Лекція 5. СИСТЕМИ ВИРОБНИЧОГО (ТРУДОВОГО) НАВЧАННЯ
ПЛАН
1. Поняття системи виробничого ( трудового) навчання.
2. Характеристика основних систем виробничого (трудового) навчання.
3. Сучасні системи виробничого (трудового) навчання.
Поняття системи виробничого(трудового) навчання
Система – це безліч елементів, які знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним та утворюють певну цілісність, єдність. Як відомо, системою навчання встановлюється послідовність вивчення навчального матеріалу, визначається напрям, у якому відбувається формування в учнів знань, умінь і навичок.
Під системами виробничого (трудового) навчання розуміють різноманітні варіанти планування й організації процесу засвоєння політехнічних і технологічних знань, формування загально-трудових і спеціальних умінь і навичок. Від того, якою мірою структура навчального процесу, засоби формування вмінь та навичок, набуття знань, методи викладання та учіння відповідають висунутим умовам і завданням, віковим особливостям учнів, рівню їх розвитку, залежать кінцеві результати трудової підготовки школярів. Правильний вибір системи трудового навчання з урахуванням характеру педагогічних ситуацій дозволить вчителю ТНТ досягти найбільшого ефекту в своїй діяльності. Саме для цього і є необхідним знання сутності найбільш поширених систем трудового навчання та їх педагогічних можливостей.
У дидактиці немає чіткої класифікації й опису систем трудового навчання. У трудовому навчанні використовується поєднання системи загальноосвітньої підготовки та системи виробничого навчання. Системи трудового навчання, згідно яких організація і планування процесу навчання орієнтовані на формування трудових умінь та навичок, були запозичені школою з дидактики професійного навчання, а точніше, його складової частини – виробничого навчання. Системи виробничого (трудового) навчання – це принципи розчленування змісту навчання, порядок можливого групування його частин та послідовності оволодіння ними. Головне у системі виробничого (трудового) навчання – це забезпечення єдності таких компонентів: змісту теоретичного і практичного навчання; навчально-матеріальної бази та умов навчання; діяльності вчителя (викладача, майстра); діяльності учня. Будь-яка система виробничого (трудового) навчання повинна мати зміст, визначену структуру, зв’язок між структурними елементами, який зумовлює її цілісність.
Методичною основою розробки системи виробничого (трудового) навчання є діяльність людини, її праця, предмет праці та засоби праці.
Шляхом аналізу зміст трудового і виробничого навчання поділяється на низку компонентів (елементів), розміщують їх послідовно, встановлюють між ними взаємозв’язок і на основі цього обґрунтовується система навичок та вмінь. Послідовно аналізуючи кожний компонент трудової діяльності, можна виділити комплекси навичок і вмінь, загальних та постійних за своїм призначенням і характером.
Слід зазначити, що трудові процеси за своїм змістом не є однорідними у різних галузях промисловості. Є трудові процеси, основні частини котрих можуть бути виділені як самостійні частини навчально-виховного процесу (обробка матеріалів на верстатах); є трудові процеси, котрі не можуть бути виділені як самостійна частина навчально-виховного процесу (праця на хімічному обладнанні). Тому структура трудових функцій працівника буде різною, і вона вимагає використання різноманітних систем виробничого навчання. Однак, між тим, деякі викладачі ПТНЗ та майстри вважають, що система виробничого навчання встановилась доволі давно і до того ж остаточно. Всі спроби критикувати найбільш поширену операційно-комплексну систему виробничого навчання відкидаються ними без обговорення.
Аналіз багатьох навчальних програм для профтехучилищ, технікумів, загальноосвітніх шкіл, індивідуального, групового та курсового навчання різним професіям дозволяє зробити висновок, що на структуру навчальної програми та на організацію процесу трудового і виробничого навчання впливають головним чином способи здійснення виробничих процесів (ручні, машинно-ручні, апаратурні, механізовані або автоматизовані), тобто за кінцевим рахунком співвідношення між фізичною та інтелектуальною діяльністю працюючого. Тому не можна погодитись, щоб всі програми виробничого навчання за всіма професіями незалежно від характеру виробництва, організації та змісту технологічного процесу і форми участі працюючих у його здійсненні будувались лише на одній системі. Структура програми й організація процесу виробничого навчання повинні диференціюватись стосовно певних галузей виробництва та групам професій. Спільними повинні бути основні педагогічні принципи, але не прийоми організації виробничого навчання.
