Дно морів та океанів розглядалося раніше як складова частина відкритого моря. Так, Конвенція про відкрите море 1958 р. не містить жодних спеціальних положень щодо цього питання. Однак, в результаті науково-технічного прогресу, доступними для експлуатації стали не тільки природні ресурси континентального шельфу, але й глибоководні запаси мінералів, котрі знаходяться на морському дні та в його надрах за межами континентального шельфу. Такі можливості використання дна і його надр поставили питання про необхідність особливої правової регламентації цієї діяльності.
В 1967 р. за рішенням Генеральної Асамблеї ООН було створено Комітет по мирному використанню дна морів та океанів за межами національної юрисдикції. На нього була покладена підготовка ІІІ Конференції ООН з морського права, на якій, серед інших питань, розглядався та був визначений правовий режим морського дна. Цей режим зафіксований у частині ХІ Конвенції ООН з морського права 1982 р.
Конвенція позначає дно морів та океанів, а також його надра за межами національних юрисдикцій терміном “Район”.
Конвенція проголошує, що Район та його ресурси є загальною спадщиною людства. Жодна держава не може претендувати на суверенітет чи суверенні права або здійснювати їх відносно будь- якої частини Району чи його ресурсів, і жодна держава, фізична або юридична особа не може привласнювати яку би то не було їхню частину. Ніякі претензії такого роду або здійснення суверенітету або суверенних прав і ніяке таке привласнення не визнаються. Усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган по морському дну. Цей Орган організує і контролює діяльність в Районі.
Діяльність у Районі здійснюється, як це конкретно передбачається в цій Конвенції, на благо всього людства, незалежно від географічного положення держав, як прибережних, так і таких, що не мають виходу до моря, із особливим урахуванням інтересів і потреб держав, що розвиваються, та народів, які не досягли повної незалежності або іншого статусу самоврядування, визнаних Організацією Об’єднаних Націй згідно з резолюцією. Орган забезпечує справедливий розподіл фінансових та інших економічних вигод, отримуваних від діяльності в Районі, через будь-який відповідний механізм на недискримінаційній основі.
Район відкритий для використання виключно в мирних цілях усіма державами як прибережними, так і тими, що не мають виходу до моря, без дискримінації.
Добування ресурсів у Районі має здійснюватися самим Органом через своє Підприємство, а також „в асоціації з Органом” державами-учасницями Конвенції, державними підприємствами, або фізичними чи юридичними особами, які мають громадянство держав-учасниць чи знаходяться під їх ефективним контролем (так звана „паралельна” система розробки ресурсів Району).
Орган може здійснювати морські наукові дослідження відносно Району і його ресурсів та може укладати контракти з цією метою. Орган сприяє проведенню морських наукових досліджень у Районі та заохочує їх, а також координує і поширює результати таких досліджень і аналізів, коли вони стають доступними.
Держави-учасниці можуть здійснювати морські наукові дослідження у Районі. Держави-учасниці сприяють міжнародному співробітництву в проведенні морських наукових досліджень у Районі шляхом участі в міжнародних програмах та заохочення співробітництва у проведенні морських наукових досліджень спеціалістами різних країн і Органу; забезпечення розробки програм через Орган або інші міжнародні організації залежно від обставин на благо держав, що розвиваються, та найменш розвинених у технічному відношенні держав з метою зміцнення їхнього дослідницького потенціалу підготовки їх кадрів та персоналу Органу у галузі методів дослідження та застосування результатів досліджень сприяння використанню їхнього кваліфікованого персоналу.
Відповідно до Конвенції стосовно діяльності в Районі вживаються заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту морського середовища від шкідливих для нього наслідків, які можуть виникнути в результаті такої діяльності. З цією метою Орган приймає відповідні норми, правила і процедури, зокрема для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища та інших небезпек для нього, у тому числі узбережжя; відвернення порушень екологічної рівноваги морського середовища, приділяючи особливу увагу необхідності захисту морського середовища від шкідливих наслідків таких видів діяльності як буріння, драгування, виймання ґрунту, видалення відходів, будівництво та експлуатація або технічне обслуговування установок, трубопроводів й інших пристроїв, пов’язаних з такою діяльністю; захисту і збереження природних ресурсів Району та відвернення шкоди флорі і фауні морського середовища.
Важливим елементом встановленого у Конвенції правового режиму морського дна та його надр були її положення щодо врахування вимог країн, які розвиваються про необхідність на сучасному етапі міжнародного розвитку реального сприяння підйому їх економіки та життєвого рівня народів цих країн за рахунок природних багатств величезного Району. Цій меті значною мірою мало слугувати створення Органом потужного Підприємства, яке повинне було стати основною структурою для підготовки країн, що розвиваються до безпосередньої участі в експлуатації морських ресурсів і отриманні ними інших вигод та доходів.
Конвенція зобов’язала учасників виділяти одну з зарезервованих за ними ділянок для організації разом з Підприємством виробництва, що фінансуватиметься за рахунок держави, яка виділила ділянку. Держави-учасниці, крім того, мали співробітничати з Органом з метою сприяння передачі країнам, які розвиваються, і Підприємству технологій та наукових знань, щодо діяльності в Районі, щоб всі держави могли отримати від цього вигоду. Діяльність по експлуатації ресурсів Району повинна була здійснюватися з урахуванням інтересів країн-експортерів, які добувають на суші ті корисні копалини, котрі будуть розроблятися у Районі. Для вирішення цього завдання Конвенцією передбачалося заснування системи компенсацій країнам, економіка яких постраждала б у результаті інтенсивного добування корисних копалин в глибинних частинах морського дна та насичення ними ринку, що потягло б падіння цін на них.
Щоб не допустити монополізації ресурсів Району, конвенція передбачила обмеження кількості ділянок, які могли бути у користування однієї держави, та встановлення максимальних рівнів добування корисних копалин.
Ці та інші аналогічні за змістом положення Конвенції викликали незадоволення розвинених індустріальних держав, перш за все, США, а також Великобританії, Німеччини, Італії, Нідерландів, Бельгії та Японії. За думкою цих країн, встановлений частиною ХІ Конвенції правовий режим Району створив невиправдані перешкоди для розробки глибинних мінеральних ресурсів з метою задоволення світового попиту на них. З цієї причини вони відкинули Конвенцію 1982 р., а без фінансової та економічної участі цих держав створення Органу по морському дну і його діяльність навряд чи могли б здійснитися. Ця обставина, як вбачається, змусила Генерального секретаря ООН організувати неофіційні консультації держав в рамках ООН “з метою досягнення всезагальної участі у Конвенції з морського права”.
Такі консультації відбулися в 1990-1994 рр. “Угода про здійснення частини ХІ Конвенції ООН з морського права 1982 року”, яка була ухвалена 28.06.1994 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 48/263, отримала офіційний статус документа ООН. Ця Угода набрала чинності на тимчасовій основі одночасно з Конвенцією, яка набрала необхідну кількість ратифікацій. У разі суперечностей між Угодою та частиною ХІ Конвенції пріоритет має Угода. Угода змінила в частині ХІ та додатках до неї низку положень, істотних для країн, що розвиваються, та невигідних для індустріальних держав. Так, переваги й пільги, передбачені Конвенцією для Підприємства Органу, були скасовані. Воно отримало можливість функціонування лише в рамках спільних підприємств з іншими суб’єктами права і за рішенням Ради Органу на однаковій з іншими контракторами основі. Угода скасувала зобов’язання держав-учасниць фінансувати, задля сприяння Підприємству, одну ділянку добування і встановила, що держави-учасниці не несуть жодних зобов`язань по фінансуванню будь-яких операцій на тій чи іншій ділянці добування Підприємства або в рамках організованих ним спільних проектів. Відповідно до Угоди Підприємство може придбати технологію, пов`язану з його діяльністю в Районі, на справедливих і розумних комерційних умовах на відкритому ринку чи через посередництво спільних підприємств. Все добування глибинних ресурсів буде здійснюватися на комерційних принципах. Отже, всі положення Конвенції про неприпустимість монополізації добування ресурсів у Районі не застосовуються.
Замість компенсаційної системи Угодою передбачається “надання допомоги” країнам – експортерам, економіка яких буде відчувати негативні наслідки в результаті зниження цін чи зменшення обсягів експорту, спричинених діяльністю в Районі. Ця допомога буде надаватися через посередництво “спеціального фонду” за рахунок коштів, що надходять у вигляді платежів контракторів, включаючи Підприємство Органу, та добровільних внесків. Рішення про допомогу приймаються рішенням Ради Органу консенсусом на основі одноголосно прийнятої фінансовим комітетом рекомендації.
