Соціологія / соціологія - Гіденс Ентоні. Традиційна держава була єдиним видом суспільства в історії, до появи сучасного індустріалізму, в якому значна частина населення не брала безпосередньої участі

Традиційна держава була єдиним видом суспільства в історії, до появи сучасного індустріалізму, в якому значна частина населення не брала безпосередньої участі у виробництві продуктів харчування. У спільнотах мисливців та збирачів, у скотарських суспільствах існував досить простий поділ праці. Найважливішим був розподіл обов'язків між чоловіками та жінками. Натомість у традиційних державах існувала набагато складніша система занять. Там теж різні статі виконували різну роботу, причому сфера діяльності жінок здебільшого обмежувалася домашнім господарством та роботою в полі. Проте серед чоловіків ми спостерігаємо виникнення різних спеціалізованих професій, таких як торговець, царедворець, урядовець і військовик.

РАННІ ТИПИ ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Тип	Період Існування	Характеристики
Суспільства мисливців і збирачів	Від 50 000 р. до Р.Х. до сьогодні (нині на межі цілковитого зникнення).	Складаються з невеликого числа людей, які добувають собі засоби до прожитку; полюванням, риболовлею та збиранням їстівних рослин. Майже відсутня нерівність. Соціальна різниця обмежується віком і статтю.
Скотарські суспільства	Від 12 000 р. до Р.Х. до нинішнього часу. Сьогодні здебільшого входять до складу більших держав. Традиційні основи їхнього життя розхитуються.	Залежать від розведення одомашнених тварин як джерела свого матеріального існування. За своїми розмірами — від кількохсот осіб до багатьох тисяч. Чітко виражена соціальна нерівність. Управляються вождями або царями- воєначальниками.
Аграрні суспільства	Від 12 000 р. до Р.Х. до сьогодні. Тепер переважно входять до більших політичних утворень і втрачають свою ідентичність.	Утворюються з малих сільських поселень, не мають ані міст, ані великих селищ. Засоби до прожитку добувають із обробітку землі, часто доповнюючи їх полюванням або збиранням диких плодів. Більша соціальна нерівність, аніж серед мисливців та збирачів. Управляються вождями.
Традиційні держави, або цивілізації	Від 6000 р. до Р.Х. до дев'ятнадцятого сторіччя. Усі традиційні держави зникли.	В основі матеріальної культури — переважно сільськогосподарське виробництво. Існує кілька міст, де зосереджені торгівля та мануфактури. Дуже великі за розмірами, деякі нараховують мільйони людей (хоча замалі порівняно з більшими індустріалізованими суспільствами). Окремий апарат урядування на чолі з царем або імператором. Велика нерівність між різними класами.

У традиційних державах ми бачимо також чітко виражений класовий поділ на аристократію та решту населення. Правитель очолював "правлячий клас", що мав виключне право обіймати високі державні посади. Члени цього класу жили, як правило, в умовах великого матеріального комфорту або розкоші. Натомість основній масі населення здебільшого велося дуже тяжко. Рабовласництво було звичайним явищем у таких суспільствах.

Кілька традиційних держав утворилися внаслідок розвитку торговельних відносин, і в таких правили купці, проте більшість виникли в результаті завойовницьких походів або їхнє утворення супроводжувалося значною розбудовою збройних сил (McNeille, 1983; Mann, 1986). Традиційні держави започаткували розвиток професійних армій, багато в чому визначивши сучасні форми воєнної організації. Римське військо, наприклад, складалося з високо-дисциплінованих та вишколених воїнів і було тією силою, яка здійснювала експансію Риму. У традиційних державах ми знаходимо також перші спроби механізувати війну. Мечі, списи, щити та машини для штурму фортець, які були на озброєнні римського війська, виготовлялися високопрофесійними ремісниками. У війнах, що точилися між традиційними державами, а також між ними і "варварськими" племенами, людей гинуло набагато більше, аніж будь-коли раніше.