Лекція №9

9.1 Органи зі стандартизації в Україні

Згідно з Декретом та ДСТУ 1.0-93 Держстандарт України організовує і координує роботи з стандартизації та функціонування державної системи стандартизації, встановлює в державних стандартах цієї системи загальні організаціно-технічні правила проведення робіт з стандартизації, здійснює міжгалузеву координацію цих робіт, включаючи планування, розроблення, видання, розповсюдження та застосування державних стандартів, визначає порядок державної реєстрації нормативних документів і бере участь у проведенні заходів з міжнародної, регіональної стандартизації відповідно до міжнародних договорів України, організовує навчання та професійну підготовку спеціалістів у сфері стандартизації.

Роботи із стандартизації у галузі будівництва організовує Мінбудархітектури України.

Міністерства (відомства), державні кометети, органи державної виконавчої влади беруть участь у роботах з стандартизації та організовують цю діяльність у межах своєї компетенції.

Для організації, планування і координації робіт з стандартизації в галузях народного господарства та інших сферах діяльності в міністерствах (відомствах) України створюють підрозділи (служби) стандартизації та (або) головні (базові) організації з стандартизації.

Для організації та забезпечення розроблення, експертизи, погодження та підготовки до затвердження державних стандартів та інших нормативних документів з стандартизації, а також для проведення робіт з міжнародної (регіональної) стандартизації за рішенням Держстандарту України або Мінбудархітектури України (у відповідній галузі) створюють технічні комітети України (ТК) із стандартизації.

ТК здійснює свою діяльність відповідно до положення, що затверджує Держстандарт України.

До роботи в ТК залучаються на добровільних засадах уповноважені представники зацікавлених підприємств, установ та організацій замовників (споживачів), розробників, виробників продукції, органів і організацій з стандартизації, метрології і сертифікації, товариств (спілок) споживачів, провідні вчені й фахівці.

ТК набуває прав юридичної особи з моменту його реєстрації органами, що здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.

Державні стандарти України за дорученням Держстандарту України можуть розробляти також підприємства, установи і організації, які мають у відповідній галузі стандартизації необхідний науково-технічний потенціал.

Підрозділи (служби) стандартизації, (науково-дослідні центри, конструкторсько-технологічні або науково-дослідні відділи і наукові лабораторії, бюро, групи), що функціонують на підприємствах (в установах, організаціях), виконують науково-дослідні, дослідно-конструкторські та інші роботи із стандартизації, здійснюють організаціно-методичне та науково-технічне керівництво роботи із стандартизації на підприємствах, включаючи підготовку до впровадження стандартів (нормативних документів), залучають до цих робіт інші підрозділи та координують їхню діяльність щодо розроблення та застосування стандартів.

Підрозділи стандартизації здійснюють свої функції відповідно до положення про служби стандартизації на підприємстві.

Держстандарт України, як єдиний національний орган координує діяльність:

- 125 технічних комітетів з стандартизації;

- 130 органів сертифікації продукції;

- 12 органів сертифікації систем якості;

- 22 органи сертифікації послуг;

- 730 випробувальних лабораторій (центрів).

За п’ять років незалежності держави, 125-ма українськими національними комітетами з стандартизації розроблено понад 2 тис. державних стандартів (ДСТУ), 60 відсотків яких гармонізовані з вимогами міжнародних стандартів, 25 українських технічних комітетів активно працюють в 96 технічних комітетах і підкомітетах ISO.

В Україні з 1996р. набули чинності міжнародні стандарти ISO серії 9000, які охоплюють системи забезпечення якості, з січня 1998р. – стандарти ISO серії 14000, які охоплюють сферу управління навколишнім середовищем, з 1 липня 1998р. – Європейські стандарти EN45000, які регулюють діяльність в галузі оцінки відповідності.

З метою забезпечення ефективного доступу українських виробників (експортерів) до міжнародних, міждержавних (країн СНД) і національних нормативних документів та на виконання постанови Кабінету Міністрів України діє Головний інформаційний фонд стандартів Держстандарту України.

Нормативні документи головного інформаційного фонду стандартів використовуються в усіх галузях суспільного виробництва та споживання продукції (надання послуг).

За станом на 01.10.98. в головному інформаційному фонді стандартів Держстандарту зберігається понад 104 тис. нормативних документів, в т.ч. міжнародні стандарти Міжнародної організації з стандартів (ISO) та міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) (понад 13 тис. шт.), міждержавні стандарти країн СНД (понад 17 тис. шт.), Європейські стандарти (близько 6 тис. шт.), національні стандарти розвинутих країн світу та країн – головних торгівельних партнерів України (стандарти Німеччини – 22.5 тис.шт., США – 13.5 тис.шт., Франції – 11.5 тис.шт., Великобританії – 9.9 тис.шт., Японії – 5.3 тис.шт., Канади – 1.2 тис.шт., Росії – понад 870 шт., тощо). Працює міжнародна бібліографічна електронна база даних PERINORM.

Головний інформаційний фонд взаємодіє з міжнародними і іноземними організаціями з стандартизації на підставі договорів, укладених Держстандартом України. Протягом року до Головного інформаційного фонду надходить понад 10000 одиниць нормативних документів.

Впроваджено повнотекстову автоматизовану базу даних стандартів Європейського Союзу.

Будь-яка урядова установа, підприємство, організація, незалежно від форм власності та виду діяльності, громадське об’єднання або приватна особа має змогу ознайомитись з інформаційними матеріалами.

 

9.2 Стандартизація в безпеці праці та промисловій екології

Закон “Про охорону праці” відводить науці вагому роль у вирішенні проблеми охорони праці, створення безпечних та нешкідливих умов виробництва. Для наукового та науково-технічного їх вирішення Україна має значний потенціал – понад 600 наукових установ та організацій, навчальних закладів, науково-виробничих об’єднань і окремих підприємств. Їхня діяльність охоплює майже всі нині визначені напрямки охорони праці, що потребують розвитку і удосконалення.

Дослідженнями міжгалузевого характеру з питань безпеки праці і виробничого середовища, управління і нагляду за охороною праці, координацією робіт в науково-технічній сфері займається Національний науково-дослідний інститут охорони праці.

У минулі 2 роки продовжувалось створення всеохоплюючої правової основи для роботи з охорони праці. Створено мережу базових нормативних організацій. Затверджено 14 міжгалузевих і 57 галузевих нормативних актів, в т.ч. Правила безпеки у вугільних шахтах (в 3-х томах), Правила охорони праці на автомобільному транспорті, Правила охорони праці в цукровому виробництві, Правила захисту від статичної електрики. Необхідно відзначити активну роль в цьому напрямі Міністерства транспорту, Міністерства промислової політики, Міністерства агропромислового комплексу, Державного комітету зв’язку.

Чинна в Україні нормативна база щодо вимог безпеки праці складається в основному з ГОСТ ів Системи стандартів безпеки праці (ССБП), введених в дію в 1975-1990рр.

ССБП - система стандартівбезпеки праці включає близько 300 державних і більше 400 галузевих стандартів, а також комплекс керівних організаційно-методичних документів, які напрямлені для покращення роботи по створенню, впровадженню та нагляду за виконанням стандартів ССБП.

Стандарти безпеки праці, що діють в Украні та державах СНД, порівняно з стандартами EN застарілі і підлягають перегляду, модернізації і гармонізації з європейськими. Переклад стандартів EN може бути здійснений за програмою TACIS через Держстандарт на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97.№244.

Організації Російської Федерації вже переглядають ряд ГОСТів ССБП для цілей сертифікації, що видно з матеріалів 12-го засідання Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації, яке відбулося в листопаді 1997р. в Москві.

Сьогоднішня ситуація в Україні вимагає приділити більше уваги поліпшенню умов і безпеки праці. Неоднозначність трактувань питання про структуру умов праці поки що не знайшла належного відображення у вітчизняній економічній літературі.

Це пояснюється технократичним підходом до вирішення проблем організації праці, коли техніка і виробництво ставляться на передній план по відношенню до людини.

Треба підкреслити, що умови праці, як системи елементів та факторів, вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробництва, виробнича санітарія, фізіологія праці, охорона праці, культура виробництва, безпека життєдіяльності та ін.

Саме в нинішній економічній ообстановці з’являється нагальна необхідність у комплексному вирішенні проблем поліпшення умов та охорони праці навколишнього середовища з метою подолання все частіше виникаючих протиріч між людиною, результатами її праці та середовищем існування.