Поняття міжнародно-правової відповідальності

а

ослідники міжнародно-правової відповідальності енсен, Дж. Франко та ін.) вважають, що жодна тема міжнародного права так не зап­лутана і так мало не досліджена, як тема розуміння сут­ності міжнародно-правової відповідальності. Термін «від­повідальність» запозичено з англійської політико-філо-софської літератури XVIII ст. для визначення обов'язків поведінки суб'єкта в майбутньому і негативних наслідків за його поведінку в минулому. Певний вплив на станов­лення міжнародно-правових поглядів відповідальності ма­ла наука цивільного права, звідки запозичалися основні результати тлумачення термінів «тягар виконання функ­ції», «обов'язок», «зобов'язання», «примус» та ін.

Водночас у процесі роботи над кодифікацією норм міжнародного права інституту відповідальності Комісія міжнародного права ООН констатувала бідність юридич­ного лексикону з питань відповідальності.

Чи не тому дослідники міжнародно-правової відпові­дальності іноді намагаються обійти характерні для неї риси і дають визначення в надто загальній формі, напри-

Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

1

Поняття міжнародно-правової відповідальності

 

клад: «Під міжнародно-правовою відповідальністю розу­міють юридичні наслідки, які настають для суб'єкта між­народного права у результаті порушення ним міжнарод­но-правового зобов'язання» (Г. І. Тункін, А. М. Талалаєв, Л. М. Шестаков, Е. О. Шибаєва та ін.). Досить замінити слово «міжнародний» на «цивільний», «кримінальний», «адміністративний» тощо — і ми отримаємо визначення зовсім іншої відповідальності. Певна логіка в цьому є, бо в усіх випадках ідеться про «відповідальність». Але ж, ма­буть, не повинні всі особливості відповідальності в сис­темі міжнародного права визначатися лише одним сло­вом «міжнародна».

Розуміючи це, деякі дослідники сутності міжнародно-правової відповідальності пропонують уточнювати в її по­нятті особливі міжнародно-правові характеристики. Але, як правило, далі від загальновизнаних елементів відпові­дальності вчені не сягнули. «Міжнародно-правова відпо­відальність, — зазначає Ю. М. Колосов, — це юридичний обов'язок суб'єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, вчиненої іншому суб'єкту міжнародного права в результаті здійснення правопорушення».

Досить уживаним є визначення міжнародно-правової відповідальності через дії (та їх наслідки) суб'єктів і дже­рела права (Г. М. Мелков, К. А. Бекяшев та ін.). На дум­ку прихильників такого підходу до визначення поняття міжнародно-правової відповідальності, під нею слід розу­міти «юридичні наслідки, що настають для суб'єкта між­народного права, який порушив чинні норми міжнарод­ного права і свої міжнародні зобов'язання. Водночас вона є одним з юридичних засобів забезпечення дотримання цих норм та відшкодування заподіяного збитку (шкоди)». Багато спільного з цим визначенням має поняття міжна­родно-правової відповідальності, розроблене відомими російськими вченими (С. Ю. Марочкін, Г. В. Ігнатенко, Д. Д. Остапенко та ін.), яке пропонується Міністерством загальної і професійної освіти Російської Федерації для студентів вищих закладів освіти зі спеціальності «юрис­пруденція». Виходячи із загального постулату, що відпові­дальність є необхідним юридичним засобом забезпечення дотримання норм міжнародного права, а також відновлен­ня порушених прав і відносин, під міжнародно-правовою відповідальністю вони бачать «відповідальність суб'єкта

міжнародного права знешкодити, ліквідувати шкоду, за­подіяну ним іншому суб'єктові міжнародного права у ре­зультаті порушення міжнародно-правового зобов'язання, або обов'язок відшкодувати збитки (шкоду), заподіяні правомірними діями, якщо це передбачено договором»¹.

В українській науці міжнародного права не робилося спроб уточнити наявні визначення. Науковці, які спе­ціально досліджували це питання, як правило, користу­валися визначенням міжнародно-правової відповідаль­ності, розробленим ученим Московського університету ім. М. Ломоносова Г. І. Тункіним для студентів, аспі­рантів і викладачів вищих закладів освіти. «У науці між­народного права, — писав він, — під міжнародно-право­вою відповідальністю розуміють негативні юридичні на­слідки, що настають для суб'єкта міжнародного права у результаті порушення ним міжнародно-правового зобо­в'язання»².

Не ставлячи під сумнів переваг (як і, до речі, недо­ліків) кожного з індивідуальних визначень поняття між­народно-правової відповідальності, мабуть, доцільніше брати за основу визначення, дане Комісією міжнародного права ООН, що охоплює «ті наслідки, які те чи інше міжнародне протиправне діяння може мати згідно з нор­мами міжнародного права у різних випадках, наприклад наслідки діяння в плані заподіяння шкоди та відповідних санкцій»³.

Будучи за своєю суттю доктринальним, воно, проте, охоплює бачення міжнародно-правової відповідальності вченими, представниками різних правових систем. Комі­сія міжнародного права визначила міжнародно-правову відповідальність держав як «усі види нових правовідно­син, які можуть виникнути в межах міжнародного права у результаті міжнародно-правового діяння держави неза­лежно від того, чи обмежуються ці відносини правовідно­синами між державою, що вчинила протиправне діяння, і державою, яка безпосередньо постраждала, або ж вони поширюються також на інших суб'єктів міжнародного права, і незалежно від того, чи сконцентровані вони на

¹ Международное право. М., 1999. С. 132.

² Тункин Г. И. Теория международного права. М., 1970. С 430.

³ Ежегодник Комиссии международного права, 1984. Нью-Йорк, 1985. Т. 2, ч. 2. С. 120.

Глава XV Міжнародно-правова відповідальність

зобов'язанні винної держави відновити у правах державу, яка постраждала, і стягнути заподіяні їй збитки (шкоду), або охоплюють також право самої держави, яка постраж­дала, або інших суб'єктів міжнародного права застосувати до винної держави будь-яку санкцію, допустиму міжна­родним правом»¹.

Отже, домінуючим на міжнародно-правову відпові­дальність є погляд на правовідносини, що склалися після міжнародного правопорушення. Все менше її тлумачать лише як обов'язок відшкодувати збитки. Дехто з учених (В. А. Василенко, Ж. Салмон, П. М. Дюпоі та ін.) навіть потерпають від того, що такий погляд може привести до неправильного висновку: міжнародна відповідальність на­стає там, де є збитки. Більш прийнятним є приведення міжнародно-правової відповідальності до таких основних характеристик. Вона: 1) реалізується в міжнародних пра­воохоронних правовідносинах між державою-порушни-цею, з одного боку, і державою-жертвою (державами, а іноді й товариством держав у цілому) — з іншого боку; 2) виникає слідом за вчиненням міжнародного правопо­рушення; 3) полягає в застосуванні до держави-поруш-ниці міжнародного права примусових (не превентивних) заходів; 4) пов'язана з негативними наслідками для пра­вопорушника; 5) має на меті забезпечення міжнародної законності та міжнародного правопорядку.

Відповідальність є безумовним зобов'язанням, яке спричинене неправомірними діями. Ще Постійна Палата міжнародного правосуддя наголошувала (1928) на безу­мовності принципу міжнародного права (загальний прин­цип права), за яким будь-яке порушення міжнародно-правових зобов'язань тягне за собою зобов'язання ком­пенсувати спричинену шкоду.

Норми міжнародного права, які регулюють походжен­ня, зміст та реалізацію міжнародно-правової відповідаль­ності, об'єднані в окремий інститут. Особливих змін цей інститут зазнав після Другої світової війни, коли в міжна­родному праві було визнано відповідальність за агресію, політику апартеїду, расизму, расової сегрегації, відмову надати незалежність колоніальним народам тощо. Зміни­лися можливості застосування примусових заходів та їхній

¹ Ежегодник Комиссии международного права. 1973. Т. 2. С. 204.

________ Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності __________

характер. Розширилося коло суб'єктів міжнародно-право­вої відповідальності (насамперед за рахунок суб'єктів — фізичних осіб), змінилися форми реалізації норм міжна­родно-правової відповідальності.

Водночас інститут міжнародно-правової відповідаль­ності залишається переважно звичаєво-правовим. Розпо­чата наприкінці 50-х років кодифікація норм інституту не завершена й до сьогодні. Активно ведеться робота щодо розширення сфери дії інституту з поширенням його на довкілля і природні копалини, космічний та повітряний простір та ін. Розвиток міжнародних організацій мав на­слідком формування їхньої міжнародно-правової відпові­дальності. З 1978 р. Комісія міжнародного права вивчає питання міжнародно-правової відповідальності за шкід­ливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом.

Міжнародно-правова відповідальність не має галузе­вого поділу, як то є у внутрішньодержавному праві. Вона є єдиним цільним інститутом. Разом із тим можуть бути різні режими міжнародно-правової відповідальності (на­приклад, за агресію та ординарне порушення норм між­народного договору).

Міжнародно-правова відповідальність базується на чо­тирьох основних принципах, визначених світовим спів­товариством. Комісія міжнародного права так сформулю­вала ці принципи: 1) принцип відповідальності стосовно всіх міжнародно-правових діянь держави; 2) принцип, який визначає суб'єктів таких діянь; 3) принцип, що визна­чає умови наявності міжнародно-правових діянь; 4) прин­цип незастосування внутрішнього права для визначення наявності цих діянь.