Весь той час, поки триває життя на нашій планеті (за винятком кількох останніх тисячоліть — невеличкої його частини), люди жили в суспільствах мисливців та збирачів, тобто малими групами або племенами, що нараховували іноді не більш як тридцять-сорок осіб. Мисливці та збирачі добувають собі засоби до прожитку полюванням, риболовлею та збиранням їстівних рослин у дикій природі. Ці культури досі існують у деяких частинах світу, таких, як кілька засушливих територій Африки та джунґлі Бразилії і Нової Гвінеї. Проте більшість мисливських та збиральних культур були зруйновані або поглинуті в процесі розповсюдження західної культури, а ті, які залишилися, навряд чи довго протримаються. Сьогодні менш як чверть мільйона людей у світі живуть із полювання та збирання їстівних рослин, це становить тільки одну тисячну відсотка від сучасного населення Землі (див. мал. 3.1).
Порівняно з більшими суспільствами, а надто новітніми, такими як Велика Британія або Сполучені Штати, у більшості племен, які живуть із полювання та збирання диких їстівних рослин, існує зовсім незначна нерівність між людьми. Матеріальні речі, яких вони потребують, обмежуються зброєю для полювання, інструментами для копання землі та будівництва осель, пастками, сильцями та знадобами для готування їжі. Тому між членами таких спільнот існує мала різниця в розмірах чи видах матеріальної власності, вони не діляться на багатих і бідних. Відмінності щодо ранґу чи позиції, як правило, обмежуються різницею віку й статі; чоловіки полюють, тоді як жінки збирають дикі плоди, готують їжу та доглядають дітей. Проте такий розподіл праці між чоловіками й жінками є дуже важливим, з огляду переважного домінування чоловіків на громадських та церемоніальних посадах.
Мал. 3.1. Як зменшувалися території, де живуть суспільства мисливців та збирачів, зі зростанням населення світу.
Джерело: Richard В. Lee and Irven de Vore (eds.), Man the Hunter (Aldine de Gruyter, 1968 frontispiece.
"Старійшини" — найстарші й найдосвідченіші чоловіки в спільноті, — як правило, мають вирішальне слово в усіх справах, які стосуються племені. Оскільки різниці в матеріальних статках між членами спільноти майже немає, то й різниця між владними повноваженнями набагато менша, ніж у більших суспільствах. Суспільства мисливців та збирачів можна було б назвати "громадою співучасників" — усі дорослі чоловіки мають звичай збиратися на спільну нараду, коли йдеться про ухвалення важливих рішень або потребу відвернути якусь небезпеку.
Мисливці та збирачі не просто собі блукають навмання. Більшість із них мають чітко окреслені території, де вони мігрують, дотримуючись певної системи пересування, із року в рік. Чимало таких спільнот не вимагають стабільного членства; люди часто переходять із табору в табір, або групи розпадаються і приєднуються до інших у межах однієї загальної території.
Пігмеї мбуті
