Провабережна Укр. Внаслідок 2-го поділу Польщі до Рос відійшля ця терит(Київщина, Брацлавщина, Волинь, Поділля, Мінське воєводство.) З част Брацлавського і2-х повітів Подільського воєводства було ств. Брацлавську губернію. Внаслідок 3-го поділу Рос отр част Волинського іХолмського воєводств. 1травня 1795 наказом Катерини ІІ було проголошено ств. Волинської, Брацлавської і Подільської губерній. Указом 12грудня 1796 Павла І вся терит Рос ім. поділялась на 44 губернії.: замість Харківської ств Слобідська, замість Катеринославської –Новоросійська, ств. Малорос, Литовська, Мінська, Білоруська, Київська та ін. губернії. За Павла Івідновились виборні суди, зокрема земські, підкоморські, безземельні шляхті надавалось виборне право. За Олександра І Правобережна Укр. стала сферою д-сті правителя Чортирийського. Коли він був міністром внутрішніх справи 1802-06, то полонізував край шляхом широкого залучення шляхти до місцевого управління. Аж до польськ. Повстання 1830-31 Правоб залишалась тереном польських політ та культурних впливів. Наплив росіян сюди став масовим після придушення цього повстання. Правоб Укр. До сер 19 ст стало регіоном, де змагались один з одним польські, російські та кур. впливи. Особливе місце у цьому протистоянні належало євреям.
4. Кримська війна та Великі реформи 1860—1870-х років. Особливості реформаторської політики російської імперської влади на території України.
Кримська війна почалася як суперництво між Російською і Османською імперіями за панування на Ближньому Сході. Основні дії проходили в Криму при обороні Севастополя; в Балтійському морі, на Кавказі, на Камчатці, в Дунайських князівствах.
У червні 1853 р. Росія розірвала дипломатичні зв'язки з Туреччиною і захопила дунайські князівства. У відповідь на ці дії Туреччина 4 жовтня 1853 р. оголосила війну Росії. Російські війська обложили фортецю Силістрію. Перші успіхи російських військ, а особливо, розгром турецького флоту в Синопi спонукали Францію і Англію вступити у війну на стороні Туреччини. У 1855 р. до воюючої коаліції приєдналося Сардінське королівство. 17 жовтня почалася облога Севастополя. Захистом міста керували Корнілов, Нахімов і Істомін. 27 серпня 1855 р. французи захопили південну частину Севастополя і його головну висоту – Малахов курган. Облога тривала 349 днів;Севастополь все ж таки був узятий союзними військами. Війна засвідчила велику військову-технічну перевагу союзників, озброєних новітньої технікою. 18 березня 1856 Паризький мирний договор, по якому Чорне море оголошувалося нейтральним, російський флот зводився до мінімуму, фортеці знищувалися. Аналогічні вимоги були пред'явлені Туреччині. Крім того, Росія позбавлялася гирла Дунаю, південної частини Бессарабії. Реформи 60—70-х років:Відповідно до Положення про губернські і повітові земські установи від 1 січня 1864 р. проводилася земська реформа. Як органи місцевого самоврядування ств земські установи: губернські й повітові земські збори та губернські й повітові земські управи. Повітові земські збори складалися з членів, які називалися гласними, що обиралися на 3 роки по трьох куріях від усіх станів:1) землевласників повіту;2) міських громад;3) сільських громад. Головою земських зборів був предводитель дворянства: у повіті — повітовий, у губернії — губернський. Функції ЗЕМСТВА:- завідування справами, що стосувалися «місцевих господарських вигод і потреб, піклувалися про місцеву торгівлю й промисловість, про школи, лікарні, тюрми, арештні будинки, страхування, статистику, ремонт шляхів місцевого значення, притулки і т. п.
16 червня 1870 р-ма міського самоврядування. У містах строком на 4 роки утв міські думи. У виборах членів міських дум — власних — формально мали право брати участь всі платники податків, які досягли 25-річного віку. Вони до сплачуваної суми податків поділялися на три курії. Міські думи відали господарськими питаннями, турбувалися про благоустрій міста, про міську торгівлю й промисловість, про комунальне господарство, школи, лікарні, транспорт і т. п. судова р-ма 1864 вводився безстановий суд, судовий процес відбувався публічно, відкрито, в судовому процесі брали участь обидві сторони — обвинувачений і обвинувачувач. Винність або невинність підсудного визначали присяжні засідателі -представники від населення, що призначалися за жеребом з числа заможних громадян, бо вимагався майновий ценз. Для селян існував становий волосний суд, залишалися окремі суди для духівництва (консисторії), для військовослужбовців, для розгляду «державних злочинів», які передавалися із суду присяжних до військових судів
1862—1874 військова р-ма: реорганізовано військове міністерство- йому було підпорядковано всі галузі військового управління, ств місцеві територіальні органи -15 військових округів, проведено переозброєння і переобмундирування армії, поліпшено підготовку офіцерів і бойову виучку військ. 1874 р. ліквідував рекрутські набори і вводив загальну військову повинність для всіх чоловіків, які досягли 20 років. Строк служби у сухопутних військах — 6 років дійсної служби і 9 років у запасі, на флоті — 7 років дійсної служби і 3 роки в запасі.
Фінансова р-ма1862 р. все управління грошовим господарством було зосереджено в міністерстві фінансів, через нього здійснювалися всі витрати коштів. була встановлена гласність бюджету, державний розпис прибутків і видатків (бюджет) став публікуватися в пресі. Царські р-ми закріпили громадянські права нас. Укр. Розширили його можливості брати активну участь у підприємницькій і торговельній д-сті, сприяли р-ку народного господарства.
5. Модернізація політичної влади на початку ХХ ст.: приклад підросійської України.
На поч. ХХ ст. зяв прагнення земства мати власне представництво при верховній владі. Земські зїзди-обговорювались конституційна програма. Земства поставили питання про провадження заг. обовяз. освіти
Було висунуто низку соціальних і політичних вимог, серед них – право на особисту свободу і приватне житло, притягнення до відповідальності посадових осіб, припинення адміністративного переслідування, свободу віросповідання, слова, друку та зібрань. Особлива увага зверталася на зрівняння прав селян з правами інших станів, а всім громадянам надання політичних свобод.
Микола ІІ доручив особливій нараді на чолі з міністром внутр.справ Булигіним укласти законопроект про Держ. Раду. Верховна влада скасовувала заборону на укр. видання Священного писання; поляки зх.губерній отр право купівлі й оренди землі, дозволену перехід з православ’я до ін. релігій.
маніфест 26 лютого 1903 з обіцянкою звернути увагу на потреби с/г та зміцнити відповідальність влади. Імператор жовтневим маніфестом 1905р надав нас громадські свободи, особисту недоторканість. Указом від 5 жовтня 1906р ліквідовувалися особливі переваги на обіймання державних посад в залежності від сталого походження.
Росія отр представницький парламент у складі 2-ох палат: Держ.думи і держ ради. Їм не підпорядковувались армія і флот – це належало імператорові. Земельне питання – програми д-ох партій. Кадети передбачали наділення за викуп селян землею, яку ті отр б на правах користувачів. Трудовики пропонували націоналізувати землю і ліквідувати поміщицьке землеволодіння. Есери обстоювали принцип зрівняльного розподілу землі, а урядовий проект передбачав лише надання селянам таких самих прав, як і іншим станам, і заміну станового управління безстановим.
Позиція Столипіна в аграрному питанні різко відрізнялась від думських партій, він вважав проблемою селянства не малоземелля, а низьку к-ру господарювання. Закон в ід 3 червня 1907 р про нові вибори увійшов в історію як Тричервневий переворот, адже він зменшував кількість міст з прямими виборами, а головне робив ставку на те, що широкі верстви суспільства не голосували, а внаслідок депутатами Думи ставали дворяни-землевласники.
Проведення виборів на основі цього закону дозволило уряду сформувати і третю, і четверту Думу з депутатів, які не відображали ні реальної розстановки політичних сил.
Питання про земське виборче право: Пропозиція опозиції про загальне виборче право не сприймалася більшістю Думи і тому його отримали власники нерухомих маєтностей, які сплачували земський збір. Виборче право при постійному запереченні з боку селян-чоловіків отримали жінки, причому не лише пасивне право – обирати, а й бути обраними волосними земськими гласними.
Не було порозуміння і при обговоренні питання про склад виконавчого органу.
Питання розв’язалося компромісом: перевага була віддана волосній земській управі з умовою, що і голову, і членів на посаді схвалюватиме колегіальний орган – особливе присутствіє повітового з’їзду.
6. Адмін-територ устрій та організація австр держа влади в укр регіонах у складі монархії Габсбургів.
5 серпня 1772р правителі Австрії, Росії та ПРусії→ 1-ий поділ Польщі. До Габсбургів: част краківського воєводства, сандомирського, руського, бельзького, подільського і волинського воєводств. З цих терит утв. Провінцію «Королівство Галичини і Лодомерії». Столиця – Львів. Буковина відійшла за константинепольською конвенцією 7 травня 1775р. Вона малоземельна.
Основним джерелом права вважалася воля монарха, який керував виконавчою й судовою владою. Допоміжні функції – особиста канцелярія. Колегіальний орган - Надвірна канцелярія ств 1620р, очолюв канцлер. Вищим органом влади в Галичині –губернаторство, яке склад з губернатора, президента або віце-призедента, к-ох радників двору, д-ка губерніальних радників, канцелярії, ділилися на департаменти. Терит Галичини поділ на 18 циркулів. Ця влада склад з старости, 3 циркулярних комісарів, секретаря, канцелярії. Компетенція циркулярів: міграція населення, статистика; екрутація; торгівля, промисли; мита і податки; нагляд над духовенством. Терит осередки –домінії. Після р-м 1870-80х вона розпалась на двір і громаду. Адмін функції виконув юстиціар в судочинстві і мандар в політ сфері. З 1854р Вищим оганом держ влади було Галицьке намісництво . 1-ий австр губернатор Перген. Буковина: до 1786 нею управляла військова адміністрація;приєднана до Галичини., до 1817 була окремою провінцією. Поділ на 4 повіти: Сучавський, Чернігівський, Вижецький, Русько-довгопільський. Закарпаття: у 13-14 входило до складу Угорщини. 4 комітети: пд.-мараморський, угочанський, зх.берегівський, унгларський.
7. Реформи «освіченого абсолютизму» в Габсбурзькій монархії. Українське австрофільство.
Мета р-м –зміцнення позицій правлячих кіл. Селянська р-ма: 1772 р Марія Тереза запачаткув укладання інвентарів. 1775 введено рустикальний податок-це посімейний податок на кожне селянське господарство. Цим патентом вона забороняла панам вимагати у селян більше того, що зазначалось у інвентарях. Мета -обмеження свавілля земельної аристократії і врегулювання поземельних відносин. Селяни отр право здобувати землю у приватну власність, право переходу до ін. станів. Патентом 5 квітня 1782р ліквід підданське невільництво і селянам надано: особисті свободи, одружуватись без дозволу пана, віддавати своїх дітей до школи або ремесла. Панщина 3 дні на тиждень. 1785 р- землі на рустикальні і домініальні. Поміщики не мали права переділяти чи скорочувати селянські наділи. Селянські землі переходили у спадкове користув.
Р-ма поліцейського суду → пани складали спец. іспит, щоб бути суддями, а хто не робив цього мав утримувати своїм коштом спец запрошеного суддю –юстицісаря або мандатора. Введено інституцію присяжних засідателів.
Р-ма податкової с-ми: 70% прибутків мало залиш селянину, 18% належало пану, 12% сплачувалась д-ві. Церковна р-ма: зрівняня в правах і статусі уніатську та католицьку церкву. 1774р Марія Терезія запровадила нову офіц.назву уніатської церкви-греко-католицька. Патент 1774р забороняв відробляти панщину попам і дякам. При церкві свВарвари у Відні заснували Барберіум – семінаріум для уніатів.
Земська р-ма 1864 р: поширювалась на Лівоберж. та південні укр. губернії ств місцеві органи самоврядування. В основ-принцип всеставності та виборності. Структура за х-ром влади розпорядча (повітові і губернаторські зібрання) та виконавчу(повітові та земські управи). Без схвалення Міністерств внутр.справ низка постанов земських не набувала значення.
Міська р-ма 1870р: усестановість, майновий ценз, розподіл розпорядчої і виконавчої влади та самоврядування міської громади у межах міського самоврядування.
Австрофільство: приязне ставлення до Австрії в середовищі греко-католицького духовенства і селян. Важливою складовою тут була позиція греко-католицького духовенства. На поч. ХХ ст. авст.лоялізм - вдячність за покращення матеріального і соц.становища всього стану. Авст. влада намагалась викор. Українців саме тому, що була переконана у відсутності в них, на відміну від поляків, нац.-держ прагнень. Відень утвердж. у середовищі укр.селянства думку, що цісар може власноруч на користь селянина полагодити спірні пит., натомість пани-поляки докладують усіх зусиль аби не допустити селянських представників до цісаря. Міф про доброго цісаря поч. формув у селян відразу після смерті Йосипа ІІ на підставі тези, що він хотів покращити становище селянства, однак шляхта йому перешкодила. Формув. образу доброго цісаря було планомірною політикою Відня, яку австрійські чиновники реалізували в повсякденному зіткненні з населенням. В інструкції 1830х для циркулярних органів влади сказано, що уряд повинен переконати підданих в тому шо вони під опікою.
8. Вплив конституційних і децентралізаторських реформ 1860-х років у Габсбурзькій монархії на становище українців.
Революція 1848-9рр започаткувала перетворення Габсбурської монархії на конституційну д-ву. В жовтні 1860р Йосип ІІ видав Жовтневий диплом. Р-ми 1860-х остаточно закріпили за польською елітою монополію пол. влади у Галичині. Ця монополія забесп. системою виборів послів до гал сойму, який поч. діяти 1861р. Вибори проводились по окремим куріям. Під час виборів польська еліта додатково збільшувала своє представництво завдяки фальшуванням результатів виборів, підкупу або прямого тиску на селян. Селян перед голосуванням нерідко садили за столи, де їх вгощали горілкою; не знали мови. Польська монополія влади забесп і завдяки активній підтримці верхівки місцевого європ. нас. Р-ми 1860х скасували легальні обмеження накладені на євреїв ще напр. 18 ст. Під час децентралізаторських перетворень 1860-х німецькі чиновники здебільшого виїхали з Галичини. У родинах, які залишались частішали мішані шлюби, здебільшого з поляками. Уже 2-3 покоління в б-сті чиновницьких родин повністю полонізувалися.
Після конституційних р-м нім нас Галичини не було якоюсь помітною групою з виразними нац.-політ. домаганнями. Гострота протистояння перейшла з лінії німець-поляк на поляк-українець. Груднева конституція 1867 розмежувала повноваження і визнали спільні для обох част монархії справи. В §19 основного закону про заг право громадн закріплював принцип нац. рівності, і саме на нього посилалися українці домагаючись нац. прав. Головним представницьким органом стала Держ рада, угорської – Угорський сейм. Для розв’язання спільних справ був ств представницький орган –«Спільні делегації». У ході децентралізованих перетворень зазнав змін адмін. устрій Галичини. Замість циркулів провінцію було поділено на 74 повіти на чолі зі старостами. Судову владу було реформовано в напрямі остаточного розмежування адміністрації та судівництва, скасування патримоніальних судів і забесп суддям незалежності. Р-ми спричинили збільшення адмін. Функцій і швидке зростання чисельності чиновників.
Наслідки р-м: -політика модернізації краю; -посилення нім впливу і відсторонення українців від управління; - поширення серед селянства та греко-католицького духовенства позитивного ставлення до правлячої династії Габсбургів; - поновлення панщини та збільшення селянських повинностей(данина, чинш, військова служба); - б-ість селян малоземельні, збільшення к-сті безземельних, селян заробітчан; - інтелігенція малоземельна; - шляхта відсутня(полонізована, ромунізована).
9. Українське представництво в австрійських державних (Державна рада) і крайових (Галицький і Буковинський сейми) парламентських установах.
Головним представницьким органом авст част монархії – Держ рада, угорської – сейм.Для розвяз спільних справ для всіїє монархії справ(дипломатичні, військові, фінансові) був ств «Спільні делегації».Держ рада – 2 палати: Палата панів- формув з депутатів, які входили на підставі закону або ж були призначені цісарем. К-сть призначених по життєво обмежена – 150-170 осіб.; і палати депутатів. Компетенція Держ ради: фінансово-господарську, військово-оборонну, культурно-освітню, судову, й адмін. політику. 26 січня 1907 р було запровадж. Виборче право. Право голосу отр чолов від 24 р, який не був позбавлений права за злочини та проживав в своїй громаді мін 1 рік. Чисельність українського представництва в авст парламенті свідчила, що Відень розглядав українців як чинник держ ваги. У палаті панів укр. були представлені 1 греко-катодлицьким митрополитом. У палаті депутатів українці могли розраховувати тільки на курію сільських громад.
Гал.крайовий сейм (ств1861р) -нараховув 150 депутатів, з яких 9 мали т. зв вірильні мандати, а решту мандатів обирали по 4-ох куріях: від вел.землевласників, від міст, торгово-промислових палат, від містечок і сіл. Право голосу залежало від податково цензу -~10%нас. Українці могли претендувати на 51 мандат. За час д-сті сейму його депутатами побували бл200 українців. Б-сть були обрані з курії сільських громад. Серед них представники духовенства54, селянства 42, світської інтелігенції. Щорічні сесії відб у Львові. Керували: маршалок(поляк) і віце-маршалок(українець). Постійний виконавчим органом був Крайовий відділ.→ українці здебільшого були представлені 1 особою і мали 1 заступника(діячі прийнятні для польської сторони). К омпетенція: формув. Бюджет, рішення в аграрному секторі, фінансув громадських будівель, утримання війська, спец доручених справ. Найб увагою українців користув. Пит. Щодо мови, шкільництва, аграних відносин і дрібного виробництва, місцевого самоуправління. Буковинський сейм: СКЛАД З 30 депутатів. Вибори відб. по 4-ох куріях. Українці здобули представництво у цьому сеймі в 1891р. Склад: ромуни-14-16 мандатів, українці 3-6, поляки 3-4, німці, євреї2. Компетенція така яу і в Галицького. На виборах 1911р українці отр 17 мандатів, румуни 23, євреї 10, німці 7, поляки6. Повітове управління і урядова влада така як і в Галицькому сеймі. Маршалками ставали вихідці з румунської аристократії.
10. Соціальні стани у Наддніпрянській Україні до 1860-х років. Аграрна реформа 1861 р. Столипінська аграрна реформа. Ментальність і соціальна поведінка українських селян.
Селянство склад з к-ох соц.груп(10). Урочні селяни отр від пана щоденне завдання, яке не можна було виконати за 1 день. Поміщицькі селяни – кріпаки, які за користув. землею виконували на користь господаря певні роботи. Оброчні селяни: сплачували поміщикові за користав землею грошовий або натуральний податок. Посесійні – особисто залежні, довічно прикріплені до заводів та фабрик, які належали приватним особам. Дежавні селяни – вважалися особисто вільними, сплачували д-ві грошову ренту. Удільні – належали імператорській родині. Безземельні- мали двір, але не мали землі. Військові поселенці ті які поєднували роботу на землі з соц. службою. Адміралтейські поселення – селяни втікачі, переселенці, колишні козаки, інваліди.
Купецтво і мішанство -поліетнічний склад. Укр. купці поступались за своїм фінансовим потенціалом рос.та єврейським купцям, і належали до 3ої купецької гільдії. Становили меншість. Династії Терещенків, Яхненків, Симеренків, Харитоненків.
Шляхта – склад з рос спадкових дворян.
Аграрна р-ма: 19 лютого 1861р скасув. кріпосного права: скасов особисту залежність; -поміщики не мали права розпоряджатись селянами як річчю. Селяни: - вступати в шлюб без дозволу поміщика;- вільно торгувати і заробляти промислами; - переходити в ін. верстви с-ва; -купувати рухоме і нерухоме майно;-вільно розпоряджатись нажитим майном. Р-ма: поміщик позбавлявся права встановлювати різні додаткові повинності.. Наслідки: сприяла виникненню нових агрокультур – ств. нові підприємства, більше застосовув машини, ств господарства фермерського типу, виразніша спеціалізація. Обсяг селянських зеельзбільш.
Столипінська р-ма: 9 листопада 1906 року → скасувалися обов'язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність. Селяни → допомога Селянського поземельного банку → кредитував їм купівлю землі і допомагав створити хутірні і відрубні (польовий наділ без садиби) господарства. Закон про землеустрій → встановлював порядок праці землевпорядних комісій.
Наслідок: близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних громад, вийшли з них. На Правобережній Україні майже вся земля селян перейшла у приватну власність, особисте приватне землеволодіння почало переважати.
Реформа → ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст.
Ментальність. Основою був спосіб життя, уклад, який був тісно пов'язаний з працею на землю. Думки селянина здебільшого навколо власного господарства. Побоювання несприятливих погодних умов, сумніви за долю врожаю повсякчас посилювались турботами про худобу, преживання за здоровя та працездатність членів родини. Селянин намагався уникнути господарського ризику, який асоціювався з перспективою зубожіння, розорення чи голодування. Б-сть селян виявилася неспроможною співпрацювати з Селянським поземельним банком.. Селянський суспільний ідеал: земля воля, праця + прагнення до типовості, взаємодопомоги (толоки, громадські роботи)
11. Індустріалізація в підросійській Україні: економічний і соціальний аспекти.
Модернізація – процес переходу від трад аграрного с-ва до індустріального нового. Головним критерієм цього процесу є промисловий р-к, зміна світогляду. Модернізація проявляє себе у ▪соціальній сфері-формув нового типу людини підприємницької;▪у політичній сфері-ств централізована д-ва, формується управляння бюрократія;▪в духовній сфері-утв світського світогляду, масова освіта. Існувало 48 складових елементів модернізації:▪наукове і механізоване с/г;ринок робочої сили;зяв нові джерела енергії; будуються заводи і виник міста; розв транспорт; комунікації; зростання к-сті нас; розв маркетинг;зяв нові соц. Стани; змінюєтьсястуктура сімї від вел до малої; міграція, розв освіти, зяв молодіжні рухи, змінюється роль жінки, зяв доброчинність, зяв нові релігійні течії, зяі почуття колективу, зяв заробітна плта, паперові гроші та ін.. Найбільшим містом на терит Укр на кін 19 ст Одеса. За чисельністю нас на кін 19 виділились 4 найбільших містах:Одеса. Київ, Харків, Катеринослав. Укр нас в містах становило меншість. Єдиним містом яке налічувало 50 тисмещканців і де українці становили половину нас була Полтава .У 90-х19 ст міським жителям в сер було 18% українців. В київі укр. мову вважали рідною 18 % нас, в Одесі 7%, Катеринославі 16%. Українці не бажали переселятись в міста На поч 1860 уряд звернув увагу на будівництво залізниць, які повинні були обслуговувати насамперед вивіз зернових культур на зовн ринки. Залізниці знизили ціни через зменшення витрат на перевезення.1865р свт урядова комісія, яко розробила розбудову рос залізниці.Цього року було ств першу залізницю Одеса-Балта. 1867р завершили будівництво Одеса-Єлисаветград, через к-ка р закінч будівництво Єлисаветргард-Кремечук. У 1860-70хрр поч будівництво магістралей, що поєднали півдсх р-ни Укр. На зламі 18-19ст зяв цукрова промисловість. У 1800р був відк вел цукровий завод в Росії. Основним р-ном вирщування цукрового буряка сталО Првобережжя. У 40-х вже 200 заводів. В ІІ 19 ст натерит Укр бл 80%цукрового виробництва роС ІМПЕР.
12. Соціальні верстви в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Економічне становище українських регіонів у складі Габсбурзької монархії (до 1848 р.).
Галичина: за 1-им авс переписом 1773р тут 19 тис шляхетських сімей. Найбчисельна група дрібнопомісна шляхта. У Сх Г шляхта міцніша тут домінують латифундії, а зх. Част дрібнопомісні володіння. На поч ХХ бл 200 сімей багатопдданої шляхти: Станіслав Любомирський, Потоцький-Щесний. В 1776 72% підданих селян. Поділ на приватних та державних.. 1787р-піші(мали робочу худобу,панщина 52 дні), халупники(не мали польової землі, 12 днів панщини), коморники(сиділи в халупах тяглових господарів). Взх.р-нах майнове розшарування глибше, ніж у сх. Мішани – щаг к-сть 333 тис 12%. Нас гал міста склад з залежних від короля і від староств торговців і ремісників-євреїв, що займали торгову площу; жителів передмістя-землероби, які не відріз від селян.Привілей:право ярмаркової торгівлі. Міщани:ткачі, кушніри, шевці, гончарі, обслуговували нас домінії і відб чиншові натуральні і грошові повнності. Найб част міщанства ремісники 44 тис.
Закарпаття: поміщицкі та державні селяни, а також монастирські, які поділ на кріпосних, желярів, напівжелярів(ниймити). Незна група вільних селян лібертинів.Окрема група німецькі колоністи. Такі повинності: грошовий чинш, велика десятина, 52-денна з тягловим або 104 денна,піша,панщина від повного наділу, 12-18денна панщина желярів і напівжелярів. У 40-х р 19 понад 20 видів повинностей. Шляхта(немиші) їм належала переважна б-сть земельних угідь. В сер 19 44тис. Власники вел маєтків: Дюла Апполі, Юлія та Жофія Стара, Брещовичі(з україн середов) У 1787 у 4х комітетах проживало бл 12 тис шляхтичів; вони не обкладались податками.
і приписано до Бузького козацького війська. Половину складу цієї дивізії з 1817 р. було переведено до міста Чугуєва на Слобожанщині, де вона й дала початок військовим поселенням.
Галичина: головним показником економічної відсталості були низький рівень суспільного поділу праці і застій у промисловості і торгівлі. Економ відсталість Г була наслідком слабкого викор виробних можливостей землеробства. Єдине вільне м з своїми магістром Львів→щоріні ярмарки. Центром соляної промисловості – Бохнія;ТЕКСТИЛЬНОЇ- Андрухів; ткацтва-Самбір; Сколе-залізничної промис. Тютюнова фабрика в Виниках. В 30-х 19 50 металургійних підприємств, найб рівня в 1847р. Горілчане і пивоварне в-во розвинена галузь. Закарпаття: основою економіки 18-п.п.19-с/г, займ 90% нас.У І п 19 тютюництво розв ще слабко. Вирощували в Сасові, Чорнотисові, Карачині. Теплий клімат сприяв р-ку садівництва та виноградарства (Мукачів). Крупне вел поміщицьке землеволодіння набирало торговельного, підприємницького х-ру.
Буковина: Основна част с/г угідь в Прут-Дністровському межиріччі. Тут орні землі становили 78% заг угідь. Важлива роль в економіці краю тваринництво. 1789 90 міцсь потошоварння. 1832р утв папірня. 30-ті р перші парові машини. Харчова помис: на поч ХХ 215 млинів, 82 гуральні, 3 броварні (Чернівці, Рогізна,Кіцмань). На експорт: шкіра, худоба, ліс, зерно. Пропінація- право на продаж горілки поміщиків.
13. Аграрне законодавство Марії Терезії та Йосифа ІІ. Аграрна реформа 1848 р.
Згідно патентом з 15 травня 1848р в Галичині скасовувалаось всі панщинні і ін..феодальні повинності земельних господарів. 7 вересня 1848 віденський парламент звільнив селян від примусової купівлі горілки та ін. алкогольних напоїів, правом на виробництво яких володіли поміщики. Право сервітутів(право селян на часткове корист поміщицькою власністю) у квітневому патенті не відокремлювалось від скасування панщинських і ін кріпосних повинностей. У патенті вказувалось, що існуючі сервітути залишаються недоторканими,а ті шо бажають ними користу мають заплатити на них. Патент визначив розміри плати за сервітути.
Патент від 7 вересня підписаний Фердінандом І → проголош ліквідацію різниці між поміщицькими і рустикальними землями; проголош скасування панщини ін. повинностей, але передбач їх компенсацію. Індемнізація -відшкодування збитків поміщику за те, що віддали землю селянам. Стягування коштів з селянства на ідемнізацію відб у формі сплати ними спец додатків до постійних податків. Таким чином, за звільнення селянам доводилось платити вел викуп. В 1853р уряд відокремив розгляд сервітутних справ від індемнізації.
Аграрне законодавство:мета: пристосов країну до ринкової економіки. Завд монархії яка розпоч р-ми в Г було збереження феод порядків. 25 лютого 1774р були встановлені номінальні податки в розмірі 12% від всіх домніальних доходів і податки на селян-чверть панщинних повинностей. 1775 вводились поземельний і житловий податок. Січень 1773 всі королівщини і станові маєтки короля проголошув власністю д-ви, а всі доходи від них доходами казни.1774 всі селяні родовища оголошув власністю д-ви.
1775 Марія Терезія видала патент який:заборонив примус селян брати у корчмаря горілку, відбувати панщину в неділю і в свята, катувати підданих без спец присуду пана; вимагав: точного врегулювання і обліку позових повинностей. Йосип ІІ→прагнув перетворити кріпосних селян на підданих. Патентом від 5 квітня 1782р було скасовано особисту кріпосну залежність селян і надано їм громадянські права. Селяни отр право одружуватись на свій розсуд, навчатись ремесла. 1796р Робопатент →встановлювались і підтверджувались норми щодо кріпосних повинностей селян. Було встановлено панщину у розмірі 3-х днів, робочий день не більше 12 год, з перервою 2 год. 1786- проведений 1-ий кадастр земель (йосифінська метрика ). МЕТА: для правильного оподаткування для кожного виду земельних угідь, але земельні власники часто уникали точного обліку. 26 квітня 1787 для Галичини декрет →усі землі, які перебували у користув селян оголошувались навічно селянськими. Дотація –право на земельний наділ, на користув пасовищами, лісами, допомогу ренаментом. Насідок аграрного законоу Йосифа: пожвавлення д-стіселянських громад як садоіяльних органів ссільського нас. 10 лютого 1789 Урбаріальний патент-розміри повинностей неможуть перевищувати 30% заг доходу від селянської землі; встановлювався однаковий для всіх категорій власності поземельний податок.
14. Етнічний склад населення Наддніпрянської України в ХІХ ст. В Росії 1-ий перепис нас 1897р
В укр. губерніях проживало українці(русини) 17 млн 72%, росіяни 3 млн12%, євреї 2млн 8,5%, німці 500тис 2,%, поляки 1,7%, білоруси 0,9%, молдавани 0,8%, греки 0,3%, чехи 0,2% інші. Нас 9 укр губерній становило 1897р бл 24 млн чол.. Перевадна більшість українців жила в селах. Бл 16% жило лише в містах(Хаоків, Одеса, Катеринослав) до 30%. Єдинне мсто з нас більше половини українців Полтава. Нац склад міського нас на 1897р росіяни 34%, українці 30%, євреї 27%, інші 9%. Щодо Галичини то тут регулярний перепис нас нас з 60-х 19 ст, але не зазначаласть національність. Визначають за мовою та конфесійною ідентичністю. Усі етнічні підрахунки спираються на конфесійність. На 1910р полки тут становили 3млн 900 тис чол. – 45%, українці, 43%, євреї 11%, німці 0.8%, чехи 9тис. Заг.к-сть 8млн. За 19 ст приріст нас. Специфіка провінції- укр. і польське нас було нерівномірно розподілене. В сх. Част проживали українці, а в Зх.поляки. В межах Сх. Галичини на 1910р українці 66%)селяни, інтелігенція), поляки 22%, євреї11%, ін1%.
Буковина: на 1909р- українці 41%, ромуни 32%, євреї13%, німці8%, поляки3%. Немає виразно вираженої, домінуючої групи. Тут треба брати до уваги, що 19 ст коли нац.. ідентичність не є сталою. Маємо такі групи, які зараз не можливо вичислити. Ми не знаємо що ховається під назвою малоруси. Не ВСІ СтАЛИ УКРАЇНЦЯМИ. Поляки – значна роль нп Правоб у Пд=зх. Краї. Завдяки д-сті Адама Чортиройського польська шляхта не русифікувалась, а врегіоні мещкало чимало патріотів; утв підпільні т-ва: Т-во об’єднаних словян 1823р. В економ сфері польська шляхта була задіяна в тектильній, порцеляновій, скляній, металургійній, а надто у цукровій пром. Надніпрян. Єреї займ переважно торгівлею, лихварством,, утримували крамниці, шинки,, дрібні підприємства. Субгромада –штетл. В них утв політ рух сабатаїзм-віра що месія вже прийшов в особі Сабатия; Хасидизм- милосердя бога та заохочує радісну релігію через музику та танок. 1881-83, 1903-06 –євр погроми.-еміграція; ідея еміграції до Палестини. Ідиш рідна мова. Щодо німців то нім колонізація поч з маніфесту КатеринииІІ 1763р, що запошувала німців оселитись в неосвоєних землях Рос імп, і надавала їм привілеї:безкоштовно або за номінальну плату землю,релігійну свободу, звільнялись від військовї повинності та податків до 30р. 1860-80 німці масово преселелись на Волинь.
15. Росіяни на Україні: військові, дворяни, чиновники. Старообрядці (старовіри). Російська інтелігенція на Україні.
Було д-ка категорій рос насел. на Надн Укр .: військові – 1-ша хвиля військової колонізації Укр припала на період Руїни ІІ пол. 17 ст. Част з них згодом у 18 ст отр на торит Гетьманшини і Слобожанщини вели земельні терит, як і осіли. Рос селяни за 1-2 покоління асимілювалися з українцями, але це не стосувалось дворян. Вони зберігали культурну і соц. Дистанцію до укр., та до тих хто не мав з ними рівного соц. Статусу.
Дворяни- отр землі на терит Укр. Вони залиш носіями укр. традиції. Підкреслювали свій вищий статус. ЧАСТ дворян прив’язували себе до малоросів(зяв малоросійський патріотизм). Ця терит для них ставала рідною. Цей патріотизм вів до того, шо рос дворяни назив себе малороси, але не в етнічному, а в територіальному патріотизмі.
Чиновники -іміграція поч з І пол19 ст Найб прибуло у ІІ пол. 19, що пов’язане з індустріалізацією. Це були переважно робітники, які поч становити б-сть в укр. містах Півдня. Займ торгівлею:хліба, цукру, горілки. Стають домінуючою групою в Півд-укр містах. В Харкові-63%, Києві 55%, Катеринрславі 2%.
Старообрядці -релігійна традиціоналісти. Оселились на терит Старообрядського полку на північ від Чернігова зараз Рос терит Бранська обл.). Не асимілювались з укр. нас, конфліктували з владою Гетьманщини. Були активні економічно – нові способи господарювання. Займ. торгівлею. 18 ст → поч переселятись на Південь (херсонська, одеська обл). Вони не служили в війську, носили своєрідний одяг, розмовляли лише російською. Вели замкнутий спосіб життя. Найрадикальніші з них – представники більшості безпопівських згод: поморці, федосіївці та ін. – взагалі відкидали необхідність шлюбу. Однак переважна більшість мешканців «описних слобод» належала до поміркованої течії – попівської, представники якої шлюб визнавали. Інколи, за відсутності власного священнослужителя, вони вдавались навіть до послуг представника офіційної церкви, якщо той погоджувався, безумовно, за велику плату, вінчати за старими обрядами.
Рос інтелігенція зяв у 1-ій пол. 19. Проф універів Чернігів, Киїівсь, Росіяни- Срезневський, Іконіков, Голубєв,Фомін. 1918 утв академія наук президентом тсав Вернадський, який критикував українців, не визнавав як окремий народ. Ідеолоім рос централізму в Укр був засновник газети «Киявлянина» Шульгін.
16. Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.
Наймасовіша еміграція рос у Надніпря Укр.. Спочатку основним місцем заселення стали пд. Губернії Херсонська та Таврійська, але з початком індустріалізації Дон-Причорном регіону в 1880-х рос масово оселялися у промислових, містах у долинах Дінця та нижньої течії Дніпра. 1897р у Надніпр 2,9 міл рос 12% нас. Найб рос в укр. містах. У 1ій полов ст. 1832р вони складали непропорційно високий % серед власників фабрик 44%, купців 52% та міських мешканців 35%. % рос в укр. містах продовж збільшуві результаті 1897 р вони складали понад половину нас Миколаїв 66%, Харків 63%, Київ 54%, а також Одема 49% та Катеринослав 41%. Загалом у всіх містах Надніпр рос 34%. Рос займали адмін. Посади, були власниками фабрик та підприємств.
17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм» росіян Наддніпрянщини.
"Українські декабристи чи декабристи на Україні - Це питання у 1925 р. поставив М.Грушевський. Вважалося, що це були російські таємні товариства.
У 1920х Єфремов та проф. Гермайзе сформулювали оригінальну теорію українського декабризму. Її суть: визнання впливу українських традицій,іст. та ку-ри на формування світогляду багатьох членів таємних товариств,що діяли в Україні, а також впливу декабристських ідей на погляди діячів укр нац-визв руху: Т.Шевченка, членів Кирило-Мефодіївського т-ва, М.Драгоманова, автономістів-федералістів.
Декабристський рух в Україні тісно пов'язаний із масонством. Масонські ложі в Україні виявляли тенденцію "перетворитися на українське масонство і служити завданням українського громадського руху", а найближчими до українства були полтавська ложа "Любов до істини" та київська "Об'єднані слов'яни".
Сергієнко акцентував увагу на тому, що Україна стала одним із головних осередків декабристського руху, бо там і в XIX ст. ще жили волелюбні козацькі традиції. Особливу увагу дослідник приділив виявленню впливу декабристів на розвиток революційного руху в Україні. Зібрані факти засвідчили вплив повстання на селян,інтелігенцію, студентство. Стадії розвитку революційного руху: 1)декабристи;2)злочнська інтелігенція; 3)пролетарський етап-більшовики.
У 1816 р ств Союз порятунку в Петербурзі, 1818р Соз благоденства в Москві.. у 1821р внаслідок своїх обєднань декабристи ств 2 осередки – Півн т-во з цетром у Петербурзі та Півд з центром у Тульчині→тут голова полковник Павло Пестеля. Він підготув політичний трактат «Руська правда», у якому докладно визначив програму дій. Тут вимоги: негайно повалити самодержавство, встановлення республіканського правління, знищення кріпосного права, ліквідація станових привілеїв, надання політ прав усім чолов 20р, ств 20х земельних фондів – державного та приватного. Проголош.:рівність громадян перед законом, свободу слова, друку, віросповідання, ліквідацію військових поселень, скорочення терміну служби. Конституція Півд-т-ва не визнавала українців окремим народом і не передбачала відокремлення Укр від Росії і ств суверенної Укр.д-ви. ПЕСТЕЛЬ ЗАПЕРЕЧУВАВ право всіх неросійських народів Рос імп, крім поляків. Конституція Півн т-ва, розроблена Муравйовим-Апостолом, була поміркованішою і проголошувала: збереження монархії, ств парламенту для прийняття законів, надання поілт правам усім 21р.За конституцією мала бути ств укр. д-ва з центром у Києві.14 грудня 1825р півн т-во підняло повстання поляків, яке зазнало поразки. Причина невдачі декабристів→їх мета залишилась незрозумілою для народу, а соц. База для повстання була вузькою.
Народники - 60-70ті рр намагались підняти селня до повстання; пропаганда доротись за краще життя→гасло» Земял і воля народові»Розчарувалист і ств свої організації, які були спрямовані на терор. Вихідці з заможних родин. Народники Яків Стефанович, Лев Дейч та Іван Бахановський виріш викор бунтарські настрої та наївний монархізм селян-сфабрик царську грамоту: закликали сеоян організувати в селах озброєні таємні дружини проти ціарських чиновників, дворян. 1877 змовників було викрито
18. «Українське питання» у політиці російського царизму та російській громадській думці.
Ідеї кирило-мефодіївців мали вирішальний вплив на ідеологію укр. нац.-визвольного руху другої половини ХIХ ст. Костомаровим “Книга буття українського народу” вважається першою редакцією укр нац. ідеї. Розслідуючи справу кирило-мефодіївців, царські жандарми визначили, що головна небезпека в діяльності членів т-ва полягала в перетворенні слов’янофільства в українофільство. Дискусії навколо статусу та майбутнього укр мови розгорнулися між українцями та росіянами ще в п.полХIХ ст. В 40-ві роки з апологією мовної уніфікації в імперії виступав Бєлінський,вважав, що, потрапивши в обійми імперії, «Малоросі я”відкрила для себе двері цивілізації, просвіти та мистецтва.Нападками на українську мову відзначився профМосков універ Каченовський, який публічно на лекціях доводив, що укр. мова — лише попсований поляками варіант російської.
1861 р. відбулося піднесення українського руху, і було воно пов’язане з виданням журналу Основа. Діячі:Т. Шевченко, М. Костомаров,Куліш, В. Білозерський, В. Антонович. Кожна книжка “Основи” відкривалась віршами Т. Шевченка. В 1860 р. Костомаров анонімно опублікував у “Колоколе” статтю “Украйна”, в якій йшлося про осібність українців, які в майбутньому слов’янському союзі повинні утворити окрему громадянську одиницю.
Гостро негативну позицію в українському питанні зайняла газета слов’янофілів “День”. У статті Ламанського українська мова визначалась як діалект російської і відкидалась будь-яка доцільність перетворення її в окрему літературну мову тому, що і для України, і для Росії вже вироблена одна спільна літературна мова -російська. Ламанський повторює давно вкорінені в російському середовищі тези про українців, білорусів та великоросів як єдиний народ. З літа 1862 нападки російської преси на українофільство набирають системного характеру. “Русский вестник”, “Московские ведомости”, “Современная летопись” не пропускають можливості негативно висловитися з цього питання.
Критика українофілів та поляків стає одним із засобів формування російської ідеї, вироблення принципів інтеграції російської нації. Доповідна підштовхнула Валуєва до підписання циркуляру,яким фактично писемній українській мові було відмовлено у праві на існування. На думку міністра, такої мови не було, немає і бути не може. Драгоманов намагався виправдати українофільство в очах громадськості та влади. У “Вестнике Европы” за 1872 р.він опублікував свою працю “Восточная политика Германии и обрусение ”, в якій поставив під сумнів доцільність русифікації західних районів Росії, в яких ця політика викликала негативну реакція місцевого населення і зрештою була невигідна Росії, бо посилювала позиції її ворогів — німців та поляків. Активізація українофілів, їх легальна діяльність у Відділі географічного товариства не могла не турбувати антиукраїнські сили. Головним опонентом українофілів 1874 р. “Киевлянин ”, місцева газета, редактором Шульгін. Разом з М. Юзефовичем В. Шульгін розпочав у 1874 р. кампанію проти українофілів.
18 травня 1876 р. затверджені Олександром II у німецькому місті Емсі →Емський указ. Прямою дією указу стали ліквідація Південно-Західного відділу Російського географічного товариства Українофільство та державо охоронна політика царизму та закриття “Київського телеграфа”, заборона друкування в межах Росії будь-яких оригінальних чи перекладних книжок українською мовою.Заборонялись навіть українські тексти під нотами. Не дозволялось завозити українські книжки з-за кордону. За переписом 1897 р. українську мову як рідну визнало 72% жителів України, але в містах відсоток українців ледь перевищував 30 %49. Запровадження Емського указу дало важливий для українства наслідок: стимулювало інтеграцію праці наддніпрянської та галицької української інтелігенції. Нарешті репресивні заходи царизму сприяли зближенню частини української інтелігенції з російським революційним рухом,оскільки народницька ідеологія була притаманна і українській, і російській інтелігенції. Діалектика цього зближення не була однозначною.
19. Чисельність і розселення поляків у підросійській Україні. Польська земельна власність
На поч 60-х ХІХ польське нас в Укр. бл. 480-485тис чол. Скасув кріпосного права стимулював приплив робочої сили в р-ни Сер. Подніпров’я і Донбасу.З участю польських фахівців був збудований металургійний завод у Краматорську, Олександрівську, Катеринославі та ін. 1-ий перепис нас Рос імп 1897р зафіксув на УкР 388 ТИС ПОЛЯКІВ17%. Перепис нас Прав Укр 1909 показав зростання полського нас більш як на 100 тис→через мінрацію і природний приріст. На селі диференціація: безземельні, малоземельні, заможні, дрібні, середнє і велике поміщицтво. На Правоб Укр переважало польське велике поміщицьке землеволодіння в якому виділились вел латифундії Потоцьких, Сангушків, Грохольських та ін..
Після полськ повс 1863р було прийнято ряд законів, якими заборонялося полякам купувати землю в Укр., а надавлись пільги для купування росіянам. Після 1863 влада зконфіскувала140 маєтків польських поміщиків. До 1917 в руках польських землевласників все ще залишилось 2,2 млн десятин землі. Численим прошарок дрібної польсь шляхти бл 350 тис. Їх приписували т.зв одновірців. У1866Р ЦЕЙ СТАН БУЛО ЛІКВІЛОВАНО, а приписували до розряду селян-вічних землевласників.. Активне перенаселення поляків на Провоб, особливо Волинь проходило у 80-90-хрр. 19 ст. Вони селились здебільшого у сільсь місцевісті цілими жін. сімями.
За даними перепису 1897р у 12 повітах Волинської губернії мешкало 166 тис поляків, з них 82%чол і 83%, що становило 6% нас губернії.Залюднювало польське нас переважно зх. Смугу Волині:Рівненський повіт -25 тис9% нас, Луцький 24., Володимир-Волинський 23 тис. У Новгродо-Волисньську повіті, що був центр у губерніях, %поляків був меншим від середнього 18тис. У містах Волині мешкало 17 тис з них 8тис чол. І 9 тис жін. Найбільше поляків проживало у Житомирі, потім Ковель, Володимир-Волинський, Луцьк. Повітовим центром, де найм поляків Овруч.
20. Поляки в соціо-етнічних конфліктах на Україні: Листопадове (1830 р.) і Січневе (1863 р.) повстання.
Рос-польсь антагонізм: січень 1864р рішення про спец податок-10% від річного прибутку землеволодіння. Мета-довести польські маєтки до занепаду, щоб їх стало легше придбати росіянам. 1868 податок зменшено до 5%. Анненков вірив у можливість одним махом знищити прояви польськості прискорено утвердити перевагу росіян. 25 червня 1865р дозволено безпосередній продаж держ маєтностей на зх.етнічним росіянам; 23 червня положення про порядок продажу землі росіянам: встановлено мін 30 десятин землі і мак 1тис десятин;маєтки, що мали понад 1000 десятин землі роздаваи як виняток лише вищим сановникам. 10грудня 1865 указ Про заборону купувати нові землі собам польської національності. До 1905р указ→освноний барєр до збільшення земельних володінь поляків-передбачав шоб усі підупалі маєтка потрапляли до рук росіян.В Укр в 1863-73рр конфісковано і продано 144 маєтки площею бл 150тис десятин, найбільше на Волині. Польське земельне питання перепліталось з єврейським. Поляки віддавали за високу плату маєтки євреям на 30,60, 90р. Це і давало можливість уникнути продажу й гарантувало достатній прибуток-це гальмувало розорення і продаж землі полякам, чого так хотіли росіяни. НА 1861 Р В РУКАХ ПОЛЯК 5/6ЗЕМЕЛЬ, А НА 1914Р 36.
Польсько-укр антагонізм: 1847р Закон про інвентарі визначив рамки польського панування над укр. кріпаками і зробив спробу втановити недоторкану площу селянських наділів;але він не реалізувався повністю. 31 травня 1885р міністр внутр. Справ Дурново розіслав всім губернаторам повідомлення про можливість застосов тілесні покарання для замиреня селян за умови особистої присутності губернаторів. Нар 1889 Ігнатєв попросив підготув звіт про конфлікти повяз з сервітутами. Виникла комісія для обміркування пропозицій по ліквідації черезсмужжя і сервітутів; переважали тут поляки. Протягом 1885-96рр до Сибіру виїхало 209 тис українців. 4 березня 1906р указ про ств у всіх губерніях і повітах землевпорядкувальних комісій→Столипінська реформа→заборонено малоруську мову, пресу, музику.
Повстання: 1830р:господарські труднощі, неврожай, зменшення експорту сукна,активізувалась д-сть змовників СоюзуПідхорунжих Висоцького, поч агітацію за повстання проти царуту серед військ част столичного гарнізону ремісників. Висоцький пропозиція очолити повстання, як б дозволило проголосити обєднання польських земель;його підтримав Лелевель. 29листопада 1830 група змовників на чолі з Набєляком і Гощинським напала на палац Бельведер→невдало. 30 листопада Адміністративна рада опублікувала відозву, закликало до спокою, прагнула домовитись з Костянтином Павловичем→першкода радикале крило повсталих, лідер Мохнацький. 3грудня ств тимчасовий уряд на чолі з князем Чарторийським. 5 грудня Хлопіцький проголосив себе диктатром від імені польського короля. 25 січня 1831р відб маніфестація на честь рос декабристів→ухвалено акт детронізації Миколи І.»Польськ влада є незалежною, і може коронувати того кого захоче». К-во польське залиш конституційною монархією, але владу взяв на себе сейм; утв Нац уряд→з Чарторийським. Склад консерватори, ліберали, демократи.
Січневе повст: р-ми викликали незадоволення. липень 1862 ЦНК таєну інструкцію,яка форму мету ізавд повстання:відбудова Польщі в кордонах 1772р. Д-ва мала стати д-вою 3 народів, і всі б отр рівні права. 22 січня 1863 ЦНК ОГОСИВ маніфест→повстання для утв незалежної Польщі. Травень 1863р тим час нац. Уряд тор назву Нац уряду і здійснив керівництво з підпілля.Уряд склад з 5 осіб; випускав к-ка підпільних видань. Липень 1863 намісником став Федір Берг, який взявся за придушення повстання. Проти повталих 340-тис армія. 15 грудня декрет. Який змінив структуру збройних сил повстання: замість загонів були ств роти, полки, об’єднані у 5 корпусів. Реорганізувати загони вдалося лише частково. Поч квітня 1864р царська поліція зарештувала Траугутта і його членів, грудень зарештов Вашковського. Наслідки: людські і матеріальні втрати;заслано до Сибіру; конфісковано маєте; еміграція.
21. Польська культурно-інтелектуальна присутність на Правобережній Україні. Образ України («Руси») й українця («русина») у польській громадсько-політичній думці ХІХ ст.
Після 1863 р. було дуже утруднено доступ полякам у вищі навчальні заклади в Україні, довгий час існувала так звана 5-процентна норма прийому в них осіб польської національності. З вузів увільнили майже всіх викладачів-поляків. З часом царські власті в цьому питанні дещо пом'якшили свою позицію, і поступово кількість викладачів польської національності потроху збільшувалася, головним чином за рахунок найздібніших випускників цих вузів: біолог Л, Ценковський, фізіолог Б. Веріго, правознавець Є. Васьковський, хімік А. Вергго. Поряд з викладацькою всі вони займалися плідною науковою роботою, аті, що були до того ж фахівцями в галузі медицини,—ще й організа-цією медичної допомоги населенню.
Шишковський разом з укр вченим Михайленком поклав початок дослідженням у галузі фізико-хімії в Київському універ. Значний вклад у математичну науку внесли Пшеборський та Слєшинський, які ство свої школи вчених-математиків. Польські геологи багато зробили для відкриття корисних копалин Донбасу і Придніпров'я, вивчення ерозійно-карстового характеру тектонічної тріщинуватості на Волині і Поділлі (В. Тессейр та інші). Пачоський один з організаторів заповідника Асканія-Нова, засновник Природничо-історичного музею в Херсоні. вклад у вивчення історії України Яблоновського і Роллє.
Незважаючи на утиски царизму, культурне життя поляків все ж таки якось вегетувало, вносячи певний вклад у заг культ процеси Укр. З Україною була з'вязана частка життя й творчої д-ті класиків художньої л-ри Крашевського,Єжа,Запольської, поета Висоцького. 1905 р.польські театри в Україні були закриті. Але чимало поляків виступали вросійськомовних театрах. Так, у київському театрі Соловцова-актор Недзєльський (Недєлін)
З Україною з'вязані життя й творча д-сть корифеїв світової музики Падеревського, Шимановського та Зарембського.
В галузі образотворчого мистецтва плідно творили в ті роки уродженці України — відомі польські художники Я. Станіславський (йогоучнями були кілька видатних українських художників, котрим він нерід-ко під час їх навчання в Кракові допомагав не тільки фахово, айматері-ально), Ю. Коссак, В. Прушковський, Є. Вжещ, В. Галімський, В. Лось,К. Пшижиховський та інші. На своїх полотнах вони майстерно відоб-разили прекрасну природу України, її людей, чимало сторінок героїчноїісторії українського народу.
22. Польське населення Галичини й Буковини: соціально-демографічна характеристика. Польський шляхетський маєток. Аристократичні роди.
1772-1900 - Сх Галичині за складом нас була переважно українською. 2-ою за к-тю була польська. 1773р тут проживало 396 тис поляків 22%. Найб поляків було на кр-польсь етнічному пограниччі, а також на Поділлі вздовж рос-авст кордону у тернопільському і заліщинському округах.. Поляки тут займ привілейоване становище; в їх руках місцева адмінст.Заг польська шляхта у сх. част Г була міцнішою, ніж в ін. част(тут домінували латифундії)Упродовж 1801-1851рр на католицьку віру перейшло в Г 210 тис українців-уніатів. Найбільше поляків проживало в Ярославському, Требовельському, Мостиському повітах,а найменше у Ткрківському, Богородчанському, Косівському повітах. Після 1869р посилились асиміляційні процеси(після тго як польська мова стала офіц.) Поч з 70-х на природний приріст тут поляків впливала еміграція. Напрям США→47% від всього загалу емігрантів-поляків. Серед мігруючих переажали чол. віком від 14до 44р; 55%неодружені. Масову х-ру еміграція набула на поч ХХ ст.
Серед відомих польських аристократів які перейшли на службу рос короні –Потоцький, Баринський, Жевдевський, Четвердинський та ін. Неабияке місце серед верхівки польської шляхти займ князь Адам Чорторийский→мав 194 села. Ще у середині ХVІІІ ст. ця родина, земельні володіння якої були в Україні, стала на чолі проросійської партії в Речі Посполитій, а Адам Казимир Чарторийський був ґенеральним старостою подільських земель. Щоб уникнути конфіскації 194 сіл і містечок Катериною ІІ, яка прийняла рішення накласти секвестр на маєтки
Чарторийських у «російській» частині Речі Посполитої. Причиною імператорського гніву були чутки про нібито симпатію і близькість цієї родини до Т.Костюшка. Вірність Росії Чарторийські зберігали до Листопадового повстання 1830–1831 рр. у 1797 р. котселу в Тучині Рівненського повіту виступив Валевський, у 1801 р. у с.Колодному Кременецького повіту – Свейловські,
у 1803 р. у с.Скурчі Луцького повіту – Заґурські, у 1805 р. у с.Ліщині Житомирського повіту – Коляновські.
23. Галичина в контексті загальнопольського національного питання. Спроби польсько-українського порозуміння.
Напр 50-х на 1-ий план вийшли проблеми нац. І політ х-ру. У 1861р в Авт ім. ств крайові представ органи. Внаслідок 1-их виборів до Гал сейму укр. здобули третину місць. Засідання сейму показало непорозуміння між поляками і укр.. Поляки прагнули заманіфестувти державницькі прагнення, українці наголошували на проблемі рівності. 1861р група полських послів виступила з ініціативою порозуміння. Переговори: звід поляків Сапега і Дзєдушинський, від укр. – Литвинович, Куземський, Борискевич. Витвицький умовою згоди вважав порозуміння між шляхтою і селянством. Серед лідері польського руху не було єдиного погляду на досягнення укр.-поль згоди. Одні на словян зїзді у Празі вважали за доцільне укласти з укр. політ компроміс(рівноправність) а ін. прагнули зберегти недоторканими патріарх стосунки. У 1867р з перетворенням Ав на дуалістичну полки отр свободу дій в Галинині. Події 60х змінили х-р укр.-поль відносин.Тепер гал укр. вже як окремий народ мали становити одне політ ціле з поляками, тобто спільно обстоювати польські держ інтереси. Укр вимагали поділу провінції.
Краківські консерватори: Хельцель погоджув на розширення прав укр. мови в ділянці адміністрування, судочинства, та шкільництва з дотиманням засади, що Галичина є адмін. Нподільним організмом, у якому має бути переага поляків. Інтереси консерваторів:через рівноправнення укр. мови витіснити з Галични нім мову.2)заручитись підтримкою уряду.. Ідеалізували укр.-польську унію, вказували на добровільниї х-р.
Станьчики- перконані, що певними поступками укр.-польсь конфлікт можна подалати. Східногалицькі консерватори: інтерисипольсь вел землевласникв. Ознаки хоч якогось р-ку в укр. середовищі сприймались ними як загроза життєвим інтересам. Заперечували потребу укр.-пол порозуміння, бо твердили ш конфлікту немає.
Львівські демократи: ств у Львові Нац демок т-во. Визнавали нац. Окремішність українців, але заперечували їх право на вільний політичний р-к, відкидали ідею поділу Галичини.
1867 Байтт вів переговори з польськ колом віденського парламенту. Мета: вврегулюв взаємини між центорм та галицькою автономією, поруш і укр. пит. Вересень 1868р резолюція на розширення автономії Галичини. Напр 60-х головними проблемами для польських політиків в Галичині було: добитись якнайбільшої автономії провінції і зберегти її цілісність.
Укр-пол порозуміння дійти не вдалось.
25. Розселення євреїв у Російській імперії. Правове становище і демографічні процеси. Структура зайнятості єврейського населення.
Розселення євреїв відб нерівномірно Масове розселення євреїв наукр етнічних землях було зумовлене поділами Польщі 1771, 1793, 1795. Специфіка розселення визначилася тим, що їх зараховували до стану міщан і купців, яким дозволено селитись лише в містах. 1790 росіяські купці звернулись до імператриці зі скаргою на євреїв, які начебто підривають торгівлю. 1791 Катерина ІІ видала указ→євреям заборонялося записуватись в стан купців у внутр. Рос містах та портах. Їм було дозволено кориту правами громадянства і міщанства у Білорусі та у Катеринославському намісництві Таврійської області. Так поступово поч формуватись смуга осілості-сюди ввійшли Катеринославська, Київська, Волинська, Подільська, Херсонська, Таврійська, Чернігівська, Польтавська, Мінська, Бессрабсьа, Астраханська та Кавказька губернії. Пізніше тирит осілості змінювалась.
Рос уряд видав «Положення про євреїв»-заборона утримувати шинки, брати оренду і мали за 3 р переселитись до міста. На поч 40-х зяв гетто- міські квартали, в яких лише євреї. Вони поч зяв після 1843р. Нове положення про євреїв від 30 травня 1835 закріпило смугу осілості→Волинська, Подільська, Катеринославська, Київська,(крім Києа), Херсоньска(крім Миколаєва), Полтавська та Чернігівська губернії.
У 70-ті рр. 19 регіонами найб концентрації євр нас стали міста і невеликі містечка Правобережної України.- тут у містах їх 39%. Правове становище:За медами смуги ослості їм дозолялось перебувати лише 6 тижнів. 1886 -7рр міністру нар освіти дозвол обмежув к-сть учнів-євреїв у сер навч закладах.. У смузі 10%, а по ін. міцел 5%.Це стосув і вищих закладів. За межами смуги обмежув право на вияв віросповідання. Обження стосовно працювати на держ роботі; - не допускались до участі в земських виборчих зборах та з’їздах; обовяз – захист імперії; - за дозвіл на купецькі пормисли платили подвійн ціни; Сфера зайнятості: традиц – лихварство. 1825 р заборона євреям оредувати маєтки. На поч ХХ ремеслами та помислами займ бл 12 %. 1865р- євреям механікам там майстрам дозволялось тимчасово мешкати за межами смуги. 1875 – право ремісникам торгувати своїми продуктами.за межами смуги. Гуральництво – найприбут промисел євреїв. Замй майже 60-ма видами ремесел. У с/г до кін 19- 2,5% євреїв. Значна роль – євреї-підприємці, промисловці, торговці. 1897 –їм належало 33% підприємств харчової, будівельної промис Півд Зх краю.. Але б-сть мало заможна.
26. Громадсько-політичне та культурне життя єврейського населення у підросійській Україні. Антисемітизм.
Голов осередок їх єв громада кагал. Без дозволу кагалу не можна було відкривати приватні молитовні будинки, школи, ритуальні лазні. 1844 кагали офіційно скасовані, але практично існували до 1918р.Вплив на реліг життя українських євреїв мав хасидизм. Хасидам довелось вести б-бу з мітнагдім Поч 19 поширення гаскала(просвітництво). До 1840-х їх навч закладами були хедер талмуда-тора, де не вивч світські дисципліни. 1 863 Т-во з поширення освіти між євреями в Росії. Цетр пошир ідей гаскали – Одеса, Умань. Гаскала вичерпала свої впливи на євреїі до кін 19. ЦЕ ПОВЯЗ І з хвилею погромів. Розв євр друкарство і преса.
Переслідування євреїв як етносу було насідком політики держ асимітизму. 1-ий у Рос імп погром спалахнув у 1821р. в Одесі під впливом помилкових чуток про участь євреїв у вбивствах греків у Стамбулі. У 1844, 1859, 71рр в Одесі знову атиєвреїські погроми, які повязув з грецькими матросами.Були спороби звинувачення їх у ритуальних вбивствах. У 70-хрр євреїв поч звинувачувати у підтримці революційного руху. Після вбивства Олександра ІІ хвиля погромів. Пограми як провало відб унасеоених пункатах біля залізниць. Атиєвреїські ексцеси носили організований х-р. Комісії ств 1881 р у всіх губерніях смуги осілості для зясування причин погромів, здебільшого звинуватили у всьому самих євреїв, які нібито експлуатують християн.
У перші роки ХХ антисемітські настрої посилилися. Після видання царського маніфесту 17 жовтня 1905р «Про дарування основних політичних свобод» антиєвреївські ексцеси охопили всю під російську Укр.; до 29 жовтня майже всі громади постраждали від погромів. Особливо жорстокі в Одесі-за 5 днів вбито понад 400 євреїв.; в Києві, Катеринославі, Кременчуці, Керчі, Сімферополі, Феодосії.Жоден погром не був покараний. У 1905р поч діяти чорносотенні організації. Справа Бейліса 1911р суд присяжних засідателів виправдва Бейліса, його захи
