Конфлікт конструктивний деструктивний

Розв'язання конфлікту, що має на меті примирення сторін, а не пошук і покарання винних, як правило, не може відбутися випадково, стихійно, а потребує глибокого аналізу.

Аналіз, як розумова операція та спосіб пізнання полягає в "розчленуванні" цілого на частини і докладному вивченні цих частин, зв'язків. Усе це робиться для того, щоб пізніше синтезувати це "розчленоване" ціле, відтворивши його єдність, добратися до розуміння сутності. Без розуміння глибинних причин конфлікту, м'яко кажучи, важко розробити оптимальну стратегію виходу з конфлікту.

Але як зазначає А. Гірник, "практика свідчить, що серйозний і глибокий аналіз є швидше винятком, ніж правилом поведінки конфліктуючих сторін, що зумовлено як їхньою емоційною залученістю до конфлікту, так і браком, здебільшого, необхідної кваліфікації для такої реконструкції. Зазвичай, здійснити такий аналіз може підготований консультант-фахівець, або незалежний посередник."[10, с. 19]. Слід додати, що глибокий аналіз конфлікту необхідно здійснювати для застосування всіх процедур примирення, (якщо самі учасники конфлікту обрали якийсь варіант для себе). На основі аналізу конфлікту можна встановити не лише його сутність, причини, можливі наслідки, а й обрати найбільш оптимальну процедуру примирення.

Щоб полегшити справу аналізу конфлікту, варто намагатися максимально формалізувати цю процедуру, щоб зменшити тиск емоцій, якими переповнені учасники конфлікту. Оскільки ці емоції далеко не позитивні, то навряд чи вони здатні сприяти глибокому об'єктивному аналізу проблеми. Якщо аналіз конфлікту здійснюється не самими учасниками конфлікту, а сторонньою особою (консультантом, посередником, арбітром), то їй також рідко вдається зберегти незворушний спокій і "холодну" голому, оскільки, як відомо, емоції здатні передаватися від людини до пюдини за принципом зараження. Маючи перед собою схему аналізу і, намагаючись суворо її дотримуватися, людина переключає свою увагу зі змісту на форму, абеземоційна нейтральна форма зазвичай сильних емоцій не стимулює. Незважаючи на багатоманітність, конфлікти мають подібну структуру, яку можна представити у вигляді схеми (див. Мал. 1)

Кожен з учасників конфлікту (S1 та S2) спонукається до "бойових дій" певними причинами, які можуть бути подібними та відмінними. Завжди є "предмет суперечки", в якості якого можуть виступати будь-які речі, ідеї, стосунки, посади тощо. Кожна сторона конфлікту висуває певні звинувачення іншій, обстоюючи свою позицію. Під позицією сторін здебільшого розуміють вимоги сторін, образи, звинувачення тощо, те, що учасники конфлікту пред'являють один одному.

В позиціях сторін конфлікту можна виділити певні побоювання щодо шкоди, яку може йому нанести супротивник (нанесення шкоди може бути не лише фізичне або матеріальне, шкода може бути моральною, психологічною, соціальною). Як шкоду інколи розглядають не лише ситуацію, коли людина щось втрачає, а й ті випадки, коли вона не одержує бажаного. Отже, побоювання - це уявлення суб'єкта про негативні наслідки конфлікту для нього.

Якби люди бачили лише цю негативну сторону конфліктів, то, напевно, переважна більшість людей не брала б у них участі. Але в позиціях сторін є і позитивна сторона - очікування певного (а часто достатньо великого) зиску для себе, який можна одержати в результаті конфлікту.

Оцінка суб'єктом співвідношення цих позитивних і негативних сторін (побоювань і очікування позитивного результату) суттєво впливає на його активність у конфлікті. Люди проявляють значно більшу енергію й наполегливість, коли високо оцінюють свої шанси на перемогу. Звичайно, на стиль поведінки людини в конфлікті впливають і інші чинники (характер, темперамент, мотивація, підтримка оточуючих тощо), але оцінка своїх шансів на успіх тут грає не останню роль. Спалах відчайдушної хоробрості часто можна спостерігати також у випадках, коли людина переконана у своєму програші - це бажання помститися "наперед", коли все одно втрачати нічого.

Вияснення позицій сторін справа важлива, але вона не повинна стати самоціллю. Часто позиції бувають очевидними, але й вони не розкривають суті справи, оскільки є не причинами, а лише приводом для конфлікту. Так, наприклад, розведене подружжя може довго й безрезультатно ділити старий рояль або стару розбиту машину. Обидва вперто наполягають, що без цієї речі "жити не можуть", хоча насправді вона їм не потрібна. Але суперечка з приводу цієї речі дає можливість бачитися з коханою людиною, плекати надії на відновлення стосунків, які чомусь зруйнувалися.

Отже, щоб зрозуміти справжні причини конфлікту необхідно вияснити інтереси та потреби конфліктуючих сторін. Лише тоді є шанс зрозуміти, чому виник конфлікт і водночас побачити шляхи його розв'язання.

Часто буває, що позиції сторін є "непримиримими", а їхні інтереси, потреби, і особливо цінності є дуже подібними, що і може служити фунтом їх примирення.

ПОЗИЦІЯ - вимоги до іншої сторони, звинувачення її у недружніх діях, побоювання з приводу шкоди, збитків, неприємностей, які може завдати супротивник, та очікування результату для себе з боку учасника конфлікту.

ПОТРЕБА - усвідомлення необхідності в чомусь, стан людини, що створюється переживанням нужди в об'єктах, які необхідні для її існування й розвитку, виступає джерелом її активності.

ІНТЕРЕС - мотив, що виникає в процесі задоволення потреби, за умови, що ця дія викликає у людини позитивні емоції, є привабливою для неї, особистісно важливою і цінною. Інтерес активізує діяльність людини після задоволення потреби.

ЦІННОСТІ - найвагоміші особистісно важливі для людини моральні, естетичні ідеї, об'єкти, явища, що виступають як еталон необхідного. Цінності можуть бути як загальнолюдські моральні принципи (добро, краса, справедливість), конкретно-історичні (рівність, демократія), так і виступати в матеріалізованій формі (речі, культурні цінності, вчинки).

В нашому прикладі розведеного подружжя "поділ" машини або рояля є лише позиція, інтересом є бажання поновити стосунки, потребою - визнання з боку коханої людини, любов, бажання бути з нею. Цінності - збереження сім'ї, щастя, тощо.

Лише після виявлення інтересів і потреб конфліктуючих можна сформулювати основну проблему конфлікту. А, як відомо, чітке формулювання проблеми є важливим кроком до її вирішення, оскільки стає зрозуміло, в якому напрямку слід йти, де шукати її розв'язання.

Визначення основної проблеми конфлікту дає змогу не лише побачити шляхи розв'язання конфлікту, але й вибрати відповідну процедуру примирення та змоделювати можливий перебіг подій і наслідки конфлікту.

Далеко не завжди самі сторони конфлікту здатні розібратися в своїх почуттях і дати собі звіт у своїх потребах і цінностях. Тому для аналізу конфлікту варто зробити його карту. В залежності від того, скільки сторін є в конфлікті, стільки "полів" розташується навколо "предмета" конфлікту. Для "паридіального конфлікту" (при двох учасниках) ця карта буде мати такий вигляд (див. мал. 2)

В літературі зустрічаються різні варіанти схем аналізу конфлікту. Х.Корнеліус та Ш.Фейр пропонують карту конфлікту, в якій слід записати відповіді на такі питання [27]:

1. хто є учасниками конфлікту?

2. які потреби і побоювання мають учасники конфлікту?

3. в чому полягає проблема?

А. Гірник приводить схему діагностичних питань для аналізу конфлікту, запропоновану американським фахівцям з посередництва в конфліктах Джильдою Парелла.

І СПІРНІ ПИТАННЯ Які спірні питання в конфлікті? Яким чином вони змінюються з часом? Чи збільшується їхня кількість?

1.1 Чи розуміють сторони суть спільних питань?

1.2 Чи є у сторін єдність думок (якщо є, чи знають вони про що стосовно ключових питань конфлікту?

II. ОСНОВНІ УЧАСНИКИ (СТОРОНИ) КОНФЛІКТУ.

Хто є конфліктуючими сторонами?

2.1. Які їхні офіційні стосунки (керівник-підлеглий, чоловік-дружина, друзі з однаковим статусом)? Як характер цих стосунків впливає на конфлікт?

2.2. Яка історія стосунків? Були вони дружніми, чи ні? Чи є у сторін проблеми, не вирішені раніше? Чи впливають вони на цей конфлікт?

ПІ. ІНШІ УЧАСНИКИ (СТОРОНИ).

3.1. Чи намагаються основні учасники залучити до свого конфлікту інших людей? Чи вдалі ці спроби?

3.2. Яка роль інших учасників (союзник, спостерігач, слухач, ворог)?

ІV. ВЛАДА

4.1 Якими ресурсами володіють учасники?

4.2 Як використовується влада?

4.3 Чи існує баланс влади?

Відповідь на ці питання або складання карти конфліктів дасть можливість сторонам краще розібратися в проблемі, побачити ситуацію очима іншої сторони, а також глибше розібратися у власних інтересах і потребах.

Тест для самоперевірки:

1. Позиція - вимоги до іншої сторони, звинувачення в недружніх діях,

а) правильно;

б) неправильно.

2. Аналіз конфлікту слід починати з визначення інтересів і потреб конфліктуючих сторін.

а) правильно;

б) неправильно.

3. Усвідомлення необхідності в чомусь, стан людини, що створюється переживанням нужди в об'єктах, які необхідні для її існування й розвитку називається:

а) позиція;

б) потреба;

в) інтерес;

г) цінності,

4. Аналіз конфлікту слід починати з визначення:

а) проблеми;

б) наслідків;

в) предмета суперечки;

г) сторін конфлікту.

5. Побоювання сторін конфлікту - це:

а) вимоги до іншої сторони, звинувачення в недружніх діях;

б) уявлення суб'єкта про негативні наслідки конфлікту для нього;

в) оцінка суб'єктом позитивних і негативних наслідків конфлікту.

Відповіді:

1 -а;

2-в;

З-б;

4~г;

5-6.

Аналіз конфлікту на прикладі "Казки про рибака і рибку" А.С. Пушкіна

I. Короткий виклад конфліктної ситуації

конфлікт конструктивний деструктивний

Старик-рибалка зловив в морі Золоту рибку, яка в обмін на збереження життя і свободи пропонує йому виконання будь-яких бажань. Старик відпускає Рибку безкорисливо. Повернувшись додому в землянку, Старик розповідає Бабі про подію. Незадоволена такий непрактичністю Старуха вимагає від Старика повернутися і попросити у Рибки нове корито. Старик поступається вимогу Старої. Рибка на прохання Старика виконує назване бажання. Повернувшись, Старик стикається з невдоволенням Старухи, побажала вже не нове корито, а нову хату натомість землянки. Старик поступається і цій вимозі Старої. Рибка виконує це побажання. Набувальною апетити Старухи ростуть. Стара бажає стати з селянки дворянкою, а потім і царицею. Остання вимога викликає у Старого слабкі спроби контраргументації. Старий намагається напоумити Старуху. Але Старуха примушує Старика звернутися до Рибці, яка виконує нові старухину бажання. Формат відносин між дідів та бабусь змінюється, тепер це вже не відносини подружжя, а відносини пані і слуги. Нарешті, Стара-цариця, викликавши до себе Старика, висловлює своє нове побажання - стати морською володаркою, розпоряджається і самої Золотий Рибкою. Після того як Старик виклав Рибці останнє побажання Старухи, Рибка вперше не виконує висловленої прохання. Повернувшись назад Старик застає Старуху в землянці біля розбитого корита. Рибка позбавила Старуху всіх матеріально-статусних новопридбаних. br/>

II. Аналіз конфліктної ситуації

Тип конфлікту:

а) за джерелами і причинами виникнення: справжній, суб'єктивний, міжособистісний, емоційний, реалістичний, предметний, сімейно-побутовий конфлікт;

б) за змістом: ресурсно-матеріальний конфлікт у міру розвитку конфліктної ситуації додатково набуває рис конфлікту домінування;

в) за комунікативної спрямованості конфлікт носить "горизонтальний" характер (дружина-чоловік), але в міру розвитку конфліктної ситуації, починаючи з 3 фази набуває "вертикальний" характер (дворянка/цариця - рибалка).

Структура конфлікту:

а) сторони конфлікту: Старуха, Старик;

б) об'єкт конфлікту: розбіжність у думках у Старого і Старої про оптимальне використання ресурсу "Золота Рибка";

в) предмет конфлікту: виконання вимог Старухи;

г) умови перебігу конфлікту: конфлікт набуває затяжного характеру;

д) образи конфліктної ситуації у учасників:

Для Старухи - Старий ("дурачина, простак") не здатен аде...

кватно розпорядитися і використовувати відкрилися можливості виконання Золотий Рибкою бажань.

Для Старика - неадекватне зростання майново-статусних домагань з боку Старухи, нездатність Старухи задовольнитися досягнутим. Старик, принаймні, з 2 фази розвитку конфлікту, усвідомлює деструктивність "революції домагань" Баби ("сварлива баба", "здуріла", "бунтує", "блекоти об'ївся"):

е) можливі альтернативи дій учасників конфлікту:

А-Старику вдається переконати Старуху задовольнятися досягнутим. Стара задовольняється отриманим на 2-4 фазі розвитку конфлікту

Б-Старому не вдається переконати Старуху задовольнятися досягнутим. Стара не задовольняється отриманим, "революція домагань" стає переборною тільки втручанням ззовні.

Динаміка конфлікту:

а) виникнення конфліктної ситуації: Старуха висловлює незадоволення вчинком Старика, безоплатно отпустившего Золоту Рибку;

б) розвиток конфлікту відбувається через постійне нарощування вимог Старухи до Старого з приводу виконання бажань за такими етапами:

фаза розвитку конфлікту: Старуха вимагає нове корито;

фаза розвитку конфлікту: Старуха вимагає нову хату;

фаза розвитку конфлікту: Старуха вимагає підвищення соціального статусу з "чорною селянки" до "стовпової дворянки";

фаза розвитку конфлікту: Старуха вимагає підвищення соціального статусу зі "стовпової дворянки" до "вільної цариці";

фаза розвитку конфлікту: що добилася статусу "вільної цариці" Стара вимагає підвищення статусу до "володарки морської". Пік конфлікту. p align="justify"> в) вирішення конфлікту: в силу конформістського поведінки Старика конфлікт було вирішено втручанням третьої сили (Золотий Рибкою), усуненням предмета і об'єкта конфлікту (позбавлення Старухи отриманих переваг з поверненням до фази "володарка розбитого корита").

г) особливості поведінки сторін конфлікту:

Поведінка Старухи носить емоційно-непоступливий, агресивно-антагоністичний характер. Старик, за винятком слабких спроб непокори на 4 фазі конфлікту прагне пом'якшити, згладити конфліктну ситуацію шляхом пристосування, поступливості, виконання вимог протилежної сторони ("не наважився суперечити, що не осмілився поперек слова мовити"). p align="justify">. Функції конфлікту:

а) конструктивні: вирішення конфлікту за допомогою "третьої сторони" мало виховні функції;

б) деструктивні: розвиток конфлікту між дідів та бабусь не сприяло вирішенню виник протиріччя, в результаті Старуха позбулася всіх отриманих матеріально-статусних придбань.

Можливості запобігання конфлікту:

У силу неадекватно зростаючих домагань Старухи і конформістського поведінки Старика врегулювання конфлікту стало утруднено, вирішення конфлікту стало можливо лише при втручанні "третьої сили".