Одна з найбільших технологічних катастроф на планеті – аварія на ЧАЕС у 1986 р. – показала, що може зробити навіть мирний атом, у випа- дку якщо з ним невміло поводитись. Тоді від іонізуючого випромінюван- ня непоправні втрати понесли й підрозділи ОВС, що працювали в зоні лиха. Оскільки саме на ОВС покладена охорона об’єктів, де зберігаються радіоактивні речовини, питання радіаційної безпеки є дуже актуальним для працівників міліції.
Іонізуюче випромінювання (радіоактивність) – це будь-яке випро- мінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Воно має місце при розпаді ядер де- яких природних елементів (уран, радій, торій і т. п.), штучних радіоак-
тивних ізотопів. З точки зору фізики, це потоки елементарних частинок, які швидко рухаються. Їх хвилеподібне електромагнітне випромінювання, маючи велику енергію, здатне спричиняти іонізацію навколишнього се- редовища (повітря, матеріалів, живої тканини), тобто утворення позитив- но і негативно заряджених атомів і молекул (іонів), які змінюють фізико- хімічні властивості речовини.
Енергія випромінювання витрачається на утворення іонів. Тому чим
більше утворюється іонів, тим менший шлях в речовині пройдуть хвилі до повної втрати енергії, тобто від іонізуючої здатності залежить проник- ливість та швидкість руху.
До основних видів іонізуючого випромінювання належать:
альфа-частинки (ядра гелію), які рухаються зі швидкістю 20 000 км/с, мають велику питому іонізацію і малу проникливість (в повітрі 9-11 см, рідких і твердих середовищах – 0,099 мм). Одяг захищає людину від цих променів, але небезпечним є попадання цього випромінювання все- редину людини;
бета-частинки – рухаються з швидкістю світла (300 000 км/с).
Вони мають меншу здатність до іонізації, але більш проникливі (в повітрі
– 20 м, воді і тілі людини – 3 см, металі – 1 см). Одяг поглинає до 50% цих променів. Небезпечним є безпосереднє попадання цих часточок на шкіру, в очі й всередину організму;
нейтронне випромінювання – це потік нейтронів з швидкістю
20 000 км/с, що легко проникають в живу тканину і захоплюються ядрами атомів, руйнуючи їх. Добрими захисними матеріалами від них є поліети- лен, парафін, вода;
гамма-випромінювання – це електромагнітні промені з довжиною хвилі 10-8-10-11 см, які утворюються при альфа- і бета-розпаді атомів. Ви- промінювання відбувається окремими порціями (квантами) і розповсю- джується зі швидкістю світла. Іонізуюча здатність його менша, ніж в α- і β-частках, але значно більша проникливість (в повітрі – сотні метрів, у воді – 23 см, сталі – 3 см, дереві – 30 см, бетоні – 19 см). Добре захища- ють від цих променів екрани з тяжких металів (свинець);
рентгенівське випромінювання – електромагнітні промені, але позаядерного походження, які володіють високою проникливою здатніс- тю (довжина від 5 до 0,004 нм).
Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел. Це опромінення з космосу та від радіоактивних речо- вин, що знаходяться у земній корі.
Космічні промені можуть досягати поверхні землі або взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги тощо.
Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення сьогодні люди- на найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов’язаного із застосуванням штучних джерел радіації.
