Відповідальність міжнародних організацій

В

ідповідальність міжнарод­ної (міжурядової) організа­ції має певні особливості, що випливають з її правосуб'єкт-ності. Різні міжнародні організації в силу їхніх статутів мають різний обсяг правосуб'єктності і як наслідок — різні межі та обсяг відповідальності.

Крім статутів, відповідальність міжнародних органі­зацій передбачена в ряді універсальних міжнародних до­говорів. Так, у Договорі про принципи діяльності держав щодо дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р., у Кон­венції про міжнародну відповідальність за збитки, заподі­яні космічними об'єктами, 1972 р., в Угоді про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об'єк­тів, запущених у космічний простір, 1968 р. передбачена міжнародна відповідальність міжнародних організацій за збитки, заподіяні в результаті космічної діяльності, яку здійснюють міжнародні організації.

Стаття 57 Статуту ООН передбачає відповідальність спеціалізованих установ ООН у відповідних галузях.

На сьогодні стала визнаною норма міжнародного права, згідно з якою міжнародні організації є суб'єктами міжна­родно-правової відповідальності та суб'єктами міжнародних

Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

домагань. У разі міжнародно-правової відповідальності ос­тання настає незалежно від того, чи порушено її органами статутні зобов'язання, чинні норми загального міжнародно­го права чи норми внутрішнього права організації.

Для того щоб настала міжнародно-правова відпові­дальність міжнародної організації, необхідна наявність протиправної поведінки на порушення міжнародних зо­бов'язань, вини організації, наявність збитку і причино­во-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Міжнародним організаціям властива як політич­на, так і матеріальна відповідальність.

Політична відповідальність можлива у разі прийнят­тя дискримінаційного рішення з обмеженням державного суверенітету як членів, так і держав-нечленів організації; порушення положень угоди про штаб-квартиру; неправо­мірне застосування збройних сил тощо.

Матеріальна відповідальність міжнародної організації може мати два результати: 1) безпосередню відповідаль­ність і 2) солідарну відповідальність міжнародної органі­зації та держав-членів.

Згадана Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об'єктами, встановлює со­лідарну відповідальність на таких засадах: 1) домагання щодо компенсації за збиток висуваються насамперед між­народній організації, яка здійснила запуск об'єкта; 2) ко­ли організація протягом півроку не компенсувала суми заподіяного збитку, держава-позивач може порушувати питання про відповідальність перед державами-членами цієї організації.

Матеріальна відповідальність міжнародної організації може настати в силу різних обставин: недбалого здійснен­ня власних функцій, внаслідок чого було заподіяно збит­ків іншим суб'єктам; невиконання міжнародних зобов'я­зань за угодами, стороною яких є організація; заподіяння збитку джерелом підвищеної небезпеки (від космічного апарата до автомашини або судна організації); недотри­мання санітарних норм, технічних регламентів тощо.

Міжнародна організація несе відповідальність за про­типравну поведінку своїх виконавчих органів та персона­лу. Відомий факт укладення в 1957—1965 pp. ООН угод із Бельгією, Грецією, Італією, Люксембургом і Швейцарією про відшкодування збитку, який було заподіяно громадя-

Відповідальність міжнародних організацій

нам цих країн та їхньому майну Збройними силами ООН у Конго під час відомих операцій.

Міжнародна організація може бути суб'єктом міжнарод­них домагань, якщо заподіяно шкоду її майну, будівлям, посадовим особам. Так, коли під час збройного конфлікту між Ізраїлем та арабськими державами ізраїльські терорис­ти вбили в Єрусалимі посередника графа Бернадота та вій­ськового оглядача ООН полковника Серо, справу розглядав Міжнародний суд ООН. У консультативному висновку від 11 квітня 1949 р. Суд визнав у питанні відшкодування збит­ків, заподіяних на службі ООН, що Організація Об'єднаних Націй, будучи суб'єктом міжнародного права і носієм між­народних прав та обов'язків, може здійснювати свої права шляхом висунення міжнародних домагань.

Залежно від визнання правоздатності міжнародної ор­ганізації на території держави, на підставі установчого акта або угоди з державою про її штаб-квартиру або представ­ництво, вона може нести відповідальність за міжнародним приватним правом або правом країни її перебування.

РЕКОМЕНДОВАНА» ЛІТЕРАТУРА „

Василенко В. А. Ответственность за международные правоотношения. К., 1976.

Верещетин В. Р. Новый шаг на пути кодификации права ответственности государств //

Российский ежегодник междунар. права. 1992. СПб., 1994. Ежегодник Комиссии международного права. 1984. Нью-Йорк, 1985.

Т. 2, ч. 2.

Курис П. М. Международные правоотношения и ответственность государств.

Вильнюс, 1973.

Международное право / Отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов.

М., 1999 (гл. 7).

Международное право / Отв. ред. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова.

М., 2000 (гл. 11).

Нешатаева Т. Н.

Санкции системы ООН (международно-правовой аспект).

Иркутск, 1992.

Ушаков Н. А. Основание международно-правовой ответственности государств.

М., 1983.