PR System Consulting Group прибуває на Острів у пошуках скарбів

У серпні 2003 року російська фірма PR System Consulting Group анонсувала свій намір вийти на ринок політичного консультування Донецької області та зайняти на ньому домінантне становище. Як засіб масованої атаки на Острів фірма обрала пресу. Водночас PR System замовила серію статей про свої плани у відомій газеті «Салон Дону та Басу», в яких керівник та натхненник фірми, відомий російський політолог, автор книг про виборчі технології, політичне консультування та психологію мас, назвав місцевих працівників преси та консультантів Острова «кустарями(одинаками, які не в змозі надавати професійні послуги з консультування», та запевнив, що «робота його фірми підніме політичне консультування в регіоні на якісно новий рівень».

Далі, використовуючи колонки того ж «Салону», PR System оголосила «віртуальний» кадровий конкурс, завдання якого – привернути до фірми увагупотенційних замовників та одночасно вивчити існуючий ринок та рівень кваліфікації тих політичних консультантів, які зголосяться до участі в конкурсі.

І нарешті, представники фірми почали активно неформально контактувати з місцевими журналістами, редакторами газет та чиновниками управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, яскраво розповідаючи про перспективи розвитку нових виборчих технологій та перспективи майбутніх заробітків у цих сферах.

Поява PR System на Острові не залишилася непоміченою. «Кустарі(одинаки» почали активно обмінюватися інформацією та розробляти плани щодо узгодженого «проникнення» в фірму. Але коли було точно з’ясовано, що поява PR System у Донецьку – це власна ініціатива керівників фірми, спокушених економічним потенціалом Острова та його неосяжними ринками, що ніхто з економічних та політичних керівників Острова фірму не запрошував та послуг її не замовляв, «кустарі» припинили хвилюватися. На Острові до непроханих гостей завжди ставилися з підозрою, особливо до тих, хто приїхав за його скарбами.

ОСТРІВ ТА ЙОГО МЕШКАНЦІ1

Загалом Донецька область має вигідне політико(географічне та економіко(географічне положення, яке зумовило особливості формування її продуктивних сил, важливе загальнодержавне та міжнародне транзитне значення регіону. Донеччина має найгустішу в Україні мережу залізниць і автомобільних доріг, а такі шляхи сполучення, як Київ–Ростов та Харків–Ростов мають міжнародне значення. Через область проходять транзитні нафто(та газопроводи. Аеропорти Донецька та Маріуполя, а також морський порт останнього мають міжнародний статус. У господарському секторі регіон виділяється найпотужнішим промисловим комплексом, виробляючи понад 20% продукції промисловості України і понад 25% ВВП, зокрема, на підприємствах паливної промисловості, машинобудування, металургійної, хімічної промисловості. Економічне зростання становило у 2002 році 4,5%, за 9 місяців 2003 року – 19,2%. Рівень зареєстрованого безробіття у 2003 році – 1%.

Найвища в Україні урбанізованість території, питома вага міського населення – 90,1%. Більше 50% населення проживає в агломераціях: Донецько(Макіївській, Торезько(Сніжнянській, Горлівсько(Єнакіївській, Маріупольській та Артемівській. На Донеччині найбільша в країні кількість міст – 52 та селищ міського типу – 132. Незважаючи на скорочення кількості населення у 1990–2002 рр. на 8,5%, що майже вдвічі більше, ніж у цілому в Україні, Донеччина продовжує займати перше місце серед регіонів України за показником кількості населення, який становить 11% від усього населення країни.

Значний промисловий розвиток регіону зумовив вищий рівень соціальної сфери порівняно з іншими областями України. Передовсім за все регіон має один з найвищих в Україні середній рівень заробітної плати – з огляду на те, що основна кількість зайнятого населення працює в паливній промисловості, чорній металургії, електроенергетиці та транспортній галузі. За 9 місяців 2003 року рівень заробітної плати донеччан підвищився на 21,1% порівняно з аналогічним періодом 2002 року, а заборгованість із заробітної платні зросла на 0,6%. Заборгованості перед працівниками бюджетної сфери та пенсіонерами немає.

Після Києва та Київської області Донеччина займає третє місце в країні за обсягами іноземних інвестицій, більшість яких надходить у спеціальні економічні зони «Донецьк» та «Азов». Прямі інвестиції з Донецької області в економіку інших країн у 50 разів нижчі від обсягу іноземних інвестицій до регіону.

Донецька область має найбільшу кількість екологічних проблем та найнапруженішу екологічну ситуацію в Україні. Найважливішою є проблема рекультивації земель, зайнятих під териконами та відвалами гірничих порід. В області постійно відчувається дефіцит чистої питної води через велике її споживання промисловістю, тому активними темпами продовжується будівництво каналу «Дніпро(Донбас», яке було започатковано у 1995 році.

Соціологічні дослідження доводять наявність у мешканців Донецької області «острівної психології». Острівна психологія передбачає вроджене сприйняття всіх «заморських народів» як істот іншого типу, подібно дотого, як мешканці Серединного царства тисячоліттями вважали варварами всіх, хто мешкав за Великою китайською стіною. Острівна психологія – одне з пояснень притаманної донеччанам настороженості, підозрілості до всього «недонецького». Але водночас донеччани охочі знати про життя скандально відомих зірок. Традиційно культурним центром та ідеальним місцем для життя вважається Москва.

Тривала історія Донецької області як регіону(донора сформувала у населення орієнтацію на власні сили та ресурси. Донеччани вважають, що їхнє життя в Донецькій області є значно кращим, ніж в інших регіонах України. Тому донеччани не схильні до міграції в інші регіони та країни. Але якщо донеччани мігрують, вони утворюють різноманітні товариства вихідців із Донбасу та ідентифікують один одного за «донецькою» ознакою (наприклад, товариства донеччан в Москві, Сибіру та навіть у Києві).

Серед усіх регіонів України Донецька область демонструє найбільший протестний потенціал, але протест мешканців має пасивну форму і в реальних умовах, найімовірніше, проявиться як відмова від участі в акціях непокори. Водночас рівень довіри донеччан до української влади (2003 рік, прем’єр(міністр України – колишній губернатор Донецької області В. Ф. Янукович) становить 46%, до влади Донецької області – 40%, міста Донецька – 42%. Порівняно з іншими регіонами України – це найвищий рівень популярності влади.

Найпопулярнішими політичними лідерами в Донецькому регіоні є Володимир Путін (49% донеччан вважають, що стиль керівництва майбутнього Президента України повинен бути близьким до його стилю) та Йосиф Сталін (19%). «Другом» Донецька вважають також мера Москви Юрія Лужкова.