Обробіток ґрунту під озимі культури. Обробіток ґрунту під озимі культури залежить від попередник та ґрунтово-кліматичних умов

Обробіток ґрунту під озимі культури залежить від попередник та ґрунтово-кліматичних умов. В Україні озимі культури (пшениця жито, ячмінь) висівають на парах (чистих, зайнятих, сидеральних та після непарових попередників (просапних та суцільної сівби).

Обробіток чистого пару. Ґрунт у чистому пару систематич­но обробляють, підтримуючи його в чистому від бур'янів стані. Чистий пар може бути чорним і раннім. Обробіток чорного пару починають після збирання попередньої культури і проводять за системою зяблевого обробітку. Основний обробіток раннього пару виконують навесні наступного року.

Зяблеву оранку на парах можна здійснювати протягом усьо го осіннього періоду, проте це краще робити після достатньог зволоження ґрунту, коли він добре розпушується. Під час оранк слід вносити органічні та мінеральні добрива.

Ранні пари орють навесні з одночасним коткуванням і боро нуванням. Перед оранкою по полю рівномірно розкидають гній який вивезли взимку. Після оранки ранній пар обробляють та само, як і чорний. Восени обов'язково лущать стерню.

Весняно-літній обробіток чистих парів починають рано навес із закривання вологи. Для цього залежно від ступеня ущільненн ґрунту застосовують шлейфи з боронами. Після закриття волог протягом весни і літа для знищення бур'янів та підтримання ґрун­ту в розпушеному стані на паровому полі проводять пошаровий його обробіток з поступовим зменшенням глибини культивації.

Перше весняне глибоке розпушування чорного пару, основ­ним завданням якого є посилення аерації та біологічних процесів у ґрунті, треба здійснювати якомога раніше, до появи сходів бу­р'янів. Для ранньовесняної культивації використовують культи­ватори з підрізувальними. лапами, внаслідок чого менше вису­шується і розпилюється ґрунт. На чистих ґрунтах для першого розпушування пару рекомендується застосовувати культиватори з розпушувальними лапами. Глибоке розпушування проводять лущильниками із знятими полицями, а на важких ущільнених ґрунтах — чизель-культиваторами.

У посушливих районах для обробітку пару, як правило, вико­ристовують безполицеві знаряддя, які не перевертають ґрунт, внаслідок чого він не пересихає. Відомо, що кращі результати дає пошаровий обробіток ґрунту, при якому першу культивацію залеж­но від забур'яненості поля роблять на глибину 10-14 і навіть 18 см. Глибину наступних культивацій щоразу зменшують на 2-3 см. Пошаровий обробіток з поступовим зменшенням глибини куль­тивації є основним прийомом догляду за паром. Після кожної культивації пару ґрунт слід боронувати в одному агрегаті з куль­тиватором.

Останню передпосівну культивацію проводять на глибину ви­сівання насіння, а якщо осінь суха і стан ґрунту сприяє добро­якісній сівбі, то її можна не виконувати.

При наявності кореневищних бур'янів ґрунт дискують, щоб багаторазовим розрізуванням кореневищ дисками запобігти накопиченню в них поживних речовин. Після кожного дощу влітку ґрунт боронують для збереження вологи. На час сівби озимих культур запаси вологи в чистому парі значно більші, ніж на по­лях, зайнятих сільськогосподарськими культурами. Чорний пар практично гарантує як отримання добрих сходів, так і формування належного врожаю зерна озимих культур.

Кулісний пар, як і чорний, широко застосовують у зоні Сте­пу. Відрізняється він тільки тим, що в паровому полі влітку під час однієї з культивацій висівають кулісні рослини (соняшник, кукурудзу, гірчицю) за 1,5-2 міс. до сівби озимих, щоб вони збе­регли свою еластичність на час сівби і не встигли задерев'яніти від морозів. Відстані між кулісами повинні дорівнювати ширині захвату ґрунтообробних знарядь, оскільки між кулісами продов­жують обробіток ґрунту. Сівбу проводять упоперек куліс диско­вими сівалками. Куліси сприяють затриманню снігу на полях узимку, тобто кращій перезимівлі рослин та більшому накопичен­ню вологи в ґрунті.

Обробіток зайнятих парів. Поле, зайняте паром, засівають культурами з коротким вегетаційним періодом розвитку, щоб після збирання їх залишилось досить часу для обробітку ґрунту за системою напівпару.

У Степу в зайнятих парах вирощують вико-житню, вико-пше-ничну або горохово-ячмінну сумішки на зелений корм, баштанні культури тощо. У Лісостепу крім вико-вівсяної сумішки на зеле­ний корм і сіно та вико-озимих сумішок на зелений корм у зай­нятих парах висівають горох на зелений корм і зерно, багаторічні бобові трави на один укіс, найчастіше конюшину або еспарцет.

На Поліссі поширеними парозаймаючими культурами є кор­мовий люпин на зелений корм і силос, конюшина на сіно, ранні сорти картоплі, льон-довгунець, вико-вівсяна сумішка на сіно, кукурудза на зелений корм. Основним під час підготовки ґрунту після цих попередників є своєчасне збирання врожаю та обро­біток ґрунту відразу після збирання або одночасно-з ним.

На час збирання парозаймаючих культур у ґрунті є ще певні запаси вологи, що дає змогу якісно провести обробіток і ство­рити умови для кращого використання опадів у післяжнивний період.

Основним способом підготовки ґрунту після парозаймаючих культур під озимі є оранка плугом з передплужником в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками та боронами. При обробітку таким агрегатом подрібнюються брили і вирівнюється поверхня ріллі. Якщо провести оранку відразу па всій площі поля не можна, його неглибоко лущать, а через 6-7 днів орють на глибину 20-22 см. Під час оранки вносять органічні і мінеральні добрива.

У період від оранки до сівби в міру потреби ґрунт обробля­ють культиваторами і боронами. Останню передпосівну культи­вацію проводять на глибину загортання насіння.

У роки з недостатньою кількістю опадів, особливо після па­розаймаючих культур суцільної сівби, ґрунт часто ущільнюється і пересихає. Оранка за таких умов навіть слідом за збиранням парозаймаючої культури не забезпечує належної якості обробіт­ку ґрунту і потребує значних додаткових витрат на проведення після неї поверхневого обробітку — дискування, боронування, коткування тощо. Щоб запобігти пересиханню ґрунту та погір­шенню його фізичних властивостей, доцільно замість оранки відразу після збирання врожаю парозаймаючої культури зробити лущення, а потім при першій можливості зорати поле на певну глибину з одночасним коткуванням і боронуванням. Якщо строк оранки настав, а в ґрунті дуже мало вологи, можна обмежитися повторним дискуванням або мілким обробітком ґрунту безпо-лицевими багатолемішними лущильниками в агрегаті з борона­ми. Проте такий обробіток не слід застосовувати на дуже забу­р'янених ґрунтах, де обов'язково роблять полицеву оранку.

Обробіток після просапних попередників. З просапних попередників для озимих культур найчастіше є картопля і куку­рудза на зелений корм та силос. Ефективність їх значно зале­жить від строку збирання та обробітку ґрунту. Так, кукурудзу на силос нерідко збирають незадовго до сівби озимих, особливо у північних та північно-східних районах України.

У дослідах, проведених в Національному аграрному універ­ситеті у посушливі роки більш ефективним способом обробітку ґрунту під озиму пшеницю після гороху та кукурудзи, зібраної на силос, є дво- або триразове дискування. Проте якщо на час зби­рання або після збирання цих культур випадають дощі, то поле треба орати.

При розміщенні озимих після ранньої картоплі основним спо­собом підготовки ґрунту є оранка. У посушливі роки при належ­ному догляді за картоплею замість оранки проводять поверхне­вий обробіток: на чистих полях — культивацію на глибину 6-7 см з боронуванням, а на забур'янених — лущення дисковими або ле­мішними знаряддями з одночасним коткуванням і боронуванням.