Зміст та чинники економічного зростання

Економічне зростання вираж у збільшенні обсягів реального ВВП(загального обсягу, або на думку населення). Економ зростання є важливою метою розвитку національної економіки, оскільки воно дає змогу забезпечити підвищення рівня життя населення.

Економічне зростання визначається чинниками:

- кількість і якість трудових ресурсів;

- кількість і якість природних ресурсів;

- обсяг капіталу, що використовується у виробництві;

- рівень технології та організації національного виробництва;

- факторами попиту;

- факторами розподілу.

Перші чотири фактори об'єднуються під назвою факторів пропозиції, які роблять економічне зростання фізично можливим. При цьому слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання. Зокрема, наявність значних природних ресурсів дає лише потенційну можливість економічного зростання, тоді як зростання стає реальністю лише за умови освоєння та введення наявних природних ресурсів в оборот. Наявні трудові ресурси також є тільки трудовим потенціалом суспільства, який слід розумно використати. Реальне ж економічне зростання залежить від рівня зайнятості населення, професійної підготовки робочої сили, загального стану здоров'я та тривалості життя людей тощо. Обсяг основного капіталу залежить від розміру фонду нагромадження суспільства та спрямованості інвестицій на створення нових життєвих благ (товарів і послуг, машин та устаткування тощо).Рівень технології якісно характеризує продуктивність праці, ефективність виробництва показує узгодженість усіх виробничих факторів, що примножує його результативність. Стан технології залежить від рівня розвитку науки і техніки, здатності виробництва вчасно реагувати на нові науково-технічні досягнення.

Економічне зростання залежить також від факторів попиту. Економіка країни повинна забезпечити попит на зростаючий обсяг ресурсів, інвестицій, товарів і послуг. Для цього слід постійно підвищувати сукупний попит у суспільстві. На темпи і розміри економічного зростання значний вплив мають і фактори розподілу. Для зростання виробництва недостатньо тільки нарощувати виробничі ресурси, їх необхідно правильно розподіляти. Взаємодія цих чинників дає можливість забезпечити поступальний розвиток національної економіки.

Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.

Автоматичні стабілізатори - це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту.

1. Автоматична зміна податкових надходжень:

а) Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає, то податкові надходження автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і видатків послаблюється. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.

б) В інфляційні періоди збільшення податкових надходжень зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукуп. попит і уповільнює зростання цін та зарплати.)

2. Допомога по безробіттю, соц. допомога та ін.

3. Трансферти

а) допомога по безробіттю вливає кошти в економіку (в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як результат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.

б) дія інших трансфертів аналогічна.

Дискреційна ф п: політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та держ. видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.

Дискреційна ф.п.: а) стимулююча; б) стримуюча.

Основні засоби дискреційної ф.п.:

· зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами.

· зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільчих)

· циклічні зміни рівня податків.