І відповідальність компаній перед населенням

Тема 6: Формування відносин бізнесу з територіальними громадами

На засадах соціальної відповідальності

План

1. Вплив громади на роботу компаній та відповідальність компаній перед населенням.

2. Функціонування фондів громад.

3. Співпраця бізнес-структур із неурядовими організаціями.

 

Література:

1. Корпоративна соціальна відповідальність: підручник / кол. авт.; за заг. ред. Т. С. Смовженко. – Вид. друге, випр. і доповн. – К.: УБС НБУ, 2010. – 314 с.;

2. Котлер Філіп, Лі Ненсі. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / пер. з англ. С. Яринич — К.: Стандарт, 2005. — 302 с.

Самостійне опрацювання:

Історичні аспекти залучення і розвитку громад: від патронату до соціальних інвестицій

 

«…Те, що називають громадською думкою, скоріше

заслуговує назви громадських почуттів…»,

Бенджамін Дізраелі (21.12.1804 — 19.04.1881), англійський державний діяч, 40-ий та 42-ий прем’єр-міністр Великобританії.

«Справжня благодійність – це вміння триматись в тіні і не давати нужденному у допомозі відчути себе нижче свого благодійника»,

Оноре де Бальзак, письменник.

«Все, що людина говорить про іншу людину – може нічого про неї не сказати, але дуже багато скаже про того, хто говорить…»,

Еріан Шульц, письменник

 

У системі становлення і розвитку громадянського суспільства центральне місце належить територіальній громаді. Територіальна громада формується на основі постійного населення сіл і міст. Для бізнесу територіальна громада – не лише місце розташування підприємства. Передусім, це середовище життєдіяльності його теперішніх і потенційних працівників, споживачів, інвесторів. Саме ому, підприємці розуміють, що не можна побудувати успішну компанію без успішної громади.

Вплив громади на роботу компаній

і відповідальність компаній перед населенням

Як правило, соціальна активність компаній проявляється в тих регіонах, де вони ведуть свою економічну діяльність. Зокрема, 74% українських споживачів вважають, що бізнес повинен розв'язувати соціальні проблеми у своєму місті та регіоні, 6% – у національному масштабі, та 9% – у міжнародному.

Найчастіше в іноземній практиці для визначення соціальної активності бізнесу в територіальній громаді використовується термін «corporate community involvement» («залучення корпорації до справ громади»), який трактують як стан відносин між компанією і територіальною громадою, де компанія веде свою ді­яльність. Ці відносини реалізуються за допомогою програм, які поєднують і про­сувають інтереси компанії і громади.

Яку роль відіграє громада в розвитку бізнесу? Слід відзна­чити низку чинників, які дозволяють дати відповідь на це питання.

1. Територіальна громада – середовище життєдіяльності працівників компа­нії. Переважна більшість працівників (якщо не всі) компанії живуть, відпо­чивають, навчаються, спілкуються, користуються послугами на території громади, тобто взаємодіють із середовищем життєдіяльності громади. Неблагополучне агресивне оточення може згубно позначитися на їхній працездатності. Заздрісні і менш благополучні сусіди можуть розбити скло чи пошкодити колеса автомобілів персоналу компанії. Переповнений громад­ський транспорт і погані дороги не лише можуть зіпсувати настрій працівни­кам компанії, вони можуть стати причиною постійних запізнень на роботу. Рівень добробуту міста, умови проживання співробітників компанії спри­яють формуванню здорової творчої атмосфери на підприємстві. Якість життя безпосередньо впливає на забезпечення підприємства кадрами, бажання працівників працювати і жити у своєму місті.

2. Громадська думка і засоби масової інформації, що її формують, мають неза­перечний вплив на діяльність компанії. Громадська думка – це сукупність уявлень, оцінок і суджень, що їх поділяє більшість чи принаймні значна час­тина населення стосовно проблем, подій чи фактів дійсності в конкретній со­ціальній ситуації. Громад­ська думка, що створюється про підприємство, сприяє або стримує розвиток підприємства. Негативні результати соціальної діяльності компанії можуть бути поширені, зокрема за допомогою засобів масової інформації, інфор­маційно-довідкових, пошукових мереж, на необмежене коло зацікавлених сторін, таким чином зменшити довіру до підприємства, обмежити спожи­вання його продукції, викликати санкції з боку державних установ, завдати шкоди його діловій репутації. З другого боку, доброзичливе, раціональне, шанобливе ставлення підприємства до територіальної громади сприятиме поширенню позитивної інформації про компанію та її продукцію в терито­ріальній громаді та за її межами, розвитку ділової репутації.

3. Місцева влада як невід'ємний елемент громади. Сьогодні в усьому світі спостерігаються різкі зміни в соціальному, економічному та політичному середовищах, а також вплив цих змін на діяльність і спосіб управління соціально-економічним розвитком територіальних громад. Бізнес, гро­мадянське суспільство і державний сектор дедалі частіше стають взаємозалежними, і цілі одного сектору часто можуть бути досягнуті тільки в партнерстві з представниками інших секторів.

Місцева влада володіє важелями впливу на функціонування підприємств та фінансові результати їхньої діяльності, причому такий вплив може бути не завжди позитивним. Беручи участь у життєдіяльності громади, компанії стають партнерами влади в розв'язуванні соціальних проблем територіальної громади, таким чином відбувається процес налагодження доброзичливих партнерських відносин між бізнесом, владою та громадою. Одночасно соціально відповідальні компанії розраховують на лояльність органів державної влади щодо власної діяльності та можливості отриман­ня певних преференцій.

4. Некомерційні та неурядові організації, що працюють на одній території з компанією, можуть бути її союзниками або опонентами. Громадські орга­нізації можуть ініціювати і проводити громадські обговорення щодо нега­тивного впливу діяльності компанії на екологію чи інфраструктуру міста, тим самим формуючи негативний імідж компанії. Так, компанія «Shеll» зазнала 15% збитків, коли Асоціація захисту дитячих прав оприлюднила факти використання компанією дитячої праці у країнах третього світу.

5. Споживачі продукції компанії чи її клієнти можуть становити значну частину тієї ж територіальної громади, в якій відбувається діяльність ком­панії. Це важлива причина перейматися «проблемами територій». За да­ними соціологічного опитування, 78% рішень про купівлю того чи іншого товару формуються на підставі думки жителів про компанію.

6. Репутація компанії в територіальній громаді. Соціальне залучення компаній до реалізації соціальних проектів на місцевому рівні – основне джерело формування її репутації і один із найсерйозніших приводів для ви­світлення її діяльності в засобах масової інформації. Навряд чи знайдеться сьогодні серйозне ділове видання (в Україні також), що не публікує матері­алів про соціальну відповідальність бізнесу. Локальні, малобюджетні, але цікаві «місцеві» проекти стають засобом створення позитивного іміджу компанії не лише на місцевому, а й національному і міжнародному рівнях.

Приклад із практики

Компанія «XXI Століття» протягом кількох років реалізує проекти, спрямовані на со­ціальний і культурний розвиток м. Києва та інших регіонів України, в яких компанія має будівельні майданчики. Один з основних принципів її діяльності полягає в тому, що кожен бізнес-проект має свою соціальну складову. Так, «XXI Століття» виділила близько 2-х міль­йонів гривень на реконструкцію Київського парку «Аврора», розташованого неподалік проекту компанії – торгівельно-розважального центру «Квадрат» на вул. Перова в Києві. Загалом було реконструйовано та облаштовано більш як 6 га території парку «Аврора». Населення житлового масиву заздалегідь опитали з метою виявлення побажань, вимог і зауважень щодо вигляду й функціональності території парку «Аврора». У процесі роз­робки концепції впорядкування території були враховані результати цього опитування.

Таким чином, з одного боку, територіальна громада має важелі впливу на ве­дення бізнес-діяльності на її території, а з другого – є суттєвою складовою бізнес-середовища компанії, оскільки членами громади є коло осіб та організацій, які беруть пряму чи опосередковану участь у діяльності компанії. Серед них: влас­ники, співробітники, бізнес-партнери, клієнти, конкуренти тощо. Отже, саме від благополуччя громади, рівня її соціально-економічного розвитку залежать перспективи розвитку компанії.

Територіальна громада, співпрацюючи з бізнес-структурами, отримує низку переваг:

• мобілізація внутрішніх фінансових ресурсів для розв'язання соціальних проблем та реалізації значущих соціальних проектів. Поєднавши ресурси з різних джерел, вдається досягнути кращого результату та більшого со­ціального ефекту;

• налагодження нових партнерських стосунків у межах громади між різними гілками влади, бізнесом і некомерційними громадськими організаціями;

• формування нових каналів зв'язку, які розширюють можливість ефективно запобігати непорозумінням між компанією і громадою, а також дають додаткову можливість управління соціальними ризиками;

• згуртування громадян, виховання в громаді почуття причетності до гос­трих соціальних проблем. Важливо, щоб кожен член громади усвідомив власну причетність до розв'язання її проблем та своїми зусиллями нама­гався поліпшити якість життя в громаді;

• підвищення соціальної активності громадян, поповнення їхніх знань і збільшення можливостей їхньої участі в різних громадських програмах;

• збагачення історичного досвіду і культурного життя співтовариства.

Активніші і здоровіші місцеві громади стають більш успішними і привабливі­шими для організації нового бізнесу і наймання нових співробітників, а також створюють сприятливі умови для зростання й успішного розвитку підприємств.

Досвід західних компаній дозволяє стверджувати, що використання компанією міжсекторного партнерського підходу дає їй чіткі бізнес-переваги перед конку­рентами. Партнерство з громадами і представниками інших секторів дозволяє їм досягти цілей, що було б неможливим, якби вони працювали самотужки. Зокрема:

• привернення суспільної уваги до компанії, можливість продемонструвати високий рівень соціальної відповідальності перед громадою і зміцнити репутацію;

• поліпшення стосунків із місцевою владою, забезпечення її лояльності при розподілі контрактів на державні закупівлі, отримання преференцій у формі пільгового землевідведення, надання дозволів на будівництво;

• налагодження позитивних взаємовідносин із недержавними громадськими організаціями, які функціонують у громаді, і засобами масової інформації;

• знайомство з реальними і потенційними споживачами, потенційними працівниками;

• успішний рекрутинг і утримання персоналу;

• розвиток горизонтальних зв'язків на підприємстві, формування команди і зміцнення корпоративного духу;

• залучення персоналу до розвитку справ не лише в компанії, а й у громаді, стимулювання пошуку творчих рішень;

• поліпшення якості життя місцевої громади і вирішення її соціальних проблем.

Сьогодні у світовій практиці напрацьовано низку форм соціальної активності бізнесу в життєдіяльності територіальних громад (рис. 1).

 

Розглянемо особливості реалізації основних форм соціальної активності бізнесу.

Благочинні пожертви (гранти). Це чи не найбільш доступна і традиційна фор­ма соціальної активності бізнесу в територіальній громаді. Гранти можуть бути тією чи іншою мірою пов'язані з основною діяльністю компанії чи її персоналу. Наприклад, при виділенні гранту некомерційній організації, яка здійснює кон­сультування з питань сімейних відносин, компанія може домовитися про можли­вість отримання безкоштовних консультацій для власних працівників. Пожертви можуть здійснюватись у грошовій чи натуральній формі.

Бізнес-видатки. Часто відносини компанії з партнерами щодо соціальних про­ектів можуть виходити за межі відносин «благодійник – одержувач пожертви». Так, спонсорські видатки на проведення спортивного свята чи щорічний корпо­ративний членський внесок у фонд громади може проходити за іншими «неблагочинними» статтями бюджету.

Ділове партнерство. Корпорація може вступати в ділові партнерські відно­сини як під час реалізації внутрішніх соціальних проектів (наприклад, оплата послуг некомерційної організації з проведення тренінгів чи консультацій для своїх працівників), так і зовнішніх (перерахунок частини прибутку від продажу товарів некомерційній організації, спонсорство тощо).

Волонтерство дозволяє залучити співробітників компанії до роботи в соціаль­но значущих проектах місцевої громади. Працівники компанії можуть допома­гати місцевій школі в поліпшенні її благоустрою (посадити дерева на шкільному подвір'ї, пофарбувати класи чи відремонтувати шкільні меблі), або виділити свій час для навчання партнерів з некомерційної організації основ менеджменту.

Заохочення соціальної активності працівників. Часто компанії підтримують соціально значущі ініціативи своїх співробітників, що підвищує їхню лояльність до фірми та укріплює моральний дух у колективі. Для заохочення компанія може додати певну суму коштів до благочинних внесків своїх працівників. Це дозволяє людям відчувати, що на їхню думку зважають і їхні рішення щодо пожертви на розвиток громади компанія заохочує. В Україні така форма некомерційної ак­тивності не набула поширення і практикується вкрай рідко.