Сучасні системи виробничого (трудового) навчання

 

Як свідчить практика, у зв’язку з науково-технічним прогресом та розвитком дидактики трудового навчання можуть виникати нові системи, а старі частково втрачати своє значення або модернізуватися, наповнюватися новим змістом і знаходити відповідне застосування. Однак, у будь-якій системі мають формуватися уміння, пов’язані з практичною трудовою діяльністю, а також вміння творчого характеру.

В 70-х рр. ХХ ст. Д. Тхоржевським і В. Гусєвим була запропонована конструкторсько-технологічна система, яка рекомендувалась для занять у шкільних майстернях, згідно з якою учні 5 – 9 класів, перш ніж виготовляти виріб, брали посильну участь у його конструюванні та розробці технології. Кілька років навчальна програма з «Трудового навчання» будувалася за цією системою, а практичний досвід свідчив, що включення учнів у творчу технічну діяльність здійснюється найефективніше за допомогою виконання системи технічних завдань (конструкторських і технологічних), зміст яких побудований за принципом «від простого до складного».

Починаючи з 80-х рр. ХХ ст. на основі конструкторсько-технологічноїсистеми розроблялися програми трудового навчання для основної школи. Провідною ідеєю цих програм стало органічне поєднання творчої і практичної діяльності учнів. Творча діяльність передбачала наявність в учнів конструкторсько-технологічних знань і вмінь.

Конструкторсько-технологічнасистема навчання ставить учнів у такі умови, коли безпосередньому виготовленню об’єкта праці передує розробка його конструкції та технології обробки матеріалів. Отже, учні спочатку розв’язують низку технічних питань і лише після цього переходять до ручної або механічної обробки матеріалів, виготовлення деталей, вузлів та виробу в цілому.

На зміну конструкторсько-технологічнійсистемі трудового навчання на початку 2000-х років прийшла проектно-технологічна система. Проектно-технологічна діяльність у сучасному світі стає одним із домінуючих чинників науково-технічного та соціально-економічного розвитку. Її результат – розроблені та реалізовані проекти в різних сферах життя людини. На основі проектів приймаються стратегічні рішення, змінюється структура економіки, залучаються інвестиції, створюється нова техніка та впроваджуються новітні технології.

Саме в проектно-технологічній системіреалізується ідея органічного поєднання творчих проектно-технологічних умінь та трудових практичних навичок, результатом використання яких є розробка проекту та втілення його в матеріалі. Проектно-технологічна діяльність розглядається як обґрунтована і наперед спланована творча навчально-трудова діяльність, яка передбачає обґрунтування, планування, розроблення конструкції, технології виготовлення та реалізацію об’єктів проектування.

Проектно-технологічна система характеризується творчою діяльністю, кінцевим результатом якої є розробка й виготовлення творчого проекту. Слово «проект» у перекладі з латинської означає «кинутий вперед, задум, план тощо». Проектування у загальному його розумінні– це науково обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об’єкта або якісно нового стану існуючого проекту. Творчий навчальний проект– це навчально-трудове завдання, яке активізує діяльність учнів і в результаті якої вони створюють творчий продукт, що володіє суб’єктивною, а іноді й об’єктивною новизною.

Проектно-технологічна діяльність складається з таких послідовних етапів і стадій:

1) організаційно-підготовчий етап (стадії – розробка технічного завдання; виконання ескізів або відбір прототипів майбутніх виробів);

2) художньо-конструкторський етап (стадії – розробка ескіз-ідеї; розробка завершального ескізу проекту);

3) технологічний етап (стадії – робоче проектування (виконання робочих креслень і технологічної карти); виготовлення об’єкту проектування);

4) завершальний етап (стадії – захист проекту та готового виробу; реалізація).

Отже, проектно-технологічна діяльність якнайкраще сприяє генеруванню і збагаченню можливостей пізнавальних функцій трудового навчання, забезпечує культуру навчальної праці, формує в учнів уміння планувати й організовувати творчу діяльність, підвищує рівень їхньої активності та самостійності, якість знань та вмінь, розвиває творчі здібності, забезпечує об’єктивність контролю й оцінювання навчальних досягнень.

Нові програми 2012 р. побудовані на засадах поєднання різних систем трудового навчання. В інструкційних листах щодо організації трудового навчання в школі зазначається, що особливістю першого періоду (5 – 6 класи) є орієнтація на предметну або операційну системи з виходом у 6 класі на предметно-операційну. Зумовлено це тим, що спочатку учні повинні навчитися певних технологічних операцій і лише після цього виготовляти певні вироби. У 6 класі, маючи вже практичний досвід, учні можуть починати конструювати певні прості предмети, а потім їх виготовляти, застосовуючи поряд з відомими нові уміння та навички (предметно-операційна система).

Згідно зі структурою програми для учнів 8 – 9 класів поряд з конструкторсько-технологічною системою трудового навчання пропонується проектно-технологічна система, яка характеризується творчою діяльністю та кінцевим результатом – розробка творчого проекту та втіленням його в матеріалі.

Останніми роками було висунуто пропозиції щодо створення нової системи трудового навчання школярів, яка поєднала б усе краще, що було нагромаджено досвідом трудової підготовки підростаючого покоління, і водночас була позбавлена недоліків традиційних і сучасних систем. Проте, поки що не створено універсальної системи трудового навчання, яка б повною мірою відповідала вимогам до трудової підготовки в сучасній школі.

Практичний досвід, педагогічні дослідження і пропозиції, висловлені в науковій літературі, дають підстави сформулювати основні вимоги, якими має відповідати сучасна система трудового навчання:

1. Навчання слід будувати з урахуванням завдань політехнічної освіти.

2. Зміст системи і організація навчання повинні відповідати рівню розвитку та особливостям організації певного професійного виду праці.

3. Навчання слід будувати на основі продуктивної праці з включенням учнів у систему виробничих відносин.

4. Послідовність у вивченні трудових операцій слід обґрунтовувати з дидактичної точки зору.

5. Система навчання повинна відповідати психофізіологічним закономірностям формування в учнів трудових умінь і навичок.

6. У процесі навчання слід створювати умови, що спонукають учнів до участі в процесі творчості та сприяють розвитку відповідних здібностей.

7. У процесі трудового навчання слід створювати умови для виховання в учнів любові до праці.

8. Трудове навчання повинно мати профорієнтаційну спрямованість.

Питання і завдання на закріплення та засвоєння

Навчального матеріалу

 

1. Що розуміється під системою?

2. Звідки були запозичені системи трудового навчання?

3. Що є методичною основою розробки системи виробничого (трудового) навчання?

4. Хто з педагогів запропонував використання «ряду колекцій» при навчанні за предметною системою?

5. Операційна система трудового навчання була запропонована ______

_____________ у ___ роках _____ ст.

6. Назвіть головні недоліки операційно-предметної системи трудового навчання.

7. У чому особливості операційно-потокової системи трудового навчання?

8. У чому сутність моторно-тренувальної системи трудового навчання (система ЦІП)? Хто її головний розробник?

9. Назвіть головні недоліки операційно-комплексної системи трудового навчання.

10. Які послідовні періоди виробничого (трудового) навчання відповідають проблемно-аналітичній системі?

11. В який період отримала поширення конструкторсько-технологічна система трудового навчання?

12. З яких послідовних етапів і стадій складається проектно-технологічна діяльність?