Гігієна праці – це галузь практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівника під впливом умов праці й на цій основі обґрун- товує заходи і засоби збереження та зміцнення здоров'я працюючого, профілактики несприятливого впливу умов праці.
У системі законодавчих актів щодо гігієни праці ключове місце посі- дає Закон України «Про забезпечення санітарного епідеміологічного бла- гополуччя населення». Стаття 7 цього Закону – «Обов'язки підприємств, установ, організацій» – передбачає розробку і здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепізоотичних заходів щодо умов праці стосовно рівнів чинників виробничого середовища; інформацію санітар- но-епідеміологічної служби щодо надзвичайних подій і ситуацій, що ста- новлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування збитків.
Забезпечення санітарного благополуччя досягається такими заходами:
гігієнічна регламентація та державна реєстрація шкідливих чин-
ників виробничого і навколишнього середовища;
державна санітарно-гігієнічна експертиза проектів технологій, ді-
ючих об'єктів на відповідальність їх санітарним нормам;
включення вимог безпеки щодо здоров'я до державних норматив-
них актів;
ліцензування видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпе-
кою для здоров'я людей;
гігієнічне обґрунтування проектів, будівництв, розробки, виготов-
лення та використання нових засобів виробництва та технологій;
пред'явлення гігієнічно обґрунтованих вимог до житлових, діючих засобів виробництва та технологій тощо;
обов'язкові медичні огляди певних категорій працівників і ін.
Нормативними актами з гігієни праці є постанови та положення (но-
рми), затверджені МОЗ України, наприклад Положення про медичний огляд працівників певних категорій.
У системі заходів із забезпечення безпеки праці велике значення мають запобіжний і поточний санітарні нагляди, які здійснюють установи та за- клади Державної санітарно-епідеміологічної служби. Запобіжний санітар- ний нагляд дає можливість значно покращити умови і безпеку праці через заборону виробництва і використання на підприємствах усіх форм власнос- ті життєво небезпечних речовин та матеріалів, технологічного устаткуван- ня, технологічних процесів та впровадження сучасних безвідходних і не- шкідливих для здоров'я людей технологій.
Поточний санітарний нагляд передбачає систематичний контроль за дотриманням чинних санітарних правил та норм на виробництві.
Основними завданнями гігієни праці є, зокрема, такі:
вивчення впливу на людину небезпечних і токсичних речовин, що викидаються в навколишнє середовище внаслідок технологічних проце- сів, роботи устаткування, та розроблення заходів захисту від них;
вивчення впливу шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на організм людини і розроблення заходів захисту від цих чинників;
вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобів з його нормалізації;
розробка методів і засобів контролю умов праці;
розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту;
розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забез-
печення працівників.
Виробнича санітарія – система організаційних заходів і засобів, які запобігають чи зменшують дію шкідливих виробничих факторів на пра-
цюючих.
До виробничої санітарії належить санітарна техніка (системи і при- строї вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, во- допостачання, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливих випромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої тощо).
Санітарія і гігієна праці розглядають ряд факторів, що можуть впли- вати на здоров'я і самопочуття людини, визначають джерела цих факторів і встановлюють способи захисту від них.
Відтак, основними завдання гігієни та санітарії є створення безпеч-
них умов праці.
