Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕалац кн€гин≥ фон Ўрубот€г 14 страница




- √м... ѕерестаньте, ви забули, де знаходитесь? - ≥, пом≥тивши здивований погл€д, поквапивс€ по€снити: -“ак! “ак, ви у мене вдома. ј чому? “ому, що маг≥страт ≥ дос≥ н≥€к не вид≥лить кошти на побудову ком≥сар≥€ту. ј зв≥дки б уз€тис€ цим коштам? “а н≥ зв≥дки, €к з≥ Ћьвова. јле вони ≥ у вус не дмуть. ¬и т≥льки у€в≥ть соб≥ - € змушений приймати в≥дв≥дувач≥в, а серед них трапл€ютьс€


≥ вбивц≥, не в спец≥€льно дл€ цього пристосованому прим≥щенн≥, а у власному дом≥!

- Ќепор€док!

- я й сам знаю, що це непор€док. јле чого-чого, а на своњ грош≥ розпочинати буд≥вництва не буду. ƒосить з мене, що нап≥в за моњ власн≥ грош≥ зведено в'€зницю. ≤ що ви гадаЇте? ѕопервах € був змушений поЇднувати свою надзвичайно в≥дпов≥дальну працю ком≥сара ще й з посадою начальника в'€зниц≥! ћало того - т≥льки м≥ж нами

 

- € ще й дос≥ змушений бути ≥ катом! ¬и соб≥ у€вл€Їте? я

- ≥ кат! я, кого ж≥нка називаЇ не ≥накше, €к Ђм≥й бобусьї!

Ѕумбл€кевич погодивс€, що це жорстоко, ≥ вихилив ще келишок ром-у.

- “аким чином мен≥ доводитьс€ не т≥льки в≥шати, а й -
що особливо неприЇмно - допитувати злочинц≥в. ƒл€
цього € простуд≥ював гору спец≥€льноњ л≥тератури. ќхоче
визнаю - надзвичайно захоплюючоњ л≥тератури. јле одна
р≥ч, коли ти читаЇш њњ дл€ розваги, а ≥нша, коли дл€
п≥двищенн€ фаховоњ осв≥ти. ƒо того ж усе це в≥дбувалос€
з жахливим посп≥хом. јдже, коли € самотужки вчивс€ на
ката, не переставав бути ком≥саром пол≥ц≥њ. “им часом
з≥бралас€ веселенька кумпан≥€ шальв≥ристих тип≥в, €ких
сл≥д допитати, а дехто нав≥ть уже дозр≥в, аби пере≠
творитис€ на окрасу м≥ськоњ шибениц≥. —ловом, усе
робилос€ іальопом. ј ще ж така ц≥кава деталь - ус≥
кат≥вськ≥ обладунки, весь ≥нструментар≥й, довелос€
майструвати самому! ѕ≥зн≥ше € вам покажу, €к вони
вигл€дають.

Ѕумбл€кевич затр€с головою:

- Ќ≥-н≥, мене так≥ реч≥ зовс≥м не ц≥кавл€ть.

- « вашого боку це, можливо, й не зовс≥м іречно, але € вибачаю, бо ви м≥й г≥сть... “ак от, зараз справи п≥шли на краще. ћен≥ вдалос€ влаштувати на посаду начальника в'€зниц≥ свого тест€ - пана ƒезидер≥€ ‘л€ка. ƒушевний д≥дусь! ј €к в≥н вишиваЇ! ” нього звичай - кожному зв≥льненому з в'€зниц≥ дарувати на прощанн€ одну з≥ своњх


чудових вишиванок. ≤ люди його ц≥нують. ” нас взагал≥ заведено дбати про своњх кл≥Їнт≥в. Ќаприклад, одна родина злочинц€, €кого € пов≥сив, регул€рно надсилаЇ мен≥ в≥танн€. « €кого б це дива, питаЇтьс€? ј тому, що коли € по-людськи, то й з≥ мною по-людськи. ј було так. ÷ього чолов≥ка повинн≥ були пов≥сити п≥сл€ –≥здва. ќт € й думаю соб≥ - а чому б не в≥дпустити його на св€та додому? –одина зрад≥Ї, що вс≥ докупи з≥бралис€, та й йому розв≥€нка. “ак € й учинив - пустив того ланц€ аж на три доби. ¬с€ке могло статис€ - м≥г б≥с п≥дкусити й не вернувс€ б. јле в≥н чемно повернувс€ до в'€зниц≥, та ще не з порожн≥ми руками - прин≥с печеного ≥ вареного. ЂЌате вам, пане Ћ≥ндер, в≥д нашоњ родиниї. я йому так ≥ сказав: Ђ¬и ж, доброд≥ю, могли ≥ драла дати, ге?ї ј в≥н знаЇте, що мен≥ на теЇ? Ђ≈-е, пане Ћ≥ндер, хто маЇ вис≥ти, не втоне. ¬се одно зловл€ть. ј € б хот≥в, - каже, - щоб таки ви ≥ н≥хто ≥нший мене пов≥сили. ” вас так затишно, так затишно!ї - ком≥сар змахнув сльозу ≥ голосно сьорбнув носом. - ќдним словом, дав € йому ще й ¬еликодн€ д≥ждатис€. ј вже тод≥ й пов≥сили. ≈ге... «араз мен≥ трохи легше. «а ката часом ≥ тесть п≥дм≥н€Ї. “а й, скажу вам, знаход€тьс€ ≥ в нього своњ прихильники. Ѕувало, впретьс€ котрийсь - хочу, щоб мене стратив пан ƒезидер≥й, ≥ край. я вже й, бува, по€снюю, що €к на те, пан ƒезидер≥й застудивс€ ≥ лежить у л≥жку. ј той: Ђ÷е н≥чого, € зачекаюї. ј €к можна чекати, коли саме цього дн€ призначена страта ≥ € вийшов на роботу саме €ко кат. ÷е ж €, коли страта в≥дм≥нитьс€, змушений буду заплатити самому соб≥ купу грошей фактично за невиконану роботу? Ќе можу ж €, викликавши ката, од≥рвавши його в≥д €кихось своњх нев≥дкладних справ, в≥дправити пот≥м з н≥чим! ÷е було б непор€дно. ј € люблю пор€дн≥сть. ≤ €кий же € вих≥д знаходжу, га?

- ≤ €кий же ви вих≥д знаходите?

- ј дуже простий. я не в≥дм≥н€ю страти, але страчую не того, хто будь-що хоче д≥ждатис€ пана ƒезидер≥€, а


зовс≥м ≥ншу особу! ќсь €к € викручуюс€ з ц≥Їњ драт≥вливоњ ситуац≥њ... “е саме й з тортурами. ”с≥ засуджен≥ виразно д≥л€тьс€ на два табори: одн≥ бажають потрапити лише у моњ руки, а ≥нш≥ - в руки пана ƒезидер≥€. “еж € вам скажу - самоук!

- —амоук?

- „истоњ води самоук! Ќ≥хто його не вчив. ѕросто тоб≥ вроджений талант. «олот≥ руки. ќсобливо, коли маЇ натхненн€. Ѕез натхненн€ не працюЇ.

- Ќатхненн€, що не каж≥ть, потр≥бне ≥ в кльозет≥, -погодивс€ Ѕумбл€кевич. - Ѕез натхненн€ н≥чого не вийде, хоч би й увесь день там просид≥в.

- ќ, власне! Ѕачу, ви на цьому розум≥Їтесь. ј €к € в≥дкрив його? ƒивлюс€, що завше, €к треба курочку на об≥д потрактувати, то не кому, а моЇму тестев≥ сеЇ лепське д≥ло доручають. —кручував гол≥вку так удатно та безгучно, що, здавалос€, не курку в≥н соборуЇ, а €кусь бадилинку рве. ѕташина ан≥ кавкне.

- “ак, це й справд≥ неаби€кий талант.

- ќто ж бо! “аланти поруч! “реба лише вчасно њх пом≥чати. ј то ж подумати - €ке б у нього могло бути житт€? Ќудна с≥ра стар≥сть, прогул€нки з паличкою та безмежн≥ триндиканн€ на лавц≥ в скверику з такими ж, €к ≥ в≥н, неприка€ними трухликами. Ѕррр! ј € знайшов продухвину дл€ його спраглоњ душ≥ - ≥ чолов≥к ожив! Ќ≥коли не дасте йому с≥мдес€тки!..

- “ак, це добре, коли людина займаЇтьс€ улюбленою справою. ќт € знав одного чолов≥ка, що ловив ворон ≥ продавав њх на базар≥, буц≥мто курчат. ј це, € вам також скажу, не просте д≥ло, бо обскубана ворона маЇ синюватий в≥дт≥нок. “о в≥н що робив? ѕ≥дфарбовував де треба жовтою барвою, ≥ курча таке виходило, що любо-мило погл€нути. —ам € не њв, Ѕог милував, але њли моњ знайом≥ ≥ дуже прихвалювали. ўе й випитували його: де ви таких курчат берете, що й не тлуст≥, й так≥ наварист≥?


Ѕумбл€кеви вже іольнув соб≥ добру порц≥йку рому ≥ нав≥ть в≥дчув бажанн€ погомон≥ти з паном Ћ≥ндером. ¬же йому не квапилос€.

- «найшов € ≥ дл€ тестьовоњ зан€тт€, - провадив дал≥ пан ком≥сар. - ¬она в мене дух≥вник. ¬≥дпускаЇ гр≥хи з лише њй притаманною спритн≥стю. ƒивовижно! ≤нколи њй спов≥даютьс€ у тому, в чому мен≥ при жодних тортурах признатис€ не бажали.

- “а у вас не родина, а справжн≥й скарб!

- ј€кже! ≤ € бережу та плекаю цей скарб. ўо ви там увесь час жуЇте?

- я ж казав уже: мак≥вник. ’очете?

- Ќ≥. —воњм жвакул€нн€м ви мене увесь час в≥д≠
вол≥каЇте, € збиваюс€ ≥ забуваю, про що хот≥в розпов≥сти.

- “ак воно ≥ Ї.

- ўо саме? - не второпав пан Ћ≥ндер.

- якраз оце, що ви щойно сказали.

- јле € вже забув.

- я й кажу.

ѕан Ћ≥ндер струснув головою, ≥ мозок, €кий перед тим роз'њхавс€ був у р≥зн≥ сторони, з'њхавс€ докупи.

- јга, вже знаю. я вас ознайомив з≥ своЇю родиною.

- јле ж не з ус≥Їю? Ќаприклад, хто ц€ юна особа в садку?

- ј-а, то мо€ донечка, мо€ ќлюнька, моЇ пуп'€тко. —идить соб≥ ц≥люс≥нькими дн€ми у садочку ≥ читаЇ, читаЇ, читаЇ... ’оч би тоб≥ пальчиком поворухнула, хоч би тоб≥ пилинку здмухнула! Ќ≥ на що не год€ща. ’≥ба зам≥ж в≥ддати.

- “о й в≥ддайте.

- јле за кого? ƒонька пана Ћ≥ндера - це вам не така соб≥ штучка. ’≥ба € можу в≥ддати њњ за €когось жевжика? ћен≥ ж потр≥бен не просто з€ть, а пом≥чник, однодумець, людина, €ка зможе зайн€ти моЇ м≥сце, пос≥сти весь маЇток, ≥ в'€зницю з ус≥ма в'€зн€ми у т≥м числ≥. Ќа нин≥шн≥й день € такого не винипав. „ерез те мо€ доц€ кисне, др≥ждж≥ брод€ть ≥


виливаютьс€ через край. ћаЇ вже своњ двайц€ть ≥ в≥с≥м, а то Ї в≥к, коли д≥вка мусить д≥стати своЇ. Ѕумбл€кевих кивнув:

- “ак, не хот≥лос€ б мен≥ потрапити у вашу шкуру. —т≥льки клопот≥в!

- Ќе каж≥ть! “ам по львовах та в≥дн€х гадають соб≥, що ми тут байдики б'Їмо. ≤ справд≥, з в≥дстан≥ ¬≥дн€ нашу скромну працю розглед≥ти трудно. ќдначе вона маЇ своЇ знач≥нн€. ≤ дуже приЇмно в≥дчувати, що без нењ, без оцього малесенького гвинтика, може п≥д три чорти полет≥ти ус€ наша система! ¬и у€вл€Їте соб≥, €ка в≥дпов≥дальн≥сть лежить на наших плечах?

 ом≥сар з≥рвавс€ на ноги ≥ розчахнув шафу, вщерть заставлену папками.

- √л€ньте! Ѕачите, €ка багата картотека?! “ут увесь —. мов на долон≥. ”се тут заф≥ксовано! ≤ то все не чи€сь там, а мо€ особиста муравлина прац€! ÷ю скарбницю компонував € по др≥бках, по словечков≥ визбирував. ’тось два слова сказав, а € вже ц≥лу ≥дею розвертаю. ’тось лише подумав - а € ≥ його в картотеку!

- ќ! Ќевже й думки записуЇте?

- ј€кже! “а ви що? Ќевисловлен≥ думки - це страшна, а може, й найстрашн≥ша збро€ проти держави. ÷е бомба!  оли чолов≥к там аг≥туЇ, закликаЇ, пропов≥дуЇ ≥ таке ≥нше - це не так небезпечно. ’очеш - арештуЇш такого, не хочеш - не арештуЇш... ј ось поки в≥н при соб≥ р≥зн≥ там п≥дступн≥ думки плекаЇ, доти вже й не заснеш спок≥йно. “ак ото ≥ чекаЇш - ну, коли, коли ж в≥н нарешт≥ себе видасть. ”же й сам п≥д'юджуЇш, провокуЇш, наче того чир€ка, щоб хутше вже його прорвало. ќ-о, з такими, € вам скажу, €краз найб≥льше роботи. ћусиш терпл€че чекати, поки дозр≥Ї, а тод≥ вже лови мент - п≥дстав кошика, ≥ в≥н сам тоб≥ упаде.

ѕан Ћ≥ндер зачинив шафу ≥ плюхнувс€ в кр≥сло.

- –оботи, пане Ѕумбл€кевич, незораний край. ќсь хоча
б вас уз€ти. «'€вилис€ ви у нас... е-е... - в≥н зазирнув у


папку - ага, позавчора. ј € вже не сплю. я вже думаю про вас. ўо то за птаха така зав≥тала до нас? ўо вона шукаЇ у так≥й глушин≥? ≈-е, думаю, неспроста, видно. ўось та мусить бути. ≤ шукаю, шукаю, шукаю... ≤ що ви гадаЇте? ћоњ пошуки р≥дко не ув≥нчуютьс€ усп≥хом.

- ¬≥д усього серц€ іратулюю.

- ≤ перше, що мене зац≥кавило: чого ви сюди при-плуганилис€? я з неприхованим подивом д≥знаюс€, що вас сюди занесла жадоба знань. ¬ам кортить розкрити таЇмницю замку! ўо ж, ≥де€ ц≥лком шл€хетна. ¬≥таю! јле € не був би паном Ћ≥ндером, €кби не засумн≥вавс€.

- ≤ тут ви маЇте рац≥ю.

- ” мене припис: сумн≥ваюс€ - отже, ≥сную. ≤ от, коли € засумн≥вавс€ ≥ все уважно розважив, то д≥йшов дуже ц≥кавих висновк≥в. я так соб≥ зм≥ркував: €кщо хтось охочий сп≥знати св≥т, в≥дкрити щось нове, то в≥н њде до ™гипту, —≥€му чи принаймн≥ до ѕацикова. јле - до —?

- —правд≥... хто б подумав?

- ќто ж бо й воно. ќдне мен≥ стало зрозум≥ло, що ви прибули-сьте до нас не тому, що €кийсь там замок, не тому, що привиди, ≥ не тому, що €кась там м≥ф≥чна нагорода, а з ц≥лком певною метою.

- ÷≥каво...

- “ак, так... « метою, котра дл€ мене ще довго була незрозум≥лою. я мучивс€ нею, не спав, думав. я напружено думав ус≥ ц≥ дн≥, поки ви отут швенд€ли. я п≥дн€в на ноги весь св≥й апарат! —вого тест€, тестьову, дружину ≥, звичайно ж, самого себе! я вивчав кожен ваш крок п≥д м≥кроскопом. ќ, це була титан≥чна прац€! јле € дом≥гс€ свого. я вас розкрив, дешифрував. ќсь ви де у мене! - л€снув долонею по папц≥.

Ѕумбл€кевич зм≥р€в њњ очима й сказав:

- Ќе така вже вона й груба.

- як на три дн≥, то аж загруба.

- Ќав≥ть, €к на три дн≥.

- ј € кажу - загруба! - ще раз л€снув пан Ћ≥ндер.


- ћожете хоч пукнути в≥д злост≥, а € буду сто€в на свому.

- ƒоброд≥ю! ¬и мене дивуЇте!

- Ќе мав такого нам≥ру.

- ¬и мене вельми- дивуЇте... ўойно € вам виклав усе, €к на папер≥, ≥ гадав, що ви зрозум≥ли, €ка у нас ситуац≥€. —кладна ситуац≥€. ∆ивемо, €к на пущ≥, далеко в≥д св≥ту. ј через те мусимо сам≥ давати соб≥ раду. ћен≥ там, - пан Ћ≥ндер показав пальцем у стелю, - дов≥р€ють. я Ї в списках до найвищоњ нагороди.

- яке це маЇ значенн€, чи ви далеко в≥д центру, чи близько. ћусите свою справу виконувати так само сумл≥нно, €кби жили-сьте в пустельн≥й —ахар≥. ¬и д≥стаЇте державн≥ грош≥ ≥ повинн≥ њх в≥дробити.

- ј € не в≥дробл€ю? я не в≥дробл€ю? “а € потом ≥ кров'ю... кожен Ѕожий день...

- јле пл≥д вашоњ прац≥ надто злиденний. «а три дн≥ можна б ≥ б≥льше назбирати.

- “рет≥й день ще не ск≥нчивс€. ≤ вноч≥ € впишу сюди всю нашу розмову.

- ўо ж, ц≥лком слушно. ћи багато чого ц≥нного нин≥ висловили.

- ѕерепрошую! яким ви оце тоном з≥ мною роз≠мовл€Їте? ћаю таке враженн€, що це не € ком≥сар пол≥ц≥њ, а ви!

- Ќ≥, € не ком≥сар. я - Ѕумбл€кевич.

- ќ, видите? ј говорите €к ком≥сар. јга, до реч≥. ƒл€ чого ви ц≥кавилис€ паном бургом≥стром?

- Ѕургом≥стр мав би знати про ту винагороду, що њњ оголосило Ђƒ≥лої.

- Ѕургом≥стр, кажете?

- ≈ге ж, бургом≥стр.

- Ќ≥, в≥н про це н≥чог≥с≥нько не чув.

- ¬и певн≥?

- ÷≥лком.

- ¬≥н ось-ось маЇ повернутис€ з≥ Ћьвова?


- “аке говор€ть.

- ј х≥ба ви про те н≥чого достеменно не знаЇте?

- Ѕургом≥стр, доброд≥ю, не зв≥туЇ перед скромним ком≥саром пол≥ц≥њ.

- јле ж ви такий у нас усезнаючий!

- «вичайно, звичайно... на представник≥в влади у мене теж Ї папка. ƒосить пухкенька папочка, хе-хе...

- Ќу, то зазирн≥ть до нењ.

- Ќав≥що?

- јби д≥знатис€, коли повернетьс€ бургом≥стр.

- ўо ви? ќтак уз€ти й зазирнути? —м≥Їтесь? “а се ж св€та€ св€тих! ¬и нав≥ть не у€вл€Їте, €к≥ бомби закладен≥ в н≥й!

 ом≥сар встав, засмикнув ф≥ранки ≥, озираючись, наче злод≥й, зашепот≥в:

- ” мене Ї нав≥ть дещо про самого ц≥сар€! ¬и у€вл€Їте? ѕро нашого татка! ƒай йому Ѕоже здоров'€.

- ѕро самого ц≥сар€?!

- ÷ссс! - приклав пальц€ до вуст. - ÷е державна таЇмниц€.

- ≤ ви њњ отак просто дов≥рили мен≥? ”€вл€Їте, що станетьс€, коли € рознесу цю таЇмницю по вс≥х усюдах?

- Ќе рознесете, - засм≥€вс€ ком≥сар.

- ј то чому?

- “ому, що не скоро зв≥дси виберетес€. Ђ«алиште спод≥ванн€ вс≥, хто входитьї. Ћ€-л€-а-а, л€-л€-а-а... -зат€гнув баритоном пан Ћ≥ндер.

- ¬и хочете сказати, що € вже арештований?

- Ќе зовс≥м. ¬и м≥й г≥сть. ƒо вищого розпор€дженн€.

- ј суд?

- ’очете суду? Ѕуде вам суд. Ѕажанн€ гост€ дл€ мене закон.

- ” такому випадку € настоюю, щоб мен≥ пов≥домили, коли повернетьс€ бургом≥стр.

- ¬≥н може дуже довго не повертатис€.

- Ќ≥чого, € зачекаю.


- ј € зроблю все можливе, щоб уприЇмнити ваше
чеканн€... ¬и знову жуЇте?

- ј ви мене збираЇтес€ голодом морити?
 ом≥сар зиркнув на годинника.

- ќ, перепрошую! “о вже об≥дн€ пора. «абалакалис€
ми з вами. ѕрошу зачекати, за к≥лька хвилин буде об≥д.

«оставшись на самот≥, Ѕумбл€кевич хутенько при≠сунув до себе папку ≥ на першому ж аркуш≥ прочитав: Ђ«г≥дно з вашим розпор€дженн€м голошу наступне. ¬ —. з'€вивс€ нев≥домий, €кий рухаЇтьс€ у нев≥домому напр€мку з нев≥домих причин ≥ до нев≥домоњ мети, що становить загрозу дл€ добробуту ≥ незалежност≥ ≥мпер≥њ. Ќами пом≥чено його контакт з в≥домим в≥ршомазом ≥ газет€рем ћартином  арою. јіент ¬еснаї.

Ѕумбл€кевич читав аркуш≥, п≥дписан≥ р≥зними агентами з поетичними ≥менами - Ѕарв≥нок, јйстра, Ћаст≥вка, - але, вочевидь, усе це писала одна рука. „и не рука самого пана Ћ≥ндера?.. Ќу, так воно ≥ Ї. ќсь його власне письмо, котре н≥чим не в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д письма ц≥лоњ арм≥њ агент≥в. ÷е видно й неозброЇним оком. ¬иходить, що ком≥сар пол≥ц≥њ сам соб≥ пише доноси.

- як на мене, то Ї збоченн€, - сказав Ѕумбл€кевич ≥
поклав папку на м≥сце.

якраз вчасно, бо ось рипнули двер≥ й до каб≥нету вплив пан Ћ≥ндер в образ≥ лаке€. ¬≥н н≥с величезну тацю, заставлену тар≥лками та мисочками.

- ќх, пан Ћ≥ндер забули свою папочку на стол≥! -сполошивс€ лакей. - який жах! јле, € гадаю, ви не насм≥лилис€ зазирати до нењ?

- «а кого ви мене маЇте? - закопилив губу Ѕум≠бл€кевич.

- “о був би шкандаль. Ѕ≥долашний пан Ћ≥ндер
наст≥льки заклопотаний роботою!

- я ж кажу, що не рухав њњ.

- ќх, €к це мило з вашого боку.


Ћакей поставив тацю на стол≥ й витанцював геть. Ѕумбл€кевич вдихнув запах гороховоњ зупи ≥, не в змоз≥ звол≥кати, п≥дсунув до себе тар≥лку. ¬≥н упл≥в уже половину, коли з'€вивс€ пан Ћ≥ндер.

- ќ, зараз пооб≥даЇмо, - сказав в≥н, вт≥шено по≠тираючи руки. - јну-ану, що нам тут наготували? -“а враз його погл€д упав на папку, ≥ настр≥й зм≥нивс€: - ўо € бачу?

- ј що саме? - іречно поц≥кавивс€ Ѕумбл€кевич.

- ўо € бачу? ¬и посм≥ли торкнутис€ моЇњ папки?

- я њњ не рухав.

- як то не рухали? як то не рухали? я ж ѓѓ навмисно залишив на стол≥ ≥ зазначив н≥гтем ось тут. Ѕачите? ќсь тут, на поверхн≥ стола. –иска - бачите? ј зараз папка лежить значно вище ц≥Їњ риски.

- ћоже, лакей в≥дсунув, - знизав плечима.

- ¬и на лаке€ не вал≥ть. ÷е дуже пор€дний чолов≥к. Ѕатько родини. ¬≥н би н≥коли не посм≥в.

- —мачного.

- ƒ€кую. я вас п≥ймав на гар€чому.

- «упа й справд≥ гар€ча. јле ви хухайте, хухайте.
ѕан Ћ≥ндер нарешт≥ вс≥вс€ й занурив ложку в тар≥лку.

- ’а-ха, так € й думав, що уп≥ймав вас. “ак € й думав. —тарого лиса не просто обхитрувати. ќтак ми й працюЇмо. ¬икористовуЇмо кожну можлив≥сть.

- я в≥дразу зрозум≥в, що маю справу з фах≥вцем.

- ј бачите - п≥дкусило вас до папки зал≥зти!

-  ажу ж - не €, а ваш лакей.

- «нову на лаке€ наклепи зводите? “а € йому, щоб ви знали, в≥рю €к самому соб≥! ” нього бездоганне минуле.

- ќ, то, може, ви й на нього папку завели?

- Ўановний, знаЇте, €к≥ зараз часи непевн≥? ћи вс≥ тут €к на порохов≥й бочц≥. « одного боку –ос≥€, з другого -“уреччина, з третього - ≤тал≥€. ћусимо пост≥йно пильнуватис€. ј через те, скажу вам дискретно, € нав≥ть на себе зав≥в к≥лька папок: особиста справа пана Ћ≥ндера,


ком≥сара пол≥ц≥њ, особиста справа начальника в'€зниц≥, особиста справа ката, особиста справа сад≥вника пана Ћ≥ндера ≥ т.д. ≥ т.п.

- ¬и€вл€Їтьс€, що ви надто небезпечна особа, коли на
вас заведено аж ст≥льки папок. Ѕуло б дуже шкода, €кби
такого знаменитого кухар€ посадили до цюпи.

ѕо об≥д≥ пан Ћ≥ндер вишмигнув з каб≥нету, щоб дати можлив≥сть своЇму лакеЇв≥ прибрати з≥ столу.

- ќб≥д був дуже смачний, - сказав Ѕумбл€кевич лакеЇв≥.

- Ќе мен≥ д€куйте, а кухарев≥, - скромно в≥дказав лакей.

ѕан Ћ≥ндер, повернувшись, знову поклав перед собою маг≥чну папку й самозакохано погладив долонею.

- Ќу що - продовжимо? Ќа чому ж ми зупинилис€?

- Ќа тому, що ви мене розкрили.

- ≤ справд≥! - зрад≥в ком≥сар. - ” вас, голубе, чудесна пам'€ть. √адаю, вона вас також не п≥дведе, коли спробуЇмо проанал≥зувати всю вашу злочинну д≥≠€льн≥сть. ѕершою особою, €ку ви зустр≥ли у нашому м≥ст≥, була ворожка пан≥ √ортенз≥€. ÷≥лком поважна ≥ варта дов≥ри матрона, котра заробл€Ї на хл≥б на≠сущний Їдиним доступним дл€ нењ способом. ≤ ось внасл≥док контакту з вами, њњ коханий котик гине в жахливих муках.

- ј вам було б легше, €кби на його м≥сц≥ був €?

- “а чому, ви? Ќа вас н≥хто й не заз≥хав. ¬ас
пригостили кавою, а ви њњ вилл€ли на б≥долашного котика.
ѕан≥ √ортенз≥€ ледве сама вр€тувалас€ в≥д вас. ќсь тут
у мене њњ зв≥т про цю жахливу под≥ю. ƒал≥ ви потрапл€Їте
до фриз≥Їра, щасливого батька родини, в≥рного сина
≥мпер≥њ. ѕ≥сл€ вашоњ в≥зити в≥н ц≥лий день пролежав у
л≥жку, прикладаючи компреси на оч≥.

- ¬≥н мене спровокував.

- якщо вас послухати, довкола чањлис€ сам≥ про≠вокатори.


- “ак, власне, й було. ќбоЇ зрадили п≥дозр≥лу об≥знан≥сть у тому, що сталос€ з≥ мною до зустр≥ч≥ з ними. њх там не було. ÷≥каво, зв≥дки вони знали...

- «нали що?

Ќ≥, € не такий дурний, нехай тоб≥ та в≥дьма √ортенз≥€ опов≥даЇ про русалок.

- “е, про що вони запитували, ось що. ѕрошу мене не лапати на слов≥.

- ÷е св€тий обов'€зок ус≥х наших громад€н - стежити за чужинц€ми. ƒал≥ ви зустр≥ли в≥домого борц€ за справедлив≥сть, поета-демократа ћартина  ару. я не помиливс€?

- “ак воно й було.

- ќтже, п≥дтверджуЇте той факт, що саме з ним повинн≥ були нав'€зати контакт, прибувши до —?

- —м≥Їтес€, чи що? я стр≥в його ц≥лком випадково.

- ’е-хе! ÷е ж треба - щойно ув≥йти до м≥ста ≥ в≥дразу ж зустр≥ти найнебезпечн≥шого з ус≥х мешканц≥в —? ѕризв≥дц€ ус≥х смут, заколотника ≥ бунтар€?

- “о в≥н аж такий страшний? ƒивуюс€, чому в≥н ще й дос≥ не в цюп≥.

- ’а-ха-ха... ну, ви мене в≥д душ≥ розвеселили... ј €к же €, доброд≥ю, ловитиму таких горобчик≥в, €к ви, - га? —аме на такого бездрика, €к ћартин, ≥ ловлю! ’а-ха-ха-ха! Ћ≥пшоњ принади год≥ й шукати.

- ќн воно що! ј в≥н, бачте, думаЇ, що то його так бо€тьс€ зачепити.

- Ѕ≥дний думкою багат≥Ї... ’е-хе... „им ви займалис€ в нього вдома?

- ¬ечер€ли.

- ј пот≥м?

- ѕот≥м в≥н мене запровадив до свого каб≥нету.

- ≈-е, голубе, називайте реч≥ своњми ≥менами: за≠
провадив на стрих. „и не так?

- ћаЇте рац≥ю. “о був найсправжн≥с≥нький стрих.

- ƒал≥?


- ћи вил≥зли на дах ≥ слухали музику.

-  омед≥€. ƒвоЇ дорослих людей повод€ть себе, наче бездомн≥ коти.

- ј нас було не двоЇ. ÷≥ле м≥сто сид≥ло на дахах ≥ слухало музику.

- Ќу ≥ що з того? јле б≥льше н≥кому не стр≥лило в голову вирушити до замку, щоб розгадати таЇмницю. Ћише вам одному. ўо ви там загубили? Ќу, припустимо, Ї там привиди. ≤ що з того? ўо це зм≥нить? ¬и њх виженете, чи €к?

- Ќ≥, звичайно.

- “од≥ на б≥са вам здалас€ ц€ безглузда мандр≥вка? Ќе пробуйте мене збаламутити. я виразно добачаю тут сл≥ди змови. –ихтуЇтьс€ щось важливе ≥ п≥дступне. ≤ € докопаюс€ до сут≥ справи.

- ћусите. ÷е ваша робота.

- јвжеж, то не забава. јле, може, ви сам≥ з≥знаЇтесь?

- ” чому?

- який д≥дько несе вас у той замок!

- я вже сказав. Ќ≥чого б≥льше не маю додати.

- ’то вас послав? Ќа кого ви працюЇте?
Ѕумбл€кевич розлив ром по келишках ≥ сказав:

- –€туймос€, бо тверез≥Їм. «а ваше здоров'€. Ѕажаю, аби вам вдалос€ виловити вс≥х шпигун≥в не т≥льки в —, але й у ц≥л≥й √ал≥ц≥њ.

- ƒ€кую. ÷е дуже мило з вашого боку. „имраз сильн≥ше мен≥ подобаЇтесь. ≤ нав≥ть шкода було б такого іречного чолов≥ка стратити. јле, може, мен≥ по-знайомству вдастьс€ вас вр€тувати, зам≥нивши страту на пожиттЇвий арешт.

- ÷е було б просто чудово. Ќа шибениц≥ € вигл€датиму надто кумедно.

- “ак то воно так, але, з другого боку, шпигун мусить бути страчений. “акий закон. „и можу € п≥ти проти закону?

- Ќ≥коли в житт≥.


- ќ - видите? ¬и вже мене добре знаЇте. Ќе можу! ≤ в цьому пол€гаЇ драма пор€дноњ людини. ¬она мусить розриватис€ межи обов'€зком ≥ звичайними людськими почуванн€ми.

- ™дине, що мене ц≥кавить - це те, хто мен≥ дав у чоло!

- ¬ чоло?

ѕан Ћ≥ндер пригл€нувс€ ≥, побачивши іулю, похитав головою:

- ¬дарено тупим предметом. ¬≥дразу бачу.

- јле хто це м≥г зробити?

- ј де вас ударено?

- ¬ одноњ особи в хат≥.

- ўо ж то за особа, коли не секрет?

 

- —екрет. ÷е ≥нтимна ≥стор≥€, а €, €ко людина лицарських почувань, не можу вам њњ зрадити. ќсоба та, до реч≥, щезла. ј коли € вийшов на пор≥г за нею, то, власне, й д≥став по чайников≥. ≤ так соб≥ м≥ркую, що ви, €ко ком≥сар пол≥ц≥њ, мусили б ту справу з'€сувати.

- јле дл€ того € мушу знати, де вас вдарено. як ком≥сар пол≥ц≥њ.

- √м... Ќу добре. Ћише €к ком≥саров≥, € вам в≥дкрию цю таЇмницю. я був у такоњ панночки, що зветьс€ Ћютец≥€.

- ј-а, Ћютец≥€? Ќу, це мен≥ в≥домо. ÷е в мене
заф≥ксовано. ј то € вже соб≥ гадав, що ви були десь так,
що € не висл≥див. я вже нав≥ть зажуривс€, що м≥й апарат
скапцан≥в до решти.

- “о вам в≥домо, що Ћютец≥€ щезла?

- Ќ≥, цього € ще не знаю. ÷ього мен≥ ще не допов≥ли.

- “о вважайте, що € вам допов≥в.

- Ќе можу так вважати, бо ви не належите до мого апарату.

- Ќу, то впиш≥ть!

- √е! Ќе так в≥дразу! —початку подайте за€ву, що бажаЇте допомагати пол≥ц≥њ, вибер≥ть псевдо, € вашу


за€ву розгл€ну, поставлю печатку, а вже доп≥ру тод≥ можете писати сигнали.

- Ќу-у, це довго, нудно й нец≥каво...

- ѕане Ѕумбл€кевич, € з радою душею вз€в би вас до себе на службу. ¬≥дчуваю до вас море симпат≥й. ƒушевна ви людина. я в≥ддав би у ваше в≥данн€ ц≥лу в'€зницю. ¬и стали б начальником, слава про вас облет≥ла б усе м≥стечко. “а ба! «акон Ї закон. «а годину призначаю суд, €кий в≥дбудетьс€ в садку. Ћише дл€ вас така честь. ”с≥х ≥нших суд€ть у темних неприв≥тних прим≥щенн€х. ÷е пригн≥чуЇ п≥дсудного наст≥льки, що в≥н, б≥долаха, намагаЇтьс€ в≥дразу визнати вс≥ своњ провини ≥ злочини, аби т≥льки хутше вибратис€ зв≥дси. јле суд над вами в≥щуватиме неаби€ке задоволенн€. я наперед смакую ус≥ його нюанси.

- ÷е слова справжнього смакош≥.

- як ви тонко мене розум≥Їте! «асудити вас - дл€ мене велика честь ≥ приЇмн≥сть. я впевнений, що суд винесе дл€ вас справедливий вирок. ¬с€ мо€ родина з величезним задоволенн€м спогл€датиме за цим св€щеннод≥йством. Ѕракуватиме х≥ба що грецького хору й литавр≥в. ј зараз, пане Ѕумбл€кевич, можете використати цю в≥льну годину, можливо, останню у вашому житт≥, €к вам забажаЇтьс€. –екомендую прогул€нку в саду.  в≥ти завжди дуже позитивно впливають на самопочутт€.

- ƒуже вам вд€чний, - вклонивс€ Ѕумбл€кевич ≥ встав з-за столу. ≤ тут йому спало на думку, що вже й так нема чого втрачати, ≥ згадав про рекомендац≥ю в≥д кн€гин≥. -я маю рекомендац≥йного листа дл€ пана бургом≥стра.

- ќ-о! - в≥дразу загор≥вс€ господар. - „ому ж ви мен≥ його не вручили?

- јле ж ви не бургом≥стр! ћен≥ наказано передати листа до рук власних.

- “о вам нев≥домо, що най€сн≥ший ц≥сар доручив мен≥ отримувати ≥ перегл€дати усю маг≥стратську кореспон≠денц≥ю? ¬ тому числ≥ й листи до бургом≥стра.


- ј що на те сам бургом≥стр?

- ¬≥н т≥льки т≥шитьс€. я пот≥м йому коротко переказую найважлив≥ше. ј €кщо не в≥рите, прошу ось наказ най€сн≥шого ц≥сар€. Ѕачите? √ерб, печатка, п≥дпис... Ќе змушуйте вдаватис€ до сили.

≤ Ѕумбл€кевич скоривс€, оск≥льки при застосуванн≥ сили могли ви€вити й другого конверта. ѕан Ћ≥ндер вихопив ≥з його рук пакета, покрутив з≥ здивуванн€м перед носом ≥ спитав:

- ўо це за дивна прозора пл≥вка?

- ¬она обер≥гаЇ в≥д вологости.

- —правд≥? Ќ≥коли не пов≥рю, - ≥ з тими словами встромив пакет у вазу з кв≥тами, хвильку потал€пав ним ≥, вийн€вши, уважно обстежив. - ƒивовижа! ћожна € соб≥ цю пл≥вку залишу? ћаленька примха б≥дного ком≥сара. ќсь ми њњ акуратно розр≥заЇмо, та-а-ак, а тепер так само акуратно вит€гаЇмо листа. –озкри≠ваЇмо ≥... ≥... ≥...

ѕан Ћ≥ндер здивовано крутив аркуш паперу в руках - в≥н був абсолютно чистим! “ам не видн≥лос€ нав≥ть хл€пки атраменту! “ам не було н≥чого! Ѕумбл€кевич отерп. Ѕ≥лий пап≥р мовби см≥€вс€ з нього, ≥ в ц≥й б≥лизн≥ ввижалас€ тр≥умфуюча посм≥шка ѕупса, €кий так просто позбувс€ його Їдиним безпечним чином - в≥дправив туди, не знаю куди. “аЇмниц€ ѕупса умре разом з ним, а Ѕумбл€кевич, вочевидь, повинен був зникнути.

- ўо це маЇ означати? - спитав ком≥сар. - ¬и хот≥ли поглумитис€ над бургом≥стром?

- я й сам н≥чого не розум≥ю. ј, може, воно писане молоком?

 ом≥сар мовчки запалив св≥чку ≥ потримав листа над вогником. јркуш всихавс€ ≥ скручувавс€, €к ос≥нн≥й лист, але на ньому не проступило ан≥ слова.

- “епер ви розум≥Їте, €ке щаст€ дл€ бургом≥стра, що
саме € перегл€даю усю кореспонденц≥ю?

ѕо цих словах з≥жмаканий пап≥р полет≥в до кошика.


- я вас проведу. «араз на мене чекаЇ важлива робота. ћушу орган≥зувати судове слуханн€ - запросити суддю, адвоката, прокурора, лаву прис€глих. ј не кажу вже про те, що вс≥ вони жив≥ люди ≥ треба б њм наготувати €коњсь перекуски.

¬ садку пан Ћ≥ндер полишив Ѕумбл€кевича самого ≥ повернувс€ до будинку.

Ѕумбл€кевич кинув оком на висок≥ мури, €к≥ ото≠чували Ћ≥ндерову маЇтн≥сть, ≥ зрозум≥в, що т≥кати намарне. «а втечу можуть ще додати.

—”ƒ ≤ ЎЋёЅ

—ад золотивс€ у сон€чн≥м пром≥нн≥ ≥ дихав теплом, Ѕумбл€кевич пройшов дек≥лька крок≥в ≥, розкинувши руки, мов птах, з насолодою упав на спину просто в кв≥тник, п≥д≥м'€вши п≥д себе глад≥олуси, л≥л≥њ, анемони ≥ ще р≥зн≥ кв≥ти, чињ назви йому не пригадались. Ћежав гор≥лиць ≥ дививс€ в небо, вдихаючи пахощ≥. Ќебо вт€гувало у свою глиб≥нь, його блакить прот≥кала над Ѕумбл€кевичем з такою самою замр≥€ною непоквапн≥стю, що ≥ над ћальвою. „омусь подумалос€, що ћальва у цей час теж дивитьс€ у небо. ≤, може, нав≥ть у ту саму ледь пом≥тну ц€точку серед скуйовдженоњ отари хмарок, €к≥ втомлено сунули до обр≥ю.

- јх! - дзеленькнув солодкий д≥вочий голосок.

Ќад Ѕумбл€кевичем схилилас€ донька пана Ћ≥ндера. ¬≥д неспод≥ванки вир€чила велик≥ кругл≥ очка й др≥бно-др≥бно закл≥пала густими в≥€ми. ћала дуже миле личко, хоч ≥ надто вже бл≥даве, сливе б≥ле, нав≥ть вуста були бл≥до-рожев≥ ≥ н≥жн≥, €к у немовл€ти. Ѕ≥лими й прозорими були њњ руки з тонюс≥нькими шпичками палюшк≥в.


- Ax! - ще раз зойкнула ќлюн€. - ўо ви зробили з татусевими кв≥тами?

- ј що? ¬се одно мене чекаЇ в'€зниц€ або нав≥ть шибениц€. ѕо цимбалах!

- як ви можете так говорити? —уд у нас дуже
справедливий. ѕросто так н≥кого не засудить... ј чи ви
не Ї часом той самий пан Ѕумбл€кевич?

- ћаЇте слушн≥сть. я Ї той самий Ѕумбл€кевич.

- јх! - вт≥шилас€ д≥вчина. - я зворушена до глибини душ≥! я про вас так багато читала! я знаю про вас геть усе!

- ўо? ƒе це ви про мене читали? - прискалив око Ѕумбл€кевич.

- ” татов≥й папц≥. “≥льки це таЇмниц€. ¬≥д найпершого дн€, коли ви до нас прибули. я у€вл€ла вас соб≥ таким... ну, таким...

- ’очете сказати, що ви розчарован≥?

- Ќ≥-н≥, € думала, що ви трохи молодш≥. ќце й усе. ј взагал≥, в душ≥, € нав≥ть хот≥ла аби ви ви€вилис€ лисим ≥ мали круглий животик. ÷е вигл€даЇ так поважно! ћужчина повинен мати свою вагу.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 288 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

760 - | 677 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.124 с.