Насамперед доцільно пам’ятати, що кредитування підприємств здійснюється відповідно до Положення «Про кредитування», затвердженого постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995 р. з подальшими змінами й доповненнями; Законом України «Про заставу» № 2654-ХІІ від 2.10.92 р., з подальшими змінами й доповненнями; законом України «Про фінансовий лізинг» № 1381-ІV від 11.12.03 р.; Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків», затвердженого Постановою НБУ № 279 від 06.07.00 р., зі змінами й доповненнями; Цивільним кодексом України.
Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання підприємства та розкриття цієї інформації у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».
Вивчаючи вказані законодавчі і нормативні документи, необхідно усвідомити, що кредитування підприємств здійснюється на принципах: строковості, поверненості, платності, матеріальної забезпеченості — і являє собою одну з форм фінансового забезпечення підприємницької діяльності. Воно здійснюється на основі фінансових взаємовідносин між підприємством і кредитною установою на основі кредитного договору. Для фінансової служби підприємства кредитний договір, складений на умовах використання позичальником отриманих коштів на відповідні цілі, повинен бути об’єктом особливої уваги. Позичальник забезпечує можливість здійснення контролю за цільовим використанням суми кредиту. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору кредитор може вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту і сплати відсотків. Якщо позичальник не повертає в домовлені строки суму кредиту, на цю суму нараховуються відсотки. Відсотки за прострочений кредит визначаються в договорі, а якщо їхню величину не зазначено, тоді відсотки нараховуються в розмірі облікової ставки НБУ на день виконання грошового зобов’язання.
При цьому доцільно враховувати, що джерело фінансування витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за кредит, залежить від об’єкта кредитування.
У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюють і взаємне кредитування, на що необхідно звернути увагу під час розв’язування задач даного розділу. Взаємне кредитування виникає у зв’язку з розривом у часі між відвантаженням продукції (товарів, робіт, послуг) і їхньою фактичною оплатою. Тому в грошовому обороті підприємств, поряд із кредитами банків, можуть бути в наявності кошти й інших кредиторів, у тому числі підприємств-постачальників, фізичних осіб, партнерів за комерційними та виробничими угодами. Для оформлення боргу може використовуватись вексель, який виступає платіжним документом, цінним папером, що свідчить про надання комерційного кредиту. Вексельний обіг безпосередньо пов’язаний з актом купівлі-продажу товарів. Вексель є цінним папером, тому його застосування пов’язане з функціонуванням ринку капіталів і кредитної політики в державі. Для більш детального ознайомлення із сутністю вексельної форми розрахунків, їх застосування в господарському обороті України доцільно звернутись до Закону «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 липня 1991 р., з подальшими змінами й доповненнями, та Постанови Верховної Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті України» № 2470-ХІІ від 17.06.1992 р.
Різновидом фінансування підприємницької діяльності можуть виступати факторингові операції. Це операції з придбання в постачальника права на отримання платежу з платника за відвантажений товар, виконані роботи і послуги. Слід пам’ятати, що факторингові операції сприяють прискоренню розрахунків, економії оборотних коштів підприємств, а також виконанню контрактів у міжнародній торгівлі. Фінансовий лізинг дозволяє підприємству використовувати в грошовому обороті кошти іншого підприємства на довгостроковій основі.
Під час розв’язування задач даного розділу доцільно використовувати такі основні формули:
|
Слід зауважити, що залежно від напряму використання кредитних ресурсів (фінансування основних чи оборотних фондів) розділяють і джерела їх погашення. Так, якщо кредитні ресурси спрямовано на тимчасове поповнення оборотних коштів (придбання сировини, матеріалів, виплату заробітної плати тощо), то джерелом їх погашення буде виручка від реалізації товарів (робіт, послуг). Якщо кредитні ресурси спрямовано на фінансування необоротних активів (будівництво, придбання обладнання тощо), то джерелом погашення отриманих кредитних ресурсів будуть: прибуток, амортизаційні відрахування, внески засновників та інші види залучень фінансових ресурсів на безповоротній основі.
Термін повернення кредитних ресурсів, отриманих для фінансування оборотних коштів, розраховується за формулою, наведеною нижче.
|
Термін повернення кредитних ресурсів, отриманих для фінансування необоротних активів, розраховується за такою формулою.
|
У процесі розв’язання практичних завдань слід звертати увагу на те, що у разі прострочення повернення кредитних коштів банком встановлюється певна пріоритетність погашення заборгованості. Сплата пені, штрафів не звільняє підприємство від повернення основного боргу (кредиту) та нарахуван-
ня відсотків за простроченими зобов’язаннями. За таких умов переважно відбувається нарахування пені, відсотків (можливо й за вищою ставкою) та штрафів одночасно. При розрахун-
ку відсотків за кредитами також слід звертати увагу на порядок погашення кредиту (одноразово в кінці терміну повернення кредиту, рівномірними частинами кожного місяця
тощо) і пам’ятати, що відсотки нараховуються на суму реальної заборгованості за кредитом, тобто на різницю між початково отриманою сумою кредиту та погашеною сумою на певну дату.
При визначенні дисконту за операціями з цінними паперами слід використовувати таку формулу.
|
