Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 онкордизм ¬.¬инниченко




¬. . ¬инниченко (‘ранци€) создает Ђфилософию счасть€ї, или Ђконкордизмї, котора€ понимает под счастьем состо€ние внутренней гармонии, следующее за достижением равновеси€ между жизненными ценност€ми, предполагающем согласованность между разными сферами быти€, между индивидуальным и коллективным. ¬ философии ¬инниченко аккумулируетс€ проблематика всей украинской философии, в ней наход€т отголоски идеи √ —ковороды и ѕ. ёркевича, Ќ.¬. √огол€ и ». ‘ранко, ћ ƒрагоманова и “. Ўевченко. Ђ‘илософи€ счасть€ї размышл€ет о счастье человека и человечества, о том самом главном, ради чего человечество и существует.

ѕроблема щаст€ у ф≥лософсько-етичн≥й систем≥ У онкордизмФ ¬.¬инниченкаФ п≥ддаЇтьс€ анал≥зу власне етична спадщина письменника ≥ анал≥зуЇтьс€ творче надбанн€ останнього пер≥оду житт€.

«д≥йснити давн≥й задум п≥дштовхнуло ¬инниченка, з одного боку, глибоке особисте переконанн€, що щаст€ Ц ц≥лком можлива р≥ч ≥ що т≥льки в у€в≥ Уобиватель-ських масФ воно несе печать стих≥йност≥ ≥ фатал≥стичност≥, а з ≥ншого Ц обуренн€ тим, що соц≥ал≥стичн≥ теор≥њ, де к≥нцевою метою Ї людське щаст€, не трактували аде-кватно питанн€ щодо його природи.

ѕоза€к головною п≥двалиною особистого щаст€, за ¬инниченком, маЇ бути внутр≥шн€ р≥вновага, гармон≥€, його система набула назви У онкордизмФ Ц з латин-ськоњ Упогодженн€Ф. —аме пон€тт€ гармон≥њ стало началом в≥дл≥ку в етичн≥й концеп-ц≥њ письменника. ѕитанн€ про іенезу ¬инниченкового сприйн€тт€ ≥ художнього вт≥-ленн€ бутт€ розгл€нуто у першому п≥дрозд≥л≥.

—тан щаст€ ≥нтерпретуЇтьс€ ним €к в≥дчутт€ гармон≥йноњ сп≥вв≥днесеност≥ з ус≥м оточуючим св≥том. ¬же ранн≥ твори письменника дають п≥дстави говорити про певне сп≥вв≥дношенн€ пон€ть Ущаст€Ф, Угармон≥€Ф, Ур≥вновагаФ, що, власне, розум≥-Їтьс€ €к внутр≥шн€ ц≥л≥сн≥сть людини. ” цьому в≥дбиваЇтьс€ характер культури, €ка виникла на злам≥ епох внасл≥док моральноњ перипет≥њ ≥ пр€мувала у кращих своњх ви-€вленн€х до усв≥домленн€ гармон≥њ ус≥х чинник≥в Їдиноњ панорами бутт€. „ерез це його позиц≥€ щодо проблеми щаст€ звучить у У онкордизм≥Ф впевнено ≥ переконли-во: прагненн€ щаст€ Ї споконв≥чною внутр≥шньою потребою людини ≥ народжуЇтьс€ зсередини, з закладеноњ у св≥т≥ необх≥дност≥ гармон≥њ, вдосконаленн€.

¬ищезгадане, однак, не вичерпуЇ питанн€ про еволюц≥ю пон€тт€ гармон≥њ у ¬инниченка. ¬≥дстоюючи у своњх творах ≥дею самоц≥нност≥ особистого людського щаст€, в≥н, одночасно, наповнюЇ њњ новим зм≥стом.  атегор≥й, €кими можна виразити щаст€ окремоњ людини, ви€вл€Їтьс€ недостатньо, коли йдетьс€ про модель соц≥аль-ноњ особистост≥. « допомогою своЇњ системи ¬инниченко мр≥Ї привернути людину до власноњ особистост≥ таким чином, щоб вона прагнула поЇднати своњ власн≥ бажанн€, викликан≥ њњ ≥ндив≥дуальними особливост€ми, з творчою д≥Їю у межах певноњ сп≥ль-ноти людей. ѕрагненн€ дос€гти такоњ внутр≥шньоњ р≥вноваги повинно бути певною формою трансцендентност≥ без участ≥ бога.

’удожнЇ досл≥дженн€ ним теми дитинства (зб≥рка УЌамистоФ) ц≥лком впев-нено можна вважати етапом на шл€ху пошуку гармон≥њ. як письменник, ¬инниченко в≥дчуваЇ ≥ вдало передаЇ глибинну д≥алектику процесу дит€чого св≥тосприйманн€ ≥ св≥тобаченн€ €к ц≥л≥сного ≥ гармон≥йного, тому дитинство п≥дсв≥домо повТ€зуЇтьс€ у нього з пер≥одом щаст€. ¬одночас, письменник розгл€даЇ св≥т дитинства €к продукт соц≥альних в≥дношень ≥ подаЇ його €к процес становленн€ особистост≥, розвиток њњ моральноњ св≥домост≥ та рефлекс≥њ.

«авершеного концептуального значенн€ Угармон≥€Ф набула у так званий ѕари-зький пер≥од, коли ¬инниченко прийшов до новоњ св≥тогл€дноњ парадигми, нав≥€ною сх≥дною ф≥лософ≥Їю, €ка утворила нове п≥дгрунт€ дл€ його Учесност≥ з собоюФ ≥ р€ту-вала в≥д туги, обуренн€ ≥ ностальг≥њ. ’оча так зван≥ Увищ≥ мит≥Ф Їдност≥ з  осмосом н≥коли не були дл€ ¬инниченка самоц≥нними, все ж його складна св≥тогл€дна ево-люц≥€ була позначена њх впливами. ѕисьменник д≥йшов висновку, що т≥льки велика сила духовност≥, всеохоплююча гармон≥€ ≥ закон абсолютноњ р≥вноваги, €к≥ демон-струвала сх≥дна ф≥лософ≥€, може скоригувати людину на њњ шл€ху до щаст€: вплинути на емоц≥њ, ф≥зичний стан, псих≥ку, вр≥вноважуючи та гармон≥зуючи њх.

ўасливе житт€ Ї гармон≥йне житт€, а гармон≥йн≥сть Ї моральн≥сть Ц ось Їди-ний критер≥й, €ким, на думку ¬инниченка, перев≥р€ютьс€ ус≥ моральн≥ доктрини. « цих позиц≥й в≥н ≥ намагавс€ побудувати власну теор≥ю морал≥ Ц У онкордизмФ.

” другому п≥дрозд≥л≥ У онкордизмФ розгл€даЇтьс€ €к синтетична система бу-дуванн€ щаст€.

”св≥домлюючи необх≥дн≥сть творенн€ новоњ теор≥њ щаст€, ¬инниченко, вод-ночас, розум≥Ї, що така система повинна асоц≥юватис€ у св≥домост≥ з чимось дуже в≥домим ≥ вже засвоЇним (€к показав ≥сторичний досв≥д, в етиц≥ неможлив≥ н≥€к≥ ра-дикальн≥ перевороти). ќтже, автор концепц≥њ намагаЇтьс€, врешт≥-решт, вр€тувати те, що вважав ц≥нним в обох системах. ≤ у цьому в≥дношенн≥ ¬инниченка важко назвати ориг≥нальним мислителем, творцем новоњ етики. ¬≥н кодиф≥куЇ устален≥ ц≥нност≥, найважлив≥ше з набутого дотепер людством, п≥двод€чи п≥д них нов≥ принципи.

” процес≥ обдумуванн€ своЇњ теор≥њ щаст€ особливу увагу письменник прид≥-л€Ї спогадам Ц Уелементам щаст€Ф. як Ув≥дтворюван≥Ф мит≥ щаст€, вони св≥дчать про ≥снуючий так званий Удосв≥д щаст€Ф: €кщо д≥€ти певним чином, знову можна дос€гти такого стану. ƒл€ цього необх≥дно працювати над собою. ÷е обумовило необх≥дн≥сть створенн€ саме системи повед≥нки. «асоб≥в дос€гненн€ щаст€ багато, вважав ¬инни-ченко, головне, щоб вони коригувалис€ законами р≥вноваги.

 онцепц≥€ Ур≥вновагиФ, €ку запропонував ¬инниченко, Ї, значною м≥рою, тлумаченн€м балансу у медико-б≥олог≥чному розум≥нн≥, однак ≥ на духовному р≥вн≥ вона виключаЇ дом≥нуванн€ €коњсь одн≥Їњ сили (≥нтересу, бажанн€).

¬≥дсутн≥стю р≥вноваги Ц дисбалансом Ц автор ц≥Їњ теор≥њ по€снюЇ нещаст€ та хвороби, €к≥ Ї тотожними у розум≥нн≥ ¬инниченка. ƒуховний дисбаланс в≥н називаЇ дискордизмом ≥ вважаЇ, що ц€ хвороба стала нормою в сучасному сусп≥льств≥. «Т€совуючи причини такоњ ситуац≥њ, в≥н реконструюЇ лог≥ку руйнуванн€ здорового ≥ щасливого ≥снуванн€ людства та анал≥зуЇ шл€хи, €к≥ призвели його до нещаст€, пере-гукуючись у своњх роздумах з соц≥альними теор≥€ми –уссо та ћаркса.

”€вленн€ про щаст€ сп≥вв≥днос€тьс€ у теор≥њ ¬инниченка з ус≥Їю повнотою сутн≥сного вим≥ру людського бутт€, тому ≥ правила повед≥нки його системи самовдо-сконаленн€ стосуютьс€ р≥зних сфер житт€ Ц родинноњ, ≥нтимноњ, сусп≥льноњ.

” межах визначеноњ концепц≥њ простежуютьс€ роздуми ¬инниченка, €кий на-магаЇтьс€ повТ€зати систему харчуванн€ з проблемою щаст€. ѕриЇднавшись до при-хильник≥в Убезуб≥йноњФ њж≥, в≥н прагнув покращити ≥снуюч≥ у сусп≥льств≥ звичањ. ƒжерело його позиц≥њ можна тлумачити €к щабель не т≥льки встановленн€ моральноњ гармон≥њ у стосунках м≥ж людиною ≥ навколишн≥м св≥том, а й дос€гненн€ р≥вноваги в духовному св≥т≥ кожноњ людини.

ќчевидним Ї те, що у вир≥шенн≥ ¬инниченком проблеми щаст€ ви€вл€ють себе ≥ дохристи€нськ≥ етичн≥ у€вленн€ про св≥т ≥ людину Ц йдетьс€ про гармон≥ю, €ку висв≥тлюють вед≥йське вченн€, буддизм, ≥ндуњзм. ¬≥дчувати себе частиною природи, сприймати житт€ з його б≥олог≥чними програмами та ≥нстинктами Ц все це протиста-вл€Їтьс€ догматичним рел≥г≥йним запов≥д€м у У онкордизм≥Ф. ќсновою Їднанн€ лю-дей дл€ ¬инниченка виступаЇ природне начало в людин≥, €ке асоц≥юЇтьс€ ним з мо-ральн≥стю. ¬ищ≥ закони природи Ї дл€ нього тим, що гармон≥зуЇ св≥т людини ≥ керуЇ житт€м. “ут знайшло м≥сце ≥ утворило тривке п≥дгрунт€ психоанал≥тичне вченн€. ѕрирода не терпить н≥€ких компром≥с≥в ≥ мстить за найменш≥ знехтуванн€ њњ закона-ми. Ќайб≥льш детально ¬инниченко конкретизував ц≥ проблеми на Упитанн≥ про д≥-тейФ, хворобливоњ дл€ нього самого тем≥.

ќднак, метою його Уексперимент≥вФ було не лише прагненн€ довести, що природн≥ начала в людин≥ спри€ють щастю Ц треба њх т≥льки згармон≥зувати, а й по-казати, що рац≥онального розрахунку замало, потр≥бн≥ ще так зван≥ Упорухи душ≥Ф, що њх ¬инниченко мотивуЇ тими ж законами природи. ƒо них в≥н в≥дносить ≥ любов.

Ћюбов €к моральна ц≥нн≥сть пр€мо повТ€зана у ¬инниченка з в≥дчутт€м щас-т€. « одного боку, йому близька концепц≥€ любов≥, що визначаЇтьс€ раптов≥стю ≥ тра-гед≥йн≥стю (УћоментФ демонструЇ найб≥льш траг≥чний вар≥ант опору нормативн≥й систем≥ сусп≥льства), з ≥ншого, через таке особист≥сне в≥дношенн€ €к коханн€ в≥дтво-рюЇтьс€ у нього найб≥льш загальне в≥дношенн€ людини ≥ св≥ту. Ћюбов дл€ ¬инниче-нка Ї проривом людини до людини у вс≥й д≥йсност≥ ≥ конкретност≥, подоланн€м в≥д-чуженн€, що зм≥нюють ц≥нн≥сну св≥дом≥сть ≥ вивод€ть њњ Ц любов Ц за меж≥ пануючоњ морал≥. ” своЇму розв≥нчанн≥ Улюбов≥Ф €к христи€нського ≥деалу, ¬инниченко пере-ймаЇтьс€ утил≥тарними погл€дами: любов може ≥снувати т≥льки на засадах свободи, а значить не можна силувати себе любити того, хто тоб≥ не ц≥кавий ≥ неприЇмний, по-ширюючи, таким чином, Упринцип корисност≥Ф на сферу здоровТ€ та псих≥ки.

ƒосл≥дженн€ характеру ≥нших складових етичноњ системи письменника даЇ п≥дстави говорити, що вс≥ вони т≥сно повТ€зан≥ з щаст€м €к ключовою етичною ц≥н-н≥стю в теор≥њ ¬инниченка.

ѕрац€ €к моральна ц≥нн≥сть стаЇ дл€ нього тим Увизволенн€мФ, через €ке лю-дина повертаЇтьс€ до першооснов бутт€, п≥знаЇ Усв≥тову душуФ в њњ гармон≥њ. ≤ ц≥нн≥с-на варт≥сть прац≥ визначаЇтьс€, врешт≥-решт, тим, чи знаходить людина щаст€ €к в≥дчутт€ гармон≥њ з навколишн≥м св≥том.

ќтже, У онкордизмФ, на думку його автора, мав стати першою програмою га-рмон≥йного сусп≥льства, однак, ц€ теор≥€ не Ї догмою, на чому ≥ наголошуЇ ¬инниче-нко, вона лише уособлюЇ вказ≥вки на кшталт шл€ху до оновленн€, до розвитку узго-дженого людського сп≥вжитт€ Ц шл€ху до щаст€. «акроЇна на свобод≥ ≥ндив≥да, ц€ система морал≥ передбачаЇ його незалежн≥сть ≥ право вибору. —истема пропонуЇ лю-дин≥ дотримуватис€ певних правил-порад щодо власноњ повед≥нки, €ка спри€тиме стати сильним, здоровим ≥ щасливим. ўодо необх≥дност≥ власного самовдоскона-ленн€, людина сама, на р≥вн≥ моральноњ самосв≥домост≥, повинна прийти до цього.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-02-12; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1945 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1851 - | 1769 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.