Воспаление сухожильных влагалищ запястья 10 страница

57. Післяродова субінволюція матки. Етіологія, патогенез, клінічні ознаки і лікування. Під субінволюцією матки розуміють сповільнене відновлення матки та інших репродуктивних органів до передвагітного стану. Ця патологія спостерігається у самок усіх видів тварин, але найбільш схильні до неї корови. Внаслідок зниженої інтенсивності ретракції м’язів матки та регресії карункулів, дегенеративно-регенеративнихпроцесів у ендометрії, сповільненого відновлення зв’язкового апарату та топографії матки, в її порожнині скупчуються лохії, що піддаються розкладу і відбувається отруєння організму продуктами їх розпаду та бактерійними токсинами. Етіологія: багатоплідна вагітність, багатоводдя, перерозвиток плодів, функціональна неповноцінність задньої долі гіпофізу.Сприяють виникненню субінволюції гіподинамія у другій половині вагітності, від’ємний баланс поживних речовин та енергії в дородовий та післяродовий періоди, порушення естроген-прогестероновогоспіввідношення, неправильна експлуатація, особливо при високій продуктивності.Клінічні ознаки. Хворобу реєструють з7–8-годня після родів. Найхарактернішою ознакою є великі виділення густихтемно-червонихлохій при лежанні тварини, що може затягуватися до двох тижнів. Загальний стан тварини мало змінений, іноді може спостерігатися в’ялість, зниження апетиту, незначні коливання температури.При вагінальному дослідженні породіллі виявляють набряк слизової оболонки піхви та піхвової частини шийки матки, шийка матки розкрита і розміщена на передньому краї лобкових кісток.При ректальному дослідженні виявляють збільшену матку, її роги в’ялі, опущені в черевну порожнину, іноді промацуються карункули, флуктуація рога, що був плодовмістилищем.З переходом процесу у хронічну форму (з 14-гопо30-йдень) зменшується виділення лохій, вони стаютьтемно-бурими,густими.При хронічному перебігу хвороби (через 1,5–2місяці після отелення) виділення лохій може цілком припинитися, загальний стан тварини видається нормальним, але при ректальному дослідженні виявляють у1,5–2рази збільшену матку, зміщену на одну третину в черевну порожнину, стінки її потовщені, ригідність ослаблена. Статеві цикли бувають неповноцінними або ж має місце анафродизія.Прогноз. При старанному догляді за твариною після3–4-хнеповноцінних циклів тварина може запліднитися. Часто на ґрунті субінволюції матки розвивається ендометрит.Лікування скеровують на відновлення тонусу та скоротливості матки, стимулювання дегенеративно-регенеративних процесів, підвищення рівня біоенергетичних процесів, місцевої та загальної реактивності. Хворим назначають маткові препарати (окситоцин, пітуїтрин, прозерин, ергометрин, метилергометрин та ін.), ректальний масаж матки, моціон. Внутрішньовенно вводять 150 мл 10%-горозчину кальцію хлориду в комбінації з 250 мл 40%-горозчину глюкози, внутрішньом’язово – простагландини (естрофан, ензапрост, дінапрост, люталіз та ін.) та 10 мл тривіту,2–3рази з інтервалом три доби.

58. Післяродовий гнійно-катаральний ендометрит. Етіологія, патогенез, клінічні ознаки, лікування.Розповсюдженість: гнійно-катаральний ендометрит є найчастішою формою запалення. Заданими М. В. Вельбівця, гострим післяпологовим ендометритом хворіють від 10,2 до 72,1 % корів. Найбільше корів хворіють на ендометрит у зимово-весняну пору (21-39 %).

Етіологія: запалення настає на фоні субінволюції матки, затримки посліду і його несвоєчасного відокремлення, аборту, затяжних пологів,, травм матки при наданні допомоги при пологах і проходить з участю патогенної мікрофлори, яка проникає у матку із зовнішнього середо­вища через піхву і шийку матки.

За даними Р. Г. Кузьмича, у ранній післяпологовий період (2-4 дні після пологів) у 75 % корів у матці виявляються мікроорганізми, що при зниженні резистентності організму сприяє захворюванню на після­пологовий ендометрит. Найчастіше це Echerichia coli (у 87 % з числа інфікованих тварин), Staph. epidermidis (33 %), Str. pyogenes (27 %), Staph. aureus (13 %), Str. agalactiae (13 %), Cor. vaginalis (20 %), Prot. vulgaris (20 %), Вас. subtilus (27 %). Переважно зустрічаються асоціації кишкової палички із стрептококами і стафілококами (55 %); стрепто­коків, коринебактерій і кишкової палички (15 %); сінної палички, кори­небактерій і кишкової палички (10 %).В. Й. Любецький виділяв під час фізіологічного перебігу родів і після­родового періоду із вмісту матки корів у 89 % мікрофлору, переважно у вигляді монокультур. У корів з гнійно-катаральним ендометритом внутрішнє середовище матки контаміноване у 90 % асоціативною мікро­флорою. При дослідженні однієї корови виділяється від 2 до 4 видів мікроорганізмів. Учений вказує, що гострий ендометрит у корів виникає як після фізіологічного (10-28 %), так і після ускладненого (78-100 %) отелення. Від характеру родів залежить видовий мікробний спектр матки при ендометриті. У процесі перебігу запалення відбувається зміна складу наявної мікрофлори матки два і більше разів.

Сприяють захворюванню неповноцінна годівля, особливо де4ицит каротину і вітаміну А, антисанітарні умови утримання корів після отелен­ня, проведення отелень в одному приміщенні без його зміни. За даними Ю. М. Орді на, навесні у тварин з остеодистрофією та маститом під час сухостою кількість родових та післяродових хвороб зростає до 28-89 %. Патогенез. Спочатку під дією токсинів, які утворюються в процесі розпаду лохій та життєдіяльності мікроорганізмів, розвивається катар слизової оболонки матки, який закінчується видужанням або усклад­нюється розвитком гноєтворної інфекції і, розвиваючись за класичною схемою, осередок запалення переходить у гнійно-катаральний ендо­метрит.

Розвивається морфологічна дезорганізація структури слизової та підслизової основи у вигляді дистрофічних, атрофічних і некротичних змін, процесів склерозування.У результаті набряку міометрію розривається зв'язок між клітинами міометрію, тобто руйнуються нексуси і, як наслідок, змінюється прове­дення збудження. Слабка хвиля скорочень, яка зароджується у верхівці рога матки стає ще слабшою у середині рога і майже не доходить до основи рога матки. Такий стан скоротливої діяльності міометрію поси­лює розвиток запального процесу. Розвивається інтоксикація організму продуктами розпаду ексудату.

Внаслідок розростання сполучної тканини м'язова оболонка потовщує­ться і межа між нею і підслизовою зникає. У патологічний процес втя­гується серозна оболонка, що дає підставу запальні процеси у матці класифікувати як метрит (В. Й. Любецький).За даними В. Й. Любецького, вирішальну роль у патогенезі відіграють зрушення показників гомеостазу, зокрема, розвиток диспротеїнемії, ком­пенсований метаболічний ацидоз з посиленням інтенсивності гліколітичних процесів, амоніє-, кето-, та уреогенезу у тканинах. Розвиваєть­ся енергетичний дефіцит, нестача лужних еквівалентів, що є причиною декомпенсованого метаболічного ацидозу. При цьому з перших днів захворювання суттєво порушується процес використання тканинами матки кисню. У крові зростає вміст загального білка, лактату, пірувату, аміаку, знижується вміст цитрату та α -кетоглутарату. Під час розвитку ендометриту в організмі корів розвиваються компенсаторні метаболічні зміни, які характеризуються посиленням інтенсивності процесів утилі­зації аміаку (активація синтезу сечовини у печінці, відновне амінування оскетоглутарової кислоти), активацією глюконеогенезу (зменшення кон­центрації щавелеоцтової кислоти), зростанням синтезу трансферинів, білків реактивної фази: церулоплазміну, гаптоглобіну, гемопексину, α-антитрипсину та Р-глікопротеїду, зростанням імунокомпетентних білків (IgM, IgG, IgG,).

Клінічні ознаки. Захворювання реєструється здебільшого на 5-15-й дні після родів. Загальні ознаки захворювання малопомітні. У переваж­ної більшості хворих корів температура тіла, частість пульсу і дихання знаходяться у межах норми, апетит не знижується. У деяких корів спо­стерігається легка гарячка, зменшується апетит і секреція молока. Із зовнішніх статевих органів виділяється у різній кількості слизово-гнійний ексудат, який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста, сідничних горбах та вульві.

Матка хворих корів збільшена, знаходиться у черевній порожнині, має дряблі стінки тістуватої консистенції, переважно атонічна, хоча при тривалому погладжуванні може слабо скорочуватися. Інколи відзнача­ється флюктуація і болючість, яка визначається за реакцією тварини на пальпацію. Шийка матки дещо відкрита, через неї виділяється ексудат. ІІри цьому третя частина корів, хворих на ендометрит, одночасно страждають на цервіцит (ендоцервіцит). Зареєстровані також асоціації ендометриту з вагінітом, вестибулітом, вестибуловагінітом.У 61 % хворих тварин яєчники мають нормальні розміри і містять жовте тіло. Зменшення розмірів і відсутність функціональних утворену в яєчниках відзначається у 28,4 %, а у 10,6 % яєчники нормальних роз­мірів і у них пальпуються фолікули діаметром від 10 до 20 мм. Стан яєчників впливає на перебіг хвороби та одужання. Реєструється посиле­на пульсація середніх маткових артерій. Статеві цикли відсутні, а якщо виявляються, то частонеповноцінні. У корів, хворих на гострий післяпологовий ендометрит, встановлено зменшення кількості загального кальцію, неорганічного фосфору і загаль­ного білка. Зменшується кількість імуноглобулінів у сироватці крові, що свідчить про пригнічення гуморальних факторів неспецифічної резистентності корів. Спостерігається гіпокаротинемія, що призводить до зниження синтезу вітаміну А і порушення функціонування епітелію сли­зової оболонки статевих органів і ендокринних залоз. Кількість лейко­цитів у крові хворих корів незначно збільшується, а у лейкограмі спо­стерігається просте (регенеративне) зрушення ядра. Абсолютна кількість лімфоцитів збільшується. Зростає кількість тестостерону, прогестерону, тироксину і кортизолу при одночасному зменшенні концентрації інсуліну та естрадіолу.Збільшення в крові тестостерону можливе при порушенні стероїдогенезу і перетворення андрогенів в естрогени. Підвищення концентрації прогестерону є наслідком гальмування розсмоктування жовтого тіла, а змен­шення синтезу естрадіолу — порушення фолікуло- і стероїдогенезу при і.ітримці інволюційних процесів у статевому апараті після родів. Прогетероново - естрадіолове співвідношення зростає з 1,8 у корів з нор­мальним перебігом післяпологового періоду до 5:1 у корів, хворих на гострий післяродовий ендометрит. Найбільший розлад стероїдогенезу v хворих корів спостерігається при наявності в яєчнику жовтого тіла. Знижується функція щитовидної залози, що виявляється зменшен­ням концентрації трийодтироніну як до, так і після отелення. У свиноматки, хворої на гострий ендометрит, особливо при годівлі поросят, виділяється слизово-гнійний ексудат. Загальний стан залиша­ться задовільним, апетит зберігається. У сук ендометрит розвивається частіше внаслідок травматизації родових шляхів, затримки посліду, субінволюції матки. На 3-5 добу Загальний стан собаки погіршується, підвищується температура, спрага, знижується апетит, виявляється гіпогалактія, рясно виділяється слизово-гнійний ексудат сірого кольору з домішкою крові, без запаху. Діагностика післяродового ендометриту проводиться клінічними методами. Клінічна діагностика ґрунтується на анамнезі і акушерському дослідженні при виявленні клінічних ознак, характерних для даної фор­ми запалення матки. При ультразвуковому дослідженні на дні матки виявляються дрібні краплі рідини у вигляді темних округлих утворень. Прогноз. Після настання клінічного видужання часто спостерігаються порушення функції статевих органів і тривала неплідність. Не дивно, що для зворотного розвитку зміненої структури тканин матки та для віднов­лення функції статевих органів, необхідний тривалий час. Неплідність на корову складає від 27 до 89 днів і більше. Запліднюється після видужан­ня від 62 % до 100 % тварин. Покращують умови утримання і забезпечують тваринуповноцінними кормами.Ексудат, що скупчився в порожнині матки видаляють шляхом її промивання теплим (40-45єC) 3-10%-ним розчином хлориду натрію, 2-3%-ним розчином двовуглекислої соди, 3-4%-ним іхтіолу, розчином йоду (1 частина кристалічного йоду, 2 частини калію йодиду і 1000 мл кип'яченої води), 1-3%-ним розчином ваготілу та ін. Потім у порожнину матки вводять готові лікарські форми (гінекологічні свічки з фуразолідону, екзутер, метромакс тощо) або антибіотики, сульфаніламіди та нітрофуранового з'єднання в тих чи інших комбінаціях у формі емульсій, суспензій, мазей.За даними В.П. Гончарова для стимуляції скорочень матки призначають окситоцин, пітуїтрин, прозерин, ергометрин, бревіколлін або інші маткові засоби, які застосовують після попереднього введення 2%-ного розчину синестролу або іншого естрогенного препарату. Особливу увагу слід приділяти застосування засобів неспецифічної терапії (ін'єкції розчинів іхтіолу, АСД-2фр., НДЕ та ін.)Для підвищення тонусу матки і активації функції яєчників рекомендується ректальний масаж матки і яєчників шляхом погладжування і розминання їх протягом 3-5 хвилин щодня або через кожні 2-3 дні, всього 5-6 сеансів. Ефективна озокеритотерапія у вигляді вагінальних тампонів і аплікацій на попереково-крижовий область за методом І.Л. Якимчука, а також лікувальні грязі: мулові, торф'яні, сапропелеві, у вигляді вагінальних тампонів за методиками Р.Ф. Венкербец, О.М. Вяткіна і В.М. Копитіна. Озокеритові або грязелікувальні процедури проводять щодня або через день, всього 6-12 сеансів. Застосовують внутрішньом'язово простогландин F2б - 10-12 мг (Т. Є. Григор 'єва, 1988).Для нормалізації обмінних процесів призначають внутрішньом'язово концентрати вітамінів A, D, E трівітамін, організують лікувально-дієтичне годування, прогулянки, інсоляцію хворих тварин.Окситоцин (Oxytocinum) використовувався в поєднанні з масажем матки через пряму кишку. Окситоцин застосовується для підвищення тонусу і посилення скорочення гладкої мускулатури матки при запаленнях матки. Випускається у вигляді розчину для ін'єкцій, що містить в 1 мл 5 ОД або 10 ОД окситоцину - синтетичного аналога поліпептидного гормону задньої частки гіпофіза, у скляних флаконах місткістю 20 і 100 мл. Звичайно препарат вводять підшкірно або внутрішньом'язово. Якщо внутрішньом'язове введення не дає результату, або потрібен негайний ефект, то застосовують внутрішньовенне введення окситоцину, який слід вводити повільно і попередньо розбавити фізіологічним розчином.При необхідності в комбінації з новокаїном вводять епідурально. Дозується препарат вОД. Для корови при підшкірному або внутрішньом'язовому введенні доза окситоцину становить 30-60 ОД (Г. В. Кірюткін, 1977). При лікуванні гнійно-катарального ендометритуокситоцин застосовувався для стимуляції скорочувальноїфункціїта підвищення тонусу матки. Він використовувався в поєднанні з масажем матки через пряму кишку. Це дозволило стимулювати виведення гнійно-катаральноговмісту матки через відкритийканал шийки матки. Препарат застосовувалив дозі 30-50 ОД на голову через день 4 рази за 10 днівлікування.Біцилін-3 (Bicillinum-3). Це суміш рівних частин бензилпеніциліну калієвої (або натрієвої) солі, бензилпеніциліну новокаїнової солі та N, N'-дибензилетилендіамінової солі бензилпеніциліну (Біцилін-1). Це дрібний білий або білий з злегка жовтуватим відтінком порошок, який з водою утворює гомогенну суспензію. Застосовується тільки внутрішньом'язово.Антибіотик Біцилін-3 використовувався в лікуванні для знищення патогенної мікрофлори, яка перебуває в порожнині матки.Для розведення антибіотика і забезпечення місцевої анестезії використовувався 0,5% розчин новокаїну. Біцилін-3 вводиться в дозі 1200000 ОД на голову через 1 день протягом курації (Є. І.Мізків, 1971).Іхглюковіт (Ichglucovit) - комплексний препарат, що містить іхтіол, глюкозу, аскорбінову кислоту, етиловий спирт і дистильовану воду - є однорідною, маслянисту рідину темно-коричневого кольору із запахом іхтіолу.Іхглюковіт володіє антисептичною, протизапальною дією, покращує обмін речовин, зменшує болісність і прискорює регенерацію тканин в ураженому органі, стимулює зворотний розвиток матки після пологів.Застосовують його для профілактики і лікування ендометриту і субінвалюціі матки корів у дозі 10,0 мл на 100 кг маси тіла (М. А. Багманов, 2002).Іхглюковіт застосовуютьдлязнищення патогенної мікрофлори в порожнині матки та підвищення резистентності всього організму тварини.[33-35]Кофеїн-бензоат натрію (Coffeinum-natrii bensoas 20%). Це прозора безбарвна рідина, яка випускається в скляних флаконах по 10,20 і 100 мл. Показаннями до застосування кофеїну є різні хвороби, що супроводжуються зниженням резистентності організму і ослаблення серцевої діяльності. Препарат вводять підшкірно в дозі 5,0-10,0 мл на голову.Кофеїн у курсі лікування використовувався для стимуляції серцевої діяльності та підвищення судинного тонусу один раз на початку лікуванняТривіт (Trivit pro injectionibus). Тривіт отримують шляхом розчинення синтетичних вітамінів - ретинолу ацетату або пальмітату, холекальциферолу та альфа-токоферолу в олії. У 1 мл розчину міститься 30000 МО вітаміну А, 40000 МО вітаміну D3, 20 мг вітаміну Е і стабілізатор. Це прозора рідина від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, з властивим рослинній олії запахом. Випускають стерильно розфасовані у флакони по 10 і 100 мл. Застосовують для профілактики і лікування гіпо - і авітамінозів А, D₃і Е і захворювань, що розвиваються на їх фоні. Рекомендується використовувати при вагітності, лактації, а також у період реабілітації організму після хвороби. Вводять його внутрішньом'язово або підшкірно 1 раз на тиждень протягом місяця великій рогатій худобі в дозі 2,0-5,0 мл

59. Післяродовий період: зміни в організмі самок і в статевих органах. Показники нормального перебігу і закінчення післяродового періоду у самок сільськогосподарських. тварин. Писляродовий период- период, що починаэться писля видилення послиду и продовжуется вид 2-4 тижнив. Инволюция- зворотний розвиток матки, розсмоктуэтся жовте тило,розсмоктування набрякыв,перетворення родильного тазу. Тривалисть писляродового периоду: кобила 7-12 днив, корова 21-24 дни, вивци,кози 21-25, свини 20-25, собаки,кишки 13-25 днив.Лохии-продукти тканинного розпаду слизовои оболонки и плаценти,слиз,домишки крови.У корив 15-17 диб,кобыла 2-3(8)диб,вивци,кози 7-10, свини 5(2-8), суки,кишки 12-15. Фактори:пора року,умови утримання и годивли,присутнисть сторонних осиб и шумив,загальний стан,вик,перебиг вагитности тп родив, крупноплиднисть,багатоплиднисть. В норми лохии видиляються коли корова лежить,их килькисть в день можу бути до 200мл. Домишки крови надають им червоно-бурого кольору, а на корени шкири вульви, тягучи видилення перетворюються в буровати лусочки. На 4-5 день килькисть видилень досягаэ максимуму, до 8-го дня их биля 500 мл в день. Консистенция поступово стаэ густишою(як курячий билок). Колир зминюэться вид червоно-коричневого допрозоро-жовтого або безбарвного до 10-15 дня. В яэчниках- лизис жовтого тила,рист и розвиток, дозривання фоликулив(ФСГ),диаметр цервикального каналу ривняэться головци плода,активни скорочення, стинка потовщуэться до 4-5 см,обэм зменшуэться у 2-3 рази,маткови скорочення слабшають,стинки судин звужуються. Видновлення репродуктивнои функции и молочнои продуктивности.Порожнина матки стерильна впродовж 3-4 днив. В очищенни внутр.поверх.матки роль належить фагоцитозу и внутришньоклит.протеолизу. Звильнюються ферменти яки знищуюють бактерии,нейтрализують токсини и сприяють видторгненню фрагментив новколоплидних оболонок.Укорочуютья звязки,перетворюються таз,статеви губи и тканини зморшуються и наближаються до промежини и ануса.Инволюуия вульви закинчуэться до 5-6 дня,выдновлюэться тонус стинок пихви. ПРЛ диэ коли починаэ гальмуватися функция плаценты.Кров пидходить до молочноъ залози (набряк) на 3-4 день пыдготовка до лактации.Концентрация ФСГ збильшуэться,видил.лютенизуючий гормон 8-10 день. Фоликули видыляють бильшу килькисть естрогенив,яки викликають зволротний позит.звязок на ЛГи його концентрация збильшуэться до 10-12 дня.
60. Післяродові вульвіти, вестибуліти і вагініти. Етіологія, симптоми, диференційна діагностика, лікування. Етіологія: рани, забої, розриви слизової і глибших шарів м'яких пологових шляхів з їх інфікуванням при важких сухих пологах, обумов­лених невідповідністю об'єму плода до просвіту пологових шляхів, ви­тягуванням емфізематозного плода, фетотомії, а також при грубому, з порушенням правил асептики і антисептики акушерському втручанні і необґрунтованим застосуванням сили. Часто вульво - вагініт супрово­джується цервіцитом і ендометритом. Ми спостерігали серозний вульвіт у кози на 3-й день після окоту, спричинений переохолодженням тварини. Клінічні ознаки залежать від інтенсивності запалення, його трива­лості, виду і вірулентності мікроорганізмів, ступеня травмування тка­нин і реактивності макроорганізму.У залежності від характеру і сили чинника, діючого на тканини пологових шляхів, а також відповідної реакції організму, настають різні порушення нервової трофіки, у результаті яких виявляються неоднакові судинні розлади. Незначні судинні розлади обумовлюють серозну ексудацію; розлади більшої сили — випіт фібрину і форменних елементів крові, а ще значніші розлади супроводжуються серйозними порушення­ми судинних стінок, що характеризуються крововиливами як per rexin, так і per cliapedesin. Тому запальний процес може бути серозним, ката­ральним, гнійним, фібринозним, некротичним і гангренозним. Серозний і катаральний післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal serosa et catarrhalis) характери­зуються маловиразними клінічними ознаками. Загальний стан залишаєть­ся майже без змін, хоча апетит може знижуватися. Випорожнення калу і сечі відбуваються частіше і утруднено тому, що набряк перивагінальної клітковини призводить до зменшення об'єму таза. Під час сечовипускан­ня та протягом кількох хвилин після нього тварина відчуває біль і тому стоїть згорбившись, піднявши хвіст, переступає з однієї ноги на іншу, особливо при запаленні зовнішнього отвору уретри. При дослідженні з допомогою піхвового дзеркала знаходять гіперемію слизової, її запаль­ний набряк, крапчасті або смугасті крововиливи, а також витікання рідкого жовтуватого, жовтувато-коричневого (серозного) або слизового (катарального) ексудату.

Гнійний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal purulenta). Із зовнішніх статевих органів виділяється гнійний ексудат, інколи з домішками крові. Слизові оболонки цих органів гіперемійовані, набряклі, болісні, мають численні крововиливи і виразки. Фібринозний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal fibrinosa) частіше протікає у формі дифтеритичного, який характеризується глибоким просочуванням тканин статевих органів ексудатом, багатим фібрином. Фібрин здавлює кровоносні і лімфатичні судини та тканини, порушує їх трофіку. Розлади трофіки посилюють­ся тромбозом дрібних кровоносних судин вогнища враження, і ткани­ни відмирають. Змертвілі тканини піддаються відторгненню з оголен­ням і порушенням цілісності кровоносних судин. Останнє створює сприятливі умови для метастазувань.Дифтеритичний запальний процес супроводжується пригніченням, підвищенням температури до 40-41 °С, відмовою від корму, тахікардією з ослабленням сили пульсу і приглушеністю серцевих тонів. При де­фекації і сечовипусканні тварина стогне. Із зовнішніх статевих орга­нів виділяється смердючий іхорозний ексудат з домішкою крові. Слизова оболонка піхви часто буває сухою, землистого кольору, підпухлою, з некротичними виразками. При її пальпації відзначається неоднакова щільність: місцями вона м'яка, а місцями тверда (скупчення фібрину) і болісна. Статеві губи набряклі, піхва звужена і дуже болісна. У ділян­ках некрозів після одужання утворюються рубці, які викликають стягу­вання вульви. Гнильний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vagini-tis puerperal necrotica) розвиваються на тлі значного розтрощування тка­нин вульви, піхви, шийки матки і унутрення анаеробної інфекції. Тварина втрачає апетит, швидко худіє. Часто і подовгу натужується, згорблюючи спину. Ділянки промежини і вульви дуже набряклі, вимазані каловими масами. Витіканню смердючі брудно-сірого або брудно-зеле­ного кольру. Слизові оболонки набувають вигляду гнилого м'яса. Тем­пература підвищується помірно; серцеві скорочення прискорені. Гангренозний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal gangraenosa) спричинюється мікроорганізмами, що ви­кликають газову гангрену при значному травмуванні слизової передвер'я піхви і піхви або при путрифікації плода. Анаероби виділяють токсини, які діють локально завдяки своїй некротичній і протеолітичній активності, а всмоктуючись у кров викликають інтоксикацію організму і септицемію. Перші симптоми виявляються через кілька днів після пологів натужуванням тварини. Вульва, ділянка, розміщена нижче, аж до молочної залози, а також промежина і анус дуже набряклі, значно збільшені і га­рячі, крепітують. Інколи емфізема розповсюджується на всю глибину, підшкірної клітковини і тоді крепітують значніші ділянки тіла тварини. Вражається матка. Гаряча крепітуюча припухлість статевих губ стає швидко холодною. Виділення з статевих органів мають жовтуватий з кров'ю колір, неприємний запах. Одужання настає рідко. Прогресивно розвива­ються апатія, анорексія, зниження температури, шкіра стає мертвенно-блідою, а місцями покривається синюватими плямами; загибель тварини відзначається протягом 2-3 днів. Прогноз залежить від перебігу запального процесу і у більшості випадків буває сприятливим для життя тварини, але у зв'язку із зменшенням молочної продуктивності і втратою маси тіла, загрозою ускладнень ⁽(наприклад, розвиток уретриту, циститу, цервіциту, ендометриту, сепси­су, утворення пневмовагіни), а також враховучи можливість тимчасової або й постійної неплідності, потрібно ставити обережний прогноз. Лікування застосовують загальне і місцеве. При серозному, катараль­ному і катарально-гнійному вестибуловагінітах достатньо проведення місцевого лікування. Його краще проводити після низької сакральної анестезії, що Є складовою як патогенетичної, так і охоронної терапії. Хвора тварина менше або взагалі не відчуває біль при маніпуляціях. використовуючи тампони або легке промивання перекисом водню, мар­ганцевокислого калію, йодинолу чи розчином іншого антисептика, із піхви обережно видаляють ексудат і некротичні тканини. Слизову обо­лонку піхви осушують ватним тампоном і змазують лініментом Вишневського, емульсією стрептоциду, синтоміцину, олійним розчином анти­біотиків або вводять у піхву тампон, просочений 10 %-ним розчином іхтіолу. У порожнину піхви можна вводити також антимікробні палички і свічки гінобіотика, екзутеру, антисепту і т. п. Виразки, ерозії і тріщини змазують розчинами йоду або йодгліцерину. Абсцеси, які визріли, роз­тинають подовжнім розрізом дорзальної стінки піхви.Для лікування корів з вульвовагінітом застосовують фітотерапію за прописом, запропонованим Б. М. Авакаяцом і В. П. Гончаровим: суміш із 2 частин плодів анісу звичайного, трави полину та кори білої верби і 1 частини суцвіть липи у кількості 20 г (2 столові ложки) засипають в емальовану посудину, заливають 1 л кип'ятку, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 25-30 хв, охолоджують 10 хв. при кімнатній температурі і проціджують. Сировину віджимають, доливають кип'ятком до 1 л. Приготовлений відвар зберігають у прохолодному місці не більше 2-3 діб. Теплим відваром спринцюють піхву корови 1 раз на день.

При фібринозному, гнильному і гангренозному вестибуловагінітах, які є місцевими септичними вогнищами, призначають загальну терапію антибіотиками і сульфаніламідними препаратами.

61. Поняття про неплідність і яловість самок. Класифікація, етіологія, економічні збитки. Неплідність—поняття біологічне і означає появу (стерилітет) або тимчасову втрату репродуктивної здатності. Зважаючи на причини, які зумовлюють не­плідність, А.П.Студенцов запропонував класифіка­цію, що характеризує форми неплідності самок і самців. Із форм неплідності у худоби найпоширеніші – алімевтарна, симптоматична і штучна. Аліментарна форма,неплідності найбільш невизначена, оскільки може проявлятися анафродизією, неповноцінністю статевого циклу, ембріональною смертністю та іншими розладами функції статевої сис­теми.неплідність− тимчасова чи постійна нездатність тварини до відтворення нащадків. Це біологічне поняття. Стосується воно конкретної тварини і його можна виявити

вбудь-якупору при дослідженні тварини на вагітність;яловість− економічний показник, за допомогою якого визначають в кінці року процент тварин (по фермі, району, регіону і т. д.), що не дали протягом року приплоду; До причин, що обумовлюють неплідність, відносять:

погану організацію відтворення;

незадовільну роботу фахівців;

порушення технології осіменіння;

недоліки обліку;

незадовільне вирощування ремонтного молодняку;

А. Ю. Тарасевич розрізняв три основні причини неплідності:

екстрагенітальні (вік, ендокринні і нервові розлади, патологія молочної залози, інфекційні й інвазійні захворювання);

інтрагенітальні (ненормальний стан яєчників – кісти фолікулярні і жовтого тіла, персистентне жовте тіло; неповноцінні статеві цикли, розлади імплантації; ендокринна анафродизія, німфоманія;

екзогенні (аліментарні фактори, дефіцит світла тощо):