Малі підприємства - найбільш гнучкі організаційні форми управління. Вони мають невисокий рівень накладних витрат, що забезпечує ту, що їх виживає в кризових ситуаціях.
Світовий досвід свідчить про те, що органи державного управління у всіх розвинених країнах беруть активну участь в розвитку підприємницької діяльності, підтримці малого
бізнесу. У країнах, де є вікові традиції приватного підприємництва, малий бізнес вимагає постійної підтримки і отримує її через цільові державні програми. Країни з розвиненою ринковою економікою мають чітко встановлену систему державної підтримки малого бізнесу (США, Японія, Франція); у інших країнах подібна система знаходиться на стадії освіти або розвитку. По рівню розвитку малого і середнього бізнесу Україна набагато відстає від таких країн, як Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина і держави Балтії. Досвід новітніх досліджень в Україні показав, що за 5 років трансформації економіки від планової до ринкової з'явилася можливість створити повноцінний сектор малого і середнього бізнесу.
Останніми роками процес збільшення кількості МП в Україні значно сповільнився, що свідчить про наявність несприятливих умов для їх розвитку. Велику кількість МП припинили свою діяльність. На сектор малого бізнесу впливають багато чинників: стагнація виробництва, заборгованість платників, відсутність інвестицій, дефіцит оборотних коштів, скорочення платоспроможного попиту, часті зміни в системі оподаткування і т.д.
Можна стверджувати, що навіть не дивлячись на несприятливі загальні умови, за роки після проголошення незалежності Україна могла досягти значно великих результатів в розвитку малого підприємництва.
Сьогодні в Україні стоїть проблема вибору правильної стратегії сприяння малому підприємництву.
Впродовж перших чотирьох років в країні функціонував державний орган з питань малих підприємств і підприємництва, були розроблені Програма державної підтримки підприємництва і відповідні плани її реалізації. У органах місцевого управління існують відділи і фахівці з питань розвитку економіки і підприємництва, але їх ефективний позитивний вплив на стан підприємництва невеликий.
В 1996 р. Кабінетом Міністрів України була схвалена Концепція державної політики розвитку малого підприємництва, в 1997 р. - затверджена Програма його розвитку на 1997-1998 рр., розроблені регіональні програми у всіх областях України. Не ставлячи під сумнів необхідність подібних заходів, слід зазначити, що позитивних зрушень в бажаному напрямі досягти не вдалося. Самоорганізація малого бізнесу може значно поліпшити економічну ситуацію в Україні. В даному випадку немає необхідності витрачати державні кошти і збільшувати штат державних службовців. Досить зосередити зусилля на утворенні оптимальної законодавчої бази і розвиненої інфраструктури малих підприємств. Особливу увагу слід приділяти проблемам формуванняефективних механізмів взаємодії держави з суспільними об'єднаннями підприємців, а також відносин соціальногопартнерства між владою і підприємцями. Обмеженість економічних і політичних можливостей не дозволяє малому бізнесу в Україні конкурувати в даний момент часу з крупними корпоративними структурами. Проте в розвинутих державах МП забезпечують зайнятість робочої сили і дають 60-65 % надходжень до бюджетів всіх рівнів.
