Ключовим елементом класно-урочної системи навчання є урок.
Існує декілька підходів до визначення уроку як основної форми організації навчання.
Відповідно до першого, урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань (за A.M. Алексюком).
В цьому означенні представлені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація і керівництво, всі дидактичні елементи. Сутність і призначення уроку в процесі навчання як цілісної динамічної системи передбачає, таким чином, колективно-ідивідуальну взаємодію учителя і учнів.
За означенням М.І.Махмутова, урок — це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання.
Найпоширенішим є наступне визначення, яке не заперечує вище наведені визначення. Його ми і будемо використовувати.
Урок – це така організаційна форма навчання в школі, при якій учитель у рамках точно встановленого часу, в класній кімнаті з постійним складом учнів однакового віку та пізнавального розвитку за розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання по оволодінню конкретного змісту одного навчального предмета.
Функція уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але часткової мети, яка, наприклад, в одному випадку полягає в засвоєнні нового, цілісного змісту, що є частиною більш широкого змісту, в іншому - в частковому засвоєнні матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам'ятовування (закріплення).
У першому випадку структура уроку як цілісної системи повторюватиме структуру навчання як цілісного процесу, у другому — лише частково відобразить цілісний процес навчання. Це означає, що особливості уроку як організаційної форми навчання обумовлені метою і місцем кожного уроку в цілісній системі навчального процесу і питання про те, чи потрібний організаційний момент і який він має бути за змістом, чи завжди потрібне опитування, чи обов'язково давати домашнє завдання, як краще організувати колективну і групову роботу, як врахувати індивідуальні особливості учнів та інші, з позицій аналізу процесу навчання не є суттєвими. Вони мають значення лише при вирішенні завдань оптимальної організації навчання і питання про структуру та типи уроків.
Таким чином, урок, як цілісна система, яка реалізує освітню, виховну й розвиваючу функцію навчання, є багатогранним і багатоплановим.
Розв'язуючи конкретні завдання на кожному окремо взятому відрізку часу навчального процесу, урок є частиною теми, курсу навчального предмету і відповідно займає своє місце в системі навчального предмета, теми програми і вирішує властиві лише йому в даний момент дидактичні завдання.
Структурування будь-якого уроку розпочинається з усвідомлення і правильного, чіткого визначення мети — чого учитель хоче досягти; потім забезпечення засобів - що допоможе вчителеві в досягненні мети, а вже потім визначення способу - як учитель буде діяти, щоб мета була досягнута.
Що таке мета і завдання уроку?
Нагадаємо, що мета – це прогнозований, наперед запланований результат діяльності, спрямованої на перетворення якогось об'єкта. В педагогічній діяльності об'єктом перетворення є діяльність учня, а результатом – рівень освіченості, розвитку і вихованості учня. Тому мета уроку визначається у відповідності з метою і завданнями навчання й освіти як системи більш високого порядку і не може передбачати лише передачу учням готових знань, як-то: "вивчити такий-то обсяг нового матеріалу", "повторити такі-то розділи програми" тощо.
Мета уроку в сучасній школі повинна відзначатися конкретністю, чіткістю, логічністю, визначеністю засобів досягнення, трансформацією в конкретні дидактичні завдання. Наприклад, мета уроку "Теорема про три перпендикуляри" досить складна. Для ЇЇ досягнення необхідно продумати і вирішити три найважливіші дидактичні завдання: актуалізувати попередні знання, уміння, навички, безпосередньо пов'язані з темою уроку; сформувати в учнів нові поняття і способи дій; організувати застосування учнями знань і досвіду діяльності з метою формування у них нових навчальних і пізнавальних умінь і навичок, нового досвіду пізнавальної діяльності.
Дидактичні завдання в цілісній структурі уроку є найважливішим і основним засобом досягнення мети і умовою конструювання способу дій як учителя, так і учня. Ієрархію дидактичних завдань уроку можна представити в такому вигляді:
Освітні завдання. Удосконалення змісту освіти: засвоєння знань про Всесвіт і способів діяльності; засвоєння досвіду здійснення типових дій; засвоєння досвіду творчої діяльності; засвоєння системи емоційно-ціннісних відношень.
Розвиваючі завдання. Розвиток психологічних процесів і стану особистості: уваги (стійкості, інтенсивності, концентрації, довільної і мимовільної, обсягу і розподілу та ін.); сприймання (предметності, цілісності, стабільності, винахідливості); мислення (наочно-дійового, образного, теоретичного і практичного, ініціативи, репродуктивної творчості); пам'яті (механічної, оперативної, довільної і мимовільної; відчуттів, уявлень, емоцій, піднесення, індивідуальних особливостей (загальних і спеціальних), волі, вольових якостей; потреб (матеріальних і духовних; інтелектуальних і естетичних відчуттів); формування характеру.
Виховні завдання. Формування системи моральних відношень особистості до світу. Формування ставлення до: а) суспільства, Батьківщини - України, держави (патріотичне і правове); б) рідного краю, культури, мови (виховання національної самосвідомості); в) людей усього світу (виховання інтернаціоналізму, гуманізму, формування почуття жителя планети Земля, форм планетарного мислення); г) діяльності (громадської, пізнавальної, праці, формування соціальної активності і відповідальності, культури навчальної праці, трудове виховання); д) результатів діяльності (економічне виховання); е) мистецтва (естетичне виховання, формування духовних потреб); є) природи (екологічне виховання); ж) самого себе (почуття особистої гідності, свободи, віри в себе, самокритичності, самовиховання, самовизначення); з) інших людей (доброти, милосердя, почуття захоплення успіхам інших, поваги до інтересів та позиції інших); і) здоров'я (фізичний розвиток, санітарно-гігієнічне виховання).
Над удосконаленням уроку працює багато теоретиків і практиків усього світу. Вироблені загальні вимоги до уроку, які повинен знати кожен педагог і дотримуватися їх повсякчас.
Основні вимоги до уроку
У поглядах на вимоги до уроку варто дотримуватися двох підходів – загально педагогічного і методичного. Останній зумовлений особливостями вивчення конкретної навчальної дисципліни. Ми будемо розглядати загально педагогічні вимоги, які є базою для творчого розвитку вимог до уроку щодо особливостей фахових методик.
Загалом можна виділити такі групи загально педагогічних вимог до уроку: дидактичні, виховні, санітарно-гігієнічні, психолого-фізіологічні.
1. Дидактичні вимоги ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають стимулювання й організацію пізнавальної діяльності учнів на уроці з урахуванням таких чинників:
- чітке визначення освітніх цілей, завдань кожного уроку;
- чітка, усвідомлена реалізація принципів навчання;
- моделювання процесу навчання на уроці відповідно логіки навчального процесу оволодіння знаннями, уміннями, навичками;
- створювати педагогічні умови для дії рушійних сил процесу навчання;
- раціонально визначати зміст уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;
- оптимально підходити до вибору методів й засобів навчання;
- творчий підхід до побудови структури уроку. Урок повинен мати творчий характер. Ініціатива, творчість учителя – умова повноцінного уроку;
- забезпечення зворотного зв’язку, що дозволяє учителю впливати на хід навчального процесу, коригувати його.
2. Виховні вимоги які передбачають реалізацію виховної функції на уроці. У системі розв’язання виховних завдань мають домінувати провідні аспекти кожної складової, що забезпечують всебічний та гармонійний розвиток особистості. Зокрема:
– розумове виховання: формування ціннісного ставлення до знань; пізнавального інтересу; почуття задоволення від самостійної пізнавальної діяльності; пізнавальну кмітливість тощо;
– моральне виховання: формування моральних почуттів та переконань: почуття особистої гідності; почуття поваги до інших; толерантність; національної гідності; віру в справедливість; відповідальність; організованість; цілеспрямованість тощо;
– естетичне виховання: формування почуттів прекрасного, вміння відрізняти прекрасне від потворного; акуратність; творчість тощо;
– фізичне виховання: створення оптимальних для фізичного розвитку особистості; оволодіння вміннями і навичками турботи про своє здоров’я тощо;
– трудове виховання: формування працелюбства; наполегливості; почуття поваги до результатів праці як своєї так й інших людей; вироблення звички до систематичної праці тощо.
3. Психолого-фізіологічні вимоги. Акцентують увагу вчителя на відповідальності не тільки за глибокі та фундаментальні знання дітей, але й за їх психофізіологічний стан. Вчитель повинен враховувати:
- особливості психічного розвитку учнів певного віку, їх реальні навчальні можливості;
- необхідність розвивати позитивні емоції: стимулювати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формуючи позитивну мотивацію учнів.
- важливим є і настрій учителя на проведення заняття, що потребує зібраності, уважності, самоконтролю, само володіння, контакту з класом;
- моделюючи урок, необхідно зважати на об’єктивні психологічні й фізіологічні процеси, які протікають в організмі учня. Чергувати активізацію пізнавальної діяльності та відпочинку.
4.Санітарно-гігієнічні вимоги:
- оптимальний повітряний режим;
- правильне освітлення;
- належний тепловий режим;
- чергування різних видів навчальної праці;
- відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.
Значна частина санітарно-гігієнічних вимог до процесу навчання повинна виконуватися без безпосередньої участі вчителя (забезпечення відповідної площі, кубатури класних приміщень, освітлення класу, раціональний розклад уроків, сприятливий шкільний режим та ін.). Будь-яке порушення норм шкільної гігієни вчитель не має залишати без уваги.
Протягом уроку вчитель повинен стежити за рівнем втомлюваності учнів. Сам процес втомленості має дві фази: рухливої непосидючості та загальмованості. Якщо учень починає відволікатися від роботи, займатися сторонніми справами, потягатися, розмовляти — це ознака першої фази втомленості. В'ялість, апатія, позіхання, розсіяність свідчать про виникнення загальмованості. Щоб уникнути другої фази втомленості, необхідно зробити короткочасний відпочинок або змінити вид діяльності учнів.
На працездатність учнів впливають і меблі, за якими вони сидять. Невідповідність висоти парт викликає психологічний дискомфорт, може призвести до порушення постави та зору дітей. Втомленість учнів можуть спричинити тіснота, задуха, підвищена вологість, хімічний склад повітря (повітря, в якому 0,1% вуглекислого газу, є несприятливим для перебування людини). Тому провітрювання класу є обов'язковою санітарно-гігієнічною вимогою до організації навчального процесу.
Учнів стомлює одноманітність, нетворча робота. Фізіологи з'ясували, що у 90% дітей втомленість під час навчальної діяльності виникає не від нестачі енергії, а від її надлишку. Вони більше втомлюються на нецікавих уроках, ніж на уроках, наповнених напруженим, цікавим змістом. Саме тому вчитель повинен уміло використовувати інтонаційні засоби мови, стежити за її гучністю та інтенсивністю, чергувати різноманітні методи навчання, використовувати гру, створювати ситуації зайнятості та емоційного переживання. Гігієна розумової праці пропонує також вміле поєднання логічних міркувань з науковими образами, постійний перехід від простого матеріалу до складнішого, що забезпечує нормальне функціонування кори головного мозку, віддаляє прояви стомленості.
Значні санітарно-гігієнічні вимоги пред'являються до використання технічних засобів навчання і засобів наочності. Використання контрастних екранів і підйомних майданчиків при демонструванні дослідів, моделей та макетів, застосування підфарбованих рідин, ретельне затемнення при перегляді кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, чіткість зображення на екрані, світлові указки та кольорова крейда полегшують зорове сприйняття учнів.
Порушенням санітарно-гігієнічних вимог до уроку є затримання учнів після дзвінка в класі, байдужість учителя до здоров'я учня, нехтування правилами техніки безпеки. Тому ставлення вчителя до санітарно-гігієнічних вимог свідчить не тільки про рівень його професійності, але й про його моральність та етичні якості.
Типи та структура уроку.
Будь-який урок характеризується цілями і змістом, методикою проведення, особливостями школи, учителя й учнів. З метою чіткої організації навчального процесу уроки необхідно класифікувати, виявити їх особливості і функціональні можливості. Основною класифікаційною одиницею уроків є поняття “тип”. Уроки класифікують на типи в залежності від тих чи інших ознак.
В основі класифікації уроків за С. Івановим – основні етапи навчального процесу:
1) підготовка до вивчення теми;
2) первинне сприйняття навчального матеріалу;
3) осмислення навчального матеріалу;
4) закріплення знань шляхом повторення;
5) закріплення через застосування знань на практиці;
6) формування навичок в процесі вправ і тренування;
7) контроль і перевірка;
8) підведення підсумків, узагальнення результатів навчання.
Відповідно до названих етапів С. Іванов виділяє такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять, засвоєння законів і правил; застосування знань на практиці; формування навичок (тренувальні уроки); повторення та узагальнення; контрольні; комбіновані.
І. Казанцев обґрунтовує типологію уроків за основним способом їх проведення і виділяє такі типи: урок з різними видами занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-екскурсія; кіноурок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне і практичне заняття.
Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б.Єсипов, М.Махмутов, В.Онищук).
Основними типами уроків, які проводяться в сучасній школі є такі:
· урок засвоєння нових знань;
· урок формування вмінь і навичок;
· урок узагальнення і систематизації знань;
· урок застосування знань, умінь і навичок;
· урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок;
· комбінований урок.
Класифікація (типізація) уроків за основною дидактичною (навчальною) метою є найзручнішою для вчителя, дозволяє бачити динаміку розв’язання навчальних завдань з врахуванням логіки пізнавальних процесів по оволодінню знаннями, формування вмінь та навичок. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо передбачається формування в умінь та навичок, то такі заняття належать до уроків відповідного типу. Після вивчення великих і важливих розділів проводяться уроки узагальнення і систематизації знань. Найбільш розповсюджений – комбінований урок. Він поєднує розв’язання декількох дидактичних цілей.
Співвідношення уроків різних типів залежить від характеру навчальної дисципліни, дидактичних цілей і завдань. Для чіткої організації навчального процесу на уроці важливо правильно визначити структуру уроків кожного типу.
Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку – це сукупність, послідовність та логічний зв’язок елементів (етапів), які становлять його модель.
Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно необхідно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежить від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізовується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування умінь та навичок, тому й відрізняється структура уроків відповідних типів. У зв’язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.
У процесі моделювання уроку того чи іншого типу має виявлятися творчість учителя. Але разом з тим не слід забувати про дотримання певної логічно доцільної структури певного типу.
Коротко визначимо структуру основних типів уроків.
Урок засвоєння нових знань.
1. Організація початку роботи (організаційний момент);
2. Перевірка домашнього завдання (д/з); актуалізація і корекція опорних знань.
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності.
4. Організація сприймання й осмислення нової інформації.
5. Узагальнення і систематизація нових знань.
6. Закріплення (при необхідності).
7. Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок формування умінь і навичок.
1. Організація початку роботи (організаційний момент);
2. Перевірка виконання д/з; актуалізація і корекція опорних знань.
3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння учнів.
4. Вивчення правил і способів дій із застосування знань на практиці.
5. Робота учнів над вправами на застосування знань.
6. Підсумки уроку і повідомлення д/з.
Урок узагальнення і систематизації знань
1. Організація початку роботи (організаційний момент);
2. Перевірка виконання д/з; актуалізація і корекція опорних знань.
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Відтворення і корекція опорних знань.
5. Повторення й аналіз основних фактів, явищ, подій.
6. Узагальнення та систематизація понять, засвоєння системи знань і шляхів їх застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань.
7. Засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань.
8. Підсумок уроку і повідомлення д/з.
Урок застосування знань, умінь і навичок.
1. Організація початку роботи (організаційний момент);
2. Перевірка д/з, відтворення і корекція опорних знань, навичок й умінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Усвідомлення програми навчальних дій.
5. Самостійна робота над виконанням практичних завдань.
6. Узагальнення і систематизація результатів роботи.
7. Оцінка діяльності учнів.
8. Підсумок уроку і повідомлення д/з.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок
1. Організація початку роботи (організаційний момент);
2. Перевірка виконання д/з;
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Перевірка рівня володіння знаннями (фактичного матеріалу й основних понять, уміння розкривати зовнішні і внутрішні зв’язки в предметах і явищах).
5. Перевірка рівня сформованості умінь і навичок.
6. Самостійна робота з виконання контрольних завдань.
7. Перевірка, аналіз й оцінювання результатів виконаних завдань.
8. Підсумки уроку і повідомлення д/з.
Комбінований урок
Я. Коменський вперше застосував та обґрунтував тип уроку, в основі якого – формальні ступені (рівні) навчання: підготовка до засвоєння нових знань; оволодіння новими знаннями й уміннями; їх закріплення і систематизація; застосування на практиці. Названі етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних завдань. Крім цього, комбінований урок, його етапи узгоджуються із закономірностями процесу навчання, динамікою розумової працездатності учнів. В масовій практиці доля комбінованого типу уроку становить біля 80% від загальної кількості уроків, що проводяться в школі. Водночас, в умовах комбінованого уроку вчителю бракує часу не тільки на організацію засвоєння нових знань, але й на всі інші види пізнавальної діяльності.
Комбінований урок, як комбінація структурних елементів вже відомих нам типів, передбачає досягнення двох або більше дидактичних цілей:
1. Організація початку роботи (організаційний момент);
2. Перевірка виконання д/з. Актуалізація опорних знань.
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.
4. Сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
6. Вправи на формування вмінь і навичок на основі отриманих знань.
7. Підведення підсумку уроку і повідомлення д/з.
