Отже індивідуально-групова система навчання поступово була замінена класно-урочною як одним із видів групової системи навчання.. Класно-урочна система навчання – найвища форма групового навчання.
Доцільність класно-урочної системи навчання та шляхи її впровадження обґрунтував у XVII ст. Я.-А. Коменський. Ця система давала можливість учителеві водночас навчати багатьох учнів. Вона передбачала комплектування навчальних груп (класів) дітьми одного віку і з однаковою підготовкою та навчання їх за однією програмою. Основною формою організації навчання в рамках класно-урочної системи Я-А. Коменський визначив урок. Її ефективність була настільки очевидною, що незабаром урок став провідною організаційною формою навчання у школах багатьох країн світу Класно-урочна система є найбільш поширеною формою організації навчання в багатьох країнах. У сучасній вітчизняній загальноосвітній школі також використовують класно-урочну систему навчання.
Характерні властивості класно-урочної форми організації навчання:
- постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовки (клас);
- кожний клас працює відповідно до свого річного плану (планування навчання);
- навчальний процес здійснюється у формі окремих взаємопов'язаних елементів (уроків);
- кожний урок присвячується лише одному предмету (монізм);
- постійне місце й тривалість заняття;
- уроки постійно чергуються (розклад);
- стабільний розклад занять;
- керівна роль належить учителю (педагогічне управління);
- застосовуються різні форми та види пізнавальної діяльності учнів (варіативність діяльності).
Класно-урочна система має ряд переваг над іншими навчальними системами. Позитивним в класно-урочній системі є:
- керівна роль учителя;
- оволодіння змістом навчання здійснюється невеликими порціями, послідовно, систематично;
- можливість чергування різних видів розумової та фізичної діяльності;
- полегшує визначення, планування змісту освіти взагалі та змісту вивчення конкретного навчального предмета зокрема;
- присутня чітка організаційна структура;
- можливість використання різних способів і прийомів навчально-пізнавальної діяльності;
- можливість забезпечення певної активності учнів;
- наявність сприятливих умов для взаємного навчання, колективної діяльності, виховання і розвитку учнів;
- відносне раціональне використання часу і економність, оскільки учитель працює одночасно з великою групою учнів (економія витрат держави на освіту підростаючого покоління).
Разом з тим класно-урочна система непозбавлена й серйозних недоліків, які понижують її ефективність. Суттєві недоліки цієї системи у тому, що:
- складно здійснювати індивідуальний підхід до учнів, бо вчитель орієнтується на “середнього учня”;
- складно розвивати мотивацію учіння, особливо в обдарованих учнів;
- неможливо для учня засвоїти програму швидше, якщо це дозволяють його пізнавальні здібності;
- не вирішується проблема відставання для тих учнів, які відчувають труднощі в учінні, тобто не розв'язується проблема неуспішності та відставання;
Враховуючи всі позитивні й негативні аспекти класно-урочної системи варто зауважити, що спроби відмовитися від неї й замінити іншими формами зазнали поразки. До цього часу в школі урок є основною формою організації навчання. Водночас науковці й практики зазначають, що подолання недоліків класно-урочної системи пов’язано з розробкою теорії організаційних форм навчання, особливо уроку як основної форми організації навчального процесу в класно-урочній системі. Також важливо широко використовувати позаурочні форми навчання, до яких належать семінарські заняття, практикуми, факультативні заняття, екскурсії, предметні гуртки, спортивні секції, домашня навчальна робота, консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференції тощо.
