Існують три рівні регулювання міжнародного ринку послуг:
— національний (охоплює територію окремої країни);
— двобічний (у межахтериторіїдвох сусідніх країн);
— багатосторонній, у вигляді спеціалізованих міжнародних конвенцій та угод (Всесвітня туристична організація, організація міжнародної1 цивільної авіації) та угод в рамках міжнародних організацій широкого профілю (ГАТТ, ЮНКТАД).
Міжнародну торгівлю послугами регламентовано Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТТ). Під послугою в ГАТТ маються на увазі будь-яка комерційна діяльність, яка надається за конкурентних умов, та наведені чотири способи продажу послуг між країнами:
— транскордонна торгівля послугами, тобто з території однієї країни на територію іншої (транспорт, зв'язок);
— на території однієї країни споживачу іншої країни (закордонний туризм);
— шляхом комерційно/присутності іноземного постачальника на території іншої країни (створення фірми);
— фізичними особами однієї країни на території іншої (будівельні роботи).
Методи державного регулювання окремих способів продажу послуг розрізняються між собою. У випадку транскордонної торгівлі вони такі ж, як і для товарів — митно-тарифні та нетарифні. У випадку комерційної присутності— ліцензування. При наданні послуг фізичними особами — невизнання дипломів і кваліфікаційних сертифікатів.
До загальних правил торгівлі послугами, які зазначені в ГАТТ, належать:
1. Режим найбільшої сприятливості, який означає, що будь-яка країна після приєднання до ГАТТ не може надавати постачальнику послуг гірші умови доступу на національний ринок, ніж ті, які були надані постачальнику з третьої країни.
2. Режим гласності, тобто всі закони та нормативні акти, які стосуються торгівлі послугами, повинні бути оприлюднені заздалегідь.
3. Створення в країні спеціального органу для надання іншим країнам всієї інформації про діючі правила торгівлі та зміну їх у перспективі.
4. Підписання угод про взаємовизнання освітніх стандартів, ліцензій і сертифікатів на професійну діяльність.
5. Застосування системи врегулювання суперечок, яку прийнято ЗТО при виникненні непорозумінь.
Аналіз зобов'язань багатьох країн про допущення іноземних постачальників послуг свідчить про обмеженість зобов'язань більшості країн з лібералізації доступу на свої ринки. Найвищий рівень зобов'язань притаманний ринкам туристських і будівельних послуг, найнижчий — ринкам освіти й охорони здоров'я.
