–осіменіння недорозвинених телиць;
–порушення зоогігієнічних вимог при утриманні тварин;
–неповноцінну годівлю тварин, особливо в стійловий період;
–незадовільну підготовку корів, особливо нетелей, до отелення;
–погану організацію родів;
–некваліфіковану родову допомогу;
–відсутність акушерської та гінекологічної диспансеризації.
У п’ятдесятих роках А. П. Студєнцов запропонував класифікацію неплідності тварин, за якою розрізняють сім форм неплідності:
1. Уроджену: у самиць – інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм;
усамців: інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм.
2. Старечу, що обумовлюють атрофічні процеси в статевих органах.
3. Симптоматичну, що виникає внаслідок хвороб статевих органів.
4. Аліментарну, причинами якої є ожиріння, виснаження, низька поживна цінність раціону, аліментарний інфантилізм.
5. Експлуатаційну, як результат експлуатаційного виснаження.
6. Кліматичну, що проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої зміни клімату, недоліків утримання.
| 7. Шштучну: | а) | штучно набуту – при порушенні правил осіменіння: непра- |
| вильне утримання, зберігання і транспортування сперми; | ||
| б) | штучно сплановану – при кастраціях, наміреному пропус- | |
| ку статевих циклів без осіменіння. |
Ліквідування яловості не означає, що на фермі відсутні неплідні корови. Відомо, що 7–9% корів теляться 2 рази протягом року – у першому і четвертому кварталах, а це означає, що стільки ж корів є неплідними.Неплідність завдає значних збитків власникам тварин. Вони складаються з недоотримання приплоду, зниження молочної продуктивності, неокупності витрачених кормів і утримання неплідних тварин, витрат на лікування і багатократне осіменіння.Збитки від затрат на годівлю та утримання неплідних тварин, їх лікування, зниження племінних якостей приплоду важко піддаються обліку і визначенню.
62. Превентивні заходи за незаразних хвороб в умовах свиногосподарств. Насамперед це проведення плановои диспансеризации.Организувати нормування и корегування годивли, використовувати корми доброи якости,проводити вибиркове щоквартальне вибиркове биохимичне дослидження. Утримання,организация годивли й мациону повинни виключати стресови ситуации,травми,падиння,удари.Дотримуватися усих норм утримання,показникив микроклимату,для запобигання зниження природнои резистентности
63. Прихований (субклінічний) ендометрит: причини, діагностика, ознаки, лікування. Прихований (субклінічний) ендометрит – це одна з форм хронічного катарального ендометриту, що не має чітко виражених клінічних ознак. Причини. У корів виникає внаслідок перетворювання післяродовим ендометритом, гіпотонією, атонією і субінволюцією матки, після затримки посліду та інших ускладнень родів, а також при їх несвоєчасному і неефективному лікуванні. Сприяє розвитку ендометриту неповноцінна годівля тварин у зимово-весняний період. За данними Підопригори Г. Л. 61% корів, які приходили в охоту 1–9 разів після родів при штучному осіменінні не запліднювалися бо хворіли на прихований ендометрит.Головною причиною у патогенезі неплідності, обумовленої прихованим хронічним ендометритом є сірковмісна амінокислота цистеїн, що токсично впливає на скоротливий апарат сперміїв. Поряд з цим на сперміїв згубно впливають аміак, сірководень і перекис водню, що утворюються в наслідок перетворень цистеїну у матці. Ознаки. При прихованому ендометриті у період тічки в основному слиз за фізичними показниками не змінюється: він прозорий, не має запаху і тільки при уважному огляді можна помітити різні домішки, частіше пластівці світло-сірого кольору, прожилки катарального ексудату або гною. Захворювання супроводжується чисельними непродуктивними осіменіннями. Статеві цикли проявляються регулярно через 3 тижні, в окремих тварин аритмічно.У кобили в період статевої охоти при субклінічному ендометриті спостерігають накопичення в піхві великої кількості мутного слизу, слизу підвищеної в’язкості. Цей слиз має слабо кислу реакцію (рН 6,5–6,9), при якій спермії втрачають рухливість. Шийка матки дуже велика, слабо еректує, розміщена не центрально. При промиванні матки фізіологічним розчином назад витікає трішки каламутна рідина. Статевий цикл аритмічний – то короткий, то подовжений. У більшості випадків запліднення кобил не настає або відбувається ранній непомічений аборт.При ректальному дослідженні корів, хворих на прихований ендометрит, матка добре скорочується, яєчники щільної консистенції, мають горбкувату поверхню, на якій можна виділити фолікули, що дозрівають та жовті тіла, що інволюють. Ось чому діагностика прихованого ендометриту шляхом ректального дослідження та за фізичними властивостями астрального слизу ускладнена. Лабораторна діагностика. Для уточнення діагнозу проводять біопсію матки або лабораторне дослідження астрального слизу.Шляхом біопсії отримують матеріал, що піддають гістологічному дослідженню. У хворих тварин виявляють десквамацію покривного епітелію, деструкцію маткових залоз, гіаліноз судинних стінок, вогнищеву лімфоцентарну реакцію, наявність фібробластів у компактному шарі ендометрію. Експрес метод діагностики за Дюбенком В. С. базується на виявленні у тічковому слизі при запальних процесах токсичних речовин ароматичного ряду. Для його проведення у пробірку вносять 2 мл лохій або тічкового слизу, 2 мл дистильованої води і 2 мл 20% розчину трихлороцтової кислоти, змішують скляною паличкою і фільтрують через паперовий фільтр. Переносять в іншу пробірку 2 мл фільтрату, додають 0,5 мл азотної кислоти, обережно кип’ятять протягом 1 хвилини, після чого додають 1,5 мл 1% розчину їдкого натру. Якщо розчин прозорий то тварина здорова; якщо жовто-зелений – тварина хвора катаральним ендометритом з легким перебігом; янтарний колір – важка форма гнійно-катарального ендометриту; жовтий – хворіє гнійно катаральним ендометритом. Експрес метод діагностики субклінічного ендометриту за Калиновським Г. М. ґрунтується на виявленні в астральному слизі сірковмісних амінокислот. У пробірку вносять 4 мл 0,5% розчину оцтовокислого свинцю і 10 крапель 20% розчину їдкого натру, а потім додають 0,5–1 мл тічкового слизу, взятого безпосередньо перед осіменінням корови. Пробірку легенько струшують, поступово нагрівають протягом 2-3 хвилин не доводячи до кипіння. Потемніння рідини у пробірці набуття нею коричневого або чорного забарвлення свідчать про наявність у ній сірковмісних амінокислот, поглинутих муцинами слизу матки. У ході реакції ці амінокислоти віддають сірку, яка приєднується до свинцю, утворюючи сірчастий свинець і таким чином суміш темніє. При відсутності запального процесу у матці, суміш не забарвлюється. Діагностичний тест на субклінічний ендометрит у корів за Гавришем В. Г. базується на виявленні гістаміну у сечі за допомогою Ляпісної проби. До 2 мл досліджуваної сечі, внесеної у пробірку, додають 1 мл 5 % водного розчину ляпісу (азотнокислого срібла) і обережно кип'ятять протягом 2 хвилин на газовій або спиртовій горілці. На дні пробірки з’являється осад (чорний – позитивна, коричневий і більш світлий – негативна). Описаний експрес метод діагностики вигідно відрізняється від інших тим, що його проведення не пов'язано з настанням стадії збудженім статевого циклу у тварин. Цитологічне дослідження мазку слизу за Панковим Б. Г. вигідне тим, що дозволяє проводити ранню діагностику прихованого ендометриту, не чекаючи настання тічки і надає можливість раніше розпочати лікування, а відтак і скоротити кількість діб неплідності. Для діагностики прихованого ендометриту беруть слиз з поверхні слизової оболонки вентрального склепіння піхви. Роблять мазок, фарбують його за Романовським-Гімзою, розглядають під мікроскопом і виводять тканинний індекс (відношення соматичних клітин до клітин білої крові) і токсичний фактор (відношення гнійних тілець до нейтрофілів). При ендометриті тканинний індекс становить 0,5–1,7, а токсичний – 0,25–0,55 і більше. Автор рекомендує перевіряти на прихований ендометрит корів: новотільних — на 15 добу після родів; тих, які були хворі на клінічний ендометрит — на 3–5 добу після проведення курсу лікування; осемінених — на 20–23 добу після осіменіння; неплідних – на стадії врівноважування статевого циклу. Біологічний тест проводять додаючи до астрального слизу крапельку сперми і накривши покривним скельцем розглядаючи препарат під мікроскопом. У випадку захворювання спостерігається масова аглютинація сперміїв.Інколи, щоб уточнити діагноз проводять бактеріологічне і мікологічне дослідження, підтитровку антибіотиків, для чого потрібно відібрати проби цервікального слизу.За описаною Серебряковим Ю. М. із співавторами методикою використовують одноразові стерильні полістиролові піпетки і поліетиленові ампули, призначені для штучного осіменіння корів. Над полум'ям спиртівки набирають в обидві ампули стерильний фізрозчин і, приєднавши одну ампулу до піпетки, набирають у піпетку фізрозчин. Після цього приєднують до протилежного кінця піпетки другу ампулу. У такому вигляді пристрій підготовлений до роботи. У піхву корови вводять дзеркало, від'єднують від пристрою ампулу і просувають його у шийку матки. Впорскують фізрозчин, вбирають вмістиме цервікального каналу, і, вивівши пристрій із статевих органів, протирають його кінчик спиртовим тампоном та приєднують ампулу. Матеріали доставляють у лабораторію.Можна проводити також функціональну пробу на прихований ендометрит з простагландином Ф-2 альфа на 28–65 добу після отелення. Після одноразового, у дозі 500 мкг, призначення естрофану у 16% корів і 12% телиць реєструються виділення із статевих органів маткового секрету з домішками пластівців катарального ексудату. Повторне введення простагландину через 11–12 діб як тваринам, що проявили тічку після першої ін'єкції, так і тваринам, що не прореагували на перше введення, індукує тічку у 92–96% оброблених корів і телиць. Дворазове введення простагландину Ф-2 альфа дозволяє виявити прихований ендометрит у 20% корів і у 18% телиць. У всіх корів і телиць, хворих на прихований ендометрит, після повторного введення препарату відзначається посвітління слизу, що свідчить про те, що функціональна проба з простагландином одночасно є і терапевтичним засобом. Лікування корів, хворих на прихований ендометрит повинно бути комплексним і включати дві складові:1. Місцева (внутрішньоматкова) етіотропна терапія. Для цього бажано призначати препарати пролонгованої дії, що забезпечують повну санацію матки у період між двома стадіями збудження статевого циклу.2. Патогенетична терапія (тканинні препарати з печінки, печінки з плацентою, аутокров п/ш + полівітаміни в/ч).Внутрішньоматково вводять корові у кінці стадії збудження статевого циклу 20-30 мл рідкого лікарського препарату антимікробної дії. Перевагу надають препаратам, які виготовлені у вигляді емульсії або суспензії на жировій основі: емульсія йодвісмутсульфаміду, 5 % суспензія трициліну на олії, 1,5% суспензія фуразоліну та 2% розчин метилцелюльози, суспензія «Супротегз», мастисан А, В, Е, 5% олійна суспензія спермосану-3. Використовують ваготіл, для чого змішують 1 мл препарату з 25 мл дистильваної води.Але перераховані антимікробні препарати не усувають патологічних змін ендометрію, які були викликані микроорганізмами і їх токсинами. Тому терміни відновлення функції слизової оболонки матки і репродуктивної функції тварин при такому лікуванні довші. Більш ефективним у цьому відношенні є пробіотик баліз, який крім антимікробної активності відносно стафілококів, протею і синьо-гнійної палички, ще й стимулює репаративні процеси у матці. Його призначають внутрішньоматково у дозі 20 мл 20% розчину з додаванням до нього йодистого калію, ацетилсаліцилової або аскорбінової кислоти одноразово через 6–8 годин після осіменіння. Крім цього, при субклінічному ендометриті використовують біологічно активні речовин: простагландин Ф-2-альфа, окситоцин і трийодтиронін. При першому введенні простагландину Ф-2- альфа (естрофан) у дозі 2 мл в/м, одночасно в/м ін'єктують 50 ОД окситоцину, а при повторному (через 10 діб) – дають всередину 0,20 мг трийодтироніну. Для підвищення заплідненості корів, яких лікують при субклінічному ендометррті перед осіменінням рекомендується вводити в/м імунодепресант гідрокортизону ацетат 2,5% у дозі 0,5 мг/кг.Коровам у яких прихований ендометрит встановлений на стадії врівноважування статевого циклу, також можна проводити внутрішньоматкові введення тому, що канал шийки матки у цей період негерметичний. Це дає можливість підготувати їх до запліднення в чергову охоту. Піпетку для осіменіння просувають у канал шийки матки на глибину 4-5 см до упору у поперечну складку і дещо відтянувши назад (на 2–3 мм), повільно вводять лікарський препарат. Він буде надходити у матку спіралегвинтовим виходом, утвореним незамкненими поперечними складками шийки матки. Курс лікування складається з 2–3 внутрішньоматкових введень. Для перших двох введень використовують підтитровані антибіотики у дозі 1 г з ферментним препаратом імозимом, тетравітом або 0,5% розчином новокаїну. Для останнього введення краще взяти емульсію ксероформу або іхтіолу, що сприяють активізації регенерації ендометрію.З лікувально-профілактичною метою осіменіння корів, які не мають клінічних ознак патології статевих органів, але мають в анамнезі 2–3 непродуктивних осіменіння, поєднують з внутрішньо-матковим введенням антибіотиків, розчинених на ізотонічному розчині натрію хлориду або 0,25% розчині новокаїну чи 7% розчині глюкози у кількості 15–20 мл. Використовують поліміксин М у дозі 0,5–1 г, левоміцетину сукцинат у дозі 0,5–1 г, пеніцилін з мономіцином по 0,5 г, пеніцилін з гентаміцином (1 г і 0,2 г відповідно), ністатин з хлортетрацикліном (0,3 г і 1 г відповідно).Для лікування корів, хворих на прихований ендометрит ГЛ. Підопригора пропонує призначати тканинний препарат з печінки великої рогатої худоби підшкірно у ділянці триголового м'яза плеча, у дозі 5–6 мл на 100 кг маси тварини, трьохразово, з інтервалом 7 діб або поєднання тканинного препарату з підшкірним введенням 0,5% розчину прозерину у дозі 2 мл трьохразово з інтервалом 7 діб.З метою профілактики прихованого ендометриту у корів необхідно:- усувати погрішності в утриманні й годівлі корів як у період вагітності, так і в післяродовий період;- ретельно готувати корів до родів, дотримуватися правил проведення родів, слідкувати за перебігом післяродового періоду;- своєчасно діагностувати післяродову патологію (гіпотонія й атонія матки, затримка посліду, ендометрит) і призначати відповідне лікування для ліквідації цих порушень;- після оперативного відокремлення посліду не слід вводити у порожнину матки водних розчинів антимікробних засобів, які осаджують і руйнують мукополісахариди.
64. Профілактика травматизму у великої рогатої худоби (декорнуація дорослої худоби і видалення рогових зачатків у телят). Декорнуация-частично спиливание рога без повреждения костного рогового отростка.Полностью рог удаляют у особо драчливых. Показания: чрезмерная агресивнгость.,абсцессы в роговом отростке лобной кости,остеомиелит основания рога,гнойное воспаление основы кожи рога,розростание грануляционной ткани с гиперкератозом,переломи рога.Широко используют кровавый способ.Место операции смазывают настойкой йода,обезболиваниепо М.В.Плахотину и С.Т.Шитову.На время операции целесообразно наложить гемастатический жом(вентовый зажим),при отс.зажима можно прижать пальцами.Пользуються проволочной стальной пилой.Если их нет то можно применять листовую и дуговую пилы.Рог должен быть спилен у основания роговой капсылы. Кровотичение останавливають-электрокоаг.,пинцет Пеана,Кохера,наложить лигатуру.Отверстие лучше закрыть антисептической полимерной клеевой композицией.Заживление длится 1,5-2 мес.Безкровное-наложение колец из вакуумной резинына основание рога.Используют дилятатор или кольцо перед наложением растягивают мерлевыми тесемками.Отторжение рога на 28-47й день.Прижигание зачатков рога.в первые 3-15 дней втиранием в роговой зачаток сильных щелочей,кислот до появления капелек крови.Телят до 10 денного возраста можно обезрожить путем иньекции в роговой бугорок 1-2млспирт-формалин-новокаинового раствора,п.к 5-10% роствор хлорида кальция.Термическое прижигание выполняют у 2-3 недельных электрическими и термокаутерами или обычным паяльникам до появления темно-бурого струпа.Иссечение лучше в возрасте 30-60 дней с помощьютрубчастого ножа.Вращательными движениями прорезают кожу до упора в кость.Можно пользываться ножницами Купера,костными щипцами Листона,щипцами Мюзо у телят 1-2 недели.Дляостановки кровотичения накладывают тампон,рану смазывают спиртовым расствором йода и присыпают стрептоцидом.
65. Рани. Поняття, класифікація, симптоми, види загоювання ран. Рана (лат. vulnus, eris n.) - порушення анатомічної цілісності покривних або внутрішніх тканин на всю їх товщину, а іноді також і внутрішніх органів, викликане механічним впливом.Рана має: краї, стінки, дно і порожнину.Відмінні ознаки: біль, кровотеча, зяяння, порушення функції пошкоджених тканин. Біль. Інтенсивність і тривалість больової реакції залежить від характеру пошкодження, видової реактивності тваринного організму. Клінічно проявляється прискоренням серцевих скорочень, розширенням зіниць, потовиділенням, стогін, сечовиділення, тремор м’язів тощо. Зяяння або розходження країв і стінок рани. Кровотеча може бути капілярна, венозна, артеріальна, паренхіматозна і змішана. Порушення функції пошкоджених тканин визначається локалізацією і видом рани.Класифікація ран: Асептичні рани Септичні рани Операційні рани Вогнепальні рани Випадкові раниОпераційні, або хірургічні (vulnus operativum seu chirurgicum) - під час хірургічної операції з дотриманням правил асептики та антисептики. Вогнепальні (vulnus sclopetarium) - від вогнепальної зброї або осколків боєприпасів вибухової дії, Випадкові рани поділяють на: різані (vulnus incisum) - нанесення тонким гострим предметом (лезо, ніж, скальпель, коса, скло), колоті (vulnus punctum) - нанесення довгим, вузьким, загостреним предметом (шило, троакар, цвях, голка, вила), колото-різані - нанесення гострими предметами з ріжучими краями, рвані (vulnus laceratum) - внаслідок перерозтягнення тканин (кігті тварин, цвяхи, гілки дерев,), кусана (vulnus morsum) - нанесення зубами тварин), рубані (vulnus caesum) - нанесення важким гострим предметом, розміжчена (vulnus conquassatum) - характеризуються роздавлюванням і розривом тканин (колеса автомобіля, падіння з висоти), ушиблені (vulnus contusum) - від удару тупим предметом з одночасним ушибом навколишніх тканин (удари палкою, копитом, рогом, падіння на тверді предмети), скальповані - з повним або майже повним відділенням клаптя шкіри, отруєні - містить отруту, що потрапив у рану в результаті укусу тварин чи людської діяльності. Рани загоюються за первинним та вторинним натягом.У разі загоювання первинним натягом запальний процес у рані проявляється слабко: набряк тканин незначний, почервоніння не буває, ексудат, якщо і є, то короткочасно і має серозний характер, між краями рани малопомітний шар фібрину, який практично закриває доступ у рану мікрофлори і уже через добу перетворюється на епітеліальне покриття. В глибоких відділах рани грануляційної тканини утворюється дуже мало і вона дуже відрізняється від звичайної грануляційної, капіляри в ній утворюються шляхом зустрічного надходження з країв рани через фібринні щілини, без утворення сліпих петельок. Міцність рани на розрив розвивається швидше і досягає максимуму раніше, ніж у разі загоєння вторинним натягом. Рана гоїться через 5—10 діб. Рубець малопомітний, відновлення тканини в анатомічному і функціональному відношенні практично повне, хоча за архітектурою рубець епітелію відрізняється від нормального відсутністю в ньому потових залоз та волосяних цибулин.Загоєння рани первинним натягом відбувається за умови тісного змикання рівних малоушкоджених країв рани, мінімальної кількості в рані мертвих тканин, відсутності чи незначної кількості в ній мікробів, відсутності в рані сторонніх тіл, згустків крові (гематоми), якщо не триває кровотеча. Вирішальним, однак, є тісне змикання країв рани. Без цього, тобто у разі зяяння рани, вона не може загоїтися первинним натягом. Первинним натягом звичайно гояться операційні та багато різаних ран. відбутись. У особливих випадках рани можуть навіть зовсім не загоїтися, перетворюючись на хронічні виразки.У разі загоєння рани за вторинним натягом процеси дещо відрізняються кількісно і якісно. Запалення при ньому добре виражене: краї рани набряклі, шкіра гіперемійована, ексудація велика і ексудат гнійний, фібрин вкриває всю рану. В стадії проліферації в рані добре помітні грануляції, іноді вони бувають надмірними і виступають над рівнем шкіри — так зване дике м'ясо (частіше це буває за наявності в рані сторонніх тіл). Епідерміс, що оточує рану шкіри, добре видний у формі білувато-сірого кільця, диску. Після загоєння рани, закінчення епітелізації утворюється деформований рубець, який іноді може порушувати не тільки анатомію в ділянці рани, але і функцію органа (контрактура).Видові особливості ранового процесу. Гнійно-ферментативне очищення ран спостерігається у коней, собак і характеризується добре вираженими гнійно-ексудативними явищами, активним фагоцитозом та гістолізом мертвих тканин за рахунок тканинних і мікробних ферментів. В цих тварин очищення рани відбувається за рахунок гнійно-ферментативного розплавлення мертвих тканин, з формуванням клітинного бар’єру, який попереджає міграцію мікрофлори у здорові тканини. Гнійно-секвестраційне очищення ран спостерігається у рогатої худоби і свиней при ранах з великою зоною пошкодження, виникає фібринозне запалення; мертві тканини просочуються фібрином і секвеструються; у глибині рани на межі здорових і пошкоджених тканин останні розплавляються за рахунок ферментів лейкоцитів. Тобто, мертві тканини не розплавляються, а ущільнюються за рахунок фібрину, утворюючи фібринно-тканину масу і аналогічний струп. Вони захищають рану від забруднення і інфікування і створюють несприятливі умови для тих мікробів, що вже потрапили в рану. Секвестраційне очищення ран характерне для ссавців і птиці. У цих видів тварин кровотечі швидко зупиняються внаслідок утворення щільного фібринозного струпа, який і захищає рану. Фібрин просочує мертві тканини, мікроби, що попали в рану, утворюють разом з ним фібринно-тканинний струп, і муміфікується. Під ним проходять процеси дегідратації без ускладнень, формується грануляційна тканина, яка рубцюється і покривається шкірним епітелієм, що вростає під струп, відділяючи його.
66. Рахіт молодняку: лікування та профілактика. Це захворювання молодняку тварин, що має хронічний перебіг, зумовлене розладом D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обмінів речовин. Характеризується порушенням утворення кісткової тканини та її кальцифікації з наступними функціональними змінами різних систем. Хворіє молодняк усіх видів, особливо при інтенсивному рості. В умовах безвигульного утримання тварин рахіт спостерігають у будь-яку пору року.
| Лікування В сонячні дні організовують моціон на вигульних майданчиках, у зимовий період ультрафіолетове опромінення. Після аналізу рівня мінеральної годівлі та визначення вмісту кальцію і фосфору в крові до раціону додають добавки макро- та мікроелементів, внутрішньовенно вводять фосфосан (по 0,1—0,2 мл/кг маси), кальцію хлорид, глюкал, камагсол, кальцію бороглюконат, кальцимаг, внутрішньом'язово — кальцію глюконат, броваглюкін, кальфосет (15—20 мл на 100 кг маси тіла). Препарати вітаміну D застосовують парентерально — відехол, тривіт, тетравіт, інсолвіт, декавіт, урзовіт або орально в складі преміксів та з молоком — відеїн D3 (в 1 г міститься 200 тис. МО холекальциферолу), польфамікс, олійні розчини вітаміну D, суміші жиророзчинних вітамінів, кормові дріжджі, збагачені ергокальциферолом. Лікувальні дози залежать від забезпеченості тварин кальцієм і фосфором, співвідношення між ними, функціонального стану печінки та нирок. При парентеральному введенні доза холекальциферолу становить 100—150 МО на 1 кг маси, при оральному — 200—250. Водорозчинний препарат холекальциферолу — ліповід вводять телятам по 1000—1500, поросят — 4000 МО на 100 кг маси тіла. Для досягнення максимального ефекту при лікуванні та профілактиці D-гіповітамінозу препарати холекальциферолу застосовують на фоні збалансованих, з оптимальним співвідношенням кальцію і фосфору раціонів. |
| ПрофПрофілактика Профілактика рахіту грунтується на використанні раціонів, збалансованих за вмістом кальцію, фосфору, вітаміну D мікроелементів, протеїну, та проведенні активного моціону. Влітку тварин утримують на вигульних майданчиках, а в стійловий період у приміщеннях установлюють штучні джерела ультрафіолетового опромінення. Потребу D, яка для молодняку великої рогатої худоби становить 20—30 МО на 1 кг маси, для поросят — 500—600 МО на добу, ягнят і молодняку на відгодівлі — 300—500 МО, задовольняють згодовуванням сіна та силосу доброї якості. До складу преміксів і комбікормів вводять відеїн-Вз, опромінені дріжджі, олійні концентрати та інші препарати вітаміну. |
67. Ревматичний пододерматит. Етіологія, патогенез, симптоми, лікування. Ревматичний пододерматит. Частіше реєструється у коней. Причини ревматичного запалення основи шкіри копит різноманітні: переохолодження тварин, напування їх зразу після роботи холодною водою, транспортування на значні відстані, тривала експлуатація без відпочинку за умов ходіння по твердому ґрунту, використання певних лікарських засобів (сабур), згодовування недоброякісних або багатих на білки (зерно, особливо тільки-но вимолочене) кормів, деякі інфекційні (інфлюенца) та незаразні (аборти, післяродові ускладнення) хвороби. За останніми даними причиною виникнення ревматичного процесу можуть бути також ревматоїдні стрептококи.Симптоми. При ревматичному пододерматиті уражаються, як правило, обидві грудні кінцівки. При цьому тварина виставляє їх уперед, старається спиратися на п’яти, масу тіла переносить на тазові кінцівки. Тварина рухається обережно, робить короткі, напружені, стрибкоподібні кроки. Копита гарячі, болючі, особливо в ділянці зачіпної та бічних стінок. Відмічається посилена пульсація пальцевих артерій. Нерідко на початку хвороби підвищується загальна температура тіла тварин до 39 — 40?С.Діагноз. Встановлюючи діагноз враховують анамнез, якість і кількість спожитих кормів, наявність характерних симптомів.Лікування. Враховують етіологічний фактор, до терапії приступають негайно. Якщо причиною хвороби була харчова або інша інтоксикація, алергія — внутрішньовенно вводять одночасно преднізолон або інші кортикостероїди (дексаметазон, диклофенак), 5%-ний розчин вітаміну С, 40%-ний розчин глюкози. Як знеболююче внутрішньом’язово вводять 50%-ний розчин анальгіну або реопірину. Ефективні в перші години ревматичного пододерматиту антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен).Для зменшення ексудації основи шкіри копит, виведення токсинів з організму показані кровопускання, послаблюючі засоби. При ревматичному запаленні копит ефективною є новокаїнотерапія — 0,25-0,5%-ний розчин новокаїну вводять внутрішньовенно дозою 1 мл/кг або здійснюють блокаду пальцевих нервів 2%-ним розчином новокаїну.Дорослим коням, крім, вищезазначених засобів лікування внутрішньовенно раз на добу протягом 3-5 днів поспіль вводять розчин, що складається з 10 г гексаметилентетраміну, 10 г натрію саліцилату, 2 г кофеїну та 200 мл фізрозчину.При лікуванні ревматичного пододерматиту тварин утримують в сухому теплому приміщенні, з їх раціону виключають концкорми, обмежують кількість води для напування при зменшенні болючості масажують кінцівки, призначають проводки. Одужання, як правило настає на 5-8-й день, інколи через 2-3 тижні. Воспалительный процесс начинается в основе кожи зацепной части копыта. В частности, развивается гиперемия ее, а затем отек и серозная экссудатация, в результате этого сдавливаются нервные окончания и возникает боль. Поэтому животное опирается пяточной частью копыта, вынося конечность вперед. При таком положении конечности сухожилия глубокого сгибателя пальца напрягаются и оттягивают копытную кость назад, поворачивая ее вокруг своей поперечной оси. Вследствие этого роговые листочки отслаиваются от листочков основы кожи и передняя часть венечного валика опускается. В дальнейшем копытная кость принимает отвесное положение и ее зацепная часть начинает давить на основу кожи подошвы.Последняя со временем атрофируется, а подошва утончается, иногда даже перфорируется. Постепенно полость в зацепной части копыта освобождается от экссудата и заполняется непигментированным рубцовым рогом. Стенки капсулы утолщаются, зацепная часть ее становится длинной, а пяточная высокой. Кроме того, в результате опускания венчика на поверхности капсулы образуется кольчатость. Эта деформация необратима и называется ежовым копытом.
68. Родовий парез. Етіологія, патогенез, клінічні ознаки, лікування та профілактика.
| Гостре, важке нервове захворювання самок, яке супроводжується напівпаралітичним станом глотки, язика, кишечнику та кінцівок. Виникає до і після родів. Частіше буває у перші дні після родів. |
| Етіологія Конкретна причина не з'ясована, хоча встановлено, що захворювання реєструється переважно у високоудійних корів 4—5-річного віку; добре вгодованих при висококонцентратному типі годівлі; при стійловому утриманні й відсутності активного моціону; зниженні на 20—60% вмісту кальцію у крові тварин (гіпокальціємія); зниженні вмісту цукру в крові (гіпоглікемія). Виникнення захворювання спричиняють тривалий сухостійний період, простуда, протяга,у деяких корів і кіз парез повторюється після кожних родів. У корів перші ознаки захворювання розвиваються у перші три доби після легких і швидких родів, іноді під час родів, рідко через кілька тижнів або місяців після родів та як виняток у вагітних тварин. У деяких корів і кіз захворювання виникає після кожних родів. Розрізняють дві форми хвороби: легку (атипову) і важку (типову). Найчастішими, але не характерними ознаками прояву захворювання у легкій формі є пригнічення загального стану і незначне зниження температури тіла (хоча вона може бути нормальною); зміни в діяльності органів травлення — погіршення апетиту, відрижка, жуйка і пригнічення рухів рубця, перистальтика кишечнику ослабляється, дефекація й сечовиділення сповільнюються, порушується координація рухів. Тварина сковано піднімається та пересувається. При лежанні спостерігається характерне-подібне викривлення шиї, хоча голову тварина утримує. Важка форма захворювання характеризується пригніченням або збудженим загальним станом тварини. Після кількох невдалих спроб встати вона лежить у характерній позі — на боці з витягнутими кінцівками, голова закинута набік, з напіввідкритого рота звисає язик. З ротової порожнини витікає слина. Змінити положення голови неможливо. Іноді захворювання проявляється значним збудженням (тварина реве, скреготить зубами, виникають судороги). Погляд стає напруженим, зіниці розширюються, на поколювання голкою тварина не реагує — відсутній пальпебральний рефлекс. Температура тіла знижується до 35—36 °С, основи рогів та дистальні відділи кінцівок холодні. З очей постійно виділяються сльози. Настає помутніння рогівки. Надалі порушуються функції майже віх органів і систем, розвивається тимпанія рубця, сечовий міхур переповнюється сечею, а пряма кишка — пересохлим калом. Змінюється ритм роботи серця, а отже, показники та якість пульсу. Дихання стає хриплим. У тварини наростають явища коматозного стану. У овець та кіз хвороба розвивається на 1—3-й день після родів і дуже рідко до й під час родів. У хворої тварини відзначається пригнічення загального стану, погіршення апетиту, припинення жуйки, виділення сечі та калу. Рухи стають непевними і хиткими. Знижується загальна й місцева (шкіра вух, основа рогів) температура розвивається параліч глотки, язика. Тварина лежить із витягнутими кінцівками й закинутою на грудну клітку головою. Порушується діяльність серцево-судинної та дихальної систем. У свиней хвороба виникає на 2—5-й день після родів. При легкому перебігу хвороби тварина встає, хоч і з труднощами, хода її хитка, вона байдужа до всього. У молочній залозі мало молока. Іноді свиноматки лягають на черево. Прогноз хвороби несприятливий для всіх тварин; Якщо корову не лікувати, то через 12—18 год вона може загинути. Рідко настає само-видужання на 2—3-й день після захворювання. Вівці та кози без лікування гинуть через 1—2 доби. Після лікування одужання настає через 1—2 год. Свиноматки одужують через 1-2, іноді через 4 дні після захворювання. Механізм розвитку хвороби повністю ще не пізнаний. Одужання тварин внаслідок різних засобів терапії пологового парезу -вдуваніе повітря, ін'єкції молока в молочні цистерни вимені, парентеральне введення хлористого кальцію або глюконату кальцію, гормонотерапії -свідоцтва про те, що ці кошти, діючи через інтерорецептори молочної залози в одному випадку, гормональним шляхом в іншому, впливаючи на один і той же патогенетичний механізм -нейроендокрінную систему. Лікувальні засоби, діючи рефлекторно на гіпоталамус, стимулюють секрецію АКТГ (адренокортикотропний гормон), що, у свою чергу, активують діяльність кори надниркових залоз і паращитовидної залози. Гормони цих залоз сприяють відновленню порушеного електролітного складу крові. Отже, порушення електролітного складу крові є наслідком зміни механізму регуляції обміну електролітів, що відбивається потім у першу чергу на діяльності кори головного мозку і вищих вегетативних центрів, що регулюють обмін речовин. Провідімих, порушення відносини кальцію до магнію з переважанням останнього є причиною розлитого гальмування в корі головного мозку, що проявляється у формі післяпологовий коми і порушення функціональної діяльності внутрішніх органів. Ефективним методом лікування хвороби у жуйних є нагнітання повітря (аерація) у молочну залозу попереднього видоювання молока з усіх часток вим'я. Корові надають спинно-бокового положення. Верхівки дійок обробляють спиртовими тампонами. Нагнітають повітря спочатку у нижні, а потім верхні частки вим'я за допомогою апарату Еверса, шприца Жане або інших пристосувань до розправлення шкірних складок і відчуття при постукуванні по наповненому повітрям вим'ї тимпанічного звуку. Посередині кожну дійку перев'язують бинтом на 25—ЗО хв, щоб повітря не виходило. Після аерації легенько масажують вим'я. Одужання настає через 2—3 год. Недостатнє (слабке) наповнення вим'я повітрям не дає належного лікувального ефекту, а надмірне призводить до виникнення підшкірної емфіземи, яка через деякий час зникає. Якщо через 5—6 год стан не поліпшиться, нагнітають повітря повторно. Молоко у корови здоюють через 1—2 год після її піднімання або в лежачому положенні. Поряд з цим хворій тварині розтирають шкіру кінцівок, м'язи крупа, попереку, грудної клітки. Після масажу тіло вкривають попоною. У дрібних тварин масажують вим'я із камфорним маслом. В очищену від калу пряму кишку дрібним тваринам уводять розчин цукру: вівці (козі) — 150, свині — 100 г на 750 мл теплої води. Введення цукру свині можна повторити через 2—3 год. Позитивні результати одержують, застосовуючи замість нагнітання повітря введення в кожну частку вим'я до 500 мл парного молока від здорової корови хворій, підігрітого до 40 °С (визначається місткістю частки вим'я). Корова піднімається через 1—1,5 год. Пряму кишку, сечовий міхур звільняють від вмісту, при потребі видаляють гази з рубця, пам'ятаючи, що заливати лікарські препарати хворій тварині не можна внаслідок паралічу язика й глотки. Ліки вводять через зонд, уколом у рубець, підшкірно або внутрішньовенно. Із медикаментозних засобів корові призначають підшкірне введення 20%-го розчину кофеїну-бензонату натрію до 10 мл, а вівцям, козам та свиням — 1—2 мл, у яремну вену вводять 20%-й розчин глюкози і 10%-й розчин кальцію хлориду, кальцію глюконату в дозі 150—200 мл. Ознаками одужання є реакція на поколювання шкіри голкою, нормалізація серцево-судинної та дихальної функцій, підвищення температури тіла, поліпшення перистальтики та інші симптоми. Якщо вжиті заходи не дали ефекту, тварину забивають на м'ясо. Профілактика. В усіх господарствах необхідно встановлювати суворий контроль за годуванням і змістом високомолочних корів. В останній період лактації і під час запуску ставлення кальцію до фосфору бажано зменшити до 0,6. У сухостійний період застосовують опромінені кормові дріжджі до 2 кг на день, концентрат вітаміну D (1200 ИЕ на 100 кг ваги). (Внутрішні незаразні хвороби крупно рогатої худоби/Под ред. Проф. П.С. Іванова. -М.: Изд-во «Колос», 1967.)В якості профілактики в раціоні сухостійних корови сіна повинно бути не менше 8 кг, концентратів - не більше 2-3 кг. У корівниках та пологовому відділенні усувають протяги. Високопродуктивним коровам, раніше переболевшим післяпологовим парезом, за 7-10 днів до отелення дворазово внутрішньом'язово вводять вітамін D 3 в дозі 3-4 мил. ОД, дають всередину цукор по 200-300 г в перебігу декількох днів до і після отелення. |
69. Розлади статевих рефлексів та заходи їх профілактики у плідників. Гальмування статевих рефлексыв викликають несподиваний звук,присутнисть сторонних осиб,новий запах.змина свитла,мисця для отримання сперми.Таке гальмування називаэться негативною индукциею або зовнишним гальмуванням.Необхидно зазделегить привчити виробникыв до обстановки примищення,де беруть сперму, и до присутности техники зи штучногоосимениння,дотримуватися тиши и пидтримувати одноманитну обмтановку с момент отримання сперми.У бикыв часто гальмування зявляэться на тварин,якщо вони мистяться поруч з ними в загальному примищенни.Гальмування виникаэ тоды,коли не видиляэтся еякулят через килькаразовепорушення правил пидготовки та застосування штучнои вагини.При розвиненому гальмуваннызапизнилого рефлексу використовують видпочинок вид садок,надання моциону,регулярне купання,змына отримання мысця для сперми.Сонно-гальмивний стан виникаэ при недоликах штучнои вагини.Сперми видиляэться мало и вона поганои якости
70. Розчистка копит. Підковування. 70.Оцінюючи форми і копитець обов'язково враховують постановку кінцівок. Визначають її під час огляду тварини спокійному стані. На правильно поставленої грудної кінцівки під час огляду попереду стрімка лінія, проведена попереду плечового суглоба, ділить кінцівку навпіл, а під час огляду збоку стрімка лінія, проведена від осі лопатки через середину ліктьового суглоба, ділить кінцівку навпіл і внизу гойдається пяточных частин копитець. На правильно поставленої тазової кінцівки під час огляду ззаду стрімка лінія, проведена від середини заднього краю сідничного бугра, ділить кінцівку навпіл й вона стосується пяточного бугра, а під час огляду збоку стрімка лінія, проведена від тазостегнового суглоба, стосується бічний стінки копитця. Правильні копитця великої рогатої худоби характеризуються такими даними: кут нахилу зацепной стінки до горизонтальній площині становить 45-55є; зацепная частина роговий стінки вдвічі довші заднього ділянки рогового м'якушки (заднього ділянки роговий капсули), ширина підошви вдвічі менше її довжини; внутрішня стінка копитця стрімка, а зовнішня – положиста; поверхню підошви злегка вігнуте; межкопытцевая щілину вузька; вісь пальця пряма. віссю пальця називають уявну лінію, пошкоджену попереду по поверхні путовой області й зацепной стінки копитця, а збоку по бічний поверхні путовой області й копитної стінці. При неправильної постановці кінцівок (виставлена кінцівку вперед, відставлена тому, широка, вузька, тощо.) в тварини формуються неправильна форма копитець (гострокутна, тупоугольная та інших.). Неправильні копитця у випадках є фізіологічно обгрунтованими і виправленню не підлягають. Вісь пальця таким копитець залишається прямий. При розрахунку і обрізування копитець видаляють зайве отросший ріг, але фізіологічно неправильна форма залишається. За відсутності догляду за копитцями і недотриманні ін. заходів профілактики у тварин можуть копитця деформуватися. Завдання 2. Знати деформовані копитця у ВРХ. Це поширена патологія. При деформації копитець поруч із таким чинником поруч із таким чинником, як недостатнє стирання роги при обмежених рухах тварин, потрібно враховуватиме й тип годівлі, форму вимені, стадію стельности, погодний чинник та т.д. Високий рівень напруги обмінних процесів, білковий перегодовування тварин прискорюють зростання роги, але стає занадто м'яким. Інтенсивне годівля сприяє збільшення маси тваринного, внаслідок навантаження дистальний відрізок кінцівок зростає й цих умовах надзвичайно отросший ріг деформується. Слід враховуватиме й такий чинник, як стельность, коли в тваринного збільшується маса кафе і можливо порушення мінерального обміну, що веде до слабкості кісткового і сухожильно-связочного апарату із наступною деформацією копитець. У корів із вічно неправильною формою вимені, при надмірно великому вимені змінюється постановка кінцівок, і розвиваються деформовані копитця. Зміст тварин на вологій підстилці, при скупченні гною і гнойової рідини веде до розм'якшенню копитного роги із наступної його деформацією. Здеформований ріг травмує основу шкіри, порушує її харчування, що веде зміну якості роги та й неправильного його зростанню. Довгі (гострокутні) копитця. Зацепная частина копитної стінки різко подовжена і має менший кут нахилу проти норми. Подошвенный край стінки попереду копитця загинається догори і може загортатися убік протилежного копитця. Причиною розвитку такого копитця найчастіше є привязное, боксовое зміст тварин за відсутності прогулянок і за копитцями. При довгих копитцях кінцівки в тварини виставлені уперед і на п'яткові частини копитець випадає велике навантаження. Пальці прогинаються, путовая і венечная кістки приймають більш похиле становище. Сухожильно-связочный апарат задній поверхні пальця відчуває сильний натяг. Гострокутні копитця спостерігають при неправильної постановці кінцівок (виставлені вперед), але нинішнього разі вісь пальцевих кісток залишається прямий, і ті копитця виправленню не підлягають. Ріг копитного м'якушки з компенсаторної реакції сильно розростається і напливає на копытную підошву, прикриваючи її. Між підошвою і знову отросшим рогом м'якушки потрапляє бруд, гній, і за розчищення такого копитця виявляють так звану “ подвійну підошву”. У пяточной частини підошви ріг розростається, а зацепной частини підошви, в середині, через що зібрався багна й гною, ріг руйнується з освітою порожнин. Процес може ускладнюватися розвитком пододермита. За відсутності розчищення надмірно отросший ріг однією ратичку може відламатися чи надломиться. У таких випадках залежно від становища лінії отлома чи надлому можливо прояв сильної кульгавості і ускладнення як пододермита. Виправлення форми такого копитця полягає у своєчасної розчищення його й обрізування надмірно дедалі зростаючого роги. При запущеній деформації розчищення проводять у кілька прийомів, щоб сухожильно-связочный апарат поступово пристосовувався перерозподілу навантаження. Профілактика цього виду деформації досягається планової розчищенням копитець й можливості організацією моціону. Криві копитця. У ВРХ криві копитця частіше розвиваються на тазових кінцівках, зазвичай, на латеральном ратичку. У кривого копитця зовнішня стінка надмірно опуклі, у нижнього краю вигнута убік підошви, а внутрішня (межкопытцевая) стінка вігнуте і низька. Такі тварини спираються про грунт переважно з допомогою підошовної (нижньої) частини зовнішньої стінки. Ця відповідальна ділянка копитної стінки завёрнут набік підошви, власне ж підошва хіба що розгорнуто убік межкопытцевой щілини й у опорі не повністю бере участь. Причиною кривих копитець є порушення умов забезпечення і годівлі молодих тварин за відсутності догляду за копитцями. До розвитку таких копитець привертає неправильна постановка кінцівок (широке, вузьке). Тварина з кривими копитцями пересувається повільно, обережно, при швидкому русі можливо поява кульгавості. Вісь пальцевих кісток на кривому ратичку виявляється надламаної убік межкопытцевой щілини. Виправлення кривих копитець у ранній стадії досягається відповідної розчищенням обов'язково жити у кілька прийомів протягом 3-6 міс. При розчищення зрізають частина копитної стінки, загнутої на подошвенную поверхню, розчищають підошву. Для таких тварин важливий чинник в виправленні форми копитець буде організація прогулянок. Деякі автори виділяють ще таких форм деформації, як плоскі, повні, ножницеобразные і клювовидные копитця. Завдання 4. Навчитися обрізання копитця у ВРХ. Копитця розчищають у станку, фіксуючи кінцівки з допомогою пристосувань. Під живіт підводять широкі ремені запобігання падіння тваринного. У спокійних тварин розчищення можна навести без верстата, фіксуючи грудну кінцівку мотузкою, перекинутої через тулуб. Тазову кінцівку зміцнюють з допомогою гомілковий закрутки та інших. прийомами. У окремих випадках вдаються до повалу тварини або запровадження нейроплетиков. При обрізування і розчищення копитець використовують різні ручні інструменти: копитні щипці і ножі, сікачі, стамески, рашпіль, молоток тощо. Для зручності роботи бажано мати підставку, де обробляють копитця. У деяких господарствах застосовують електричні фрези типу обертового рашпиля, а й через конструктивних недоліків їх широко не використовують. Розчищення копитець починають із підошви. Копитним ножем видаляють лише старий, потрісканий, легко крошащийся ріг (“мертвий ріг”). При зняття роги зі боку підошви треба бути обережним, т.к. товщина його підошви 2,5-5 мм. Стоншувати підошву не можна. При надмірно відрослої копитної стінці її подошвенные краю обрізають копитними щипцями, кліщами, обрубують сокирою, стамескою. Потім подошвенную поверхню вирівнюють рашпілем, і її стає горизонтальній, тільки в краю внутрішньої стінки за українсько-словацьким кордоном м'якушки та власне підошви утворюється невеличке заглиблення. Після розчищення і обрізки копитця за правильної постановці кінцівок повинен мати правильної форми і пряму вісь пальця. Завдання 5. Ознайомитися з обрізанням копитець у овець. Розчищають і обрізають копитця на лежачому тварину, зафіксованому руками на землі або на спеціальних столах. З боку підошви видаляють лише відшарований ріг, та був отросший ріг копитної стінки лише на рівні підошви. Копитний ріг у овець обрізають копитними щипцями, ножами, садовими ножицями та інших. Завдання 6. Ознайомитися з обрізанням копитець у свиней. Свиноматок і хряков-производителей фіксують в стоячому становищі при фіксації петлею за верхню частину або в лежачому становищі. При розчищення використовують самі інструменти, як і в овець. Ріг копитець із боку підошви у свиней видаляють дуже обережно та лише крошащийся. Слід пам'ятати, що з боку підошви між м'якушкою та власне копитної підошвою є щелевидное поглиблення з “живим рогом”. Після розчищення підошви видаляють ріг подошвенного краю роговий стінки рівня підошви. У свиней більше розвинене зовнішнє ратичку, і тому копитцям не прагнуть надати однакову величину. Завдання 7. Техніка безпеки під час розчищення і обрізування копит Для розчищення і обрізки копитець, фіксації тварин виділяють фізично міцних робочих, працездатних і знайомих із прийомами роботи з тваринами та його фіксації. На робоче місце передбачають як необхідні інструменти, а й перев'язувальні, дезінфікуючі і лікувальні вартість випадок травми тварини момент розчищення копитець чи виявлення патологічного процесу. При розчищення і обрізування копитець в тварини необхідно дотримуватись заходів обережності: годі було ступні ніг ставити разом, не сідати на корточки. Поза має бути таким, щоб за занепокоєні тваринного можна було переселити тяжкість тіла на отставленную ногу, відштовхнутися рукою від животного.
