Процес оцінки ризику можна визначити як зіставлення варіантів рішень, що пропонуються з урахуванням можливих вигід та втрат.
Вихідними даними для оцінки ризику є:
1) інформація, отримана в результаті аналізу ризику у вигляді кількісних оцінок, які стосуються кожної з запропонованих альтернатив;
2) економічні та інші дані, які стосуються витрат на здійснення кожної з альтернатив та передбачених зисків.
Методологічний підхід до оцінки ризику полягає у проведенні багатокритеріального порівняння та вибору альтернативного рішення та передбачає застосування сукупності методів і комплекс заходів, які можна поділити на декілька складових.
1. Аналіз стану зовнішнього середовища. Інформація надходить від комерційної служби підприємств, яка здійснює маркетингові дослідження попиту та пропозиції аналогічних товарів конкурентами. Аналіз зовнішнього середовища включає в себе дослідження кредитних, валютних ринків, ринків цінних паперів, ринку страхування тощо.
2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства. Аналізується соціально-економічне становище підприємства, його фінансова стійкість та здатність приймати ризиковані дії.
3. Аналіз інформації, складання переліку результатів аналізу з метою їх визначення та класифікації.
4. Оцінка конкретного виду ризику з використанням різних методів.
5. Визначення фінансової спроможності (ліквідності) комерційного проекту, визначення економічної доцільності (ефективності вкладання фінансових коштів)
6.Установлення допустимого ризику та оцінка окремих комерційних угод за обраним рівнем ризику, вибір варіанта дій.
7.Застосування результатів оцінки ризику під час прийняття рішення та розробка заходів щодо нейтралізації можливих втрат.
Один з найбільш прийнятних підходів до оцінки ризику, пов’язаний з інтегральною оцінкою ризику, включає два взаємопов’язаних аспекти – кількісний та якісний.
Кількісна оцінка ризику – це чисельне визначення розміру окремих ризиків та ризику проекту в цілому.
Якісна оцінка – порівняння передбачуваних позитивних результатів з можливими негативними наслідками, виявлення ймовірних впливів аналізованих результатів на рішення, які буде прийнято в майбутньому.
Оцінюючи ступінь ризику, слід виділити зони ризику залежно від розміру можливих втрат.
1. Безризикова зона, тобто зона, де втрати практично не очікуються. Цій зоні відповідають або нульові втрати, або негативні втрати.
2. Зона допустимого ризику. У межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою доцільність. У цій зоні втрати можуть бути, але вони, як правило, менше очікуваної вигоди та прибутку.
3. Зона критичного ризику. Вона характеризується розміром втрат, що перевищує розмір очікуваного прибутку. Ця зона характеризується небезпекою виникнення втрат, які за своїм граничним розміром можуть привести до безповоротної втрати всіх ресурсів, які вкладені підприємством у справу.
4. Зона катастрофічного ризику. Вона характеризується можливістю втрат, які за своїм розміром перевищують критичний рівень і можуть досягнути розміру, що перевищує майновий стан підприємства. Тобто, цей ризик приводить до банкрутства підприємства.
Для оцінки господарського ризику можуть бути використані різні способи (методи). Їхня сутність зводиться до побудови відповідних кривих. Можна виділити:
1. Статистичні методи. Тут вивчається статистика втрат, яка має місце в аналогічних видах підприємницької діяльності, встановлюється частота їхньої появи.
2. Метод експертних оцінок. Він реалізується на базі обробки думок досвідчених фахівців-підприємців. Ці експерти дають свої оцінки ймовірного рівня втрат, а потім з них виявляють середній рівень втрат.
3. Розрахунково-аналітичний метод. Цей метод базується на теоретичних обґрунтуваннях ризику. Звідси витікає необхідність розробки системи заходів, спрямованих на зниження можливих наслідків ризику.
Розробка методів та способів зменшує ймовірність ризику, або знижує негативні наслідки та складає зміст управління ризиком.
