| О |
сновним суб'єктом міжнародно-правової відповідальності є держава. Не виключена міжнародна відповідальність для міжнародних (міжурядових) організацій, інших суб'єктів міжнародного права і навіть фізичних осіб. Держава несе безпосередню відповідальність за дії своїх органів законодавчої, судової та виконавчої влади. Не можна погодитися з думкою деяких авторів (М. О. Захаров, Ю. В. Петровський, В. 1. Менжинський та ін.), що суб'єктом міжнародно-правової відповідальності можуть бути державні органи. Останні не є самостійними учасниками міждержавних відносин. їхні представницькі функції не поширюються на міжнародні правопорушення в розумінні допускання можливості здійснення таких.
У міжнародних відносинах дії органш держави завжди сприймаються як дії держави у цілому. Однією з властивостей прояву державного суверенітету в зовнішніх відносинах є єдність державної влади. Допустити, що кожна з гілок влади діятиме в міжнародних відносинах самостійно, можна лише за бажання розуміти державну міжнародно-правову відповідальність шляхом поділу і перенесення на її органи з тим, щоб посиланням на неузгодженість дій органів зняти, применшити гостроту відповідальності в цілому.
Під час обговорення цих питань у Комісії міжнародного права учасники домовилися про таке:
1. Поведінка органу держави, згідно з міжнародним правом, розглядається як поведінка самої держави незалежно від того, чи буде цей орган установчої, законодавчої, виконавчої, судової чи іншої влади, а також незалежно від його функцій (міжнародних чи національних) та місця в ієрархії державної організації.
2. Це правило поширюється на поведінку органів адміністративно-територіальних підрозділів, якщо вони діяли як такі, а також на органи, які не належать до вказаних структур, але уповноважені внутрішньодержавним правом здійснювати певні прерогативи державної влади, якщо вони діяли як такі.
3. Не розглядаються як поведінка держави: а) поведінка особи або групи осіб, які діяли самостійно, а не від імені держави; б) поведінка органу держави на території іншої держави чи будь-якій іншій території, що знаходиться під юрисдикцією цієї держави, не розглядається як дії останньої у випадках, коли він не виконував функцій «найнятого» органу; в) поведінка органу міжнародної організації на території держави; г) поведінка органу повстання на території держави.
Залежно від участі в міжнародному правопорушенні розрізняють: держави — основні учасники (реалізатори) міжнародного правопорушення, держави-співучасники і держави, які сприяли злочину.
Разом зі зміцненням ролі міждержавних організацій у міжнародних відносинах та в міжнародному співробітництві зросла й можливість чинити правопорушення і безпосередньо нести відповідальність за такі дії. Як суб'єкт міжнародно-правової відповідальності міжнародна організація відповідає за правопорушення, які вона допустила, діючи в межах своїх установчих документів, особливо тоді, коли вона вийшла за межі статутних повноважень.
Сучасне міжнародне право передбачає також міжнародно-правову відповідальність фізичних осіб за злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людяності. Тобто як суб'єкти міжнародних протиправних дій вони можуть відповідати за агресивні дії і такі, що до них прирівнюються: за злочини проти законів та звичаїв війни, за застосування заборонених видів зброї, геноцид, расову дискримінацію, апартеїд та ін. За такі правопорушення
Глава XV Міжнародно-правова відповідальність
Види і форми міжнародно-правової відповідальності
передбачено універсальне й не обмежене строками давності переслідування злочинців.
Прикладом міжнародно-правової відповідальності фізичних осіб може бути відповідальність осіб, які переслідуються за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права на території колишньої Югославії.
Окремим видом відповідальності фізичних осіб слід вважати таку, що настає за найманство, піратство, незаконне виготовлення і розповсюдження наркотиків, злочини проти безпеки цивільної авіації, міжнародний тероризм, валютно-фінансові злочини, рабство, работоргівлю (торгівля людьми), взяття заручників та ін.
