Підготовка осушених земель для сільськогосподарського використання.

Підготовка осушених земель передбачає очищення їх від чагарників, дерев, пеньків, деревини під шаром ґрунту, каміння, знищення купин, зарівнювання ям, що утворилися після корчування пнів та дерев, вирівнювання поверхні та первинний обробіток ґрунту.

На площах, вкритих чагарниками і дрібноліссям, застосовують корчування, зрізування порослі та заорювання її під пласт, фрезерування спеціальними машинами і хімічне знищення за допомогою арборицидів. На практиці застосовують переважно роздільне корчування (корчувачами - збирачами ДП-25, МП-2Б, ДП-8А, КСП-20 та ін.). Зібрану деревину використовують для господарських потреб або хімічної переробки. Тільки малоцінну, непридатну для використання деревину можна спалювати на мінеральних ґрунтах і закопувати на торфовищах.

Кущорізи (КБ-4А, ДП-24, КФМ-2,8) можна застосовувати на площах, вкритих чагарниками і дрібноліссям, не менш як на 30 %. Зрізувати чагарникову рослинність кущорізами найкраще взимку. При мінусовій температурі чагарник стає крихким, що значно покращує якість зрізування. На мерзлому ґрунті підвищується прохідність агрегатів, не пошкоджуються дернина і верхній шар ґрунту. Для зрізування окремих дерев можна використовувати бензомоторні пилки.

Якщо площа вкрита мілким чагарником висотою до 3 м із стовбурами діаметром до 8 см, найбільш простим і дешевим способом освоєння є заорювання його під скибу. Чагарник висотою 2 - 2,5 м можна заорювати звичайними чагарниково-болотними плугами ПКБ-75, ПБН-75, а більший - плугами ПБН-100А.

На торфових ґрунтах чагарник можна заорювати при глибині торфового шару понад 50, а на мінеральних - при глибині гумусового шару понад 20 см.

Глибина заорювання чагарника залежить від його розмірів, типу ґрунту, строків проведення робіт. На мінеральних ґрунтах чагарник заорюють на глибину 20 - 30, на торфових - 30 - 50 см. Мінералізується заораний чагарник протягом 3 - 4 років, тому підготовку ґрунту під другу і третю культуру необхідно проводити лише дисковими боронами.

При освоєнні осушених ґрунтів, вкритих чагарниками, для глибокого фрезерування досить ефективна машина МТП-42А та її модифікації. За один прохід вона фрезерує верхній шар ґрунту разом з чагарником і дрібноліссям діаметром до 12 см, пеньки старої вирубки, деревину, що залягає в ґрунті, кореневища, трав'яну і мохову рослинність, одночасно перемішуючи і прикочуючи подрібнену масу, тобто повністю готує площу для вирощування сільськогосподарських культур. Глибина фрезерування на торфових ґрунтах - до 40, а на мінеральних - до 25 см.

Спосіб очищення меліорованих земель від пнів залежить від розміру і породи дерев, давності вирубки, зв'язності та вологості ґрунту, рівня залягання підґрунтових вод тощо. Пеньки діаметром до 15 см, які залишилися після зрізування деревної рослинності кущорізами, можна заорювати чагарниково-болотним плугом або подрібнювати за допомогою машини МТП-42А. Великі пеньки корчують роздільно з наступним згрібанням і вивезенням. На торфових ґрунтах використовують корчувачі МП-7А і ДП-8А.

Деревину з ґрунту на торфовищах дістають за допомогою корчувальних машин і знарядь: роторних корчувачів РКШ-4 і РК-1, машини КУП-2, корчувальних борін тощо. Очищають шар ґрунту до глибини 40 см. Дрібне каміння розміром до 12 см видаляють машиною МКП-1,5 або переобладнаним картоплекомбайном, від 12 до 60 см - УКП-0,6, а розміром 60 - 100 см - ПСК-1. Для видалення напівпохованих і похованих великих та середніх за розмірами каменів застосовують машини КУМС-100 і МИК-1,4. Каміння діаметром 30 см з глибини 50 см видаляють корчувачем - навантажувачем РУБ-150.

Спосіб знищення купин залежить від їх виду та розмірів. Купини висотою до 15 см не утруднюють первинний обробіток ґрунту. Для знищення більших купин проводять спеціальні роботи. Дрібні земляні купи розрівнюють боронуванням або шлейфуванням, рейковими волокушами, більші подрібнюють важкими дисковими боронами або болотними фрезами з наступним вирівнюванням рейкою - волокушою і коткуванням.

Невеликі осокові купини попередньо подрібнюють важкими дисковими боронами і заорюють, середнього розміру і високі краще знищувати фрезеруванням за допомогою МТП-42А у зимовий період, коли вони крихкі і легше подрібнюються.

Обов'язковий захід при первинному освоєнні земель - вирівнювання поверхні ґрунту. Навіть невеликі зниження або западини спричинюють вимокання посівів. Підкореневі ями, природні пониження, борозни і пагорби зарівнюють бульдозерами, скреперами та грейдерами.

У перші роки обробіток ґрунту визначається ступенем осушення площі, товщиною торфового шару або гумусового горизонту, розкладанням торфу, товщиною і щільністю дернини, наявністю торф'яного покриву, часом проведення обробітку і культурами, під які готується ґрунт. Для створення глибокого орного шару застосовують здебільшого оранку чагарниково-болотними плугами. На нормально осушених глибоких торфовищах оранку проводять пізно восени на глибину 30 - 35 см, на слабоосушених ділянках - влітку або на початку осені. Рання оранка необхідна і на площах з низьким ступенем розкладання торфу. Якщо з оранкою запізнюються (проводять у жовтні), глибина обробітку не повинна перевищувати 20 - 25 см.

На площах з товстою щільною дерниною, де є гіпнові мохи, а ступінь розкладання торфу з глибиною збільшується, первинну оранку слід проводити на глибину 40 - 45 см.

За 10 - 15 днів до первинної оранки площу обов'язково дискують, а на площах з товстою і щільною дерниною - фрезерують.

На слабоосушених масивах під всі культури слід проводити ранню глибоку оранку.

При підготовці осушених торфових ґрунтів до сівби обов'язковим заходом є коткування, за допомогою якого відновлюється капілярне підняття вологи в орний шар, порушене під час заорювання рослинних решток.

Осушені мінеральні ґрунти, особливо дерново-підзолисті, орють глибше гумусового горизонту. На площах, де цей шар зовсім незначний (15 - 17 см), доцільніше застосовувати дискування з глибоким розпушуванням. Збільшувати глибину орного шару слід поступово, щороку приорюючи 2 - 3 см підзолистого горизонту, з внесенням органічних добрив.

На піщаних і супіщаних ґрунтах із слабкою дерниною замість оранки проводять дискування на глибину 8 - 10 см.

Після оранки і розробки скиби дисковими боронами площу вирівнюють спеціальними знаряддями або рейковими волокушами. Для цього можна використовувати планувальники П-4, П-2,8А, ПА-3.

11.5.2. Обробіток осушених земель.

Завдання обробітку залежить від генетичних типів ґрунтів, їх поширення, місця культур у сівозміні та інших факторів. Так, завданням обробітку важких оглеєних мінеральних ґрунтів у зоні надмірного зволоження (Карпати, Передкарпаття та Закарпаття), де перезволоження є основною причиною низької їх родючості, є запобігання поверхневому стоку і водній ерозії, зниження вмісту вологи в орному шарі, поліпшення його повітряного, теплового, поживного режимів та очищення поверхні ґрунту від бур'янів.

На Поліссі та в правобережному Лісостепу, де серед осушених мінеральних ґрунтів переважають малородючі відміни, основним завданням обробітку є боротьба з бур'янами та застосування заходів окультурення легких ґрунтів, поліпшення їх водного режиму та збагачення орного шару органічною речовиною.

У лівобережному Лісостепу з нестійким зволоженням, підвищеним випаровуванням вологи з ґрунту та його засоленням легкорозчинними токсичними солями обробіток мінеральних ґрунтів слід спрямовувати на створення умов для максимального нагромадження і зберігання вологи, запобігання засоленню орного шару та утворенню ґрунтової кірки, а також на боротьбу з бур'янами. Цього можна досягти обробітком ґрунту без перевертання скиби.

У перший період сільськогосподарського освоєння торфовищ обробіток повинен сприяти мінералізації органічної речовини в кількості, необхідній для забезпечення культурних рослин елементами мінерального живлення. Пізніше, коли інтенсивність процесів мінералізації підвищиться, система обробітку торфоболотних ґрунтів повинна запобігати надмірному посиленню аеробіозису. Слід також мати на увазі, що на цих ґрунтах механічний обробіток призводить до підсушування поверхні ґрунту, посилює дію вітрової ерозії, особливо восени, у безсніжні зими та навесні, а також спричинює тривалі коливання маси ґрунту. Значні коливання маси виораного торфового ґрунту спостерігаються під культурами суцільної сівби навесні, коли орний шар дуже перезволожений. Це призводить до випирання посівів, тобто обривання кореневої системи озимих, багаторічних трав і в посівах ранніх ярих культур.

Зяблевий обробіток торфових ґрунтів (оранка, дискування) посилює вимивання з орного шару калію і азоту, а також калійних і азотних добрив, внесених не тільки восени, а й навесні. При дискуванні торфового ґрунту інтенсивно подрібнюються вегетативні органи розмноження пирію, осоту, кульбаби, щавлю, хвоща та інших бур'янів, які починають посилено рости влітку, що також ускладнює боротьбу з ними у посівах культур.

Доведено, що оранка призводить до щорічного зменшення шару середньомінералізованого торфового ґрунту на 6, а інтенсивно мінералізованого - на 2,7 см. Після дискування ці втрати зменшуються відповідно в 3 і 1,8 раза. Отже, необхідно розробляти способи обробітку торфового ґрунту, які б припинили або послабили процеси руйнування, сприяли б надійному регулюванню його родючості та підвищенню врожайності вирощуваних культур. Іноді цього можна досягти заміною механічного обробітку торфового ґрунту хімічним (нульовим) його обробітком.

Система обробітку осушених мінеральних ґрунтів в основному така, як і в богарному землеробстві, але з деякими додатковими заходами. Це - застосування додаткових агромеліоративних заходів регулювання водного режиму ґрунту в зоні надмірного зволоження з хвилястим рельєфом, періодичне поглиблення орного шару на ґрунтах з неглибоким гумусовим горизонтом, застосування в разі необхідності кільчастих котків, максимальне поєднання агротехнічних заходів боротьби з бур'янами з хімічними. Щоб запобігти поверхневому стоку та розмиву ґрунту, слід обмежити використання потужної техніки, зяблевий обробіток проводити небажано.

На осушених рівнинних дерново-глейових ґрунтах, поширених у зоні стійкого зволоження Полісся та в північному Лісостепу, до додаткових заходів належать поступове поглиблення орного шару, збільшення вмісту в ньому органічної речовини, послаблення їх розпилення та посилення боротьби з бур'янами.

Майже таку саму систему обробітку можна застосовувати в сівозмінах на інших ґрунтах з тим лише, що на більш родючих поглиблюють оранку (або замінюють плоскорізним обробітком), а на менш родючих (наприклад, дернових піщаних) зменшують її глибину або замінюють поверхневим обробітком. Обробіток ґрунту має особливості лише на солонцях та їх комплексах, поширених на осушених заплавах річок у лівобережному Лісостепу, де необхідно вирощувати культури, стійкі проти засолення ґрунту.

За умови однакового чергування культур у сівозміні необхідно диферен ціювати обробіток торфового ґрунту. Так, залежно від ступеня розкладання торфу у 8-пільній сівозміні оранку необхідно робити під чотири культури на слаборозкладених (до 20 %), під дві на середньорозкладених (до 35 %) і під одну (картоплю) на сильнорозкладених (понад 35—50 %) ґрунтах. Передпосівний обробіток складається з дискування та боронування під ранні, повторного - під пізні (кукурудзу) культури та застосування гербіцидів. Боротьба з бур'янами на цих ґрунтах повинна здійснюватися переважно за допомогою гербіцидів, а якщо їх немає – 3 - 4-разовим розпушуванням ґрунту в міжряддях, своєчасним збиранням урожаю.

З метою послаблення надмірного розкладання органічної маси в ґрунті і більш тривалого зберігання його родючості в сівозмінах, де збирають лише надземні органи рослин, доцільно застосовувати хімічний (нульовий) обробіток ґрунту без розпушування.

Обробіток ґрунту з неглибоким (10 - 30 см) шаром торфу спрямовують на збільшення органогенного шару, що є основним у поліпшенні їх водного режиму. Цього досягають застосуванням безполицевої оранки на різну глибину.

Передпосівний обробіток осушених ґрунтів складається з дискування і коткування. На слаборозкладених ґрунтах кількість дискувань збільшують, а на сильнорозкладених - зменшують.

Передпосівне коткування перезволожених ґрунтів роблять легшими котками, ніж зволожених нормально. Під багаторічні трави ґрунт треба сильніше ущільнювати, ніж під просапні. Після сівби застосовують також більш легкі котки, ніж до сівби.

За умови однакового чергування культур у сівозміні необхідно диферен ціювати обробіток торфового ґрунту. Так, залежно від ступеня розкладання торфу у 8-пільній сівозміні оранку необхідно робити під чотири культури на слаборозкладених (до 20 %), під дві на середньорозкладених (до 35 %) і під одну (картоплю) на сильнорозкладених (понад 35 - 50 %) ґрунтах. Передпосівний обробіток складається з дискування та боронування під ранні, повторного - під пізні (кукурудзу) культури та застосування гербіцидів. Боротьба з бур'янами на цих ґрунтах повинна здійснюватися переважно за допомогою гербіцидів, а якщо їх немає – 3 - 4-разовим розпушуванням ґрунту в міжряддях, своєчасним збиранням урожаю.