Теоретичні основи соціальної роботи 161

Україні"(48), у Кодексі про шлюб та сім'ю, зокрема стаття "Права І обов'язки батьків у вихованні дітей". Стаття 4 цього Кодексу проголо­шує принцип рівності подружжя у родині при розв'язанні різних питань (41). Карний кодекс (КК) містить вичерпний перелік складів злочинів, що посягають на життя, здоров'я та статеву недоторканість будь-якого члена суспільства, незалежно від його статі, національності, соціальної приналежності й т. ін., переслідуючи різні форми фізичного та психоло­гічного насильства. Ні у попередньому, ні у новому Карному кодексі немає спеціальних статей, які передбачали б відповідальність за злочини, скоєні у родині особами, що є ріднею. Більше того, правоохоронні орга­ни вважають, що насильство, скоєне у громадському місці по відношен­ню до незнайомця, являє більшу небезпеку для суспільства, аніж такі ж дії, скоєні за закритими дверима у родині по відношенню до близьких.

Карні справи відразу порушуються тільки у випадку скоєння тяжких злочинів — убивства та нанесення значної шкоди здоров'ю.

Така позиція у принципі неправильна. Насильство з боку близької людини, в якій той чи інший сім'янин завжди намагається знайти опору і підтримку, порушує головний принцип сім'ї- безпечне існування будь-якого її члена. У цьому випадку можна запропонувати посилити карну функцію карного закону (за аналогією, наприклад, із КК США, Франції та інших країн). Доповнити усі статті, в яких ідеться про насильницькі дії, вказівкою на ті ж дії, скоєні по відношенню до того чи іншого члена сім'ї, Із обов'язковими змінами санкції у бік посилення покарання або ввести у КК поняття "залежні члени сім'ї". Саме вони найчастіше ста­ють жертвами домашнього насильства та мають потребу у захисті й підтримці. Тому поняття "залежний член родини" мусить увійти у за­гальну частину КК, щоб насильницькі злочини проти залежних членів родини розглядались як скоєні при обтяжливих умовах. Не всяка на­сильницька поведінка однієї людини по відношенню до іншої є об'єктом карно-правового реагування і, відповідно, є злочином згідно з карним законодавством України. Наприклад, у міжнародно-правових актах виді­ляються, крім типових видів насильства у родині, такі види насильства, як генітальні каліцтва, примушування зробити аборт, примушування відмо­витись від їжі, примушування до відмови від медичної допомоги, приму­шування (контроль) у репродуктивній сфері — фізичне насильство; об­меження поведінці, приневолений шлюб — психологічне насильство; інцест, зґвалтування у шлюбі — сексуальне насильство. У вітчизняному законо­давстві до насильницьких злочинів у родині належать суспільно небез-

162 Соціальна робота

печні діяння, передбаченні такими статтями КК: умисне вбивство (ст. 115), убивство матір'ю новонародженої дитини (ст. 117), убивство, скоєне у стані афекту (ст. 116), доведення до самогубства (ст. 120), навмисне нанесення тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 122), нанесення тяжкої або серед­ньої тяжкості шкоди здоров'ю у стані афекту (ст. 123), умисне нанесен­ня легкої шкоди здоров'ю (ст. 125), побої (ст. 126), мордування (ст. 127), загроза вбивства або нанесення тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 128), ображення (ст. 130), зґвалтування (ст. 152), розбещування неповнолітніх (ст. 155), спонукання до дії сексуального характеру (ст. 154), статеві зносини та інші дії сексуального характеру з особою, що не досягла 16-літнього віку (ст. 155), втягування у заняття проституцією (ст. 303), ненадання допомоги особам, які знаходяться у небезпечному для життя стані (ст. 135, 136), експлуатація дітей (ст. 150), ввезення, виготовлен­ня, збут і розповсюдження предметів порнографії (ст. 301). (73).

Як показує аналіз юридичної літератури, психологічне насильство виражається словосполученням "загроза вживання насильства", під яким розуміють страхання, залякування жертви шляхом вживання фізичного насильства. Крім того, психологічне насильство може включати заподі­яння душевної або психічної травми та обмеження свободи волевиявлен­ня незалежно від реальності настання фізичного ушкодження. Фізичне й психологічне насильство тісно взаємопов'язані між собою. Здійснюючи фізичне насильство над людиною, їй наносять і душевну травму. Вжи­вання ж психологічного насильства, навіть при відсутності явно вираже­ного фізичного порушення, завжди викликає якісь, нехай незначні, але зміни в людському організмі. Варто зауважувати, що при перерахуванні форм насильства (фізичне, психологічне) у вітчизняній карно-правовій доктрині самостійно не виділяється така розповсюджена його форма як сексуальне насильство. Це пояснюється тим, що, наприклад, зґвалтуван­ня, як найпоширеніший статевий злочин посягає не тільки на життя, здоров'я, тілесну недоторканість жінки, наносячи їй тим самим серйозну фізичну шкоду, але й на її честь і гідність, одночасно об'єднуючи у собі риси і фізичного, і психологічного насильства. Тому говорячи про фізичне насильство, карио-правова теорія має на увазі як убивства, тілесні по­шкодження, так і зґвалтування та інші види статевих злочинів. Таким чином, під насильницькими злочинами розуміємо будь-які суспільно-не­безпечні та карно-протиправні діяння, здійснювані шляхом нанесення фізичної шкоди, душевної травми або обмеження свободи волевиявлен­ня людини. У випадку з насильницькими злочинами, які мали місце у сім'ї, можна додати, що перераховані суспільно небезпечні та карно-