Консалтинговий менеджмент як елемент антикризового управління

Складність рішення задач антикризового управління визначає складність самостійного створення ефективної системи на кожному підприємстві. У розвинених країнах для вирішення цих завдань запрошують зовнішніх консультантів.

Консультант, не підміняючи собою менеджера по кризах, виконує наступні функції:

· досліджує готовність підприємства до роботи в умовах потенційної кризи;

· проводить експертизу окремих проблем забезпечення готовності підприємства, включаючи вивчення кандидатур менеджерів кризових ситуацій, комплектацію оперативних кризових груп;

· проектує систему антикризового управління;

· навчає персонал підприємства технології і методам діагностики кризових явищ;

· розробляє ситуативні плани подолання криз.
Робота консультанта будується на наступних принципах:

1. незалежність допомоги, що надається: консультант по статусу залишається працівником консалтингової організації;

2. рекомендаційний характер діяльності: рекомендації консультанта не обов'язкові для виконання керівництвом підприємства;

3. відсутність адміністративної влади для впровадження запропонованих рекомендацій;

4. використання міжгалузевого і міждисциплінарного підходу;

5. професійна компетентність;

6. сприяння підвищенню професійної компетентності персоналу підприємства-клієнта;

7. дотримання етичних норм консультування (робота в області, де консультант має достатню кваліфікацію і досвід; інтереси клієнта вище особистих; об'єктивність, конфіденційність інформації і ін.).

Використання зовнішніх консультантів по антикризовому управлінню не підміняє, а доповнює діяльність менеджерів (групи) по кризах, не знімає з них відповідальності, але створює передумови для успішної їх роботи.

У розвинених країнах управлінське консультування - це перш за все незалежні об'єктивні ради і технічна допомога кваліфікованих фахівців з метою надання клієнтам послуг з раціонального використання наявного потенціалу і ресурсів для досягнення поставленої мети антикризового управління. У Україні ж керівники підприємств звертаються до консультантів в основному в двох випадках: коли необхідно реструктуризувати систему управління і вивести підприємство з кризового стану.

У США управлінським консультуванням зайнято близько 700 тис. фахівців, а річний оборот цієї галузі менеджменту перевищує 50 млрд дол. За даними бюлетеня "Consultans News", з 1990 р. щорічний темп приросту консалтингових послуг складає 10 %, а у провідних компаній - 20-30 %.

Характерні риси консалтингових послуг:

· складність оцінювання кількісної величини корисності;

· неможливість надання послуг за відсутності покупця;

· індивідуальність кожної послуги;

· неможливість тиражування виконаних послуг;

· високий ступінь невизначеності майбутніх результатів;

· можливість відхилення отриманих результатів від очікуваних клієнтом показників прибутковості;

· високий ступінь залежності ефективного консультування від успішної співпраці консультантів і клієнтів;

· необхідність активної участі замовника в процесі впровадження рекомендацій.

Основні причини звернення керівників підприємств до консультантів:

· завантаження менеджерів оперативним управлінням і їх неможливість концентруватися на вирішенні глобальних проблем в
кризових ситуаціях;

· бажання отримати об'єктивну оцінку ситуації від незалежного об'єктивного експерта;

· бажання отримати об'єктивну консультацію за наявності складної проблеми по керівництву в умовах конкуренції, що посилюється;

· необхідність ініціації змін і реструктуризації підприємства;

· необхідність об'єктивної оцінки економічного і фінансового стану компанії з метою вдосконалення фінансового менеджменту;

· необхідність освоєння системи інформаційного забезпечення в області нових технологій управління і правового економічного регулювання;

· бажання подолати кризу, що наступила, виявити виниклі проблеми, отримати допомогу для їх вирішення.

Класифікація консультантів. Основні виробники консалтингових послуг такі:

· транснаціональні консалтингові корпорації, що мають розгалужену мережу регіональних представництв;

· багатофункціональні фірми, що спеціалізуються на обслуговуванні крупних компаній і надають весь спектр управлінських послуг;

· вузькоспеціалізовані консалтингові фірми, що надають послуги середнім і дрібним фірмам в обмеженій сфері управлінських проблем в окремих регіонах;

· консультаційні підрозділи державних органів, покликані надати інформаційні послуги в певних сферах (податкове законодавство, митні правила і т. п.);

· вищі навчальні заклади, центри підготовки і перепідготовки менеджерів, які здійснюють підготовку управлінської ланки і ініціюють отримання ними консалтингових послуг;

· незалежні консультанти і експерти, що володіють великим досвідом роботи і надають послуги невеликій кількості людей.