Основні напрямки розвитку лісової політики в контексті сталого екологічно збалансованого розвитку лісового господарства

Перший напрямок довгострокової регіональної лісової політики - це консервування лісових насаджень з метою посилення екологічних та соціальних функцій лісу, в першу чергу рекреаційних, кліматорегулюючих, захисних, охоронних. Таке лісокористування нами пропонується назвати соціоекологічним лісокористуванням, а політику, спрямовану на його розвиток - соціоекологічною лісовою політикою.

Другий напрямок довгострокової регіональної лісової політики - це багатоцільове використання лісів. Він передбачає орієнтацію виробничо-господарської діяльності підприємств лісового господарства на відтворення і комплексне використання всіх компонентів лісу.

Цей напрямок регіональної лісової політики в галузі лісокористування можна назвати регіональною багатоцільовою лісовою політикою.

Третій напрямок довгострокової регіональної лісової політики - це спеціалізація лісовирощування. Цей напрямок лісової політики передбачає спеціалізацію лісовирощування: створення плантацій із швидкорослих деревних порід у районах розташування великих промислових вузлів з переробки деревини - плантацій із плодових дерев та кущів, малини, журавлини. Він передбачає в окремих випадках підпорядкування лісогосподарського виробництва потребам сільського господарства, туризму, мисливського господарства тощо.

Третій напрямок довгострокової політики може охоплювати окремі підприємства, об’єднання, регіони. Третій напрямок екологічної лісової політики можна назвати моноцільовою регіональною лісовою політикою.

Четвертий напрямок довгострокової регіональної лісової політики - це розвиток пасивного лісокористування. Він може втілюватися там, де лісосировинні ресурси є екологічно або економічно недоступними. Такими в Україні є зони, забруднені радіонуклідами. Лісокористування в них головним чином повинно бути спрямоване на охорону і збереження лісів від пожеж та шкідників лісу, на скорочення забруднених територій та їх ізоляцію від екологічно чистих лісів та земель. Відповідно економічний механізм повинен сприяти вирішенню цих проблем. Четвертий напрямок можна назвати регіональною лісовою політикою пасивного лісокористування.

Висновки

1. Концепцію сталого управління лісами можна розглядати як міжнародну ідеологію відтворення і використання лісових ресурсів та організації лісового менеджменту, дотримуватися якої добровільно погодилися більшість країн світу. Є результатом розвитку лісової політики впродовж двадцятого століття. Остаточно сформувалася в кінці двадцятого

століття. Є реакцією світової спільноти на глобальне забруднення навколишнього природного середовища та деградацію лісів світу.

2. Концепція сталого управління лісами опирається на сукупність принципів, індикаторів і критеріїв.

Рис. Економічні, екологічні та соціальні передумови для втілення в життя окремих видів регіональної лісової політики.

3. Пан-європейські критерії розроблені для відпрацювання європейської системи екологічної сертифікації лісів на противагу FSC, яка займала монопольне положення в сфері акредитації національних систем з екологічної сертифікації лісової продукції та лісового менеджменту. Пан-європейські критерії та індикатори, крім того, застосовується як настанови в сфері лісового менеджменту (для приватних лісовласників та лісокористувачів), рекомендації для розроблення національних інструкцій з відтворення і використання лісових ресурсів.

4. Концепцію сталого управління лісами необхідно розглядати як ідеологію відтворення і використання лісових ресурсів, яка згодом буде трансформуватися і вдосконалюватися під впливом розвитку наук про ліс, відтворення і використання лісових ресурсів.