Індивідуальні страхувальні системи (ІСС) являються засобом індивідуального захисту працівника у випадку його падіння з висоти при виконанні ВВР. ІСС поділяють на пояси лямкові (ПЛ) та пояси безлямкові (ПБ).
При виконанні висотних робіт необхідно завжди використовувати пояс лямковий.
ІСС повинні забезпечувати виконання наступних функцій:
- захист при зриві («твердий» зрив з ривком, руйнування опорного каната або зрив працівника, що йде з нижньою страховкою);
- утримання (захист від зриву при виконанні робіт або рух по вертикалі з верхньою страховкою);
- позиціювання (утримання працюючої людини в визначеному місці робочої зони).
Щоб запобіжні пояси й ІСС забезпечували працівникові необхідну безпеку, вони повинні відповідати певним вимогам. Для поясів це вимоги ДЕРЖСТАНДАРТ 12.4.039-86, для систем - вимоги, ТУ62-01-00-9207-89.
Страхувальні системи повинні мати несучі петлі для кріплення страхувального канату, а для забезпечення зручності виконання робіт - допоміжні петлі для кріплення додаткового спорядження й устаткування. Допоміжні петлі повинні витримувати навантаження не менш 5 кг.
Поясна обв'язка (бесідка) –складається з пояса й петель, що охоплюють таз і стегна. Поясна обв'язка повинна витримувати навантаження не менш 12 кН без ушкоджень (рис.1, а).
Поясна й грудна обв'язки для зручності роботи й рівномірного розподілу динамічного навантаження у випадку зриву працюючого повинні бути з'єднані між собою блокувальним фалом. Використання карабіна для блокування бесідки із грудною системою та петель грудної системи зі страхувальним канатом неприпустимо. Страхувальний канат повинен закріплюватися карабіном за блокувальний фал.
Універсальна страхувальна система — складається із з'єднаних між собою грудних і поясних обв’язок й являє собою єдину конструкцію, що забезпечує високий ступінь безпеки працюючого у випадку падіння з висоти. Міцність такої системи повинна бути не менш15кН.
Подвійна стропа на тілі людини фіксується поясним і грудним ременями, що створює єдину систему. Пояс, розташований на грудах й талії користувача, забезпечує комфортне положення тіла й безпеку. Пряжка, установлена на спині, забезпечує кріплення страхувального каната при виконанні робіт у закритих ємкостях, бічні пряжки-півкільця дозволяють фіксувати положення працівника при виконанні робіт на висоті.
Альпіністські системи в ряді випадків є кращими для застосування, тому що в екстремальних ситуаціях забезпечують не тільки більш «комфортне» і безпечне зависання, але й більш зручне положення працівника для організації подальшого виходу із зависання без сторонньої допомоги.
З іншого боку, зависання на фалі, прикріпленому до спини, забезпечує гарантовану фізіологічну позу при зривах, що може зіграти вирішальну для збереження здоров'я роль. Такі системи є кращими при роботах уколодязях і шахтах - у них зручніше витягувати травмованого працівника в аварійній ситуації, коли він пасивний.
Існують ІСС, що мають можливість передньої й задньої підвіски й кільця з боків для позиціювання. Ці системи призначені для виконання висотних робіт, робіт у підземних комунікаціях і закритих ємкостях.
Безпека праці зі страхувальними системами. Страхувальна система повинна щільно облягати фігуру людини, забезпечувати вільне дихання при експлуатації виробу. Конструкція страхувальних систем повинна бути такою, щоб людина після зриву могла без болісних відчуттів висіти у ній не менше 10 хвилин, зберігаючи можливість вільно рухати руками й ногами. Місце підвіски системи, щоб уникнути перекидаючого моменту, не повинно бути нижче грудини. При зриві навантаження на корпус працівника повинно розподілятися приблизно в таких співвідношеннях: 1/3 - на грудну обв'язку й 2/3 - на бесідку. Не припустимо використовувати систему роздільно.
Випробування. Періодичні випробування страхувальних систем й обв’язок, використовуваних уроботі, повинні проводитися не рідше одного разу в 6 місяців. При тривалому зберіганні на складі без використання перед початком експлуатації вони повинні піддаватись приймально-здаточним випробуванням.
Зберігання. Перед здачею на зберігання страхувальні системи, що використовувались, повинні бути очищені й просушені.
Карабіни
Призначення й сфера застосування. Карабіни альпіністські (далі – карабіни) призначені для використання як сполучні елементи СОСЗ з точками кріплень, приєднання працівника до точок страхування, для блокування й з'єднання роздільних елементів оснащення. Карабіни є елементами оснащення, що в більшості випадків у страхувальних ланцюгах й повинні відповідати ТУ62-01-00-9410-90 (Карабіни альпіністські).
Експлуатація карабінів. При експлуатації карабінів робоче навантаження повинно прикладатися уздовж подовжньої осі. Граничне статичне навантаження по цій осі, для карабінів різних типів становить від 20 до 50 кН. При навантаженні в поперечному напрямку карабін руйнується за значно менших зусиль в 6-10 кН. У робочому положенні, при навантаженні карабіна, засувка повинна бути завжди закритою. Інакше він руйнується при зусиллі менше номінального.
Карабін завжди повинен вантажитися тільки уздовж подовжньої осі. У всіх інших випадках слід поміркувати, як буде розподілятися навантаження і яких максимальних величини воно може досягти. Якщо є певні сумніви, спробуйте витратити час і змінити положення карабіна або замінити його на карабін іншого типу.
За формою карабіни випускаються трапецієподібними, трикутними й овальними (рис., а, б, в); найпоширеніші – трапецієподібні.
| 
| 
|
| а) | б) | в) |
| Рис.. Форми карабінів: а) трапецієподібний; б) трикутний; в) овальний. |
При використанні карабінів з муфтою найголовніше, щоб муфта легко відкривалася й закривалася. Щодо цього більш надійнішими є прості муфти, що загвинчуються. Автоматичні частіше заїдають в умовах забруднення будівельними й хімічними матеріалами. Карабіни без контровочної муфти дозволяється застосовувати тільки допоміжні, для організації відтягнень при роботі у зв'язуваннях або для кріплення робочих інструментів.
Крім альпіністських, для виконання висотно-верхолазних робіт використовуються монтажні карабіни, що випускають для робітників-верхолазів будівельних організацій: електромонтерів, монтажників.
Використовуючи карабіни, необхідно пам'ятати, що різні типи карабінів мають спеціальні призначення й застосування їх при виконанні окремих видів робіт є не завжди припустимим. Як правило, у паспорті на карабін визначено сферу його застосування.
Рис. Використання карабінів залежно від їхньої форми
Вимогами підприємства-виробника визначається справність і придатність до застосування карабінів. Тому їх слід зберігати у спеціально відведених закритих приміщеннях, де вони повинні бути захищені від зволоження, забруднення, механічних ушкоджень, корозії, впливу агресивних середовищ.
Пристрої для спуску
Призначення, вимоги до конструкцій. При виконанні робіт на висоті найкращим способом досягнення робочої зони є спуск. З цієї причини спускові пристрої є одним з головних елементів спеціального оснащення.
Спускові пристрої призначені для здійснення керованого з регулюванням швидкості спуску по несучому канату й зупинки на будь-якому етапі з метою здійснення виробничого процесу.
Спусковий пристрій повинен відповідати вимогам Європейському стандарту EN 341 «Пристосування для спуску».
Відповідно до зазначеного вище стандарту спускові пристрої поділяються на чотири класи (A,B,C,D) за енергією спуску: клас А – енергія спуску, W, 7,5x106J; клас В – енергія спуску, W, 1,5x106J; клас С – енергія спуску, W, 0,5x106J. Клас D – енергія спуску, W, 0,02x106J (на один спуск із висоти не більше 20 метрів). Пристосування для спуску класу D розроблені для одноразового застосування.
Всі пристрої, призначені для забезпечення спуску працівника по несучому канату, поєднує загальний принцип дії – обхват несучого каната навколо корпуса спускового пристрою або навколо його деталей. Обхват створює необхідну силу тертя між спусковим пристроєм і несучим канатом. За зміни кута обхвату сила тертя може збільшуватися або зменшуватися. Сумарний кут обхвату спускового пристрою несучим канатом повинен бути не менше 450-600°, радіус вигину несучого каната не менш ніж 1-1,5 його діаметра (10-12 мм). Змінюючи в цих межах кут обхвату, можна домогтися рівномірного пересування по несучому канату, плавного регулювання швидкості спуску й повної зупинки.
Виготовляють спускові пристрої з легких сплавів методом фасонного лиття під тиском або фрезеруванням з прокату. У першому випадку потрібна гарантія якості лиття й наступна дефектоскопія для виявлення прихованих дефектів.
Характеристика та порядок експлуатації. Кожний спусковий пристрій розроблений для вирішення певного завдання. Конструкція кожного виробу забезпечує максимальну безпеку. Як правило, кожен з них має свої переваги й недоліки. Підібрати необхідні можна після набуття певного досвіду роботи з різними спусковими пристроями. Так, наприклад, основною незручністю при експлуатації спускових пристроїв другої групи є те, що спуск здійснюється за допомогою двох рук, а це незручно при використанні працівником самострахування за страхувальний канат.
Спускові пристрої можуть застосовуватися або для так званого активного спуску, коли пристрій кріпиться карабіном до стропів сидушки (або індивідуальної страхувальної системи) і працюючий сам керує ним, або для пасивного – коли спуск забезпечує другий працівник, видаючи через спусковий пристрій несучий канат, до кінця якого приєднаний той, хто спускається. Пасивним варіантом спуску можна керувати як зверху, так і знизу, все залежить від того, де встановлено спусковий пристрій і від методики виконання робіт.
Розглянемо характеристику спускових пристроїв найбільш часто використовуваних при виконанні робіт на висоті.
Типи пристроїв для спуску
«Вісімка» (рис. 11).Дозволяє здійснювати плавний спуск за рахунок збільшення або зменшення кута обхвату несучим канатом спускового пристрою, а спосіб заправлення в неї несучого каната дозволяє виключити карабін із числа елементів, об які відбувається тертя несучого каната.
  
|
| Рис. Спусковий пристрій «вісімка». |
Вісімка створює для мотузки занадто різкі перегини, які крутять мотузку й утворюють на ній баранчики. Недоліком є неможливість закріплення мотузки при тривалих зупинках.
Варіант пристрою квадратної форми дозволяє уникати крутіння мотузки й утворення вузлів при спуску (рис. 13). Маленький отвір у пристрої можна використовувати для спуску по мотузці малого діаметра для збільшення тертя. Висока міцність досягається використанням матеріалу – кований алюміній.
«Рогатка». Є вдосконаленим варіантом вісімки, забезпечує надійну фіксацію працівника в будь-якій точці спуску за рахунок виступів на корпусі. Найбільше широко застосовується данний спусковий пристрій при виконанні робіт у безопорному просторі. Недоліком є те, що вона крутить несучий канат. Чим довшим є несучий канат – тим більше швидкість обертання. Виключає можливість виконання робіт на канаті, закріпленому внизу.
  
|
| Рис. Спусковий пристрій «Рогатка». |
Спусковий пристрій зі змінюваним коефіцієнтом тертя «Решітка». На даний момент один із самих зручних і простих пристроїв різних модифікацій. Перевагою перед попередніми конструкціями спускових пристроїв є те, що при спуску вона не крутить несучий канат. Дозволяє змінювати коефіцієнт тертя під час спуску залежно від ваги або величини навантаження. Кількість планок, що беруть участь у роботі пристрою, можна змінювати, змінюючи в такий спосіб величину сили тертя у пристрої. Нагрівання спускового пристрою під час роботи відбувається рівномірно, що оберігає мотузку від оплавлення. Спуск можна здійснювати як по одинарному, так і по подвійному канату діаметром від 9 до 13 мм включно. Висока ефективність пристрою на мокрих та забруднених канатах. Також забезпечує достатню силу тертя при виконанні евакуаційних робіт, навіть при подвійному навантаженні, коли рятувальник проводить спуск потерпілого на собі.
Також важливою перевагою пристрою являється можливість керування спуском однією рукою, в тому числі фіксація канату при необхідності позиціювання (рис. 14). Для зручності елементи пристрою розфарбовуються у різні кольори. При використанні «решітки» при проведенні робіт на висоті доцільно, щоб вона мала п'ять поперечин, це забезпечить більш плавний спуск навіть із додатковим вантажем.
Рис. Спускові пристрої «Решітка» різних конструкцій.
Підвісна канатна лебідка (ПКЛ) «Удача». Переносна, підвісна канатна лебідка застосовується як засіб індивідуального і колективного порятунку, який не вимагає тривалого вивчення.
Спусковий пристрій канатної лебідки містить одну або декілька блокових секцій для пропускання каната, що складаються з підстави з отвором для кріплення карабіна і кришки. На підставі змонтований фрикційний ролик. Гальмівний елемент оснащений рукояткою і шарнірно пов'язаний з підставою. На підставі встановлюється, щонайменше, ще один додатковий фрикційний ролик і шарнірно пов'язаний з підставою фрикційний кулачок.
Рис. ПКЛ «Удача».
Передня робоча поверхня кулачка, звернена до гальмівного елементу має криволінійний профіль. Безпека спуску людини забезпечується за рахунок усунення можливості «перекушування» каната в результаті різкого гальмування, що досягається шляхом збільшення площі контакту каната з робочими поверхнями фрикційного кулачка і гальмівного елементу, створюючими струмок для укладання каната. Спуск людини здійснюється при установці в середнє положення рукоятки, пов'язаної з гальмівним елементом. При одночасному використанні декількох блокових секцій, що працюють паралельно, можна обмежити максимальну швидкість спуску великогабаритних і таких, що мають значну вагу предметів або вантажів.
При роботі пристрою забезпечується прямий і зворотний напрям руху мотузки в гальмівному механізмі, плюс три точки напряму вантажного вектора, плюс 20 унікальних укладань мотузки у середині гальмівного механізму забезпечують пристрою більше 100 швидкісних режимів (рис. 18), що дозволяє підібрати найбільш зручну – комфортну, швидкість спуску, під будь-яку вагу.
Рис. Приклади закладки каната у пкл «удача».
Амортизатори
Призначення та сфера застосування. Амортизатор ривка є складовою частиною системи захисту від падіння з висоти, що забезпечує максимальну безпеку. Оскільки при виконанні робіт на висоті існує ймовірність зриву працівника, то існує й необхідність у наявності автоматичних пристосувань, що втримують падаючу людину й зменшують вплив ривка на її організм. Завдяки спеціальній конструкції, амортизатор поглинає кінетичну енергію, пов'язану з гальмуванням вільного падіння.
Відповідно до існуючих медичних норм гранично припустиме навантаження на тіло людини при динамічному ривку страхувального ланцюга не повинно перевищувати 4 кН. При зриві працівника навантаження в страхувальному ланцюгу може досягати 32 кН.
Амортизатор є спеціальним страхувальним засобом, призначеним для зниження до безпечного рівня впливу динамічного ривка на працівника у випадку його зриву й наступного падіння. Поглинання енергії падіння здійснюється при розриві спеціальних швів амортизатора або за рахунок тертя в гальмівному пристрої. Важливою умовою застосування є необхідність обстеження майбутнього місця роботи. Виконавець робіт повинен переконатися у відсутності перешкод нижче місця свого розташування, тому що при падінні довжина страхувального ланцюга істотно збільшується.
Вимоги до конструкції, принципи гальмування. Амортизатори повинні відповідати вимогам ДСТУ EN 355-2001 «Амортизатори».
Амортизатори, які використовуються як елементи страхувальних систем, перед введенням в експлуатацію а також під час їх експлуатації кожні 6 місяців проходять випробування статичним навантаженням 1470 Н протягом 60 с. Після випробування не повинно бути розривів ниток, швів та волокон.
Амортизатори застосовуються тільки разом з поясом ПЛ.
Індивідуальна страхувальна система з амортизатором як засіб індивідуального захисту від падіння з висоти за умовами безпеки використовується на висоті над рівнем ґрунту або опорної поверхні, зазначеній в технічній документації виробника, враховуючи довжину розкриття амортизатора. Закріплення карабіном стропа пояса за опору слід виконувати за можливості не нижче рівня кріплення стропа до наспинного або нагрудного страхувальних вузлів пояса, але у всякому разі – не нижче рівня ступнів ніг.
Висновок: знання спеціального оснащення для проведення аварійно-рятувальних робіт на висоті допоможуть рятувальнику виділити найголовніше оснащення для роботи та оволодіти сучасними методами виконання рятувальних робіт в умовах багатоповерхових будинків або інших споруд великої висоти.
Завдання на самостійну підготовку:
1. Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України, наказ МНС України № 312 від 7.05.2007 року.
2. О.Є. Безуглов, І.А. Горпинич, Д.В. Олійник, О.М. Семків, В.В. Сипавін, Пожежно-рятувальна підготовка. Навчальний посібник, Харків 2011
