Стадії вчннення умисного злочину

Стадії вчинення злочину – це передбачені крим.законом етапи готування та безпосереднього вчинення умисного злочину, якірозрізняються між собою за хар-ом дії, моментом іх припинення, обсягом реалізації умислу та ступенем суспільної небезпеки.

Поняття стадії вчинення злочину стосується лише умисних злочинів, оскільки означає певний етап реалізації умислу – прямий. Не можна застосовувати поняття стадії вчинення злочину щодо діянь, які вчиняються з непрямим умислом, оскільки свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків не може розглядатися, як результат цілеспрямованих дій суб’єкта. Отже, за суб’єктивними ознаками наявність стадії вчинення злочину хар-на лише для певної категорії злочинів, а саме для злочинів, що вчиняються з прямим умислом.

Не можна застосовувати поняття стадії вчинення злочину і щодо виявлення наміру вчинити злочин, оскільки це лише певна думка особи, а не її протизаконна поведінка. Самі наміри вчинити будь-які злочинні дії не можуть розглядатися як злочинна поведінка. Однак виявлення наміру у формі погрози вчинити злочин чи усного або письмового заклику певної особи або невизначеної кількості людей до вчинення суспільно небезпечних дій може утворювати склад окремого закінченого злочину.

Із суб’єктивної сторони поняття стадії вчинення злочину пов’язують зі ступенем реалізації злочинного наміру. Із об’єктивної сторони стадія вчинення злочину виражає співвідношення фактично вчиненого діяння з передбаченою крим.законом специфічною конструкцією складу того злочину, який мала намір вчинити особа. Отже, процес злочинної діяльності на досягнення певного результату можна представити як окремі етапи, кожен з яких має свої об’єктивні і суб’єктивні ознаки і впливає на кримінально-правову оцінку діяльності особи.

Існує 3 стадії вчинення злочину:

· готування до злочину – це стадія вчинення злочину, яка визначається як підшукання або пристосування знарядь і засобів або інше умисне створення умов для вчинення злочину;

· замах на злочин – умисна дія, що безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежать від волі винного

· закінчення злочину – це злочин, у складі якого наявні всі ознаки, передбачені відповідною статтею Особливої частини крим.кодексу.

Добровільна відмова від вчинення злочину – добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідомленні наявної можливості її успішного завершення. Добровільність полягає у відмові від доведення злочину до кінця з власної волі, без фіз.та психічного примусу з боку іншої особи

77. Поняття та види співучасті у злочині Злочин - суспільнонебезпечне, винне, протиправне та кримі­нально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь кількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. При співучасті об'єднуються кілька осіб і вчиняють злочин спільно і навмисно.Об'єктивні ознаки співучасті - злочин, вчинений кількома (двома або більше) суб'єктами злочину спільно.Злочин при цьому вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників, злочин — це результат їх спільної діяльності. Співвиконавцем - особа, яка безпосередньо або шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин.Організатором - особа, яка організувала вчи­нення злочину або керувала його вчиненням чи підготовкою; особа, що створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Підбурювач - особа, яка схилила іншого спі­вучасника до вчинення злочину.Пособником - особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками; особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряд­дя чи засоби вчинення злочину чи предмети, здобуті злочин­ним шляхом, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.Умисна спільна злочинна діяльність двох або більше осіб може діставати вияв у формі простої аюо складної співучасті.Проста форма співучасті полягає у вчиненні кожної з осіб, що діють спільно, дій, які утворюють об’єктивну сторону складу конкретного злочину. У таких випадках кожен із співучасників виступає як виконавець злочину. При співвиконавстві всі учасники можуть вчиняти дії одночасно або послідовно.Проста форма співучасті передбачає:

· співвиконавство без попереднього порозуміння передбачає відсутність між учасниками злочину попереднього зговору;

· співвиконавство з попереднім порозумінням буде мати місце в тих випадках, коли між усіма учасниками злочину був зговір про спільне вчинення злочину до його початку.

Складна форма співучасті включає:

· співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину);

· злочинне угрупування (банда, організована група, незконне воєнізоване формування чи група).

Складна форма співучасті передбачає наявність поряд із виконавцем організатора, пособника або підмовника (співучасть у вузькому розумінні). Їх дії можуть бути як обувомлені попереднім зговором, так і необумовлені ним. Для наявності цієї форми співучасті необхідно усвідомлення кожним учасником того, що він бере участь у спільній злочинній діяльності.Злочинне угрупування створюється за взаємною згодою його учасників і об’єднує на основі спільного плану їх діяльність, спрямовану на вчинення, як правило, ряду злочинів.Кожен із співучасників злочинного угрупування усвідомлює, що він разом з іншими особами бере участь у здійсненні злочинної мети, для досягнення якої воно створене, і бажає зробити свій внесок у цю діяльність.