Обробка результатів здійснюється шляхом зіставлення способів розв'язування досліджуваним експериментальних задач з можливими способами розв'язку їх. На підставі цього зіставлення визначають: характер вироблення установки, чутливість до установки, особливості її фіксації, гнучкість чи ригідність мислення. Додатково можна дати характеристику швидкості мислення. Для цього використовують показник швидкості.
Показник швидкості мислення виводиться як середньоарифметичний час, витрачений на розв'язування задач. Середньоарифметичний час розв'язування перших 5 задач характеризує швидкість вироблення установки, а середньоарифметичний час розв'язування решти 5 задач показує залежність пошуку розв'язку від установки. У цьому разі важливо враховувати, розв'язана чи ні задача № 10.
Характер вироблення установки з'ясовується тим, як досліджуваний розв'язував перші 5 задач і з якою швидкістю він це робив. Якщо досліджуваний третю, четверту і п'яту задачі розв'язував швидко набутим способом, від більшого об'єму віднімав менший і без підказування, то вироблення установки вважають оптимальним. Коли ж досліджуваному підказували чи він змінював спосіб запису розв'язування задачі, а також спостерігалася велика величина показника швидкості мислення при розв'язуванні перших 5 задач, то вироблення установки було неоптимальним, проходило з ускладненнями.
Ступінь чутливості досліджуваного до установки перевіряють шляхом аналізу розв'язування задач № 6 і № 7. Якщо ці задачі розв'язано установочним способом, тобто від більшої величини віднімали меншу, то ступінь чутливості до установки високий.
Коли одну із задач розв'язано способом відповідно до установки, а другу -суперечливим установці, то чутливість до установки середня. Наприклад, задачу № б, крім способу, що відповідає установці, може бути розв'язано так: 14-2-2=10, а задача №7 взагалі не вимагає розрахунків, бо воду відразу можна налити об'ємом 10 літрів.
Якщо обидві задачі розв'язано способом, який не відповідає установці, то можна стверджувати, що в досліджуваного слабка чутливість до установки.
Особливості фіксації установки визначаються за способом розв'язування досліджуваним задач № 8 і № 9. Коли обидві задачі під номерами 8 і 9 розв'язано за установочним способом, то установка фіксована, а ступінь її фіксації високий.
Якщо одна із задач розв'язувалася способом установки, а друга іншим способом, то ступінь фіксованості установки характеризується як середній. Наприклад, задачу №8 можна розв'язати так: 12 - 3 = 9, а задачу № 9 легко розв'язати додаванням, яке за логікою переливання води за допомогою посудин означає доливання, тобто 12 + 3 = 15.
Коли обидві задачі розв'язано не способом установки, то це засвідчує, що немає фіксації установки. Однак таке твердження буде правомірним, якщо у досліджуваного слабка чутливість до установки. В іншому разі фіксація установки слабка.
Визначення ригідності та гнучкості мислення проводиться за результатом розв'язку задачі № 10. Ця задача має один правильний розв'язок, протилежний установці: 7+5 =12. Якщо досліджуваний задачу розв'язав, то його мислення - гнучке, незалежно від чутливості чи фіксованості установки, оскільки він зміг переорієнтуватися на пошук нового. Якщо останню задачу досліджуваний не.розв'язав і далі діє шляхом віднімання від більшого меншого, то його мислення ригідне.
