Внутрішня структура та художнє оздоблення східнослов'янських кириличних рукописів

Особливості східнослов'янських рукописів зумовлені безпосереднім впливом книжкового мистецтва візантійської книги IX—XI ст. Велику роль у справі залучення Київської Русі до візантійської культури впродовж тривалого часу відігравала Болгарія, яка, починаючи з доби правління царя Симеона (885—927), виконувала своєрідну роль посередника при поширенні на Русі кириличної абетки та мис­тецтва книгоїшсання.

Візантія того часу, переживаючи розквіт у галузі архітектури, літератури та мистецтва, налагодила тісні культурні контакти з багатьма країнами Європи, в тому числі і з Київською Руссю. Візантійські художники-монумента-лісти користувалися великою популярністю, їх охоче запрошували в різні країни для вико­нання мозаїк і малярських робіт. Багато візантійських архітекторів, будівельників і мозаїстів працювало й на руських землях. Наприкінці X ст. за їх участю була збудована й оздоблена мозаїчними панно Десятинна

130 ВІД ПІКТОГРАФІЇ ДО МАНУСКРИПТУ

церква. В першій половині XI ст. візантійських майстрів запросив Ярослав Мудрий для будівництва та оздоблення мозаїками Софії Київської, а наприкінці століття вони разом із руськими майстрами писали ікони для Успенського собору в Києво-Печерській лаврі. На початку XII ст. візантійські майстри також прикрасили мозаїками собор Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Високим мистецьким рівнем відзначалась і візантійська книга, кращі зразки якої копію­вали майже в усіх європейських країнах. По­тужні західноєвропейські монастирі замовляли константинопольським каліграфам і худож­никам оформлення літургійних манускриптів. Користувалися послугами візантійських худож­ників і руські замовники. На початку XII ст. за розпорядженням новгородського князя Мстислава Володимировича (1076—1132) тіун Наслав возив до Константинополя написане в Києві для князя Євангеліє (пізніше воно отримало назву Мстиславове Євангеліє), щоби візантійські художники виконали для рукопису оклад із коштовного каміння, золота і срібла.

Нова хвиля активного впливу візантій­ського книжкового мистецтва на слов'янське припадає на другу половину XIV ст., коли між православними монастирями знову налагоди­лися тісні культурно-освітні зв'язки. Руські майстри книги, приїжджаючи до Студитського монастиря у Царгород, мали можливість не тільки ознайомитись у великій монастирській бібліотеці з художнім оздобленням найкращих манускриптів минулих століть, а й зробити копії з кращих взірців книжкового мистецтва. З цього приводу російський книгознавець Ф. Буслаєв писав: «Візантійські рукописи для Давньої Русі були провідниками не тільки християнських ідей, але й античних форм, які виражали ці ідеї».

Вивчаючи мистецький доробок слов'ян­ських рукописів, можна зробити висновок, що вітчизняні майстри вважали виготовлення рукописної книги глибоко творчим процесом. Щоби стати належними фахівцями книжкової справи, переписувачі довгий час навчалися каліграфічного мистецтва та «книжкового строєнія», а художники — малярства. Найбільш талановиті й досвідчені з них виконували найвідповідальнішу роботу — проектування майбутнього рукопису, яке передбачало створення єдиного художнього ансамблю майбутнього манускрипту і визна­чення загального образу книги.

Середньовічна рукописна книга, включаючи і західноєвропейську, і книгу слов'янського світу, розв'язала всі основні питання щодо функціонально-структурної та матеріально-конструктивної побудови книги. Були, напри­клад, відпрацьовані способи скріплення зошитів у книжковий блок за допомогою тасьми та виготовлення кришок оправ. Техно­логічні знахідки при виконанні цих процесів, до речі, використовуються і сьогодні. На рівні тогочасних потреб було визначено чітку залеж­ність конструювання та оформлення книги від її функціонального призначення: книги для церковних служб виготовляли великого фор­мату з використанням численних заставок та мініатюр, для читання у побуті — значно меншого розміру і скромно оформлені. Поділя­лися книги і за тематичною ознакою: літур­гійні, духовні, світські, науково-популярні, навчальні та ін.