Сприяння і підтримка підприємництва є самостійною складовою державної політики в багатьох країнах світу. Тому існують спеціальні державні (урядові) органи управління і підтримки підприємницької діяльності. Поряд з центральними органами влади місцеві також надають усебічну підтримку підприємництву.
Механізм державного регулювання бізнесу – це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів бізнесу. Ця система складається з правових і фінансових механізмів, механізмів стимулювання і контролю державних органів і фондів, покликаних займатися діяльністю підприємницьких структур і суб'єктів бізнесу. Світовий досвід показує, що в умовах реформування економіки, у кризових ситуаціях роль держави зростає, а в умовах стабільності – знижується. Але у всіх випадках держава повинна так впливати на підприємницьку діяльність і економіку країни, щоб не зруйнувати ринкової основи і не допустити кризових явищ.
Конкретні заходи державного впливу на збільшення фінансових можливостей підприємництва можна розділити на дві групи – прямі і непрямі.
Механізми прямого державного регулювання здійснюються переважно в двох формах: адміністративно-відомчій і програмно-цільовій.
Адміністративно-відомча форма виявляється у вигляді прямого дотаційного фінансування, що здійснюється у відповідності зі спеціальними законами, прийнятими з метою безпосереднього сприяння інноваціям.
Програмно-цільова форма державного регулювання припускає конкретне фінансування підприємців за допомогою державних цільових програм підтримки нововведень.
Непрямі методи, що використовуються в державній політиці, націлені, з одного боку, на стимулювання самих процесів підприємницької діяльності, а з іншого – на створення сприятливого загальногосподарського і соціально-політичного клімату для підприємницької діяльності. До основних непрямих методів державної підтримки відносяться:
· лібералізація податкового та амортизаційного законодавства;
· розробка законодавчих норм;
· створення інфраструктури підприємництва.
Тобто, до методів непрямого впливу відносять механізми бюджетно-фінансового і грошово-кредитного регулювання.
Строге розмежування економічних і адміністративних методів, або перевага одних на шкоду іншим, неможлива. З одного боку, у кожному адміністративному регуляторі є щось економічне, тому що він позначається на поведінці учасників економічного процесу. З іншого боку, елементи адміністрування несе у собі будь-який економічний регулятор.
Також до методів державного регулювання підприємницької діяльності відносяться нормативний, фінансовий, адміністративний.
Нормативний метод найбільш ефективний для підприємств державного сектора, де держава як власник основних засобів виробництва може директивно запроваджувати визначені нормативи і здійснювати контроль за процесом їхнього впровадження. Для підприємств, що базуються на приватній і колективній формах власності, нормативний метод має індикативний характер. Нормативний метод полягає у встановленні державою обмежених розмірів окремих показників, що характеризують якісний стан розвитку окремих підприємств. Наприклад, норматив рентабельності, амортизаційних відрахувань, оборотних коштів тощо.
За ознакою повноти виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх функцій їхня діяльність може бути поділена на три види: вільна, необмежена чинним законодавством; дозвільна (ліцензована), що регламентується чинним законодавством; і державна, котра є винятковою функцією державних підприємств (організацій).
З огляду на те, що ліцензування окремих видів підприємницької діяльності є одним з розповсюджених методів державного регулювання і контролю, розглянемо основні положення.
Ліцензування спрямоване на захист економічних інтересів окремих суб'єктів підприємницької діяльності, на раціональне використання валюти, а також на обмеження експорту (імпорту) товарів.
Що стосується видів ліцензій, то виділяють ліцензії індивідуально разові, коли дозвіл має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктам на період, що є необхідним для здійснення такої операції.
Ліцензії індивідуально відкриті – це дозвіл займатися певною діяльністю протягом певного періоду (не менше одного місяця) з визначенням загального обсягу операцій.
Генеральні ліцензії передбачають відкритий дозвіл на операції з певними товарами або з визначеною країною або групою країн протягом періоду дії режиму ліцензування.
Ліцензії виняткові надають монопольне право на використання предмета ліцензійної угоди в межах встановлених угодою.
Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності регламентується «Господарським кодексом України».
Також серед методів державного регулювання підприємницької діяльності найбільш розповсюдженим є застосування дотацій.
Дотації – це метод регулювання діяльності підприємств промисловості, виробників сільськогосподарської продукції та інших галузей народного господарства. Він полягає у виділенні державою коштів для збалансування витрат і доходів з метою підтримки обсягу виробництва продукції, що є збитковою для виробника, але необхідною для населення або держави.
Джерелам дотацій є державний бюджет, а в окремих випадках – спеціалізовані фонди та резервний фонд Уряду України.
Субсидії – допомога (переважно в грошовій формі), що надається державою за рахунок державного або місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів. Одночасно це спосіб соціального захисту певних шарів населення в умовах переходу до ринкової економіки.
Субвенція на відміну від дотацій і субсидій – вид грошової допомоги, що надається державою місцевим органам влади для цільового фінансування реалізації певного заходу (програми), яка розроблена цим місцевим органом влади і схвалена Урядом України. У випадку порушення цільового призначення субвенції вона підлягає поверненню.
З боку держави використовуються також інші методи впливу на процес підприємницької діяльності суб'єктів, серед яких треба виділити преференцію і квоту. Ці методи частіше використовуються в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Під преференцією розуміють переваги, привілеї, податкові умови, що надаються державою установам, підприємствам з метою створення сприятливих умов щодо їх діяльності. Застосування пільг щодо оподатковування також можна розглядати як своєрідні преференції.
Квота – це частина в загальному обсязі виробництва, збуту, експорту (імпорту), що встановлюється компетентними державними органами з метою обмеження виготовлення, ввезення (вивезення) товарів на певний строк.
Важливим важелем регулювання економіки, формою цілеспрямованого впливу держави на розвиток тієї або іншої галузі є також державні замовлення, що передбачають постачання певної продукції або виконання робіт на договірній основі з метою задоволення першочергових потреб суспільства. Такі замовлення фінансуються безпосередньо за рахунок державного бюджету або забезпечуються податковими кредитами.
Також, одним з важливих видів регулювання підприємницької діяльності є антимонопольна діяльність. Постійно необхідний прямий державний контроль над монопольними ринками. Механізм державного регулювання цього явища в Україні, закріплений у Законі «Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності». Метою антимонопольного регулювання з боку держави – є захист інтересів споживачів і суспільства в цілому від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних суб'єктів підприємництва.
Заходи щодо демонополізації економіки України забезпечуються спеціальною програмою, що є складовою частиною єдиної комплексної програми Уряду України. Для реалізації антимонопольної політики створений Антимонопольний комітет України
Вимагають державного регулювання також екологічні наслідки від діяльності низки підприємств. Необхідне проведення природоохоронних заходів, фінансові санкції і жорсткі стандарти господарської діяльності, що гарантують населенню екологічну безпеку.
Наступна сфера – визначення і підтримка мінімально припустимих параметрів життя населення, захист національних інтересів у системі господарських зв'язків.
Важливим методом державного регулювання підприємництва – є амортизаційна політика, як складова частина загальної науково-технічної політики держави. Встановлюючи норми амортизації, порядок її нарахування і використання, держава тим самим регулює темпи і характер відтворення і, у першу чергу, швидкість відновлення основних фондів.
Наступний метод – вплив держави на підприємницьку діяльність за допомогою фіскальної політики. Вона спрямована, насамперед, на згладжування економічних коливань. Здійснюючи тільки цю політику, держава не може виконувати свої функції без відповідної кредитно-грошової політики. Особливо в умовах економічної кризи.
Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність і економіку країни є інвестиційна політика держави. За допомогою цієї політики держава безпосередньо може впливати на темпи обсягу виробництва, на зміну структури виробництва, на прискорення науково-технічного прогресу.
Основною задачею, в умовах переходу до ринкової економіки, є звільнення держави від функцій основного інвестора і створення таких умов, при яких приватний сектор в економіці був би зацікавлений в інвестиційній діяльності.
З переходом до ринкових відносин, важливими важелями держави в управлінні економікою країни є прогнозування, планування і регулювання. Методи планування істотно змінюються. На зміну директивному плануванню, коли підприємству встановлювалася заздалегідь задана виробнича програма, приходить індикативне планування. Суть його у виробленні і науковому обґрунтуванні цілей, орієнтирів, пріоритетів і структур соціально-економічного розвитку на перспективу і способів їхнього досягнення. На відміну від директивного, індикативний план є таким, що орієнтує. У ньому даються конкретні рекомендації, терміни, ресурси і способи їх реалізації.
Висновки
З метою забезпечення розвитку підприємництва в Україні держава регулює підприємницьку діяльність і підтримує розвиток бізнесу відповідно до чинного законодавства.
Механізм регулювання підприємництва з боку держави – це система впливу на підприємницьку діяльність з метою спрямування її на забезпечення перспективного розвитку національної економіки в цілому, створення умов для розвитку самого підприємництва.
Держава гарантує всім підприємцям рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів.
Державне регулювання економіки – це діяльність, спрямована на створення правових, економічних і соціальних передумов для функціонування економічного механізму відповідно до цілей і пріоритетів державної економічної політики.
Держава повинна сприяти розвитку ринкового механізму, усувати штучні перешкоди, які можуть створити для нього монопольні підприємства.
Важливу роль у регулюванні підприємницької діяльності та соціально-економічних процесів у цілому відіграє бюджет.
Із бюджету здійснюється фінансування витрат на розвиток економіки та соціальних витрат, зокрема на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в об’єкти загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми, освіта, охорона здоров’я, збереження довкілля тощо.
Контрольні запитання
 |
1. Поясність сутність державного регулювання підприємництва.
2. Розкрийте зміст державного регулювання та форми його прояву.
3. Назвіть основні функції державного регулювання.
4. У чому полягає пряме і непряме регулювання економіки?
5. Розкрийте зміст і необхідність державного контролю та нагляду за господарською діяльністю.
6. Охарактеризуйте види державної підтримки підприємництва.
7. За якими ознаками може бути поділена діяльність суб’єктів підприємницької діяльності?
8. Поясніть сутність ліцензування як одного з методів державного регулювання.
9. Розкрийте зміст дотацій, субсидій, субвенцій як методів державного регулювання.
10. Поясніть зміст функції держави – формування суб’єктів сучасного підприємництва.
11. Якими шляхами забезпечуються конкурентні переваги у функції держави – формування конкурентного середовища?
12. Поясніть третю функцію держави – створення умов для стійкого розвитку пропозиції товарів і послуг високої якості.
13. Як держава впливає на досягнення не тільки економічного, але й соціального ефекту?
14. За допомогою якої політики держава може звільнити себе від функцій основного інвестора?
15. На що спрямована у першу чергу фіскальна політика держави?
Розділ 5
