VІІ. Висновки і пропозиції.

Досягнення мети, чи оптимальним шляхом йшов процес її досягнення; виконання плану уроку; виховне, освітнє і розвиваюче значення уроку; що цінного в цьому уроці. Поради вчителю, як закріпити й удосконалити позитивні моменти уроку чи подолати недоліки.

Шляхи підвищення ефективності уроку.

Однією з найважливіших проблем дидактики є підвищення ефективності уроку, тобто досягнення запрограмованих результатів, та інтенсифікації (від лат. напруга, зусилля), підвищення результативності в кожну одиницю часу.

З метою підвищення ефективності уроку творчі вчителі вводять такі характерні зміни в його структуру, окремі його елементи та їх співвідношення:

- · зведення до мінімуму часу, що відводиться на організаційну частину;

- · при необхідності скорочення часу на перевірку домашніх письмових завдань;

- · проведення спеціальної перевірки домашніх завдань на дошці лише у випадках, коли це потрібно для додаткового розбору або закріплення;

- · значне скорочення часу, що відводиться на індивідуальне опитування;

- · більш широке і цілеспрямоване застосування фронтальних форм перевірки знань;

- · поєднання в окремих випадках індивідуального опитування з самостійною письмовою роботою;

- · зміна характеру опитування - надання йому навчального характеру;

- · поєднання функцій контролю і закріплення;

- · включення в урок самостійних робіт учнів з метою засвоєння нового матеріалу;

- · усний виклад вчителем в основному того матеріалу, який є важким для самостійного опрацювання;

- · розвиток на уроці навичок і умінь самостійного набуття знань, роботи з підручниками та іншою літературою;

- · індивідуалізація завдань, збільшення кількості вправ практичного характеру, що вимагають творчого застосування знань та умінь;

- · посилення ролі супутнього закріплення нового матеріалу безпосередньо на уроці;

- · збільшення питомої ваги послідовного закріплення – практичної роботи, наближеної до життя;

- · виділення для закріплення головних ідей навчального матеріалу.

Основними факторами інтенсифікації уроку у практичній діяльності є: посилення цілеспрямованості та складності (за умови дотримання доступності для даного класу); поглиблення мотивації, розвиток пізнавального інтересу, введення елементів гри; збільшення інформаційної ємності; застосування технічних засобів і програмованого навчання, диференційованого навчання; посилення міжпредметних зв’язків; творчий підхід учителів до вибору методів навчання, оптимальний вибір методів навчання.

Останнім часом дуже поширені нестандартні уроки. Їх можна назвати авторськими уроками, оскільки вони є творчим винаходом окремих талановитих вчителів. Ці уроки віддзеркалюють оригінальність мислення, творчі педагогічні здібності. На наш погляд, можна дати таке визначення нестандартним урокам: нестандартний урок – це творче втілення авторського задуму, який не має усталеної структури цієї форми організації навчання.

Успішність проведення оригінальних уроків залежить від майстерності вчителя та підготовленості учнів, від того “ґрунту”, на якому він проводиться. Тому можна використати ідею, деякі форми, методи, але не завжди можна досягти аналогічних результатів. До нестандартних уроків відносяться: уроки-подорожі, уроки-вогники, уроки відкритих думок, уроки-спектаклі, уроки-занурення, уроки захисту проектів тощо.

Позаурочні форми навчання

Окрім уроку при класно-урочній системі навчання в школах використовують позаурочні форми організації навчання: факультативні заняття, практикуми, семінарські заняття, ескурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.

Завдання позаурочних форм навчання – розширення умов для розвитку інтелектуальних можливостей учнів, пізнавальних та соціальних мотивів учіння, задоволення їх пізнавальних інтересів і схильностей.

Домашня навчальна робота – це форма організації самостійного індивідуального вивчення учнями навчального матеріалу в позаурочний час. Метою домашніх завдань може бути закріплення знань, набутих на уроці, узагальнення і систематизація; самостійне засвоєння певних питань програми; застосування отриманих знань при розвязанні задач, виконані вправ; виконання творчих робіт; тощо. Реалізація зазначеної мети визначає значення ДР, яка сприяє розвитку самостійності, виховує відповідальність, розвиває навички навчальної праці, привчає до самоконтролю, виховує волю, дозволяє індивідуалізувати навчальну роботу учнів.

Факультативні заняття об’єднують учнів за інтересами і спрямовані на поглиблення знань з певних дисциплін або наукових проблем.

Їх мета:

- задоволення потреб учнів у більш глибокому вивченні окремих предметів;

- розвиток навчально-пізнавальних інтересів, пізнавальної активності школярів;

- сприяти розвитку творчих здібностей.

Екскурсія – це форма організації навчальної роботи, яка дозволяє учням сприймати і засвоювати навчальний матеріал шляхом безпосереднього ознайомлення з предметами, процесами, явищами, тобто в реальних умовах їх існування.

Відмінність екскурсії від уроку як форми організації навчання полягає в тому, що вона не може бути жорстко обмежена в часі, і головний її зміст – сприймання учнями предметів і явищ у природній обстановці. Залежно від місця в навчальному процесі екскурсії поділяють: за відношенням до навчальних програм – програмні та позапрограмні; за змістом – тематичні й комбіновані; за часом проведення щодо матеріалу, який вивчається, – вступні, поточні, підсумкові; щодо навчального предмета – ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні та ін.

Значення ескурсії в тому. Що вона дозволяє:

-реалізовувати принцип наочності навчання;

- здійснювати зв’язок з практикою, життям;

- сприяти профорієнтаційній роботі з учнями.

Практикуми передбачають залучення учнів до системи самостійного виконання практичних завдань на основі оволодіння теоретичними знаннями. Така форма навчальної роботи якнайкраще сприяє реалізації вимог принципу поєднання навчання з практикою, озброєнню учнів політехнічними знаннями, підготовці їхдо свідомого вибору професії.

Результатом участі у практикумах може бути виставка їх робіт, творчі звіти та інше.

Семінари (семінарські заняття) проводять у старших класах. Вони виступають як форма організації самостійної пізнавальної діяльності учнів з метою поглибленого вивчення окремих тем і проблем. Результати попередньої самостійної роботи учні оформляють у вигляді рефератів, тез виступів, конспектів наукової літератури, добірок малюнків, таблиць тощо. Головне на семінарських заняттях – надати можливість учням займатись самостійною пошуковою діяльністю у період підготовки і вільно висловлювати і відстоювати власні думки безпосередньо на семінарі, аргументувати їх науковими постулатами.

Предметні гуртки. Їх створюють з різних навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.). Щоб зацікавити учнів їх діяльністю, гурткам нерідко дають інтригуючі назви. Члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях і місячниках знань, випускають стіннівки та радіогазети, альманахи. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти "певними видами практичної діяльності, набути професійних знань та навичок. Важливо, щоб діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямування. Наприклад, члени радіогуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готувати радіопередачі в школі.

Предметні, технічні й спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання. Їх завдання — поглиблення набутих на уроках знань, розвиток інтересів і здібностей дітей. Організовуючи роботу гуртків, педагог не повинен забувати про моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання школярів; має дбати про високу організованість і дисципліну під час занять; залучати до роботи гуртків якомога більше дітей; забезпечувати активність і самостійність учнів під час занять.

Консультації. Потреба в консультуванні учнів виникає з різних причин. Нерідко вони стикаються з певними труднощами під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або виконання завдання. Правильно організована консультація допомагає подолати їх. Консультуючи, вчитель не дає готових відповідей, а спрямовує пізнавальну діяльність учнів так, щоб вони самостійно зрозуміли питання, розв'язали складне завдання, збагнули суть виучуваного матеріалу. Під час консультації з конкретної теми доцільно ставити учням запитання також з уже засвоєного навчального матеріалу. Це дає змогу вчителеві виявити прогалини в знаннях учнів, порадити, як їх усунути.