Розділ 5. Соціальна стратифікація суспільства

Типи стратифікаційних систем. Подібність та відмінність типів стратифікаційних систем. Проблема формування середнього класу в Україні. Безробіття як особлива страта в структурі суспільства. Маргінальність. Соціально-територіальна структура суспільства. Соціальна мобільність.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками і відносинами.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об’єднаних на основі загальних соціально значущих ознак.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об’єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об’єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальна.

Теорію соціальної стратифікації було створено на початку ХХ ст. американськими соціологами Т. Парсонсом (1902 — 1979 рр.), Р.-К. Мерином (нар. в 1910 р.), К. Девісом та іншими вченими, які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.

Соціальна стратифікація (лат. Stratum — шар) — поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Маргіналізація (лат. Margo — край, межа) — втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Теорія “стадій економічного зростання” (У. Ростоу)