- Пропуск прийому їжі. У маленьких дітей – внаслідок тривалої нічної перерви у годуванні (при глікемії в 22.00. нижче 7 ммоль/л необхідний додатковий прийом їжі)
- Передозування інсуліну, у т.ч. при суїцидальних спробах
- Гастроентерит (дефект щіткової кайми кишечнику спричиняє зниження абсорбції глюкози, і у цьому разі корекція глюкозою per os утруднена)
- Прийом алкоголю підлітками без збільшення споживання їжі (вживання алкоголю пригнічує утворення глікогену, крім того, при сп'янінні притупляється усвідомлення гіпоглікемії)
- Порушення функції печінки і нирок
У підлітків:
- при інтенсивній та традиційній інсулінотерапії до 70% легких гіпоглікемій протікають безсимптомно
- майже половина гіпоглікемій розвивається в нічний час, і глікемія перед сном менше 7,2 ммоль/л є показником майже 70% епізодів пізньої нічної гіпоглікемії.
Класифікація за ступенем важкості:
Легка (1 ступінь): діагностується хворим і лікується самостійно прийомом усередину цукру
Помірна (2 ступінь): хворий не може усунути гіпоглікемію самостійно, потребує сторонньої допомоги, але лікування за допомогою прийому усередину цукру є успішним.
Важка (3 ступінь): хворий у напівсвідомості, несвідомому стані або в комі, потребує парентеральної терапії (глюкагон або внутрішньовенне введення глюкози)
Безсимптомна, «біохімічна гіпоглікемія».
Клініка.
Нейроглікопенія (внаслідок зниження надходження глюкози до ЦНС)
- Почуття голоду
- Головний біль
- Зниження працездатності
- Неадекватна поведінка
- Ейфорія
- Агресія
- Аутизм
- Негативізм
- Порушення зору (поява «тумана», «мушок» перед очима, диплопії)
- Судоми
- Порушення свідомості, кома
Гіперкатехоламінемія (компенсаторне підвищення рівня контрінсулінових гормонів):
- Тремор
- Блідість
- Пітливість
- Тахікардія
- Підвищення АТ
- Почуття тривоги
- Збудження
- Кошмарні сновидіння
Нейропатологічні симптоми (при відсутності глюкози клітини мозку використовують як джерело енергії амінокислоти - збільшена концентрація нейротоксина аспартата)
Критерії діагностики
- Клінічні:
- Анамнез: наявність провокуючих факторів
- Раптова утрата свідомості
- Шкірні покриви помірно вологі
- Тургор тканин нормальний
- АТ нормальний або трохи збільшений
- Пульс частий, нормальних властивостей
- Реакція зіниць на світло збережена
- Гіпертонус м'язів
- Стовбурна симптоматика
2. Параклінічні:
- Низька глікемія
- Усі випадки глікемії нижче 4 ммоль/л слід розглядати як гіпоглікемію (оскільки вона може бути безсимптомною). Разом із тим, ознаки гіпоглікемії можуть виникати у окремих осіб і при більш високих показниках глікемії
Лікування
Лікування легкої та помірної гіпоглікемії проводять амбулаторно, важкої гіпоглікемії (коми) - у відділенні ендокринології або реанімації та інтенсивної терапії.
Бажано вимірити глікемію, щоб впевнитись у наявності гіпоглікемії. Якщо гіпоглікемія виникла перед їжею – слід починати не з їжі, а з вживання легкозасвоюваних вуглеводів (оскільки їжа містить вуглеводи тривалої дії, до того ж у порожньому шлунку уповільнюється всмоктування вуглеводів).
Легка гіпоглікемія (1 ступінь):
- 10–20 г «швидких» вуглеводів (1–2 скибочки хліба, глюкоза в таблетках, концентровані фруктові соки, солодкі напої, ін.).
- Якщо не ліквідована через 10-20 хв. – перевірити глікемію (переконатися, що вона низька), 10-20 г «довгих» вуглеводів – щоб уникнути рикошету гіпоглікемії.
Помірна гіпоглікемія (2 ступінь):
- 10–20 г «швидких» вуглеводів
- 1–2 скибочки хліба
Важка гіпоглікемія (3 ступінь):
- Поза лікувальною установою:
§ діти до 5 років: 0,5 мг глюкагона внутрішньом‘язево або підшкірно
§ діти старше 5 років: 1,0 мг глюкагона внутрішньом‘язево або підшкірно
§ Якщо протягом 10-20 хв. немає ефекту - перевірити глікемію
- У лікувальній установі – внутрівенно болюсно:
§ 20% розчин глікози (декстрози) 1 мл/кг маси тіла (або 2 мл/кг 10% розчину) за 3 хвилини, потім - 10% розчин глюкози 2-4 мл/кг, перевірити глікемію, якщо немає відновлення свідомості - вводити 10-20% розчин глюкози для підтримки глікемії в межах 7-11 ммоль/л, перевіряти глікемію кожні 30-60 хв.
Профілактика нічних гіпоглікемії:
- Глікемія перед сном (у 23.00) не повинна бути нижчою за 7.5 ммоль/л
Прийом повільно засвоюваних вуглеводів перед сном, їжа насичена білками і з мінімальним вмістом жирів (наприклад, каша з молоком, тост із зернового хліба, вівсяне печиво)
- Корекція вечірньої дози інсуліну короткої дії
- Використання аналогів інсуліну ультракороткої дії перед вечерею.
- Зміна часу введення інсуліну продовженої дії з його ін‘єкцією в максимально пізній час
- Обережність у споживанні алкоголю і посилених фізичних навантаженнях перед сном
Критерії ефективності лікування
- відсутність клінічних та лабораторних ознак гіпоглікемії
Профілактика:
Усунення причин, що призводять до розвитку гіпоглікемії (див. вище)
| Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню | Р.О. Моісеєнко |
Затверджено
Наказ Міністерства охорони здоров‘я України
від ___________ №_____
Протокол
надання медичної допомоги дітям, хворим на Зоб простий нетоксичний
(ендемічний і спорадичний)
Дифузний нетоксичний зоб.
Код МКХ 10 – Е 04.0
Визначення: Дифузне збільшення щитоподібної залози без порушення її функції.
Формулювання діагнозу: Дифузний зоб ІІ ст., еутиреоз
Критерії діагностики (обстеження проводиться амбулаторно):
1. Клінічні:
- Скарги на збільшення щитоподібної залози (ЩЗ)
- Пальпація ЩЗ: щитоподібна залоза безболісна, м'яко-еластична, рухлива, поверхня рівна.
2. Параклінічні:
а. Обов‘язкові
- Збільшення об‘єму ЩЗ більш 97 перцентилі нормативних значень для даної статі, з розрахунку на площу поверхні тіла (див. табл.1)
Табл. 1. Нормальний об‘єм ЩЗ у дітей та підлітків (97-перцентиль; за даними узД) [ВООЗ/МРКЙДЗ; 2001]
| ППТ (м2) | 0,8 | 0,9 | 1,0 | 1,1 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,5 | 1,6 | 1,7 |
| Дівчинки | 3,4 | 4,2 | 5,0 | 5,9 | 6,7 | 7,6 | 8,4 | 9,3 | 10,2 | 11,1 |
| Хлопчики | 3,3 | 3,8 | 4,2 | 5,0 | 5,7 | 6,6 | 7,6 | 8,6 | 9,9 | 11,2 |
ППТ - площа поверхні тіла, що розраховується за номограмою
- УЗД: ЩЗ збільшена рівномірно, ехогенність нормальна або помірно знижена, ехоструктура однорідна або з наявністю вогнищ фіброзу (при тривалій хворобі).
- Гормональні дослідження: нормальні показники ТТГ, вільного Т4.
- Титр АТПО або АМФ нормальні або підвищені менше, ніж у 2-3 рази порівняно із нормою.
Лікування.
Проводиться амбулаторно.
Мета лікування: зменшення і нормалізація об‘єму щитоподібної залози;
Лікування еутиреоїдного зобу І ступеня не є обов‘язковим.
Препарати калію йодиду:
- дітям до 6 років - 100 мкг 1 раз у день, від 6 до 12 років - 150 мкг 1 раз у день, старше 12 років - 150-200 мкг 1 раз у день,
- приймати безупинно не менше 6 місяців.
При відсутності ефекту попереднього лікування препаратами калію йодиду зобу ІІ і ІІІ ступенів (якщо на тлі лікування зоб не зменшився або зменшився менше, ніж на 50%), перейти на комбіновану терапію: калію йодид 100 мкг/добу + Л-тироксин у дозі 50-100 мкг (прийом починати з дози 25 мкг 1 раз у день ранком, з поступовим збільшенням дози 1 раз у тиждень по 25 мкг по сприйняттю до лікувальної дози).
Тривалість курсу лікування - від 6-ти місяців до 2-х років.
Надалі при нормалізації об‘єму щитоподібної залози для профілактики рецидиву зобу – прийом профілактичних доз препаратів йоду у віковому дозуванні (див. нижче)
Критерій ефективності лікування: зменшення чи нормалізація розмірів щитоподібної залози по УЗД (контроль УЗД 1 раз на 6 міс).
Профілактика – див. нижче.
Диспансерне спостереження – див. нижче.
Ендемічний зоб
Код МКХ 10 -Е 01.0
Визначення: Ендемічний зоб - це збільшення щитоподібної залози (ЩЗ), що зустрічається у значної кількості людей, що мешкають у географічних районах з недостатністю йоду в навколишньому середовищі.
Епідеміологічні критерії оцінки ступеня йодного дефіциту
| Критерії | Популяція | Ступінь важкості дефіциту йоду | ||
| Легка | Середня | Важка | ||
| Частота зоба (%) за даними пальпації | школярі | 5,0 - 19,9% | 20,0 - 29,9% | > 30,0% |
| Частота зоба (%) збільшення об'єму залози за даними УЗД | школярі | 5,0 - 19,9% | 20,0 – 29,9% | > 30,0% |
| Концентрація йоду в сечі (медіана, мкг/л) | школярі | 50 - 99 | 20 - 49 | < 20 |
| Частота рівня ТТГ > 5 мОд/мл при неонатальному скринінгу | немовлята | 3,0 – 19,9% | 20,0 - 39,9% | > 40,0% |
| Рівень тиреоглобуліну в крові (медіана, нг/мл) | діти, дорослі | 10,0 - 19,9 | 20,0 – 39,9% | > 40,0 |
Критерії діагностики (обстеження проводиться амбулаторно):
1. Клінічні:
- Анамнез: проживання в ендемічному районі.
- Пальпація ЩЗ: щитоподібна залоза безболісна, м'яко-еластична, рухлива, поверхня рівна.
2. Параклінічні (обов‘язкові):
- УЗД щитоподібної залози (при виявленні зобу ІІ ступеня чи вузлових форм).
При дифузному зобі:
- зміна ЕХО-щільності, як убік підвищення, так і зниження,
- груба зернистість, часто з дрібними кистозними включеннями.
При вузловому зобі:
- наявність об'ємного утворення (одного чи декількох) з вираженою капсулою.
1. Еутиреоїдний зоб:
Клінічні прояви:
▪ При невеликому збільшенні ЩЗ скарги відсутні.
▪ При великих розмірах ЩЗ виразність симптомів визначається ступенем збільшення ЩЗ:
- Дискомфорт (неприємні відчуття) в області шиї.
- Почуття тиску в області шиї, більш виражене при нахилах.
- Неприємні відчуття при ковтанні.
- Утруднення подиху.
▪ Гормональні дослідження: нормальні рівні в крові ТТГ, вТ4.
2. Гіпотиреоїдний зоб:
Клінічні прояви:
Субклінічний гіпотиреоз:
- Скарги відсутні
- Діагноз ставиться при рівні у крові ТТГ > 2,0 мОд/л і нормальному рівні вТ4.
Маніфестний гіпотиреоз: див. протокол „Гіпотиреоз”
Лікування.
Проводиться амбулаторно
Мета лікування:
- зменшення і нормалізація об‘єму щитоподібної залози;
- підтримання еутиреозу.
Лікування ендемічного еутиреоїдного зобу:
1. Препарати калію йодиду:
- дітям до 6 років - 100 мкг 1 раз у день, від 6 до 12 років - 150 мкг 1 раз у день, старше 12 років - 150-200 мкг 1 раз у день,
- При відсутності ефекту (якщо на тлі лікування за 6 міс. зоб не зменшився або зменшився менше, ніж на 50%) перейти на комбіновану терапію: калію йодид 100 мкг/добу + Л-тироксин у дозі 50-100 мкг (прийом починати з дози 25 мкг 1 раз у день ранком, з поступовим збільшенням дози 1 раз у тиждень по 25 мкг по сприйняттю до лікувальної дози).
2. При зобі ІІ і ІІІ ступенів починати лікування з комбінації препаратів: Калію йодид 100 мкг/добу + Л-тироксин (дозу – див.вище).
3. Одночасно із прийомом Л-тироксину – продукти збагачені кальцієм або препарати кальцію у віковій дозі.
Тривалість курсу лікування при використанні кожної з трьох схем повинна складати від 6-ти місяців до 2-х років, до нормалізації розмірів щитоподібної залози
Надалі при нормалізації об‘єму щитоподібної залози для профілактики рецидиву зобу - постійна йодна профілактика (див. нижче - „Профілактика”)
а). Лікування ендемічного зобу з гіпотиреозом:
▪ Л-тироксин – постійно (див. протокол „Гіпотиреоз”).
▪ Критерії ефективності лікування ендемічного зобу з гіпотиреозом:
- досягнення еутиреозу:
- відсутність клінічних проявів гіпотиреозу,
- оптимальний рівень ТТГ 0,4-2,0 мОд/л з проведенням його контролю через 1 місяць від початку лікування, надалі, після підібраної дози - 1 раз на 3 міс.
- нормальний об‘єм щитоподібної залози (контроль УЗД 1 раз на 6 міс)
б). Показання до оперативного лікування, яке проводиться у спеціалізованих відділеннях ендокринної хірургії (Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ та Інститут ендокринології та обміну речовин ім.Комісаренка, м.Київ):
- Вузлові форми зоба (солітарні вузли, багатовузловий зоб):
наявність ознак компресії зобом органів шиї;
розміри вузлів більше 3 см, косметичний дефект або бажання хворого до операції;
цитологічні ознаки раку щитоподібної залози, або наявність підозри на нього (вагомі клінічні симптоми).
Покази до госпіталізації для проведення оперативного лікування - наявність ознак здавлення органів шиї
Критерій ефективності лікування:
- Зменшення чи нормалізація розмірів щитоподібної залози по УЗД (контроль УЗД 1 раз на 6 міс).
- Підтримка еутиреозу (ТТГ, визначений високочутливим методом, в межах 0,4-2,0 мОД/л)
Профілактика.
1. Масова йодна профілактика в масштабі популяції - шляхом постійного вживання населенням йодованої харчової солі та харчових продуктів, що містять йод.
Групова та індивідуальна йодна профілактика - організований прийом препаратів, що містять калію йодид у відповідній дозі:
- діти грудного віку одержують йод з молоком матері;
- для дітей до 6 років - калію йодиду 90 мкг 1 раз у день;
- дітям 6 - 12 років -120 мкг калію йодиду 1 раз у день;
- старше 12 років - 150 мкг калію йодиду 1 раз у день;
- при вагітності і під час годівлі грудьми: 200 мкг калію йодиду 1 раз у день.
2. Профілактика рецидиву зобу після оперативного лікування з приводу вузлового ендемічного зобу - калію йодид 100-200 мкг 1 раз у день протягом 6 місяців.
3. Санація вогнищ хронічних запальних процесів
Диспансерне спостереження:
| Дослідження, спеціалісти | Частота | Диспансерний нагляд |
| Педіатр (сімейний лікар) | довічний | |
| Ендокринолог | 2 рази на рік | |
| УЗД щитоподібної залози | 2 рази на рік | |
| При еутиреозі - ТТГ в крові, вТ4, АМФ або АТПО | 1 раз на рік | |
| При порушенні функції ЩЗ, після досягнення стійкого еутиреозу – ТТГ, при необхідності - вТ4 | 1 раз на 6 міс | |
| Консультація хірурга | По показанням |
АМФ – титр антитіл до мікросомальної фракції тироецитів
АТПО – титр антитіл до тиропероксидази тиреоцитів
| Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню | Р.О. Моісеєнко |
Затверджено
Наказ Міністерства охорони здоров‘я України
від ___________ № ______
Протокол
надання медичної допомоги дітям, хворим на Гіпотиреоз
Код МКХ 10:
Е 00 - Синдром вродженої йодної недостатності
Е 02. - Субклінічний гіпотиреоз (мінімальна тиреоїдна недостатність)
Е 03.0 – Природжений гіпотиреоз з дифузним зобом
Е 03.1 - Природжений гіпотиреоз без зоба
Е 03.2 – Медикаментозний гіпотиреоз
Е 03.3 – Після інфекційний гіпотиреоз
Е 03.4 – Атрофія щитоподібної залози (набута)
Е 03.5 – Гіпотиреоїдна кома
Е 03.8 – інший уточнений гіпотиреоз
Е 03.9 – Не уточнений гіпотиреоз
Е. 89 – Після процедурний гіпотиреоз
Визначення. Гіпотиреоз - клінічний синдром, спричинений тривалим, стійким дефіцитом гормонів щитоподібної залози в організмі або зниженням їхнього біологічного ефекту на тканинному рівні.
Формулювання діагнозу:
- Первинний гіпотиреоз внаслідок автоімунного тиреоїдиту, середньої важкості в стані медикаментозної компенсації. Гіпотиреоїдна енцефалопатія І ст.
- Вроджений гіпотиреоз, важка форма в стані декомпенсації. Кретинізм. Тиреогенний нанізм.
Класифікація.
А. За рівнем ураження:
- Первинний (тиреогенний)
- Вторинний (гіпофізарний), третинний (гіпоталамічний)
- Пангіпопітуїтаризм
- Ізольований дефіцит ТТГ
- Аномалії гіпоталамо-гіпофізарної ділянки
- Тканинний (транспортний, периферичний) – резистентність до гормонів ЩЗ; гіпотиреоз при нефротичному синдромі.
Б. 1. Вроджений:
a. аномалії розвитку щитовидної залози: дисгенезія (агенезія, гіпоплазія, дистопія, ектопія);
b. дизгормогенез: уроджені ензимопатії, що супроводжуються порушенням біосинтезу тиреоїдних гормонів; дефект рецепторів до ТТГ;
c. уроджений пангіпопитуитаризм;
d. транзиторний;
- Ятрогенний;
- Спричинений материнськими тиреоблокуючими антитілами;
- Ідіопатичний.
- Набутий:
- тиреоїдити (автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоїдна фаза, підгострий вірусний),
- післяпроцедурний (операції на щитоподібній залозі),
- ятрогенний (тиреостатична терапія радіоактивним йодом, тиреостатики)
- ендемічний зоб
В. За пребігом:
1. Транзиторний
2. Субклінічний (мінімальна тиреоїдна недостатність)
3. Маніфестний
Г. За станом компенсації:
- Компенсований
- Декомпенсований
Д. Ускладнення: тиреогенний нанізм, енцефалопатія, кретинізм, поліневропатія, міопатія, гіпотиреоїдна кома, порушення статевого розвитку (затримка або передчасне статеве дозрівання), тощо.
Критерії діагностики:
1. Клінічні:
У неонатальному періоді:
- Велика маса тіла новонародженої дитини (більше 3 500 г)
- Тривала жовтяниця
- Бліда, суха шкіра
- Щільні набряки на тильних поверхнях кисті, ступнів, у надключичних ямках
- Набряклість обличчя
- Напіввідчинений рот, збільшені у розмірах язик та губи
- Грубий, низького тембру голос при плачі
- Ознаки недозрілості новонародженого при доношеній вагітності
- Пізно відпадає пупів канатик, пупкова ранка заживає повільно
- Слабкий смоктальний рефлекс
- Уповільненість рухів, рефлексів
- Пізно відходить меконій
У дітей старше 3 місяців:
- Затримка психомоторного розвитку
- Пізно закриваються тім'ячка
- Метеоризм, закрепи,
- Сухість, блідість шкіри
- Ламке, сухе волосся
- Холодні кисті, ступні
- Широке запале перенісся
- Пізнє прорізування і заміна зубів
- М‘язи: гіпотонія, гіпертрофія, можливі судоми
- Затримка росту (тиреогенний нанізм)
У підлітків:
- Зниження інтелекту різного ступеня
- Затримка росту (тиреогенний нанізм)
- Затримка або випередження статевого розвитку
- Сухість, блідість шкіри
- Ламке, сухе волосся
- Набряки обличчя, кінцівок, язика
- Брадикардія
2. Параклінічні дослідження:
- Обов‘язкові
- Загальний аналіз крові: анемія, іноді прискорення ШОЕ
- Збільшення рівня в крові холестерину, b-ліпопротеїдів
- ЕКГ: синусна брадикардія (у перші місяці життя пульс може бути нормальної частоти), зниження вольтажу зубців, уповільнення провідності, подовження систоли
Візуалізація щитоподібної залози при її УЗД.
- Гормональна діагностика (повинна проводитись високочутливими наборами):
- При субклінічному гіпотиреозі: підвищення тиреотропного гормону (ТТГ) (вище за 2,5 мОД/л, але не вище за 10 мОД/л) при нормальному рівні вТ4 і відсутності клінічної симптоматики.
- При маніфестнму гіпотиреозі - підвищення ТТГ вище за 10 мОД/л і зниження вТ4;
- При вторинному гіпотиреозі рівень ТТГ у межах норми або знижений, вТ4 знижений.
- При необхідності диференційної діагностики первинного і вторинного гіпотиреозу - проба з тироліберином: досліджують рівень ТТГ перед і через 30 хвилин після внутрішньовенного введення препарату. При первинному гіпотиреозі - ТТГ зростає вище 25 мМО/л, при вторинному - залишається на попередньому рівні.
- Додаткові
- Рентген кистей рук: затримка „кісткового” віку, епіфізарний дизгенез
- Для діагностики АІТ як причини гіпотиреозу: титр антитіл до тиропероксидази тиреоцитів (АТПО) або до мікросомальної фракції (АМФ) – вище верхньої межі норми у 2-3 рази.
- Аналіз крові на токсоплазмоз
Діагностика вродженого гіпотиреозу:
1 етап. Забір крові (ТТГ скрінінг) у доношених проводять на 4-5 день від народження, у недоношених - на 7-14 день:
- ТТГ < 20 мОД/л – варіант норми
- При ТТГ > 20 мОД/л проводять повторне дослідження із того ж зразка крові.
а. Якщо ТТГ > 50 мОД/л – ймовірний гіпотиреоз,
б. якщо ТТГ > 100 мОД/л – гіпотиреоз, що потребує лікування.
- При ТТГ 20-50 мОД/л - повторне дослідження із того ж зразка крові, при збереженні високого ТТГ – дослідження ТТГ і Т4 у сироватці крові.
а. При ТТГ > 10 мОД/л і Т4 < 120 нмоль/л – терміново призначаються тиреоїдні препарати.
б. При ТТГ 20-50 мОД/л і Т4 > 120 нмоль/л – лікування не призначається, повторне дослідження ТТГ і Т4 – через 7 і 30 днів. У разі наростання рівня ТТГ – призначається замісна терапія.
- При ТТГ 50-100 мОД/л – висока вірогідність наявності вродженого гіпотиреозу. Проводять повторне дослідження ТТГ і Т4 із того ж зразка крові та у сироватці крові, взятої у дитини амбулаторно. Зразу, не очікуючи результатів, призначають лікування тиреоїдними препаратами.
а. У разі, якщо показники ТТГ і Т4 виявились нормальними – лікування припиняють.
б. Якщо ТТГ перевищували норму – лікування продовжують під регулярним спостереженням педіатра-ендокринолога.
- При ТТГ > 100 мОД/л – терміново повідомляють поліклініку за місцем проживаня дитини. Проводять повторний забір крові для дослідження ТТГ і Т4 в сироватці крові. Відразу (не очікуючи результатів) призначають лікування тиреоїдними препаратами.
а. У разі, якщо показники ТТГ і Т4 виявились нормальними – лікування припиняють.
б. Якщо ТТГ перевищували норму – лікування продовжують під регулярним спостереженням педіатра-ендокринолога.
2 етап, Дтяча поліклініка.
Контрольні забори крові (ТТГ, Т4, Т3) – через 2 тижня і 1,5 міс. від початку замісної терапії. Орієнтуватись у дітей до 1 року слід на рівень Т4. Адекватною вважається доза Л-тироксину, при якій утримується нормальний рівень Т4 або вТ4 при нормальних або відносно високих показниках ТТГ.
Лікування
Проводиться довічно.
а. Замісна терапія препаратами тиреоїдних гормонів (Л-тироксин, трийодтиронін) призначається незалежно від рівня ураження і причини, що викликала синдром гіпотиреозу.
- Призначається відразу повна замісна доза.
- Контроль ТТГ (при первинному гіпотиреозі) або вТ4 (при вторинному гіпотиреозі) проводиться: на етапі підбору дози - 1 раз на 1 міс., надалі, при досягненні компенсації (ТТГ 0,5-2,0 мОД/л) – 1 раз на 6 міс.
o Дози Л-тироксину:
| Вік | Добова доза, мкг/кг |
| Недоношені | 8 – 10 |
| 0-3 міс. | 10 – 15 |
| 3-6 міс. | 8 – 10 |
| 6-12 міс. | 6 – 8 |
| 1-3 роки | 4 – 6 |
| 3-10 років | 3 – 4 |
| 10-15 років | 2 – 4 |
| > 15 років | 2 – 3 |
б. Симптоматичне лікування анемії, енцефалопатії, поліневропатії, тощо
Покази до госпіталізації: важка декомпенсація хвороби
Критерії ефективності лікування:
- Відсутність клінічних ознак хвороби
- Нормальні темпи росту і статевого дозрівання
- ТТГ 0,4-2,0 мОД/мл.
Профілактика:
Усунення причин, що призводять до розвитку гіпотиреозу (див. вище)
Диспансерне спостереження - довічне:
| Діагностичні дослідження і консультації | |
| Дослідження, спеціаліст | Частота |
| Ендокринолог Загальний аналіз крові, сечі Ліпідний профіль крові ОГТТ* УЗД щитоподібної залози ТТГ, вТ4 АТМС*, АТПО* Оцінка фізичного і статевого розвитку Рентген кисті (кістковий вік) Аналіз крові на токсоплазмоз ЕКГ ЕхоКГ Гінеколог – ендокринолог, окуліст, невролог | 1 раз на 3 міс. (дітей до 5 років), 1 раз на 6 міс. (дітей старше 5 років) по показанням 1 раз на 3-6 міс 1 раз на 6 міс. 1 раз на рік 1 раз на рік 1 раз на 3 -6 міс 1 раз 1 раз на рік 1 раз на рік 1 раз 1 раз на рік при необхідності 1 раз на рік і при необхідності |
ОГТТ - оральний глюкозо-толерантний тест
АМФ – титр антитіл до мікросомальної фракції тироецитів
АТПО – титр антитіл до тиропероксидази тиреоцитів
| Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню | Р.О. Моісеєнко |
Затверджено
Наказ Міністерства охорони здоров‘я України
від ___________ №___
Протокол
надання медичної допомоги дітям із Синдромом тиреотоксикозу
| Код МКХ 10 | |
| Е 05.0 | Дифузний токсичний зоб |
| Е 05.1 | Тиреотоксикоз з токсичним одно-вузловим зобом |
| Е 05.2 | Тиреотоксикоз з токсичним багато-вузловим зобом |
| Е 05.4 | Штучний, ятрогенний тиреотоксикоз |
| Е 05.5 | Тиреотоксичний криз, кома |
| Е 05.8 | ТТТ- секретуюча аденома гіпофіза |
| Е 05.8 | Тиреотоксикоз, викликаний йодом (Йод-Базедов) |
| Е 05.9 | Не уточнений тиреотоксикоз |
| Р 72.1 | Транзиторний неонатальний тиреотоксикоз |
| Е 06.1 | Підгострий тиреоїдит (тиреотоксичена фаза) |
| Е 06.2 | Хронічний тиреоїдит з транзиторним тиреотоксикозом (але не АІТ) |
| Е 06.3 | Хронічний лімфоцитарний тиреоїдит з транзиторним тиреотоксикозом (Хасі-токсикоз) |
Термінологія:
- Тиреотоксикоз – це синдром, обумовлений тривалим підвищенням вмісту Т4 і Тз у крові і тканинах із характерними клінічними проявами.
- Гіпертиреоз – підвищення секреції тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою.
Причини синдрому тиреотоксикозу:
1. Тиреотоксикоз, що обумовлений підвищеною продукцією тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою:
a. ТТГ– незалежний
- Дифузний токсичний зоб (ДТЗ)
- Тиреотоксична аденома
