План:
1. Природно-техногенні небезпеки.
1.1 Парниковий ефект
1.2 Порушення озонового шару
1.3 Кислотні дощі
2. Природно-соціальні небезпеки.
2.1 Епідемії інфекційних захворювань та захворювань мікробного походження
2.2 Венеричні захворювання
2.3 СНІД
2.4 Онкологічні захворювання
2.5 Наркотики і наркоманія
1. У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.
До природно-техногенннх небезпек належать екологічні небезпеки, спричинені людською діяльністю. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру:
- посилення парникового ефекту,
- поява озонових дір,
- кислотні дощі,
- забруднення Світового океану,
- зниження родючості ґрунтів,
- деградація лісів та ландшафтів,
- зменшення біологічного різноманіття.
1.1 Парниковий ефект. Нині Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-коли в минулому. Це спричинено швидким збільшенням вмісту в атмосфері вуглекислого газу. В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але загримує тепло розігрітої Сонцем поверхні Землі. Це викликає розігрівання планети, відоме під назвою парникового ефекту.
Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньої річної температури Землі на 2,5°С викличе значні зміни на Землі, більшість яких для людей буде мати негативні наслідки. Парниковий ефект змінить такі критично важливі перемінні величини, як, опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок. Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими - коротшими й теплішими, а літо - тривалішим і жаркішим.
Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового ефекту.
Перший - значне збільшення посушливість в середніх широтах, тобто в основних зернових районах (Україна, чорноземна зона Росії, Кубань, «зернові» штати США). Клімат тут стане напівпустельним, і врожаї зерна різко скоротяться.
Другий - це підйом рівня Світового океану на 2-3 м за рахунок танення полярних льодових шапок. Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок, де живуть мільйони людей, міст, портів тощо. Наприклад, така густонаселена (150 млн чоловік) держава, як Бангладеш, майже повністю буде затоплена.
Кліматичні зміни можуть відбуватися не лише завдяки впливу людства на склад атмосфери, а й внаслідок зміни ним типу поверхні Землі, зменшення кількості лісів, що призводить до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі. Крім того, людство ще й безпосередньо підігріває атмосферу Землі за рахунок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу тощо, а також роботи АЕС (виділяється понад 3*1014 МДж тепла щорічно).
1.2. Порушення озонового шару. Ультрафіолетове (УФ) випромінювання має найбільше енергію, є фізіологічно активним - діє на живу матерію. Ці промені можуть викликати фізіологічні зміни в організмах, призводити до розриву молекул білків, мутацій, переважно несприятливих. Від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця Землю захищає озоновий шар атмосфери.
На висоті 20-50 км повітря містить підвищену кількість озону, тобто кисню, молекула якого складається з трьох атомів. Деяка кількість його утворюється під час грози,
Спостереження метеорологів, які працюють на Антарктиді, свідчать, що озоновий шар над цим материком почав зменшуватися. В ньому виникла пульсуюча діра, вміст озону в якій менший від звичайного на 40-50%.
Встановлено підвищення УФ - фону в країнах розташованих у Південній півкулі ближче до Антарктиди, переш за все у Новій Зеландії. Медики цієї країни констатують збільшення захворювань, зумовлених підвищеним УФ- фоном, таких, як рак шкіри й катаракта очей.
Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини, які вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень.
1.3. Кислотні дощі. Окиси сірки й азоту, що потрапляють у атмосферу внаслідок роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні крапельки сірчаної й азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману і випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі мають шкідливу дію на фактори навколишнього середовища:
— врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3-8% внаслідок ушкодження листя кислотами
— кислі опади спричинюють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що викликає дегідратацію фауни та флори;
— деградують і гинуть ліси (особливо вразливі виявилися кедр, бук і тис)
— отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба (в першу чергу цінні види -лосось, форельтощо) і численні види комах, що призводить до щезання птахів і тварин, які ними живляться;
— зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і сель;
— різко прискорюється руйнування пам'ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком
— вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричинює захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо.
Взимку поблизу ТЕС, металургійних заводів інколи випадає також кислотний сніг. Він є ще більш шкідливим, ніж кислотний дощ.
2. Природно-соціальні небезпеки – це небезпеки природного характеру, що виникають у суспільстві. До природно-соціальних небезпек належать:
- епідемії інфекційних захворювань,
- захворювання мікробного походження
- венеричні захворювання,
- СНІД,
- наркоманія тощо.
2.1 Епідемія - масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Окрім того розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.
Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язане з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).
Найбільш поширена вірусна інфекція – грип, що виникає і поширюється щороку як епідемія.
Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, D, а також багато інших підтипів. Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють в повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні.
Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах.
Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу налічується близько 2 млн.
Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Відомо мінімум сім збудників захворювання -А, В, С, D, G, Е, та ТТV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найрозповсюджуваніший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб "брудних рук". Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає людині важких хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.
Вірус В – досить розповсюджений і дуже небезпечний. Має тривалий інкубаційний період, важкі наслідки. Може тривалий час не виявляти себе очікуючи послаблення захисних реакцій організму. Надійний захист – вакцинація.
Вірус С, який спеціалісти називають "ласкавим вбивцею", - найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важкими ураженнями печінки. Частіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, наприклад, при переливанні крові.
Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечнику, сечостатевих органів, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%) спостерігається ураження легень.
Основне джерело розповсюдження інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.
Прояви хвороби: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.
Захист від туберкульозу – вакцинація. Вакцина являє собою послаблений штам туберкульозної палички, на яку організм виробляє імунітет. Однак при послабленні імунітету, навіть вакцинована людина – беззахисна перед туберкульозом.
Розрізняють 2 групи харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції та харчові отруєння.
Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку представляють збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини, де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.
Харчові отруєння. Їх збудники, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити та розмножатись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в області живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.
Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань займає проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять вони подібно до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і організмі людини.
2.2 Венеричні захворювання
Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:
§ Хвороби, які викликають віруси - геніальний герпес, СНІД, вірусні геніальні бородавки та ін;
§ Паразитарні – короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;
§ Бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;
§ Грибкові - кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передається і статевим шляхом.
Розглянемо найбільш поширені захворювання, які передаються статевим шляхом:
Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку,
При класичному перебігу сифілісу розрізняють 4 періоди: інкубаційний (3-4 тижні), та три клінічних (первинний, вторинний та третинний).
Симптоми та перебіг хвороби:
- первинний сифіліс: безболісні виразки на статевих органах, потім збільшення лімфатичних вузлів, наприкінці первинного періоду наступає трепонемний сепсис (супроводжується слабкістю, безсонням, головним болем, підвищенням температури, болем в кістках та суглобах);
- вторинний сифіліс: рожеві плями та вузлики на шкірі, слизових оболонках, статевих органах, уражається серце, печінка, суглоби, кістки, нервова система;
- третинний сифіліс: з'являються горбинки і вузлики, які розпадаючись утворюють глибокі виразки, подальше враження внутрішніх органів, параліч, важкі психічні розлади, смерть.
Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів.
Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження. Симптоми: свербіння у сечівнику, біль при сечовипусканні (у чоловіків), гнійні виділення. Якщо не лікувати відбувається ураження всієї сечостатевої системи. Гонорею виліковують, і чим швидше розпочате лікування, тим кращі наслідки.
Хламідіоз. Збудник - бактерія хламідія. Інкубаційний період – 5-30 днів. Виникають запальні процеси сечостатевої системи. Хламідії можуть проникати в сечовий міхур викликаючи цистоуретит.
Трихоманоз. Збудник – бактерія трихомонада. Інкубаційний період – 10 днів. Вражаються сечостатеві органи, спричинюють їх хвороби (простатит – у чоловіків, ендоцервицит – у жінок)
Геніальний герпес. Збудник – вірус герпесу. Інкубаційний період 1-4 дні. Захворювання характеризується хворобливими виразками на слизових оболонках статевих органів. Деколи з'являється головний біль, хворобливе сечовипускання, підвищується температура, збільшуються лімфатичні вузли. Вірус викликає хронічні запалення органів сечостатевої системи
2.3 СНІД - синдром набутого імунодефіциту.
Шляхи передавання ВІЛ-інфекції:
- При статевому контакті з інфікованою людиною;
- Під час переливання крові та під час пересадки органів та тканин;
- При неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;
- При пошкодженні шкірних покривів, слизової оболонок, медичним інструментом, забрудненням ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;
- Від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.
2.4 Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і у всьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксується 160тис. нових випадків, на обліку перебуває більше 700тис хворих.
Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають. Ракова клітина виходить з-під контролю організму, її ростом організм не керує.
Основний критерій ефективності в онкології – т.зв. п’ятирічне виживання. Якщо за цей період хвороба не рецидивує, рак вважається вилікуваним, ба після 5 років рецидиви трапляються вкрай рідко.
2.5 Наркотики та наркоманія. Кількість наркоманів зростає у всьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознаки епідемії.
Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.
Наркотик – це речовина рослинного або синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну або декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної та фізичної залежності.
Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості котру цей наркотик задовольняє.
Фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічного дією наркотику на живу клітину. Класична ознака – абстинентний синдром ("наркотичний голод")
Розрізняють три групи наркотиків:
1) Наркотики, що пригнічують діяльність ЦНС – опіум
2) Наркотики, що збуджують діяльність ЦНС – кокаїн, гашиш
3) Наркотики, що викликають галюцинації – ЛСД, марихуана
Експерти розрізняють два стани: залежність і звикання.
Залежність характеризують:
- Сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;
- Тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;
- Психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;
- Згубні наслідки для особистості і суспільства
Звикання характеризують:
- Бажання подальшого прийому наркотиків з метою поліпшення настрою;
- Незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування;
- Деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності;
- Негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана,
Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на котрій людина стає наркоманам. Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70% це наркомани).
