Практика - це вид навчальної діяльності, основним змістом якого є виконання практичних навчальних чи виробничих завдань в установі чи на підприємстві, які відповідають характеру професійної діяльності майбутнього фахівця. Вона дозволяє ефективно поєднувати теоретичні знання з практичною підготовкою у виробничих умовах та спрямована на прищеплення студентам вмінь та навичок, специфічних для обраної спеціальності.
За весь термін навчання студенти історичної спеціальності проходять, як правило, шість практик. За цільовим призначенням, змістом та характером роботи ці практики поділяються на навчальні (іноді їх називають ознайомчі) та виробничі. Останню виробничу практику нерідко називають переддипломною, оскільки її проходження передує написанню дипломної роботи.
Період та тривалість кожної практики для студентів історичної спеціальності встановлюється відповідними навчальним планами. Зміст та етапи проходження будь-якої практики визначаються програмами, що розробляються на кафедрах, які керують практикою.
Термін «навчальна (ознайомча) практика» означає, що під час її проходження студенти переважно вивчають певні операції, знайомляться з організацією праці. У процесі такої практики відпрацьовуються окремі дії та прийоми, які у подальшому будуть являтися змістом чи складовою частиною практичної діяльності фахівця. Навчальна практика проводиться на І-ІП курсах, триває, як правило, 2-3 тижні.
Термін «виробнича практика» спочатку стосувався технічної освіти, але на сучасному етапі він прийнятий для всіх галузей вищої освіти, у тому числі й гуманітарної, та характеризує будь-яку практику безпосередньо зі спеціальності. Виробнича практика покликана сформувати у випускника вузу професійні вміння та навички приймати самостійні рішення на конкретній ділянці роботи в реальних виробничих умовах шляхом виконання різноманітних обов'язків, характерних для майбутньої професійної діяльності. Для студентів університетів, у яких ведеться педагогічна підготовка, практика проводиться у загальноосвітніх середніх навчальних закладах, професійно-технічних училищах, технікумах. Хоча за своїм характером ця практика виробнича, її називають педагогічною.
У процесі виробничої практики студенти вивчають: 1) загальну структуру установи, функції та взаємозв'язок окремих відділів, ділянок тощо; 2) організацію праці та робочого місця; 3) техніку безпеки та охорону праці відповідно до робочих місць, на яких проводиться практика; 4) досвід наукової, громадської роботи на підприємстві. На випускному курсі під час проходження виробничої практики окрім навчання та набуття трудових та організаційних навичок практиканти повинні проводити дослідження, накопичуючи тим самими матеріал для дипломних (магістерських) робіт.
На виробничій практиці студенти історичної спеціальності виконують функції робітників відповідного профілю (вчителя, вихователя, правника тощо) під керівництвом групового керівника практики та співробітників установи. Впродовж всього періоду практики студенти являються членами колективу тієї установи, де вони проходять практику, повинні дотримуватися режиму її роботи, брати участь в усіх виробничих та громадських заходах.
Кожна з практик має кілька етапів: 1) організаційний (загальна інструктивна нарада, яка проводиться деканатом та кафедрами, що здійснюють керівництво практикою. На цих нарадах (інструктажах) студентів ознайомлюють із загальними положеннями про практику); 2) ознайомчий (інструктаж в установі, де студенти проходять практику. Він проводиться співробітниками даної організації); 3) активно-продуктивний (отримання завдань на період практики згідно із затвердженою її програмою); 4) підсумковий (планування студентами своєї роботи. На основі отриманих завдань студент повинен скласти календарний план, що включатиме всі види робіт з термінами їх виконання. Для студента цей план є керівним документом, всі його пункти мають бути обов'язково своєчасно виконані).
Впродовж всієї практики (як навчальної, так і виробничої) студенти зобов'язані вести щоденники, в яких щоденно стисло записують зміст виконаної роботи, викладають свої враження, зауваження. Ці записи враховуються при підведенні підсумків практики. Вони також використовуються для написання письмових звітів з практики.
Завершальна частина практики включає в себе низку заходів. Незадовго до завершення практики студент має уважно передивитися свій календарний план з метою перевірки виконання всіх запланованих завдань. Письмові звітні матеріали, зміст яких для кожної спеціальності встановлюється відповідною програмою, повинні бути підготовлені до кінця практики та надані керівнику практики від факультету.
Студент з практики складає диференційований залік, який, як правило, відбувається у формі захисту звіту. Призначена деканом комісія підбиває підсумки і виставляє залікову оцінку з урахуванням якості виробничої діяльності за відгуками керівників установ, де проходила практика, ступеня проявлення студентом-практикантом ініціативи, самостійності, творчого пошуку. Неабияке значення має якість оформлення звіту та рівень відповідей на поставлені при його захисті запитання.
Завершується практика проведенням підсумкової конференції, в якій беруть участь студенти, викладачі, керівники практики. Студент, який не виконав програму практики або отримав незадовільну оцінку на базі практики, направляється для її повторного проходження або відраховується з вищого навчального закладу.
Тепер охарактеризуємо види практик, які є обов'язковою складовою професійної підготовки майбутніх істориків.
Музейна практика студентів-істориків є невід'ємною складовою частиною підготовки фахівців у вищому навчальному закладі. Вона проводиться на І курсі (II семестр) на базі музейних установ та триває 2 тижні. Ця практика покликана закріпити теоретичні знання студентів з курсу музеєзнавства, ознайомити з розмаїттям історичних джерел, викликати прагнення до наукових знань та любов до майбутньої професії. Музейна практика передбачає формування у студентів необхідного обсягу практичних умінь і навичок відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня, зокрема, класифікації й систематизації музейних експонатів, методики проведення музейних екскурсій, досвіду музейної роботи тощо. Завдання музейної практики:
забезпечити зв'язок теоретичних знань з музеєзнавства, спеціальних історичних дисциплін з виробничим процесом, використання їх у розв'язанні конкретних практичних завдань;
ознайомитися з державною системою обліку та охорони пам'ятників історії та культури, Законом України «Про охорону та використання пам'ятників історії та культури України»;
вивчити особливості організації роботи музейної установи, структуру і завдання відділів, обсяги відкритих та закритих фондів, специфіку музейної документації;
♦ ознайомитися з принципами відбору, опису та реєстрації музейних експонатів, визначення їх цінності, місць первинної обробки та умов зберігання, особливостями реставраційних робіт;
сформувати практичні уміння самостійного розроблення плану та тексту тематичної екскурсії та прийомів її організації;
виробити навички науково-дослідної роботи в процесі опрацювання музейного матеріалу (на основі написання реферату з історії місцевих чи світових музеїв).
Набуті у період проходження навчальної практики навички збору історико-краєзнавчих матеріалів стануть студентам у нагоді при підготовці до практичних занять з історії України, культурології, методики викладання історії та ін.; при організації екскурсійної роботи у рамках літньої табірної та педагогічної практики тощо.
Важливим завданням музейної практики є також вироблення у студентів у процесі збирання та опрацювання музейного матеріалу навичок науково-дослідної роботи, ознайомлення з основними принципами організації та методикою 226 проведення самостійної роботи творчого характеру. З урахуванням зібраного під час проходження музейної практики матеріалу студентам можуть бути запропоновані теми курсових робіт.
Важливим є виховний аспект музейної практики, насамперед, сприяння вихованню любові до рідного краю, його історичного минулого, формуванню наукового світогляду.
Архівна практика є важливим програмовим елементом при підготовці майбутніх істориків. Архівні документи є своєрідними оберегами пам'яті минулих поколінь, які містять величезний обсяг різноманітної інформації. При дослідженні будь-якої проблематики науковці не можуть обійтись без документальних матеріалів, саме вони вступають найважливішими джерелами для написання історичних праць. Виходячи з цього, студенти-історики повинні ознайомитись з історією виникнення архівних установ, актуальними проблемами теорії, методики і практики архівної справи.
Архівна практика для студентів історичної спеціальності проходить на II курсі (IV семестр) та триває 2 тижні. її метою є ознайомлення з основними поняттями архівної справи, оволодіння елементарними навичками архівної роботи.
Завдання архівної практики:
♦ ознайомитись з основними положеннями Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»;
♦ відвідати архівну установу, прослухати лекцію архіваріуса, занотувавши відомості про історію створення даного архіву, обсяг його фондів, особливості ведення архівних справ тощо;
навчитись опрацьовувати архівні справи, заповнювати бланк-замовлення, складати картку опису архівної справи;
написати реферат за результатами дослідження обраної архівної справи чи групи справ за запропонованою тематикою;
♦ скласти звіт про результати архівної практики. Керівник практики зобов'язаний провести настановчу конференцію, здійснювати контроль за роботою студентів в архівних фондах, перевірити та оцінити залікову документацію.
Під час проходження архівної практики студенти ознайомлюються із завданнями, функціями державних архівів та принципами організації діловодства фондоутворювачів; вивчають методи роботи з архівними документами та вимоги до посилань на архівні документи; засвоюють методику роботи з допоміжним апаратом архівних установ, з науково-довідковими посібниками при пошуці документів.
Вміння, вироблені під час проходження архівної практики, можуть стати корисними студентам у ході подальшого навчання, зокрема, при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт, при підготовці доповідей на науково-практичні студентські конференції та ін.
Доречно зауважити, що інформація, яка зберігається в архівних фондах, може також стати неабияким підґрунтям при підготовці різноманітних рекламних проспектів щодо туристичних маршрутів, збиранні матеріалу для екскурсій, допоможе відновити історичну правду при реставрації пам'яток історії та архітектури тощо. Крім цього, зібрані студентами архівні матеріали можуть використовуватися викладачами для підготовки методичних рекомендацій та навчальних посібників краєзнавчого характеру.
Процес професійної підготовки майбутнього історика неможливий без відповідної практичної частини. У цьому контексті археологічна практика є ефективним засобом підвищення якості історичних знань та поглиблення змісту навчального процесу. Археологічні розкопки дають такі навчальні результати, які неможливо отримати на аудиторних заняттях.
Археологічна практика проводиться на II курсі (IV семестр, 2 тижні). Метою її є закріплення та поглиблення теоретичних знань з археології, історичного краєзнавства, спеціальних історичних дисциплін; оволодіння методикою польових досліджень. Основним змістом практики є безпосередня участь в археологічних експедиціях. Базою археологічної практики стають населені пункти, поряд з якими виявлені залишки археологічних культур, зокрема, поховання, житла, гончарні і керамічні вироби.
Під час проходження практики студенти історичного факультету під керівництвом професійних археологів мають змогу досліджувати залишки будинків, значну кількість рухомого матеріалу (монети, ручки з клеймами, фрагменти амфор, горщиків, черепиці, уламки плиток з різними написами тощо). Польові дослідження сприяють набуттю та вдосконаленню навичок камеральної обробки матеріалів (зокрема, очистки, шліфування, реконструкції). Окрім участі в археологічних розкопках для студентів можуть бути організовані екскурсії з метою ознайомлення з визначними пам'ятками історії й архітектури міста або регіону.
Завдання археологічної практики:
♦ ознайомитися з основними положеннями Закону України «Про охорону археологічної спадщини», правилами проведення археологічних досліджень на території України;
♦ отримати навички проведення археологічних розвідок, розкопок на поселеннях, курганних та ґрунтових могильниках, роботи з геодезичними приборами;
♦ вивчити методи пошуку і виявлення, опису, первинної консервації і наукової фіксації археологічних пам'яток;
♦ навчитись розрізняти та опрацьовувати артефакти, складати польовий опис;
♦ ознайомитися з прийомами розчистки складних археологічних об'єктів, камеральної обробки знахідок, креслення та фотографічних робіт.
Безперечно, археологічна практика сприяє підвищенню загального рівня знань з археології, історичного краєзнавства, історії України, етнографії, нумізматики, антропології. Цікаві знахідки нерідко стають об'єктами досліджень, результати яких викладаються у доповідях на студентських науково-практичних конференціях, використовуються як наочність при викладанні історичного краєзнавства, археології, спеціальних історичних дисциплін або як ілюстративний матеріал для навчальних посібників та монографій краєзнавчої проблематики. У ході археологічних досліджень накопичується значна кількість матеріалів, яка в майбутньому може стати базою облаштування історико-краєзнавчого музею при історичному факультеті.
Археологічна практика має неабияке виховне значення. Вона залишає цінні спогади та сильні враження, мотивує студента на пошук історичного матеріалу, формує дослідницький інтерес.
Літня табірна практика запланована на III курсі (VI семестр) та триває 4 тижні. Студенти педагогічних, гуманітарних вузів, зокрема, історичної спеціальності, проходять цю практику в дитячих оздоровчих закладах у якості вихователів, педагогів-організаторів, вожатих. Метою літньої практики є поглиблення професійно-педагогічних знань та вмінь, набуття досвіду самостійної організації дитячого колективу, оволодіння методикою виховної роботи зі школярами.
Завдання літньої табірної практики:
ознайомитися з правилами внутрішнього розпорядку, умовами роботи оздоровчого закладу;
виконувати посадові обов'язки, передбачені правилами внутрішнього розпорядку, нести відповідальність за життя та здоров'я дітей;
проводити психолого-педагогічне вивчення школярів, їх вікових та індивідуальних особливостей, інтересів і потреб;
планувати роботу з дитячим колективом (визначення активу, проведення колективних форм роботи з групою (конкурсів, змагань, естафет тощо);
екологічне виховання (екскурсії на природу, робота зеленого та блакитного патрулів тощо);
естетичне виховання школярів (конкурси пісень, поезії, вечори казок тощо).
трудове виховання дітей, їх професійна орієнтація;
гігієнічне та фізичне виховання.
Педагогічна практика студентів історичної спеціальності проводиться на IV курсі (VIII семестр), на V курсі (IX семестр). Тривалість педагогічної практики з історії визначається вищим навчальним закладом у відповідності до навчального плану і складає 6 тижнів (для студентів стаціонарної форми навчання) та 2 тижні (для студентів заочної форми навчання). Педагогічна практика спрямована на формування у студентів комплексу знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення їх навчально-виховної діяльності у школі.
Основною базою практики є загальноосвітні школи та інноваційні середні навчальні заклади (спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї), які можуть забезпечити проведення студентами уроків з історії України, всесвітньої історії, поза-класної роботи з фаху, виховних заходів.
Робоча програма студента складається з чотирьох завдань-напрямків:
навчальна діяльність практиканта;
позакласна робота з фаху;
науково-дослідницька діяльність;
виховна робота з учнівським колективом. Цілями педагогічної практики є:
оволодіння майбутніх педагогів формами, засобами, традиційними й інноваційними технологіями навчально-виховної роботи в різних типах загальноосвітніх навчальних закладів;
застосування у практичній педагогічній діяльності знань з теорії педагогіки, психології, історії та методики її викладання; усвідомлення студентами значущості цих знань, виховання потреби постійного вдосконалення професійних умінь та педагогічної майстерності;
розвиток творчої ініціативи, реалізація особистісного потенціалу кожного студента;
розвиток дослідницьких умінь у безпосередній професійній діяльності.
Завдання педагогічної практики з історії зумовлені особливостями професійної підготовки майбутніх учителів, серед яких визначальними є:
♦ забезпечення умов для професійної адаптації студентів, залучення практикантів до активної діяльності в учнівських колективах;
ознайомлення із специфікою функціонування сучасних навчальних закладів (загальноосвітня школа, спеціалізована школа, гімназія, ліцей);
закріплення і поглиблення знань з психолого-педа-гогічних фахових дисциплін, оволодіння методами та прийомами застосування цих знань при розв'язанні педагогічних завдань і організації навчально-виховного процесу;
формування професійних вмінь щодо проведення уроків різних типів, впровадження у навчальний процес інноваційних освітніх технологій; проведення виховної роботи з фаху;
формування творчого, дослідницького підходу до організації педагогічної діяльності; набуття навичок проведення наукових досліджень в області педагогічних наук з використанням сучасних методик, вмінь здійснювати самоконтроль та об'єктивний самоаналіз власної педагогічної діяльності, роботи вчителів-предметників та колег-практикантів;
вироблення у студентів навичок самостійної підготовки та проведення уроків різних типів, проведення різноманітних форм навчально-виховної роботи; почуття особистої відповідальності за їх якість та ефективність;
виховання у студентів любові до роботи вчителя, прагнення до постійного професійного зростання; розвиток осо-бистісних якостей, які є передумовою формування педагогічної майстерності, індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх фахівців.
Студенти історичного факультету спеціалізації «правознавство» обов'язково проходять правову практику. Вона запланована на V курсі (IX семестр) та складає 2 тижні.
За період правової практики студентам необхідно виконати такі завдання:
визначити структуру правоохоронних органів, проаналізувати їх завдання та основні напрямки роботи;
ознайомитися з нормативно-правовою базою, що регулює діяльність правоохоронних органів;
набути практичних навичок роботи при відповідному структурному підрозділі;
♦ оформити за результатами проходження практики звітну документацію.
Отже, студенти-історики мають можливість безпосередньо ознайомитися з роботою судових інстанцій, міліції, відділу міського виконавчого комітету у роботі з неповнолітніми, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та ін. Правова практика створює умови для своєрідного «занурення» у специфіку їх діяльності, адже студенти беруть участь у судових слуханнях, у профілактичних рейдах щодо виявлення дитячої злочинності й безпритульності, працюють у дитячих притулках тощо.
Правова практика допомагає студентам зрозуміти складність роботи правоохоронних органів, сприяє накопиченню соціально значущих знань та усвідомленню важливості обраної ними професії, підвищує громадянську самосвідомість.
♦ За якими критеріями оцінюють роботу студентів за підсумками практики?
За результатами проходження практики виставляються оцінки «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно». При оцінюванні роботи студентів беруться до уваги: надана установою, де проходила практика, характеристика; якість виконання індивідуальних завдань; рівень узагальнення результатів виробничої діяльності; якість оформлення звітної документації.
«відмінно» виставляється за виконання на високому рівні, з творчим підходом всіх завдань практики; за наявності ґрунтовних знань та сформованих умінь та навичок відповідної спеціалізації; за своєчасне надання повного переліку звітної документації із дотриманням вимог до її оформлення;
«добре» виставляється, якщо наявні незначні недоліки у виконанні завдань та оформленні документації з практики, в окремих випадках відсутній власний погляд на вирішення поставлених завдань, однак це суттєво не впливає на рівень сформованості практичних умінь та навичок студента;
«задовільно» виставляється, якщо у виконанні завдань практики або в оформленні звітної документації допущені суттєві помилки, а характер виявлених недоліків засвідчує поверхові знання та несформованість практичних умінь і навичок студента;
«незадовільно» виставляється, якщо характеристика на студента-практиканта з місця проходження практики відсутня або має негативний результат; не виконано більшість завдань практики, відсутні письмові звітні матеріали.
Отже, за весь термін навчання студенти історичної спеціальності проходять, як правило, шість практик (музейна, архівна, археологічна, літня табірна, педагогічна, правова). За цільовим призначенням, змістом та характером роботи ці практики поділяються на навчальні (ознайомчі) та виробничі (переддипломні).
Під час навчальної практики студенти вивчають певні операції, знайомляться з організацією праці. У процесі такої практики відпрацьовуються окремі дії та прийоми, які у подальшому будуть являтися змістом чи складовою частиною практичної діяльності фахівця. Виробнича практика покликана сформувати у випускника вузу професійні вміння та навички приймати самостійні рішення на конкретній ділянці роботи в реальних виробничих умовах шляхом виконання різноманітних обов'язків, характерних для майбутньої професійної діяльності.
До завершальної частини практики входить оформлення письмових звітних матеріалів, складання диференційованого заліку, який відбувається у формі захисту звіту. Завершується практика проведенням підсумкової конференції, в якій беруть участь студенти, викладачі, керівники практики.
Завдання та запитання
1. Які завдання ставляться перед студентами-істориками під час проходження навчальних та виробничих практик?
Охарактеризуйте завдання архівної та археологічної практик.
Проаналізуйте зміст завдань-напрямків студентів у рамках педагогічної практики з історії.
Завдання та запитання:
1. Назвіть види практичних занять.
2. Які функції вони виконують?
3. Якої послідовності доцільно дотримуватися при проведенні практичного заняття з історичних курсів?.
4. Порівняйте функції практичних та лабораторних занять з історії у ВНЗ.
5. У чому полягає своєрідність лабораторно-практичних робіт з історії?
6. Визначте вимоги до лабораторно-практичних робіт у вищій школі.
7. Що таке факультативні курси?
8. Від чого залежить вибір варіанта проведення факультативу з історичних дисциплін?
9. Чим відрізняється методика організації індивідуальних консультацій з історичних курсів для студентів заочної форми навчання?
