після обробітку ними поля на поверхні залишається 80% стерні, ґрунт добре розпушується і не розпилюється. Для передпосівного обробітку ґрунту використовують куль-тиватори-плоскорізи ККП-3,6, КПШ-9, для обробітку запирієних парових полів — протиерозійний культиватор КПЗ-3,8 із штангою та інші знаряддя.
У табл. 74-76 подано орієнтовні системи обробітку ґрунту в окремих ґрунтово-кліматичних зонах України.
Контрольні запитання
1. Завдання обробітку ґрунту.
2. Технологічні процеси механічного обробітку ґрунту.
3. Заходи і способи обробітку ґрунту. Способи основного обробітку ґрунту.
4. Заходи поверхневого обробітку ґрунту. Оцінка якості обробітку ґрунту.
5. Мінімапізація обробітку ґрунту. Поняття про систему обробітку ґрунту.
6. Система зяблевого обробітку ґрунту.
7. Система передпосівного обробітку ґрунту під ярі культури.
8. Система обробітку ґрунту під озимі культури.
9. Система післяпосівного обробітку ґрунту, її завдання та значення.
10. Обробіток ґрунту в умовах водної та вітрової ерозії.
11. Система обробітку ґрунту в польових сівозмінах у різних ґрун-тово-кліматичння зонах України.
Таблиця 74
