Неурядові організації є складовою будь-якого демократичного суспільства. Вони є важливим чинником соціального і політичного життя. Залежно від особливостей кожного окремого суспільства відрізняються лише кількість цих організацій та обсяг дій, які вони виконують
Проблеми, що їх вирішують неурядові організації в демократичних суспільствах, уже давно вийшли за рамки інтересів вузьких суспільних груп. На сьогодні діяльність неурядових організацій спрямована на здійснення кількісних і якісних суспільних змін у різноманітних сферах життя – таких, наприклад, як охорона здоров'я, демографія, регіональний розвиток, освіта та інші. Тобто все, що не може бути предметом комерційної діяльності і де діяльність держави не є ефективною, а потребує суспільної ініціативи.
Сьогодні в Україні зареєстровано близько 20 тисяч об'єднань громадян, які є неурядовими організаціями. Стаття 3 Закону України «Про об'єднання громадян» визначає громадську організацію як «об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів», а стаття 20 гарантує право «представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах».
Велике розмаїття неурядових організацій зумовлює необхідність їх класифікації.
Так, серед неурядових організацій виділяють:
• політичні партії (організації, що об'єднують громадян із виключно політичною метою – досягнення влади і впровадження власної програми через формування державних інституцій з участю членів партії);
• професійні спілки (найбільш масові й організовані об'єднання громадян за професійною ознакою. Основною метою створення та діяльності профспілок є відстоювання інтересів своїх членів перед роботодавцями і державою);
• релігійні організації (об'єднання, що формуються на основі реалізації людиною права на свободу совісті та віросповідання);
• організації громадського самоврядування населення (об'єднання громадян за місцем проживання для вирішення локальних питань організації гідних умов життєдіяльності);
• добровільні страхові і пенсійні фонди, кооперативи споживачів, кредитні спілки, громадські лікарні, школи, музеї, бібліотеки тощо;
• громадські організації або асоціації (найбільш численна та різноманітна група організацій «третього сектору»);
• благодійні фонди, інформаційно-аналітичні центри, установи, організації суспільної користі.
Свою діяльність неурядові організації здійснюють як на загальнодержавному, так і на регіональному чи місцевому рівнях.
Ефективний розвиток громади загалом і функціонування громадських організацій зокрема неможливий без залучення місцевого бізнесу як донора, активного учасника і партнера.
Співпраця бізнесу і неурядових організацій має позитивні наслідки для всіх сторін.
Як показує досвід, бізнес-сектор охоче долучається до спільної роботи з неурядовими організаціями:
• через надання ресурсів та різного роду підтримки діяльності проектів;
• здобуваючи нові навички та знання від неурядових організацій (щодо демократичних процедур, менеджменту, стратегічного планування тощо);
• через участь у заходах неурядових організацій, таких як круглі столи, громадські слухання, масові заходи тощо;
• спільно працюючи з коаліціями неурядових організацій над розвитком стратегій розвитку власного регіону, міста, селища тощо;
• спільно працюючи з неурядовими організаціями над створенням соціальних підприємств та фондів розвитку громад.
Особливо важливою є зміна форми співробітництва, яка відбувається сьогодні: бізнес перестає бути лише спонсором діяльності неурядової організації, а трансформується в повноправного партнера. При цьому життєздатним і перспективним є лише партнерство, побудоване на сильних сторонах і перевагах сторін-учасниць.
Досить важко відобразити в суто фінансових вимірах рівень допомоги місцевого бізнесу неурядовим організаціям, адже перевагу тут віддається не фінансовій підтримці, а наданню безоплатних послуг, виділенню приміщень для заходів неурядових організацій, обладнання тощо.
Приклад із практики
В Артемівську господар місцевого готелю регулярно надавав приміщення для тренінгів, котрі проводила коаліція протягом виконання їхнього проекту. У Бродах місцеві бізнесмени підтримували на постійній основі реабілітаційні заходи для неповносправних дітей, а в Дрогобичі допомогли організувати літній табір для молоді. Коаліції неурядових організацій залучають місцевий бізнес не лише як донорів, а також як учасників та співорганізаторів громадських заходів, таких, як ярмарки вакансій для непрацевлаштованої молоді, круглі столи, дослідження ринку праці тощо. Коаліція неурядових організацій м. Самбора сприяла створенню місцевої асоціації працедавців, яка об'єднала більшість головних підприємств міста. У результаті співпраці неурядових організацій і бізнес-структур у цьому місті бізнесмени активно сприяли створенню Фонду розвитку громади і 18 підприємств задекларували свою підтримку роботі Фонду й у майбутньому.
Отже, для неурядових організацій бізнес-структури є насамперед джерелом фінансової і матеріальної допомоги, рідше – партнерами у виконанні певної діяльності або джерелом додаткового досвіду. Однак, за результатами дослідження функціонування неурядових організацій України, проведеного у вересні 2009 року, більшість опитаних представників організацій (85%) вважають, що рівень співпраці між неурядовими організаціями і бізнес-структурами є низьким. Такий високий показник може свідчити як про об'єктивно низький рівень співпраці, так і про розуміння неурядовими організаціями важливості цих зв'язків та усвідомлення потенційних переваг співробітництва.
Нині неурядові організації України насамперед є споживачами у відносинах із бізнес-структурами. У низькому рівні співпраці з ними представники неурядових організацій звинувачують насамперед бізнес-структури, визначивши головними причинами недостатньої співпраці небажання співпрацювати з боку бізнесу та незнання бізнес-структур про діяльність неурядових організацій. 61% респондентів зазначили, що вони певним чином співпрацюють із бізнесом. Однак більшість організацій розглядає бізнес-організації скоріше як донорів, як джерело фінансової або матеріальної допомоги, а не як зацікавлених клієнтів і можливих партнерів під час виконання проектів. Разом з тим представникам неурядових організацій варто подумати, як краще інформувати бізнес-структури про власну діяльність. Оскільки більш як третина респондентів повідомили, що недостатній професіоналізм з боку неурядових організацій заважає ефективнішій співпраці, то можна зробити висновок, що цей чинник є одним з основних, які перешкоджають співпраці. А от недостатнє знання бізнесу про діяльність неурядових організацій та небажання співпрацювати може бути лише результатом неякісної роботи неурядових організацій і недостатньо високого професіоналізму їхніх співробітників.
Неурядові організації регулярно контактують із владними структурами і переважно обидві сторони зацікавлені у співпраці. Зазвичай ініціатором таких контактів є неурядові організації. Незважаючи на те, що певна співпраця відбувається, часто її рівень є невисоким, вона має епізодичний характер і не стала поширеною практикою.
Рівень співробітництва між неурядовими організаціями і владою на регіональному або місцевому рівні є вищим, аніж на національному, у той час як причини, що заважають співпраці, є однаковими на всіх рівнях. Серед головних причин недостатньо високого рівня співробітництва між третім сектором і державними структурами часто є недоліки з боку державних структур (незнання, небажання, нерозуміння).
