Суть та зміст девіації. Причини, умови та види девіаціантної поведінки. Девіація в молодіжному середовищі. Соціальна анемія та її наслідки. Концепції девіації. Соціологічна характеристика соціальної норми і соціальної патології. Індивідуальні і масові відхилення, кримінальна поведінка. Соціологічна характеристика пенітенціарної системи. Соціальна нерівність як передумова девіації.
Норма — існуюче в певному суспільстві та прийняте індивідом правило, стандарт, зразок поведінки, яке визначає, як він повинен вести себе в даній ситуації. Норма — соціально схвалені інваріанти поведінки. Норма — інтервал припустимих дій. Норми бувають формальні та неформальні.
Санкції — заохочення та покарання, які пов’язані з виконанням норм.
Санкції бувають:
· формальні;
· неформальні:
· позитивні;
· негативні.
Явища, які не вкладаються в рамки норм — девіація. Це вчинки, діяльність людини, соціальні явища, які не відповідають нормам, що встановилися в даному суспільстві. Приклади авіацій: правопорушення, проституція, пияцтво, наркоманія... Першим проблему відхилення від норми дослідив Е. Дюркгейм (1858 — 1917 рр.). Він написав книгу “Самовбивство” (1897 р.).
Об’єктом соціології девіації можна вважати любе відхилення від норми, яке визначається та оцінюється суспільством на основі традицій, культури та переслідується законом.
Предметом — зв’язки, відносини та їх прояви в системі норма-відхилення як в об’єкті дослідження, так і в міжоб’єктних дослідженнях на основі вказаної схеми.
Аномія — (“номос” — норма, “а” — заперечення). Це явище Дюркгейм пов’язує з періодами трансформації суспільства. “Безнормовість” виникає, коли старі норми знищені, а нові ще не сформувалися, не затвердилися. Для Дюркгейма синонім громадського стану — солідарність. Для суспільства традиційного, архаїчного — це солідарність взаємопов’язаних, схожих один на одного індивідів — механічна солідарність. Для сучасного суспільства повинна бути характерна солідарність органічна, яка враховує унікальність індивідів. Незавершеність переходу до органічної солідарності є причиною аномії (любі трансформації суспільства ведуть до дезорганізації індивідів відносно норм). Самовбивство — соціальна патологія. Це індивідуальна дія, причини якої соціальні.
Дюркгейм розрізняє 3 типи самовбивств:
· егоїстичне;
· альтруїстичне;
· аномічне.
У всіх випадках самовбивство залежить від ступеня інтегрованості індивіду в соціальну структуру (недостатнього або надмірного). Причини самовбивства змінюються від суспільства до суспільства, від релігії до релігії, але завжди виходять від групи, а не від індивіда.
Р. Мертон також займався аномією. Згідно його точки зору, девіантна поведінка — наслідок непогодженості між породженими соціальною структурою та культурою цілями і соціально організованими засобами їх досягення.
Цілі — те, до чого треба прагнути, основний компонент в життєвих прагненнях всіх верств суспільства. Засоби оцінюються з т. з. можливості досягнення мети. Вони повинні бути портативні та ефективні. По Мертону рівновага між цілями та засобами підтримуються до тих пір, поки індивіди задоволені як досягнутими цілями, так і нормативними засобами їх досягнення.
| Типи поведінки | Ставлення до | ||
| цілей | засобів | ||
| 1. | Конформізм | + | + |
| 2. | Інновація | + | - |
| 3. | Ритуалізм | - | + |
| 4. | Ретрицизм | - | - |
| 5. | Бунт | f | f |
Ключові поняття:
Соціальна анемія, девіація, деліквентна поведінка, соціальна норма, соціальна патологія, форми девіацій, соціальна інтеграція, індивідуальні і масові відхилення, кримінальна поведінка, антисоціальний тип, концепції походження девіації, соціальна нерівність, соціальний контроль, правова свідомість, пенітенціарна система.
СЕМІНАР 7. Соціологія девіантної поведінки
1. Суть і зміст девіації.
2. Причини і види девіантної поведінки.
3. Девіація в молодіжному середовищі.
4. *
*Питання (проблема) на самостійний вибір студента за даною темою.
Теми рефератів:
1. Об’єктивні та суб’єктивні причини наркотичної залежності,
2. Соціологічні проблеми алкоголізму.
3. Соціальна анемія та її наслідки.
4. *
*Питання (проблема) на самостійний вибір студента за даною темою.
Додаткова література
1. Гименский Я.П, Кризис системы уголовных наказаний // Соц. исслед. — 1993. — № 8.
2. Димов В.М. Проблема девиантного поведения российской молодежи (социологический аспект) // Социология и политология. Вестник МГУ. — 1997. — № 3.
3. Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990.
4. Кудряицсв В.Н. Правовое поведение: норма и патология. — М., 1982.
5. Кудрявцев В.Н. Качимирчук В.П. Современная социология права. — М., 1995.
6. Мертон Ф. Социальная структура и анемия // Социология преступности. — М., 1996.
7. Фромм 3. Душа человека. — М., 1992.
Методичні рекомендації
Бурхливі соціально-політичні та економічні процеси, що відбуваються зараз в Україні на її шляху до ринкових відносин, підняли хвилю девіантної та деліквентної поведінки. Зростання випадків правопорушень, тяжких злочинів турбує всі верстви суспільства. Згідно із даними соціологічних опитувань проблема правопорушень посідає одне із провідних місць у списку негативних явищ. Тому вивчення проблем девіації і шляхів її приборкання, напевне, зацікавить будь-яку аудиторію.
Основні поняття і терміни, які слід засвоїти: соціальна анемія, девіація, деліквентна поведінка, соціальна норма, соціальна патологія, форми девіацій, соціальна інтеграція, індивідуальні і масові відхилення, кримінальна поведінка, антисоціальний тип, концепції походження девіації, соціальна нерівність, соціальний контроль, правова свідомість, пенітенціарна система.
Основна мета семінару. Виявлення причин девіації, соціальних умов скоєння злочинів, їх форм та наслідків, шляхів їх обмеження. Визначити соціальну відповідальність особистості за свої вчинки. Підкреслити, що морально відповідальна, духовно багата людина частіше всього, за будь-яких умов, не здатна на тяжкий злочин по відношенню до іншої особистості.
Готуючись до семінару, слід використовувати статистичні дані щодо правопорушень у державі, регіоні, місті, зробити їх соціологічний аналіз, особливо виділивши злочини, які скоїла молодь. Не викликає заперечень з боку викладача і залучення до відповідей даних періодичної преси, яка, на жаль, дає багато матеріалу. Доцільним буде провести своє дослідження з проблем впливу телебачення на зріст правопорушень серед підлітків. Предметом обговорення може стати намагання розкрити особистість злочинця, мотиви, заради яких він іде на правопорушення, як і за яких умов складаються кримінальні групи, клани. Можливо проаналізувати тіньову економіку, яка є породженням соціальної анемії, і в свою чергу сама є підставою для скоєння злочинів у різних галузях соціально-економічних відносин.
