Абрис –.схематичне креслення ділянки місцевості.
Барометрине нівелювання – нівелювання, засноване на залежності між висотою і атмосферним тиском.
Будівельна геодезична сітка – геодезична мережа у вигляді системи квадратів чи прямокутників, орієнтованих паралельно основних розбивочних осей споруд.
Висота перерізу рельєфу – задана відстань між сусідніми січними рівневими поверхнями при зображенні рельефу горизонталями.
Географічні координати – узагальнене поняття про астрономічні і геодезичні координати, коли відхилення прямовисних ліній не враховують.
Географічний азимут - двогранний кут між площиною меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить в даному напрямку, відлічується від напрямку на північ за ходом годинникової стрілки.
Геодезична висота – висота точки над поверхнею земного еліпсоїда.
Геодезична довгота – двогранний кут між площинами геодезичного меридіана даної точки і початкового геодезичного меридіана.
Геодезична засічка – визначення координат точки з елементам, виміряними або побудованими на ній або на вихідних пунктах.
Геодезична мережа – мережа закріплених точок земної поверхні, положення яких визначено у загальній для них системі геодезичних координат.
Геодезична широта – кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці і площиною його екватора.
Геодезичні координати – три величини, дві з яких визначають напрям нормалі до поверхні земного еліпсоїда в даній точці простору щодо площин його екватора і початкового меридіана, а третя є висотою точки над поверхнею земного еліпсоїда.
Геодезичний азимут – двогранний кут між площиною геодезичного меридіана даної точки і площиною, що проходить через нормаль в ній, відраховується від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.
Геодезичний хід – геодезична побудова у вигляді ламаної лінії.
Примітка. Геодезичні ходи класифікують за видом застосовуваних приладів (наприклад, тахеометричний хід, нівелірний хід); за геометричними особливостями (наприклад, замкнутий, розімкнутий хід).
Геодезія – наука про визначення форми, розмірів Землі і вимірювання на земній поверхні.
Геоїд – фігура Землі, утворена рівневою поверхнею, що збігається з поверхнею Світового океану в стані повного спокою та рівноваги і продовженої під материками.
Геометричне нівелювання – нівелювання за допомогою геодезичного приладу з горизонтальною візирною віссю.
Горизонталь – лінія однакових висот на карті.
Горизонтальне прокладання – довжина проекції лінії на горизонтальну площину.
Державна геодезична мережа – геодезична мережа, що забезпечує поширення координат на території країни і є вихідною для побудови інших геодезичних мереж.
Дирекційний кут – горизонтальний кут, відлічуваний за ходом годинникової стрілки від північного напрямку осьового меридіана даної зони, або лінії паралельної йому до заданого напрямку.
Закладення – відстань на карті між двома сусідніми горизонталями по заданому напрямку.
Зближення меридіанів – кут в даній точці між її меридіаном і лінією, паралельною осі абсцис або осьовому меридіану.
Земний еліпсоїд – еліпсоїд, який характеризує фігуру і розміри Землі.
Інженерна геодезія – вивчає методи геодезичного забезпечення при розробці проектів, будівництві та експлуатації різноманітних споруд, а також при вивченні, освоєнні та охороні природних ресурсів.
Вихідний геодезичний пункт - геодезичний пункт, відносно якого визначаються відповідні характеристики положення інших геодезичних пунктів.
Картографія – вивчає методи і процеси відображення поверхні Землі і процеси, що протікають на ній у вигляді різних, в тому числі цифрових та електронних карт.
Крутизна схилу – кут, утворений напрямом схилу з горизонтальною площиною у даній точці.
Магнітний азимут – горизонтальний кут, відлічуваний за ходом годинникової стрілки від північного напрямку магнітного меридіана до заданого напрямку і змінюється від 0 до 360о.
Нівелірна мережа – геодезична мережа, висоти пунктів якої над рівнем моря визначені геометричним нівелюванням.
Нівелірний репер – геодезичний знак, що закріплює пункт нівелірної мережі.
Нівелюванн я – визначення перевищень.
Обернена геодезична задача – визначення довжини і напрямку лінії за даними координатами її початкової і кінцевої точок.
Осьовий меридіан – меридіан, прийнятий за вісь будь-якої системи координат на поверхні.
Позначка – існуюча висота точки відносно рівневої поверхні.
Плоскі прямокутні геодезичні координати – прямокутні координати на площині, на якій за певним математичним законом відображена поверхня земного еліпсоїда.
Площина початкового меридіана – площину меридіана, від якої ведеться відлік довгот (Грінвіцький меридіан).
Полігонометрія – метод побудови геодезичної мережі шляхом вимірювання відстаней і кутів між пунктами ходу.
Перевищення – різниця висот точок.
Пряма геодезична задача – визначення координат кінцевої точки лінії за довжиною, напрямком і координатами початкової точки.
Референц-еліпсоїд – земний еліпсоїд, прийнятий для обробки геодезичних вимірювань і встановлення системи геодезичних координат.
Румб – гострий кут, відлічуваний від найближчого кінця північного або південного меридіана до заданого напрямку. Іноді називають табличним кутом.
Створ – вертикальна площина, що проходить через дві дані точки.
Створні спостереження – метод визначення горизонтальних зміщень точок відхиленням контрольних пунктів від створу.
Тахеометрична зйомка – топографічна зйомка, що виконується за допомогою тахеометра.
Топографія – вивчає невеликі ділянки земної поверхні, які можна проектувати на площину без врахування кривизни Землі.
Тріангуляція – метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні їх кути і деякі зі сторін.
Тригонометричні нівелювання – нівелювання при по-мощі геодезичного приладу з похилою візирної віссю.
Трилатерації – метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні всі сторони.
Ухил місцевості – тангенс кута нахилу лінії місцевості до горизонтальної площини в даній точці.
