Ушкодження та захворювання кінцівок

Лекція № 29

«Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями кінцівок»

з дисципліни: «Медсестринство в хірургії»

Викладач: Гайдамака В.К.

 

м. Берислав

 

План

1. Обстеження хворих із судинною патологією.

2. Облітеруючі захворювання судин нижніх кінцівок. Діагностика, клінічна картина.

3. Варикозне розширення вен, тромбофлебіт і флеботромбоз. Клініка, діагностика, ускладнення.

4. Посттромбофлебічний синдром (клініка, діагностика, невідкладна допомога, лікування).

5. Догляд за хворими після операції на судинах.

 

 

Мета:

- знати можливі ушкодження хребта і таза, їх класифікацію, клінічні ознаки, заходи першої допомоги і лікування;

- оволодіти навичками першої допомоги при ушкодженні хребта і таза.

 

УШКОДЖЕННЯ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ КІНЦІВОК

Вади розвитку кінцівок дуже численні і різноманітні – від незначних до тяжких. Найчастіше трапляються:

- синдактилія — зрощення пальців;

- пандактилія — збільшення кількості пальців;

- олігодактилія — зменшення кількості пальців;

- недорозвиненість і деформація кистей і стоп.

Обстеження хворих з травмами і захворюваннями кінцівок складаються з таких заходів:

1. Опит.

2. Огляд.

3. Пальпація.

4. Визначення обсягу рухів у суглобах.

5. Вимірювання довжини кінцівок.

6. Обстеження їх функції.

7. Рентгенологічне і лабораторне дослідження.

 

 

 

	ХРЕБЕТ		ТАЗ

Перелом кульшової западини

Переломи кісток тазового кільця з порушенням його цілості

Переломи кісток тазового кільця без порушення його цілості

Крайові переломи і переломи відділів таза, що беруть участь в утворенні тазового кільця

Переломи відростків

УШКОДЖЕННЯ

Під час опиту хворого слід з'ясувати час, місце і механізм травми, обставини і причину нещасного випадку. Необхідно встановити силу і напрямок удару або тиску, уточнити положення тулуба і кінцівок. Обов'язково уточнюють вид травматизму.

Необхідно оглянути весь тулуб, порівнюючи праву і ліву половини; визначити положення хворого, характер ходьби, рухи кінцівок і тулуба, їх патологію. Зверта­ють увагу на наявність крововиливів, ран, саднен, патологічних складок.

За допомогою пальпації слід установити точну локалізацію болю, місця з підвищеною або зниженою температурою, консистенцію тканин, форму суглобів, наявність кісткових виступів, крепітацію відламків.

Панарицій — гостре гнійне запалення тканин пальців, спричинене гноєродними мікробами, які проникають при порушенні цілості шкіри.

Класифікація

Розрізняють такі види панарицію:

1. Шкірний.

2. Підшкірний.

3. Сухожилковий.

4. Суглобовий.

5. Кістковий.

Також виділяють такі форми, як:

- Пароніхія.

- Піднігтьовий панарицій.

- Пандактиліт.

За перебігом запального процесу існує дві стадії хвороби:

I — початкова (серозно-інфільтративна);

II — гнійна (гнійно-некротична).

Клінічна картина

Хворі скаржаться на біль у місці локалізації запального процесу, який посилюється під час рухів пальцями. У стадії нагноєння біль стає нестерпним, хворий не може спати.

При шкірному панариції гній накопичується між сосочковим шаром і епідермісом. Епідерміс відшаровується, утворюється гнійний пухир.

При підшкірному панариції частіше уражується поверхня долоні, дистальних фаланг І—III пальців. При огляді визначається виражене напруження і незнач­ний набряк тканин.

Сухожилковий панарицій (гнійний тендовагініт) виникає в результаті проникнення інфекції в сухожилкові (синкопальні) піхви при ранах (первинні) або як ускладнення підшкірного або кісткового панарицію (вторинний). Основ симптомами є рівномірний набряк всього пальця, біль при пальпації і пас рухах у суглобах пальця, особливо при розгинанні.

Суглобовий панарицій є гнійним артритом міжфалангових і п'ястково-фалангових суглобів. Виникає після поранень колінного суглоба або повторно в результаті поширення запального процесу на суглоб. При цьому суглоб збільшується в об’ємі різко болючий при пальпації, шкіра гіперемійована, рухи утруднені через біль.

Кістковий панарицій розвивається внаслідок нераціонального лікування поверхневих його форм. З'являються пульсівний біль, гіперемія і рівномірно виражений набряк тканин навколо рани, а також ознаки інтоксикації.

Лікування

Залежить від стадії запального процесу.

На стадії інфільтрації рекомендується консервативне лікування: антибактеріальна терапія;

антисептики;

фізіотерапевтичні процедури: УВЧ, діадинамік, ультразвук.

На стадії нагноєння фельдшер спрямовує хворого в хірургічний стаціонар для оперативного лікування — розтину гнійника.

 

Висновок

Матеріали лекції підібрані згідно теми, питання висвітлені з врахуванням останніх наукових досліджень. В доступній формі описані питання етіології, клініки, діагностики та лікування основної судинної патології. Приділена увага посттромбофлебічному синдромі, класифікації, діагностиці і формам захворювання. Окремо описані проби для виявлення захворювань артерій і вен нижніх кінцівок.

 

 

Література

 

1.Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002.

2. Ковальчук О.Л., Сабадишин О.О., Маркович О.В.Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002.

3. Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія.- К.: ВСВ, Медицина, 2010.

4. Роздольський І.В. Посібник з хірургії.- К.: Здоров’я, 2003.